Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №280/6292/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 280/6292/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати дії Військової частини НОМЕР_2 протиправними щодо нарахування ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 6392,29 гривень, замість 129 903,35 гривень, всупереч рішенню Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі №280/9925/24;

- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 недонараховану індексацію грошового забезпечення у розмірі 123 511,06 гривень за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Під час проходження військової служби йому в неналежному розмірі нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення в зв`язку з чим звернувся до суду з позовом. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 280/9925/24 відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, проте розмір перерахованої позивачу індексації на 123 511,06 грн. менше, аніж вказано у самому рішенні. З наведених підстав позивач вважає, що недоплата позивачу індексації грошового забезпечення З наведених підстав просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді від 29 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6292/26, розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання та витребувано у відповідача докази по справі.

Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано докази по справі.

13 липня 2026 року відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року №280/9925/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 85334,36 грн. та зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3785,99 грн. в місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у загальній сумі 219587,42 грн. включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Тобто, за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2021 року згідно рішень суду позивач одночасно претендував на підвищення грошового забезпечення за рахунок підвищення окладу за військове звання та посадового окладу та індексації грошового забезпечення. Зазначене суперечить закону України Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ. Рішення про індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2021 року та про перерахунок (підвищення) грошового забезпечення за цей же період, виникають ризики незаконних витрат державних коштів під час дії воєнного стану. Так, індексація грошового забезпечення військовослужбовців проводиться у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Згідно пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Виходячи із цього, виплата одночасно індексації грошового забезпечення та підвищення грошового забезпечення відповідно чинного законодавства – не має бути коректною. В задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Вважаючи протиправними дії відповідача в частині недоплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 у період з 18 травня 2005 року по 17 серпня 2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а також за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Листом від 08 жовтня 2024 року № 504фн відповідач роз`яснив, що у зв`язку із розпочатими бойовими діями у лютому 2022 року військами Російської Федерації та захопленням м. Мелітополь військовою частиною НОМЕР_2 перед виведенням сил та засобів, були знищені всі первинні грошові документи по фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_2 за період з січня 2016 по лютий 2022 року, які не були здані до Державного галузевого архіву Міністерства оборони України станом на 22 лютого 2022 року. У зв`язку із зазначеним та відсутністю первинних документів, у тому числі розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення, підписаних відповідальними за фінансову діяльність посадовими особами за вказаний період, відсутня достовірна інформація щодо грошового забезпечення за зазначений період. У військовій частині НОМЕР_2 зберіглась інформація на електронних засобах інформації, у зв`язку з чим була надана наявна інформація з особового рахунку заявника у картці особового рахунку за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року та витяги з наказів.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року індексації грошового забезпечення у повному обсязі, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом у справі № 280/9925/24 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 280/9925/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Вказаним рішенням суд вирішив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно;

- зобов`язати військової частини НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 85334,36 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №10784

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3785,99 грн. в місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у загальній сумі 219587,42 грн. включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

20 травня 2026 року на виконання вищезазначеного судового рішення позивачу виплачено кошти у сумі 172 393,15 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоплаченої суми індексації.

З листа відповідача позивачу стало відомо про те, що всупереч рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 280/9925/24 позивачу за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року нараховано кошти у сумі 6 392,29 грн. замість 129 903,35 грн.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20 грудня 1991 року, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок, об`єкти та підстави проведення індексації грошових доходів населення регламентуються нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі – Закон №1282).

При цьому, статтею 2 Закону №1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 9 Закону №1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року року у справі № 280/9925/24 було захищено право позивача на отримання гарантованих законодавчими нормами сум його грошового забезпечення. Частина такої суми на виконання рішення суду була виплачена відповідачем 20 травня 2026 року. Вказана обставина відповідачем не заперечується та не є предметом доказування.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення.

Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece", заява № 18357/91), суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209,с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v.United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, №18, с.16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Суд зауважує, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.

Як вже зазначалося судом, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 280/9925/24, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №10784 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3785,99 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у загальній сумі 219587,42 грн. включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Із наданої відповідачем до суду довідки – розрахунку про нарахування підполковнику ОСОБА_1 індексації доходів на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 280/9925/24 за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року (за 36 місяців) нараховано та виплачено кошти у сумі 6392,29 грн.

При цьому у мотивувальній частині вказаного рішення суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не виконав вимоги абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та починаючи 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року не виплачував позивачеві індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі, що свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності, у зв`язку з чим відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 20 листопада 2018 року у розмірі 3785,99 грн в місяць у загальній сумі 219587,42 грн (3785,99 грн х 58 місяців) відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Тобто, нараховуючи позивачу індексацію у період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року відповідач з огляду на індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3785,99 грн. мав нарахувати та виплати позивачу кошти у сумі 136 295,64 грн. (3785,99 грн.х36 місяців).

Натомість, за вказаний період відповідач, без наявності на те правових підстав нарахував та виплатив позивачу різницю-індексацію у сумі 6392,29 грн.

Вказане, свідчить про протиправність дій відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 6392,29 гривень, замість 136 295,64 гривень, всупереч рішенню Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі №280/9925/24.

Сума недоплаченої позивачу індексації -різниці за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року становить 129 903,35 грн., а не 123 511,06 грн. як вказано у позові.

Підстав для нарахування фіксованої індексації-різниці позивачу у розмірі, який відрізняється від розміру, вказаного у рішенні суду по справі № 280/280/9925/24, відповідачем у відзиві на позов не наведено.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовну заву ОСОБА_1 наступним шляхом:

- визнати дії Військової частини НОМЕР_2 протиправними щодо нарахування ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 6392,29 гривень, замість 136 295,64 грн., всупереч рішенню Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі №280/9925/24;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 недонараховану індексацію грошового забезпечення у розмірі 129 903,35 грн. гривень за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі №280/9925/24.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Військової частини НОМЕР_2 протиправними щодо нарахування ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 6392,29 гривень, замість 136 295,64 грн., всупереч рішенню Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі №280/9925/24.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 недонараховану індексацію грошового забезпечення у розмірі 129 903,35 грн. гривень за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі №280/9925/24.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов