Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №260/5241/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5241/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до

ІНФОРМАЦІЯ_1 ( відповідач 1 )

військової частини НОМЕР_1 ( відповідач 2)

про визнання протиправним та скасування рішення, протоколу, довідки, наказів та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся через Електронний суд в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» від 28.06.2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №45 від 01.07.2026 року (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 , до списків особового складу.

- Зобов`язати військову частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 26 травня 2012 року він перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , у якому виховують двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого ГУ ПФУ в Закарпатській області 19.03.2026 року позивач є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю ОСОБА_3 , внаслідок чого у нього станом на 28 червня 2026 року була наявна діюча відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (як чоловіка, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років). Однак, 28 червня 2026 року під час здійснення недільної сімейної подорожі разом з дружиною та дітьми, для оздоровчого відпочинку на одному з блокпостів при виїзді з міста Тячів позивач був зупинений співробітниками правоохоронних органів, які вже в подальшому доправили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не зважаючи на наявність чинної відстрочки, відповідачем 1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 28 червня 2026 року громадянина ОСОБА_1 було взято на військовий облік (до 28.07.2026 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем реєстрації), проведені мобілізаційні заходи відносно останнього та призвано на військову службу по загальній мобілізації.

Відповідач 1, в порушення вимог законодавства, беручи на облік та призиваючи позивача на військову службу по загальній мобілізації, не врахував наявність у останнього права на відстрочку. Натомість, відповідачем 1 було проігноровано факт наявності у ОСОБА_1 відстрочки, що в свою чергу призвело до протиправного призову позивача на військову службу. Таким чином, у разі скасування наказу про призов на військову службу, слід скасувати причину, за якою позивач набув статусу військовослужбовця.

Так, включенню особи до списку особового складу військової частини завжди передує процедура мобілізації особи та видача наказу про мобілізацію. А відтак, існує прямий зв`язок між мобілізацією та наказом командира військової частини до списків особового складу, оскільки військові частини не уповноважені вчиняти дії щодо мобілізації осіб та видавати накази про мобілізацію. Без підстави для мобілізації позивача командир військової частини НОМЕР_1 апріорі не міг видати наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини. Відтак, зарахування позивача до списків особового складу військової частини є похідним від підстави про мобілізацію, а отже такі дії також порушують права позивача, а тому, за наведених обставин, слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ухвалити рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Підсумовуючи вищевикладене позивач вважає, що ефективним захистом його порушеного права є визнання протиправними та скасування всіх рішень, прийнятих за наслідками порушення процедури призову позивача на військову службу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі.

04 серпня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, відповідно до якого зазначено, що позивач до 28.06.2026 року перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

28 червня 2026 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі представників Національної поліції. На виконання вимог розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 06.09.2025 року №115057/С та згідно особистої заяви про взяття на облік 28.06.2026 року ОСОБА_1 було взято на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після взяття позивача на військовий облік працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було проаналізовано відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, стосовно ОСОБА_1 .

За результатами перевірки встановлено, що останню відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивачу було надано на підставі протоколу комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №63 від 11.11.2025 року. Зазначена відстрочка діяла до 06 лютого 2026 року. Водночас, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, 06 лютого 2026 року зазначену відстрочку було анульовано у зв`язку з втратою підстав для її надання.

Оскільки станом на 28 червня 2026 року позивач не мав чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перебував на військовому обліку з відміткою « підлягає призову», у ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні правові підстави для непроведення щодо ОСОБА_1 заходів, пов`язаних із призовом на військову службу під час мобілізації.

28.06.2026 року позивач пройшов ВЛК та за результатами медичного огляду його було визнано придатним до військової служби. У бланку попередньої співбесіди, який власноруч підписаний позивачем, останній зазначив про відсутність будь-яких скарг чи заяв щодо дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, під час проходження військово-лікарської комісії позивач відмовився від здачі лабораторних аналізів та проведення рентгенографічного дослідження, у зв`язку з чим було складено акт про відмову № 9785 від 28.06.2026 року. Того ж дня військовозобов`язаному ОСОБА_1 було вручено мобілізаційне розпорядження МР 587/1 від 28.09.2026 року і на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1540 від 28.06.2026 року солдата молодшого сержанта ОСОБА_1 призвано на військову службу та зараховано до складу військової команди НОМЕР_1 .

10 серпня 2026 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, відповідно до якого зазначено, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. В межах заявлених підстав та предмета позову, позивач не реалізував своє право на відстрочку, що і стало підставою для прийняття спірного наказу про призов позивача на військову службу. Доказів наявності бронювання або віднесення позивача до посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5 до Порядку №560 не надано.

Отже, за відсутності відомостей про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, відповідач приймаючи спірний наказ в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача , діяв правомірно.

З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування Наказу командира військової частини що до зарахування до списків частини. Враховуючи, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 що до призову на військову службу під час мобілізації, та зарахування до списків частини та на усі види забезпечення та звільнити позивача від проходження військової служби є похідними, так як військова частина не є належним відповідачем та немає повноважень що до призову військовозобов`язаних на військову службу.

10 серпня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що відповідач 1 – ІНФОРМАЦІЯ_6 як підставу правомірності своїх дій щодо проведення мобілізаційних заходів зобов`язаний був надати суду наступні документи: 1. Протокол про скасування відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; 2. рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 , ухваленого протоколом про скасування відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; 3. повідомлення ОСОБА_1 про скасування відстрочки (додаток 10 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. Жоден із зазначених доказів, як і зокрема і тих, що витребовувались ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі №260/5241/26 від 24.07.2026 суду не надано.

Натомість, позивач надав суб`єкту владних повноважень (відповідачу 1) належне первинне джерело інформації, зокрема, яке є офіційним документом.

На переконання позивача, в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації. Не зважаючи на той факт, що після видання оскаржуваних у цій справі наказів, такі накази вичерпали свою дію, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2026 відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі:

- зобов`язано позивача (представника позивача) надати суду протягом 3 днів з дня отримання даної ухвали докази про наявність відстрочки станом день призову на військову службу , а також за інші наявні періоди.

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_8 надати суду протягом 3 днів з дня отримання даної ухвали: всю інформацію по позивачу з реєстру «Оберіг», в т.ч. ту, про яку зазначено у відзиві, щодо всіх відстрочок та рішення про скасування відстрочки.

01 жовтня 2026 року від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2026 надійшла інформація, в якій повідомив суд про неможливість подання витребуваних доказів на виконання ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2026. Зазначив, що позивач і його представник об`єктивно не можуть самостійно подати витребувані первинні документи та реєстрові відомості, які перебувають безпосередньо у розпорядженні ТЦК та СП. Причина полягає у відсутності реального фактичного доступу до них, попри раніше вжиті заходи для їх отримання. У зв`язку з цим прошу оцінити наведені обставини як об`єктивно поважні причини неподання відповідної частини доказів та забезпечити їх отримання від суб`єктів владних повноважень, у яких вони знаходяться. Так, ще під час звернення до суду представник позивача заявив клопотання про витребування доказів, зазначених судом в ухвалі від 30.09.2026 року. Однак, виконання даної ухвали в частині надання документів, яких позивач не має і які безрезультатно намагався отримати, залежить безпосередньо від дій державних органів, а не від процесуальної активності позивача.

02 жовтня 2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2026 надійшов Витяг з АПС "Оберіг" стосовно надання/анулювання відстрочок ОСОБА_1

09 жовтня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що матеріалами справи підтверджено, що позивач є батьком дитини з інвалідністю віком до 18 років. Суду позивачем надано документи про батьківство, інвалідність дитини та пенсійне посвідчення. Історія відомостей реєстру «Оберіг», долучена до справи, відображає п`ять послідовних оформлень відстрочки позивачу. Причиною завершення кожного відповідного запису визначено закінчення строку дії. За результатами обміну учасниками судового процесу заявами по суті встановлено також принципову негативну для відповідача, але юридично важливу для позивача обставину: компетентний орган не ухвалював окремого рішення про скасування відстрочки позивача. У справі відсутній такий акт, а досліджені реєстрові дані фіксують іншу підставу завершення записів — сплив установленого строку. Отже, юридичного факту скасування відстрочки рішенням компетентного органу в цій справі немає.

Так, пункт 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язує непризов відповідної категорії осіб із вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років. Нормативна підстава права визначається законом і фактичними обставинами сім`ї; натомість оформлення відстрочки та відображення строку її дії у реєстрі є способом адміністративної реалізації цього права. Це розмежування означає, що запис про завершення строку засвідчує стан оформлення, але аж ніяк не доводить зникнення обставин, із якими закон пов`язує право на відстрочку. Тому висновок «запис неактивний — законної підстави немає» є логічно та юридично неповним. Відтак п`ятиразове попереднє оформлення та продовження відстрочки має тут не самостійне правовстановлююче, а конкретне доказове значення: воно підтверджує, що підстава не була вперше заявлена після мобілізації, а вже неодноразово перевірялася державою.

Сукупність досліджених обставин утворює послідовну правову картину: матеріальна підстава відстрочки існувала та була раніше п`ять разів визнана; рішення компетентного органу про скасування відстрочки не приймалося; на відповідний момент уже діяв механізм її автоматичного продовження; під час розгляду відповідач не довів законної підстави, яка виправдовувала б незастосування цього механізму та подальший призов за наявності підтверджених сімейних обставин.

Таким чином, формальна констатація закінчення строку реєстрового запису не є достатнім юридичним обґрунтуванням законності мобілізації. Визнання такого запису самодостатньою підставою для призову фактично нівелювало б як гарантію, передбачену статтею 23 Закону, так і зміст спеціального механізму автоматичного продовження, запровадженого з 01.11.2025.

З огляду на встановлені факти та розподіл обов`язку доказування позивач просить суд долучити ці підсумкові письмові пояснення до матеріалів справи та оцінити оскаржувані рішення саме в наведеному нормативному та доказовому контексті й дійти висновку про їх протиправність у межах заявлених позовних вимог.

Обставини встановлені судом.

28.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою , у якій просив взяти його на військовий облік солдатського та сержантського складу запасу.

Довідкою військово-лікарської комісії від 28.06.2026 №2026-0628-1634-1480-3 при ІНФОРМАЦІЯ_9 , молодшого сержанта ОСОБА_1 , 2842207017, 25.10.1977, було визнано придатним до військової служби.

Відповідно до витягу із наказу від 28.06.2026 року №1540 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 « Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації на особливий період» молодший сержант, ОСОБА_1 , 1977 р.н.; спеціальність - 121182, був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 з 28.06.2026 року.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №45 від 01.07.2026 року, солдата ОСОБА_1 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 .

Судом також встановлено, що відповідно до Витягу з АПС "Оберіг", позивачу - 06.02.2026 року було анульовано відстрочку від призову на військову службу., а станом на дату призову ОСОБА_1 на військову службу, а саме - 28.06.2026, у відстрочки від призову на військову службу- відсутня.

Мотиви та норми права застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався Указами Президента України та діє на час розгляду справи.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543) громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі підприємства, установи та організації).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Судом встановлено, що позивачу була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як чоловіку, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому відповідно Витяг з АПС "Оберіг", позивачу - 06.02.2026 року було анульовано відстрочку від призову на військову службу. Таким чином, станом на дату призову ОСОБА_1 на військову службу, а саме - 28.06.2026, у позивача небуло належним чином оформленої відстрочки від призову на військову службу.

Позивач в обгрунтування позовних вимог не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки , тобто про наявність відстрочки після 06 лютого 2026 року чи його звернення до відповідних органів про її отримання., узвязку з чим суд відсутні підстави щодо незаконності його призову під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є помилковим.

Щодо посилання позивача на те, що запис про завершення строку засвідчує стан оформлення, але аж ніяк не доводить зникнення обставин, із якими закон пов`язує право на відстрочку, суд зазначає наступне.

Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 по справі № 520/7954/22 висловлено правову позицію про те, що «право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця».

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постановах від 22.05.2023 № 260/1851/22, від 18.01.2024 у справі №280/6033/22, від 11.04.2024 у справі №520/7954/22.

Суд зазначає, що станом на момент призову позивач не мав належним чином оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд зауважує, що наявність у позивача права на відстрочку не є безумовним свідченням того, що таке право ним буде реалізовано.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач є громадянином України, військовозобов`язаним, не мав відстрочки від призову та був придатним до військової служби, а отже підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд приходить до висновку про правомірність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» від 28.06.2026 року №1540 в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 .

Щодо вимог до військової частини НОМЕР_1 суд зазначає про те, що оскільки позивач пов`язує порушення його прав військовою частиною НОМЕР_1 саме з порушенням порядку мобілізації, чого судом встановлено не було, то відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 2 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, протоколу, довідки, наказів та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом 30 днів .

СуддяЗ.Б.Плеханова