Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №260/5209/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/5209/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область, 88008 до

Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ (пл. Шандора Петефі, буд. 14,м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл.,88004), про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідно до якого просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ України про накладення штрафу від 06.07.2026 у розмірі 5100 грн. у виконавчому провадженні №81075379.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 02 червня 2026 року на адресу Головного управління надійшла постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Міснік Н.В. про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2026 ВП №81075379 з примусового виконання виконавчого листа №260/441/26, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 09.04.2026.

Листом від 04.06.2026 №0700-0505-5/36051 Головне управління повідомляло відповідача, що стягувачу виконано перерахунок пенсії в добровільному порядку, згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/441/26.

Нарахована на виконання рішення суду сума пенсії (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.02.2023 по 30.04.2026 в розмірі 182302,59 грн (в тому числі 177113,81 грн - минулий борг до дати набрання законної сили, а саме до 03.04.2026 та 5188,78 грн — поточний борг з дати набрання законної сили, а саме з 03.04.2026 по 30.04.2026) облікована в електронній пенсійній справі стягувача та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

У червні 2026 року забезпечено виплату частини поточного боргу який виник на виконання рішення суду по справі №260/441/26 в сумі 936,00 грн. Дана сума зарахована на пенсійний рахунок стягувача та визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів 1 видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в Переліку 821.

Головне управління вважає, що наведена у даній позовній заяві постанова про накладення штрафу від 04.06.2026 у виконавчому провадженні №81075379 є безпідставною, необгрунтованою, винесеною без урахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття законного рішення, і такою, що завдає істотної шкоди законним інтересам Головного управління.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року було відкрито провадження в адміністративній справі №260/5209/26 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про скасування постанови.

24 липня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що дане виконавче провадження належить до категорії немайнових, а ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

25.05.2026 головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81075379, якою боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 04.06.2026 № 0700-0505-5/36051 боржник повідомив, що стягувачу в добровільному порядку здійснено перерахунок пенсії, а нарахована сума заборгованості за період з 01.02.2023 по 30.04.2026 становить 182 302,59 грн, яка облікована в електронній пенсійній справі стягувача та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань відповідно до Порядку № 821, у зв`язку з чим просив закінчити виконавче провадження. Також боржник послався на виплату у червні 2026 року частини поточного боргу в сумі 936,00 грн.

Як вбачається з відповідей самого Головного управління, рішення суду виконано не в повному обсязі: нарахована стягувачу заборгованість не виплачена, а поточна щомісячна виплата здійснюється у розмірі, що не відповідає перерахованому за судовим рішенням.

У зв`язку з цим, після спливу строку для виконання, головним державним виконавцем 06.07.2026 винесено оскаржувану постанову про накладення на боржника — юридичну особу штрафу у розмірі 5 100 грн, якою також зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України. Державним виконавцем під час винесення постанови достовірно встановлено факт невиконання боржником рішення суду у встановлений строк.

Позивач обґрунтовує неможливість виконання рішення Порядком, затвердженим постановою КМУ від 14.07.2025 № 821, та обмеженістю бюджетних асигнувань. Однак, здійснення боржником лише перерахунку та облікування нарахованої суми в електронній пенсійній справі стягувача не є виплатою коштів та не свідчить про повне виконання судового рішення. Умовою для накладення штрафу згідно зі статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» є невиконання рішення без поважних причин. Поважними причинами можуть визнаватися лише об`єктивні обставини, які не залежали від волі боржника, і обов`язок доведення таких обставин покладається на боржника, чого позивач не зробив. Разом з тим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову КМУ від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною.

Боржником не доведено й фактичної відсутності бюджетних асигнувань. Постановою КМУ від 05.02.2026 № 127 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік. Доказів вичерпання цих коштів боржником не надано, а тому твердження про неможливість виконання має характер загального припущення. Боржником не надано жодних доказів вжиття ним усіх залежних від нього конкретних заходів для виконання рішення суду саме щодо стягувача ОСОБА_1 : доказів звернень до Пенсійного фонду України та Мінсоцполітики щодо виділення цільових асигнувань за цим судовим рішенням матеріали справи не містять. Часткова виплата у червні 2026 року суми 936,00 грн не свідчить про виконання рішення. Доводи позивача про те, що виділення коштів не залежить від волі окремого територіального органу ПФУ, також безпідставні, оскільки боржником за виконавчим документом визначено саме ГУ ПФУ в Закарпатській області, а внутрішньо-організаційні відносини розпорядників коштів не можуть обмежувати право стягувача на виконання судового рішення, гарантоване ст. 129-1 Конституції України

Вивчивши матеріали адміністративної справи та виконавче провадження суд дійшов наступних висновків.

04 березня 2026 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/441/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

« Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 року перерахунок пенсії на 3 підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки від 03 грудня 2025 року №ХР1046/ПМ2023 про розмір грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 року перерахунок пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 03 грудня 2025 року №ХР1046/ПМ2023 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням проведених платежів.»

02 червня 2026 року на адресу Головного управління надійшла постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Міснік Н.В. про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2026 ВП №81075379 з примусового виконання виконавчого листа №260/441/26, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 09.04.2026

04 червня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надало відповідь листом №0700-0505-5/36051, у якій зазначило наступне:

« Головне управління повідомляє, що стягувачу виконано перерахунок пенсії в добровільному порядку, згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/441/26.

Нарахована на виконання рішення суду сума пенсії (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.02.2023 по 30.04.2026 в розмірі 182302,59 грн (в тому числі 177113,81 грн - минулий борг до дати набрання законної сили, а саме до 03.04.2026 та 5188,78 грн — поточний борг з дати набрання законної сили, а саме з 03.04.2026 по 30.04.2026) облікована в електронній пенсійній справі стягувача та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Перерахована пенсія за рішенням суду №260/441/26 (різниця між розміром призначеної перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів) з дати набрання законної сили і надалі також підлягає виплаті відповідно до вищевказаного порядку.

У червні 2026 року забезпечено виплату частини поточного боргу який виник на виконання рішення суду по справі № 260/441/26 в сумі 936,00 грн. Дана сума зарахована на пенсійний рахунок стягувача та визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в Переліку 821.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах повноважень.

Фінансування пенсій, призначених за нормами Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", компенсаційних виплат, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, встановлених законодавством, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Одним із принципів бюджетної системи України, що визначений Бюджетним кодексом України, є його збалансованість, виходячи з якого повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.

Виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Враховуючи вищезазначене, виконання рішення суду здійснено Головним управлінням згідно норм чинного Бюджетного законодавства України в сфері пенсійного забезпечення.

На підставі викладеного, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» просимо закінчити дане виконавче провадження.».

06 липня 2026 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ України Місник Н.В., в рамках виконавчого провадження №81075379 накладено штраф у розмірі 5100 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у зв`язку з невиконанням рішення суду та зобов`язано останнього протягом десяти робочих днів виконати останнє.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.

Мотиви та норми права застосовані судом.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частинами 2 та 3 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ).

Згідно із приписами статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт перший частини першої); виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята); за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Стаття 63 Закону № 1404-VІІІ визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша цієї статті); у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга цієї статті); виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя цієї статті).

Згідно з ч.1 ст.75 Закону №1404-VІІІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону № 1404-VІІІ).

Виходячи із зазначених вище норм Закону № 1404-VІІІ, підставою для накладення на боржника штрафу є встановлення державним виконавцем факту невиконання без поважних причин боржником рішення, яким його зобов`язано особисто вчинити певні дії.

Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Накладення штрафу є заходом покарання, а тому можливість накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Відтак, законодавець передбачає дві складові, які повинен здійснити державний виконавець перед тим, як застосувати до боржника штраф. По-перше, перевірити виконання рішення боржником та, по-друге, впевнитися, що рішення суду не виконане без поважних причин.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 р. у справі №360/3573/20 зазначив,

що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є правомірність винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу на боржника, відтак факт невиконання без поважних причин боржником рішення суду, невжиття заходів з метою виконання рішення суду, є суттєвою обставиною, яка впливає на правильність вирішення спору.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/441/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 року перерахунок пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 03 грудня 2025 року №ХР1046/ПМ2023 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням проведених платежів.

Таким чином, на виконання судового рішення боржник повинен був з 01.02.2023 року перерахунок пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 03 грудня 2025 року №ХР1046/ПМ2023 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням проведених платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснено перерахунок пенсії, проте, як зазначає представник позивача нарахована на виконання рішення суду сума пенсії (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.02.2023 по 30.04.2026 в розмірі 182302,59 грн (в тому числі 177113,81 грн - минулий борг до дати набрання законної сили, а саме до 03.04.2026 та 5188,78 грн — поточний борг з дати набрання законної сили, а саме з 03.04.2026 по 30.04.2026) облікована в електронній пенсійній справі стягувача та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Перерахована пенсія за рішенням суду №260/441/26 (різниця між розміром призначеної перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів) з дати набрання законної сили і надалі також підлягає виплаті відповідно до вищевказаного порядку.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. З урахуванням пункту 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення має кількісні, часові і цільові обмеження.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за №897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1), нормативно-правове регулювання бюджетного процесу Пенсійного фонду здійснюється відповідно до Конституції України, Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та інших законодавчих актів, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, інших нормативно-правових актів та цього Порядку.

Визначений пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 №4059- ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі - Закон № 4695) механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням зазначених норм, бюджети Пенсійного фонду України на 2025 рік і на 2026 рік, затверджені відповідними постановами Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152 "Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік" та від 05.02.2026 №127 "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік", передбачали видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішеннями суду.

Порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 (далі - Порядок №821) було визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Рішення суду по справі №260/441/26 набрало законної сили 03.04.2026, а тому, виплата пенсії стягувачу на виконання зазначеного рішення суду регулювалась чинною Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821, якою було затверджено «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

З визнанням рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 y справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» протиправною та нечинною, інший чинний нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, на сьогодні відсутній.

Отже, із визнанням Постанови № 821 протиправною та нечинною виникла прогалина та правова невизначеність у правовому регулюванні механізму фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду.

Разом з тим обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати чинний пункт 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4695 не скасований.

Враховуючи наведене, спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачає прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного акта.

Судом встановлено, що позивач у листі від 04.06.2026 №0700-0505-5/36051 доводив до відома відповідача, що нарахована на виконання рішення суду у справі №260/441/26 сума пенсії облікована в електронній пенсійній справі стягувача та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Порядку №821.

Суд також констатує, що на момент надання відповіді на виконання постанови про відкриття провадження, норми Порядку №821 були чинними.

Водночас, після визнанням Постанови №821 нечинною, відповідач не витребовував від позивача додаткових пояснень щодо порядку подальшої виплати заборгованості.

З аналізу статей 63, 75 Закону 1404-VIII слідує, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм даного Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. При цьому, як встановлено матеріалами справи, позивач вжив конкретні заходи з метою виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/441/26.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що постанова про накладення штрафу від 06 липня 2026 року №81075379 за невиконання рішення суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 5, 19, 77, 243, 246, 287, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ України про накладення штрафу від 06.07.2026 у розмірі 5100 грн. у виконавчому провадженні №81075379.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом 10 днів.

СуддяЗ.Б.Плеханова