Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №260/4733/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/4733/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання – Яремус М.А.,

за участю:

позивач та представник позивача – не з`явилися,

представника відповідача 1 – Басараб А.С.,

представника відповідача 2 – Жупан Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці, Головного управління ДПС України у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 жовтня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 13 жовтня 2026 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської митниці, Головного управління ДПС у Закарпатській області в якому просить: визнати протиправними та скасувати: а) податкові повідомлення-рішення відповідача -1 - Закарпатської митниці від 17.04.2026 року №UA30500020-26148 про донарахування зобов`язань на суму 516 877,37 грн. та 118 178,94 грн штрафних санкцій, всього на суму 635056,31 грн., за заявлення неточних відомостей про товари шляхом подання сертифікатів на перевезення товарів EUR.1, від 17.04.2026 року №UA30500020-26149 про нарахування додаткових зобов`язань через неправомірність застосування пільги і звільнення від оподаткування з преференцією “ 410” , на суму 103375,48 грн, штрафні санкції на суму 23635,79 грн, всього на суму 127011,27 грн.; б) податкову вимогу відповідача -2 ГУ ДПС в Закарпатській області від 11 червня 2026 року №0011646-1307-0716 про сплату податкового боргу в сумі 1 004 137,80 грн.

06 липня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24 вересня 2026 року у задоволенні представника позивача про зобов`язання відповідача -1 надати докази.

Протокольною ухвалою від 07 жовтня 2026 року суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про визнання електронного листа митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 № 35185-2/2025-900000-22020/ZD з додатками неналежним та недопустимим доказом і виключення його з числа доказів у справі, оскільки наведені позивачем обставини щодо відсутності окремих реквізитів електронного повідомлення самі по собі не свідчать про недостовірність документа, який був офіційно переданий Державною митною службою України Закарпатській митниці листом від 08.09.2025 № 15/15-03-01/7/5270. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для виключення спірного документа з числа доказів, водночас його достовірність та доказове значення підлягають оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи відповідно до вимог процесуального закону.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем ввозилися товари з поданням в якості підстави преференційної ставки ввізного мита, сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR. 1 за відповідними митними деклараціями. Відповідач у квітні 2026 року надіслав позивачу оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є твердження відповідача – 1 про те, що Сертифікати виготовлені і видані митним органом Чехії на підставі підробленого документу і тому Сертифікати не є дійсними, а застосування преференційної ставки ввізного мита під час оформлення товару є неправомірним. В той же час, на переконання позивача, Митний орган Чехії не надав жодного підтвердження про притягнення до будь-якої відповідальності експортерів (відправників) – осіб, що нібито подавали цьому митному органу Чеської Республіки підроблені заяви-декларації (чи не підтвердили їх подання), що стали підставою для видачі цим органом Сертифікатів, до адміністративної чи кримінальної відповідальності за такі дії, як це передбачено ст. 36 Угоди. Крім того, зазначає, що лист Чеської республіки не містить пояснення митного органу Чехії про дійсне походження товару – країну походження, а відтак, на переконання позивача, є неналежним доказом спростування походження товару. Зазначає, що придбаваючи на території Європейського Союзу товар з явним походженням з Європейського Союзу, кожен покупець має обґрунтоване законне очікування на те, що при імпортуванні цього товару в Україну, отримає преференційну знижку згідно з Умовами, тобто має право на оформлення в Україні такого товару із застосуванням преференційного режиму. У зв`язку з чим, вважає податкові повідомлення-рішення від 17.04.2026 року та податкову вимогу від 11.06.2026 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач -1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що митний орган Чеської Республіки провів самостійну перевірку сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 (в тому числі сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 в тому числі сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 04.01.2024 № Ty 0623351, від 22.01.2024 № Ty 0623369, від 04.01.2024 № Ty 0623352, 08.03.2024 № Ty 0648770, від 05.03.2024 № Ty 0648758, від 08.03.2024 № Ty 0648772, від 18.03.2024 № Ty 0648779, від 25.03.2024 № Ty 0648790, поданих до митного оформлення позивачем за МД. Відповідно до результатів самостійно проведених митними органами Чеської Республіки перевірочних заходів та відповідей компаній, які зазначені постачальниками в деклараціях постачальників, встановлено, що вищевказані сертифікати з перевезення товару EUR.1 видані митним органом Чеської Республіки на підставі фальсифікованої декларації постачальника. Відтак, з урахуванням отриманої інформації від уповноважених митних органів Чеської Республіки, перевіркою встановлено безпідставне застосування позивачем пільги передбаченою Угодою, та відповідно відсутність підстав для преференційного оподаткування ввезених товарів при здійсненні їх митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією « 410». Зазначене, не підтвердження преференційного походження товарів в контексті Угоди, стало підставою для визначення податкового зобов`язання на загальну суму 620 252,85 грн., у тому числі: - 516 877,37 грн. ввізного мита, - 103 375,48 грн. податку на додану вартість.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив відповідача -1, в якій зазначив, що відсутність у повідомленні митниці експортера відомостей про фактичне походження ввезених товарів, формальне твердження митниці експортера про недоствірність виданих нею , належно оформлених Сертифікатів через непідтвердження експортером такого походження, вістуність доказів притягнення експортера до відповідальності за подання митному органу недоствірних відомостей для їх видачі, не може бути належним доказом визнання цих Сертифікатів не підтвердженими (недійсними) і не є підставою для скасування преференцій, наданих у належдний спосіб, на підставі належно оформлених документів, під гарантію міжнародної Угоди та держави, яка її ратифікувала.

Відповідач -2 надав до суду відзив на позовну заяву. відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що у зв`язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п. 59.1 ст. 59 ПКУ, виставлено податкову вимогу від 11.06.2026 №0011646-1307-0716 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями, яку направлено на адресу Відповідача засобами поштового зв`язку та вручено 23.06.2026 (R067205000639). Представник Позивача не заперечує проти отримання Позивачем вищевказаної податкової вимоги, хоча не наводить жодного аргументу чому саме вона протиправна . Станом на 11 червня 2026 року (дата формування податкової вимоги) та станом на 23 червня 2026 року (дата вручення податкової вимоги позивачу) податкові повідомлення-рішення від 17.04.2026 № UA30500020-26148 та № UA30500020-26148 не були оскаржені ні в адміністративному ні в судовому порядку. Таким чином, при наявності узгоджених грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями, Головне управління правомірно направило Позивачу податкову вимогу від 11.06.2026 №0011646-1307-0716.

Відповідач -1 надав до суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначив, що матеріали справи вказують на визначальну обставину яка має значення для правильного вирішення даної справи – а саме відсутність підстав для преференційного оподаткування (тобто фактичного звільнення від сплати ввізного мита) ввезених позивачем спірних товарів.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив відповідача -2, в якій зазначив, що строки оскарження податкових повідомлень-рішень, що є предметом цього позову, ніхто не змінював і вони залишаються 6-ти місячними. А щодо безпосередньо податкової вимоги ГУ ДПС , то вона є похідної від оскаржених ППР і не має про суті окремого юридичного значення як окремо існуючий правовий акт індивідуальної дії, бо розрахований на підставі оскаржених ППР , з урахуванням пені, як додатковим нарахуванням, що підтверджується наведеним на її звороті розрахунком.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак в клопотанні від 05 жовтня 2026 року представник позивача просив розгляд справи здійснювати без його з позивачем участі.

В судовому засіданні представник відповідача -1 проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Представник відповідача -2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Закарпатської митниці № 151 від 12 лютого 2026 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» призначено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ від 29.12.2023 №23UA305270004628U5, 19.01.2024 №24UA305270000249U1, від 26.01.2024 №24UA305270000329U0, від 26.01.2024 №24UA305270000331U1, від 01.03.2024 №24UA305270000943U8, від 12.03.2024 №24UA305270001090U1, від 12.03.2024 №24UA305270001092U0, від 19.03.2024 №24UA305270001211U9, від 27.03.2024 № 24UA305270001390U3, від 28.03.2024 №24UA305270001418U7.

За результатами проведеної перевірки складно акт від 20 березня 2026 року № 0045/26/7.7-19/2266922539..

Відповідно до вказаного акту перевірки, встановлено, що Закарпатською митницею направлено запит від 28.03.2024 № 7.7-2/15-03/4/2391 до Державної митної служби України, з метою перевірки уповноваженим органом іноземної держави преференційного походження товарів, оформлених за сертифікатами з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 20.12.2023 № Ту 0623339, від 29.11.2023 № Ty 0622093.

Отримана відповідь (матеріали) листом уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 01.04.2025 № 15421/2025-900000-22020/ZD, доведеним листом Державної митної служби України від 03.04.2025 № 15/15-03-01/7/1998, повідомлено про невідповідність вищевказаних товарів преференційним вимогам у відповідності до Доповнення І.

Також, Державна митна служба України листом від 08.09.2025 №15/15-03-01/7/5270 проінформувала Закарпатську митницю щодо результатів самостійної перевірки уповноваженим митним органом Чеської Республіки сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 в т.ч. сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 04.01.2024 № Ty 0623351, від 22.01.2024 № Ту 0623369, від 04.01.2024 № Ty 0623352, 08.03.2024 № Ty 0648770, від 05.03.2024 № Ту 0648758, від 08.03.2024 № Ту 0648772, від 18.03.2024 № Ту 0648779, від 25.03.2024 № Ту 0648790, лист уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 № 35185-2/2025-900000-22020/ZD, відповідно до якого , сертифікати з перевезення товару EUR.1, в т.ч вищевказані сертифікати з перевезення товару EUR.1, були видані митними органами на підставі фальсифікованих декларацій постачальників Чеської Республіки, наданих митними брокерами для цілей оформлення сертифікатів з перевезення товарів EUR.1.

Відповідно до акту перевірки, у періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_1 за десятьма МД здійснено митне оформлення товарів за зниженим рівнем ставок ввізного мита, передбачених Конвенцією для товарів, що імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, із зазначенням у графі 36 МД тарифної пільги (преференції) по сплаті ввізного мита 410-« Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС [Абзац перший частини першої статті 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони)», загальна сума наданої пільги по ввізному миту (сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду обов`язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими імпорту (випуск у вільний обіг), експорту (спосіб платежу - 06) складає 516 877,37 гривень, з них:

1) за МД від 29.12.2023 №23UA305270004628U5, задекларовано товар «Напівпричіп, трьохосьовий, тентовий, шторний, марки: SCHMITZ, модель: S01, номер шасі: НОМЕР_1 ...», сума наданої пільги по ввізному миту 21 103,95 грн.;

2) за МД від 19.01.2024 №24UA305270000249U1 задекларовано товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, колісний марка VOLVO; модель: FH13 500, номер шасі НОМЕР_2 ...», сума наданої пільги по ввізному миту становить 52 498,69 грн.;

3) за МД від 26.01.2024 №24UA305270000329U0 задекларовано товар «Напівпричіп, трьохосьовий, тентовий, шторний, марки SCHMITZ, модель SCS 24/L-13.62 ЕВ, номер шасі НОМЕР_3 ...», сума наданої пільги по ввізному миту становить 47 871,84 грн.;

4) за МД від 26.01.2024 №24UA305270000331U1, задекларовано товар « Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, колісний, марка VOLVO; модель: FH 460, номер шасі: НОМЕР_4 ....», сума наданої пільги по ввізному миту становить 79 377,23 грн.;

5) за МД від 01.03.2024 №24UA305270000943U8 задекларовано товар «Напівпричіп, трьохосьовий, тентовий, шторний, марки SCHMITZ, модель SCS 24/L-13.62 МВ, номер шасі НОМЕР_5 ...», сума наданої пільги по ввізному миту становить 23 898,03 грн.;

6) за МД від 12.03.2024 №24UA305270001090U1 задекларовано товар «Напівпричіп, трьохосьовий, тентовий, шторний, марки SCHMITZ, модель SCS 24/L-13.62 ЕВ, номер шасі НОМЕР_6 .....», сума наданої пільги по ввізному миту становить 24 334,42 грн.;

7) за МД від 12.03.2024 №24UA30527000109200 задекларовано товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, колісний, марка MAN модель TGX18.440; номер шасi: НОМЕР_7 ...», сума наданої пільги по ввізному миту становить 74 261,94 грн.;

8) за МД від 19.03.2024 №24UA30527000121109 задекларовано товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, колісний, марка VOLVO; модель FH 500, номер шасі: НОМЕР_8 ......», сума наданої пільги по ввізному миту становить 98 901,51 грн.;

9) за МД від 27.03.2024 № 24UA305270001390U3 задекларовано товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, колісний, марка VOLVO; модель: FH13 500 42Т, 1 шт., номер шасі НОМЕР_9 ....», сума наданої пільги по ввізному миту становить 70 013,40 грн.;

10) за МД від 28.03.2024 №24UA305270001418U7 задекларовано товар «Напівпричіп, трьохосьовий, тентовий, шторний, марки SCHMITZ, модель: SCB S3T, номер шасі НОМЕР_10 ...», сума наданої пільги по ввізному миту становить 24 616,36 грн.

Документальною невиїзною перевіркою встановлено, що ввезений на адресу імпортера (покупця) ФОП ОСОБА_1 товар заявлено за вищевказаними митними деклараціями до митного оформлення за зниженим рівнем ставок ввізного мита, передбаченим Угодою для товарів, що імпортуються території ЄС та мають преференційне європейське походження, із зазначенням у графі 36 митної декларації тарифної пільги (преференції) по сплаті ввізного мита « 410».

В якості доказів права на преференційний режим, відповідно до Угоди, у графі 44 вищевказаних митних декларації під кодом « 0954» декларантом зазначено наступні преференційні документи сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1, видані митними органами країни експорту, а саме:

від 29.11.2023 № Ty 0622093, виданий митним органом по заяві експортера «LKW TRADE s.r.o..» (Korunni 1151/67 13000 Praha 3, Vinohrady, Czech Republic);

від 20.12.2023 № Ty 0623339, виданий мигними органами по заяві експортера «LKW TRADE s.r.o.» (Korunni 1151/67, 13000 Praha 3, Vinohrady, Czech Republic) Polska);

від 04.01.2024 № Ty 0623351, виданий митним органом по заяві експортера «Autodoprava Janda s.r.o.» (Sidliste 323, Moravsky Krumlov, 672 01, Czech Republic);

від 22.0.1.2024 № Ту 0623369, виданий митним органом по заяві експортера «Auto Express Logistika s.r.o.» (Vlastina 850/36, Ruzyne, 161 00 Praha, Czech Republic);

від 04.01.2024 № Ту 0623352, виданий митним органом по заяві експортера «Autodoprava Janda s.r.o.» (Sidliste 323, Moravsky Krumlov, 672, Czech Republic);

від 08.03.2024 № Ty 0648770, виданий митним органом по заяві експортера «FENIX s.r.o.» (1 maje 285, 538 43 Tremosnice, Czech Republic);

від 05.03.2024 № Ty 0648758, виданий митним органом по заяві експортера «FENIX s.r.o.» (1 maje 285, 538 43 Tremosnice, Czech Republic);

від 08.03.2024 № Ty 0648772, виданий митним органом по заяві експортера «LKW BUDWEISER SPEDITION Kratochvil spol s.r.o.» (Zemedelska 602, Kamenny Ujezd, Czech Republic);

від 18.03.2024 № Ту 0648779, «Broz-cz spol. s.r.o.» (CSLA 36, Plana nad Luznici 391 11, Czech Republic);

від 25.03.2024 № Ty 0648790, виданий митним органом по заяві експортера «Autodoprava Vaclav Svantner» (Na Sicdlisti 347, 289 07 Libice nad Cidlinou, Czech Republic).

Відповідно до результатів перевірки сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 20.12.2023 № Ty 0623339, від 29.11.2023 № Ту 0622093, листом уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 01.04.2025 № 15421/2025-900000-22020/ZD, доведеним листом Державної митної служби України від 03.04.2025 №15 15-03-01/7/1998, повідомлено про невідповідність вищевказаних товарів преференційним вимогам у відповідності до Доповнення І.

Керуючись статтею 31 та 32 Доповнення 1 до Конвенції уповноваженим митним орган Чеської Республіки проведено самостійну перевірку сертифікатів з перевезення товарів EUR. 1 (в тому числі сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 04.01.2024 № Ty 0623351, від 22.01.2024 № Ту 0623369, від 04.01.2024 № Ty 0623352, 08.03.2024 № Ту 0648770, від 05.03.2024 № Ту 0648758, від 08.03.2024 № Ту 0648772, від 18.03.2024 № Ту 0648779, від 25.03.2024 № Ту 0648790 поданих до митного оформлення фізичною особою підприємцем. ОСОБА_2 за МД від 26.01.2024 №24UA30527000032900, від 26.01.2024 №24UA305270000331U1, від 01.03.2024 №24UA,305270000943U8, від 12.03.2024 від №24UA305270001090U1, 12.03.2024 №24UA30527000109200, від 19.03.2024 №24 UA30527000121109, від 27.03.2024 №24UA305270001390U3, від 28.03.2024 24UA305270001418U7.

Відповідно до результатів самостійно проведених митними органами Чеської Республіки (лист від 04.09.2025 №3518:-2/2025-900000-22020/ZD) перевірочних заходів та відповідей компаній які зазначені постачальниками в деклараціях постачальників, в т.ч. сертифікатів з перевезення товару EUR.I від 04.01.2024 № Ту 0623351, від 22.01.2024 № Ту 0623369, від 04.01.2024 № Ty 0623352, 08.03.2024 № Ту 0648770, від 05.03 2024 № Ту 0648758, від 08.03.2024 № Ту 0648772, від 18.03.2024 № Ту 0643779, від 25.03.2024 № Ту 0648790, доведеного листом Державної митної служби України від 08.09.2025 №15/15-03-01/7/5270, встановлено, що вищевказані сертифікати з перевезення товару EUR.1 видані митним органом Чеської Республіки на підставі фальсифікованих декларацій постачальників.

У зв`язку з цим, товари/продукція, на які поширюються вищевказані сертифікати EUR.1, не підпадають під преференційний режим відповідно до положень Додатку І Конвенції в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Відтак, відповідно до розділу VI «Висновки» акту перевірки від 20 березня 2026 року, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу походження товару, ввезеного за сертифікатами з перевезення (походження) товару форми EUR.1, як такого, що походить з певної країни в розумінні Доповнення і до Конвенції та підпадає під дію Угоди, частини першої статті 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ від 29.12.2023 №23UA30527000462805, від 19.01.2024 №24UA305270000249U1, від 26.01.2024 №24UA305270000329J0, від 26.01.2024 01.03.2024 №24UA305270000331U1, від №24UA305270000943U8, від 12.03.2024 №241 JA30527000109001, від 12.03.2024 №24UA305270001092U0, від 19.03.2024 №24UA305270001211U9, від 27.03.2024 24UA30527000139003. від 28.03.2024 №24UA305270001418U7, на загальну суму 516 877,37 гривень.

2) пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митинми деклараціями типу ІМ 40 ДЕ від 29.12.2023 №23UA30527000462805, від 19.01.2024 №24UA305270000249U1, від 26.01.2024 №241JA30527000032900, від 26.01.2024 №24UA305270000331U1, від 01.03.202 №24UA305270000943U8, від 12.03.2024 №24UA305270001090UI, від 12.03.2024, від №24UA30527000109200, від 19.03.2024 №24UA3052 000121109, від 27.03.2024 № 24UA305270001390U3, від 28.03.2024 №24UA30527000141807,

на загальну суму 103 375,48 гривень.

На підставі акту перевірки від 20 березня 2026 року № 0045/26/7.7-19/2266922539 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 17.04.2026 №UA3050002026148 за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» 635056,31 грн. (податкове зобов`язання на 516877,37 грн. та з штрафними санкціями у розмірі 118178,94 грн.);

- від 17.04.2026 №UA3050002026149 за податком на додану вартість з товарів, ввезених на територію України у розмірі 127011, 27 грн. (податкове зобов`язання на 103375,48 грн. та з штрафними санкціями у розмірі 23635,79 грн.)

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: пост-митний контроль.

За правилами, наведеними у ч. 1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому: у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, що міститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено; у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або щодо попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску; у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 МК України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 345 МК України митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, та/або документів та інформації, отриманих від уповноважених органів (організацій) іноземних держав, інформації, заявленій митним органам під час митного контролю, митного оформлення товарів; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Згідно з частиною шостою статті 345 МК України Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами підпункту в пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з пунктом 187.8. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Відповідно до пункту 1 статті 29 Глави І розділу ІV Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку І-А до цієї Угоди.

Статтею 26 розділу ІV Угоди встановлено, що положення Глави І застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

У відповідності до пункту 2 статті 26 розділу ІV Угоди, термін «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» (далі – Протокол I) до цієї Угоди.

1 лютого 2018 року Україна набула статусу учасниці Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція) (Закон України від 08.11.2017 № 2187-VІІІ «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження»).

Згідно статті 1 Конвенції «Ця Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами. У Доповненні I викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва.

У Доповненні II викладено конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні I».

Відповідно до статті 83 Глави 5 Розділу IV Угоди, Підкомітетом Україна - ЄЄ з питань митного співробітництва прийнято Рішення від 21 листопада 2018 року № 1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Вказані зміни почали діяти з 1 січня 2019 року.

У статті 1 заміненого Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» зазначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до пункту 1 статті 15 Доповнення I, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Відповідно до статті 27 Доповнення І до Конвенції визначено, що документи, зазначені в Статтях 16 (3) та 21 (5), що використовуються для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR MED можуть бути визнані такими, що походять з Договірної Сторони й відповідають іншим вимогам цієї Конвенції, можуть включати, серед іншого, наступне:

(1) прямі посвідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку;

(2) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству;

(3) документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Договірній Стороні, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству;

(4) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR-MED, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні згідно з цією Конвенцією;

(5) належні свідчення про обробку або переробку, виконані за межами відповідної Договірної Сторони згідно з положеннями Статті 11, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

З метою належного застосування Конвенції Договірні Сторони допомагають одна одній через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1, декларацій про походження та правильності інформації, що міститься в цих документах (пункт 2 статті 31 Доповнення І до Конвенції).

Відповідно до статті 32 Доповнення I, митні органи Договірної сторони імпортера мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Отже, Угода передбачає перевірку підтверджень походження товарів як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і при наявності обґрунтованих сумнівів.

Пунктом 1 статті 17 «Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1» Протоколу I Угоди встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Згідно положень пункту 3 статті 17 Протоколу 1: «Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу».

Пунктом 2 статті 22 «Умови складання декларації інвойс» Протоколу I Угоди встановлено, що декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам Протоколу I Угоди.

Згідно положень пункту 3 статті 22 Протоколу I «Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу».

Пунктами 3 та 5 статті 33 Протоколу I визначено, що перевірка здійснюється митними органами країни експорту. Для виконання цього митні органи країни експорту мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Повідомлення про результати перевірки надсилається якомога раніше, результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу і відповідають іншим вимогам Протоколу I.

Пунктом 3 статті 21 «Умови складання декларації про походження або декларації про походження EUR-MED» Доповнення I Регіональної Конвенції, згідно з відповідною Угодою, встановлено, що декларація про походження EUR-MED може бути складена, якщо відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, Договірної Сторони-імпортера чи однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, з якими застосовується кумуляція та виконуються вимоги цієї Конвенції.

Згідно положень пункту 5 статті 21 Доповнення I «Експортер, який складає декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції».

Пунктом 6 статті 33 «Перевірка підтверджень походження» Протоколу I встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Пунктом 6 статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення I встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до ст. 36 МК України положення цього Кодексу встановлюють непреференційні правила щодо визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, з метою застосування: 1) ставок мита, правил щодо його справляння до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 3) інших заходів відповідно до вимог Світової організації торгівлі, пов`язаних із визначенням країни походження товару.

Країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 41 МК України).

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч. 3 ст. 41МК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Відповідно до ч. 9 ст. 41 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до ст. 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товарів за митними деклараціями від 29.12.2023 № 23UA305270004628U5, від 19.01.2024 № 24UA305270000249U1, від 26.01.2024 № 24UA305270000329U0, від 26.01.2024 № 24UA305270000331U1, від 01.03.2024 № 24UA305270000943U8, від 12.03.2024 № 24UA305270001090U1, від 12.03.2024 № 24UA305270001092U0, від 19.03.2024 № 24UA305270001211U9, від 27.03.2024 № 24UA305270001390U3 та від 28.03.2024 № 24UA305270001418U7 позивачем заявлено застосування тарифної преференції « 410» зі сплати ввізного мита на підставі сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1, виданих митними органами Чеської Республіки. Зазначені сертифікати були подані на підтвердження преференційного походження ввезених товарів з Європейського Союзу та правомірності застосування до них знижених ставок ввізного мита відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Як встановлено судом, після завершення митного оформлення Державна митна служба України отримала від митного органу Чеської Республіки лист від 04.09.2025 № 35185-2/2025-900000-22020/ZD, яким повідомлено про обставини, встановлені чеськими митними органами під час здійснення власної контрольної діяльності. Зокрема, у листі зазначено про виявлення випадків подання митному представнику експортера фальсифікованих декларацій постачальників, які використовувалися для підтвердження походження товарів при оформленні сертифікатів EUR.1.

У зв`язку з цим чеським митним органом були направлені запити відповідним підприємствам, зазначеним у деклараціях постачальників, з метою перевірки достовірності таких документів. За результатами отриманих відповідей було визначено перелік сертифікатів EUR.1, яких стосувалися виявлені фальсифіковані декларації постачальників. До зазначеного переліку включено, зокрема, сертифікати EUR.1 № Ty 0623351, Ty 0623369, Ty 0623352, Ty 0648770, Ty 0648758, Ty 0648772, Ty 0648779, Ty 0648790, на підставі якого під час митного оформлення товару позивачу було надано тарифну преференцію.

Зазначена інформація була доведена Державною митною службою України до відома Закарпатської митниці листом від 08.09.2025 № 15/15-03-01/7/5270 та врахована відповідачем під час проведення документальної перевірки правильності визначення сум митних платежів.

Зміст наведених документів у їх сукупності свідчить про те, що інформація, на підставі якої під час митного оформлення було застосовано преференційний режим, була предметом перевірки компетентного митного органу держави експорту та за результатами такої перевірки поставлена під сумнів у зв`язку з недостовірністю документів, використаних для підтвердження походження.

Відтак, вищевказана інформація була отримана внаслідок контрольних заходів, проведених чеськими митними органами у межах власної діяльності, та офіційно передана митним органам України.

Так, як вже зазначалося судом, відповідно до статті 32 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження подальші перевірки підтверджень походження здійснюються у довільному порядку або у разі виникнення в митних органів держави імпорту обґрунтованих сумнівів щодо достовірності таких документів, статусу походження товарів чи виконання інших вимог Конвенції.

При цьому положення наступних частин цієї статті регулюють порядок проведення перевірки за зверненням митного органу держави імпорту та не встановлюють заборони для митних органів держави експорту здійснювати перевірку у межах власної контрольної діяльності.

Отже, обставина, що інформація щодо сертифікатів з перевезення товару EUR.1 Ty 0623351, Ty 0623369, Ty 0623352, Ty 0648770, Ty 0648758, Ty 0648772, Ty 0648779, Ty 0648790 була встановлена митним органом Чеської Республіки під час здійснення нею власних контрольних заходів.

Відтак, отримана від компетентного митного органу Чеської Республіки інформація не могла бути проігнорована митним органом України, оскільки безпосередньо стосувалася документа, на підставі якого позивачу під час митного оформлення було надано тарифну преференцію.

При цьому суд оцінює не лише окремий документ, названий у матеріалах справи переліком сертифікатів EUR.1, а сукупність доказів, а саме: лист митного органу Чеської Республіки від 04 вересня 2025 року №35185-2/2025-900000-22020/ZD, перелік сертифікатів, до якого включено Ty 0623351, Ty 0623369, Ty 0623352, Ty 0648770, Ty 0648758, Ty 0648772, Ty 0648779, Ty 0648790, лист Державної митної служби України від 08 вересня 2025 року №15/15-03-01/7/5270, яким відповідну інформацію доведено до Закарпатської митниці.

Суд не встановив підстав для сумніву в достовірності та офіційному характері листа митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 № 35185-2/2025-900000-22020/ZD та враховує, що у подальшому Державна митна служба України послалася на зазначену інформацію та офіційно довела її до відома Закарпатської митниці листом від 08.09.2025 № 15/15-03-01/7/5270.

При цьому в матеріалах справи наявний офіційний переклад листа митного органу Чеської Республіки українською мовою, у зв`язку з чим суд має можливість безпосередньо дослідити його зміст.

Водночас, посилання позивача на відмінності у перекладах листа митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 суд оцінює критично, оскільки наведені розбіжності стосуються способу перекладу найменування посади посадової особи та найменування відповідного митного органу, а не змісту повідомлених обставин щодо виявлення випадків використання фальсифікованих декларацій постачальників для підтвердження походження товарів.

Саме по собі використання перекладачами різних мовних відповідників не свідчить про те, що йдеться про різні документи, різних відправників або різні за змістом повідомлення. Вирішальним у цьому випадку є з`ясування того, чи впливають зазначені розбіжності на розуміння змісту документа, ідентифікацію органу, від якого він походить, та встановлених ним обставин.

Суд ураховує, що наведені позивачем відмінності в перекладі не стосуються переліку сертифікатів EUR.1, щодо яких чеським митним органом повідомлено про обставини, пов`язані з використанням фальсифікованих декларацій постачальників, та самі по собі не спростовують змісту відповідної інформації. Позивачем не наведено обґрунтованих доводів про те, що зазначені розбіжності призводять до зміни суті повідомлених обставин або ставлять під сумнів можливість ідентифікації документа та органу, від якого він походить.

За таких обставин суд доходить висновку, що вказані розбіжності у перекладах самі по собі не є достатньою підставою для відхилення листа як доказу. Водночас суд оцінює його зміст з урахуванням інших наявних у справі матеріалів, а не лише окремих формулювань, використаних у перекладах.

Також, суд відхиляє доводи позивача про те, що лист митного органу Чеської Республіки не містить відомостей про країну походження конкретних транспортних засобів, а також про те, що сам факт непідтвердження сертифікатів EUR.1 не є тотожним спростуванню походження товарів з Європейського Союзу. Саме по собі посилання на загальнодоступну інформацію про те, що MAN Truck & Bus SE є німецьким виробником комерційної техніки, а Schmitz Cargobull AG - німецькою компанією, яка виробляє напівпричепи, не підтверджує дотримання встановлених правил визначення преференційного походження кожного з ввезених позивачем транспортних засобів.

Крім того, предметом оцінки у цій справі є не загальновідомі відомості про виробників транспортних засобів, а правомірність застосування тарифної преференції « 410» під час митного оформлення конкретних товарів на підставі сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR.1.

Суд зауважує, що висновки митного органу ґрунтуються не лише на відсутності додаткового підтвердження походження товарів, а й на отриманій офіційними каналами інформації компетентного митного органу Чеської Республіки про виявлення фальсифікованих декларацій постачальників, використаних для підтвердження походження товарів під час оформлення сертифікатів EUR.1, до переліку яких включено сертифікати, подані позивачем під час митного оформлення. Така інформація безпосередньо стосується достовірності документального підтвердження походження ввезених товарів, а тому має істотне значення для вирішення питання про наявність підстав для застосування тарифної преференції.

Отже, суд виходить із того, що зазначений лист є належним джерелом офіційної інформації, отриманої митними органами України від компетентного митного органу держави експорту.

При цьому, суд звертає увагу, що для вирішення питання про правомірність застосування тарифної преференції визначальним є не лише факт наявності у позивача сертифіката EUR.1 на момент митного оформлення, а й підтвердженння обставин, які відповідно до міжнародних договорів України є необхідними для надання такої преференції.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 є документом, що підтверджує преференційне походження товару, однак право на застосування пільгового режиму оподаткування не може вважатися безумовним лише з огляду на формальну наявність такого документа. У разі отримання митним органом офіційної інформації компетентного митного органу держави експорту про недостовірність документів, використаних для підтвердження походження товарів, така інформація підлягає врахуванню під час перевірки правомірності застосування преференції.

За змістом пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження товарів, які мають значення для оподаткування та відрізняються від задекларованих, є підставою для визначення контролюючим органом бази оподаткування та податкових зобов`язань на підставі таких відомостей.

Таким чином, з урахуванням отриманої інформації від уповноважених митних органів Чеської Республіки, перевіркою встановлено безпідставне застосування позивачем пільги передбаченою Угодою, та відповідно відсутність підстав для преференційного оподаткування ввезених товарів при здійсненні їх митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією «410».

Зазначене, не підтвердження преференційного походження товарів в контексті Угоди, стало підставою для визначення податкового зобов`язання на загальну суму 620252,85 грн., у тому числі:- 516877,37 грн. ввізного мита, - 103375,48 грн. податку на додану вартість.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що необхідно врахувати відсутність вини позивача з огляду на те, що у спірних правовідносинах контролюючим органом встановлено факт несплати митних платежів у належному розмірі внаслідок застосування тарифних преференцій за відсутності підтвердженого походження товарів з Європейського Союзу. За таких обставин контролюючий орган, діючи на підставі статті 54 ПК України, правомірно самостійно визначив суму податкових зобов`язань, що виникли після завершення митного оформлення.

Суд звертає увагу, що обов`язок зі сплати податків і зборів у встановлених законом розмірах є безумовним обов`язком платника податків та не залежить від встановлення його вини.

Факт того, що непідтвердження походження товарів зумовлено неналежними діями іноземного експортера, не спростовує встановленої обставини сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, та не звільняє платника податків від обов`язку їх сплати разом із передбаченими ПК України штрафними санкціями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2025 у справі № 380/21022/24.

Щодо посилань позивача на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 червня 2026 року у справі № 308/32641/26, якою залишено без змін постанову Ужгородського міськрайонного суду від 27 квітня 2026 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 червня 2026 року у справі № 308/2645/26, якою залишено без змін постанову Ужгородського міськрайонного суду від 27.04.2026 року про закриття провадження у справі про порушення позивачем митних правил за статтею 485 Митного кодексу України на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд зазначає, що сам по собі факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не свідчить про підтвердження права позивача на застосування тарифної преференції та не спростовує обставин, встановлених відповідачем під час документальної перевірки правильності визначення митних платежів.

Предметом розгляду у справі про порушення митних правил є питання наявності у діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення та підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності. Натомість предметом розгляду у цій справі є правомірність визначення позивачу сум митних платежів у зв`язку з встановленням обставин, які впливають на право застосування тарифної преференції при митному оформленні товару.

Суд зазначає, що склад порушення митних правил, за яке встановлена МК України адміністративна відповідальність, відмінний від податкового правопорушення, яке має наслідком визначення податкових зобов`язань.

Таким чином, зазначені правовідносини мають різний предмет правового регулювання та різні юридично значимі обставини, які підлягають встановленню.

Так, для визначення податкових зобов`язань за наслідками митного оформлення необхідним є встановлення обставин, що впливають на розмір належних до сплати митних платежів, зокрема наявності передбачених законодавством та міжнародними договорами підстав для застосування тарифної преференції.

Відтак, наведені позивачем постанови не спростовують висновку про наявність у відповідача підстав для перевірки правильності застосування тарифної преференції та визначення за результатами такої перевірки належних до сплати митних платежів.

Висновки судів у справі про порушення митних правил не спростовують установлених у цій справі обставин щодо отримання митними органами України офіційної інформації митного органу Чеської Республіки, яка безпосередньо стосується сертифіката EUR.1 Ty 0623351, Ty 0623369, Ty 0623352, Ty 0648770, Ty 0648758, Ty 0648772, Ty 0648779, Ty 0648790 та документів, використаних для підтвердження преференційного походження товару.

Відтак, посилання позивача на вищевказані постанови не може бути підставою для висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 11.06.2026 № 0011646-1307-0716, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, передумовою формування податкової вимоги є наявність у платника податків податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов`язання, строк сплати якого настав, але яке залишилося несплаченим.

Як установлено судом, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 17.04.2026 позивачу визначено грошові зобов`язання за ввізним митом та податком на додану вартість за результатами документальної перевірки правильності визначення сум митних платежів. За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про правомірність зазначених податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування.

Оскільки під час розгляду справи суд не встановив підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, а матеріали справи підтверджують наявність передбачених законом підстав для формування податкової вимоги, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання її протиправною та скасування.

Таким чином, позовні вимоги в частині оскарження податкової вимоги від 11.06.2026 № 0011646-1307-0716 також задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.139 КАС України, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1 У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 ) до Закарпатської митниці (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 43985560), Головного управління ДПС України у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька