Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №260/5492/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5492/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (пл. Миру, буд. 5, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 44633612), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, в якому просить:

1. Визнати протиправними повторні дії міського голови Виноградівської міської ради Бочкая Степана Золтановича:

- щодо неналежного розгляду поданого ОСОБА_1 звернення від 14 листопада 2023 року;

- щодо неналежного оформлення електронної копії паперового документа.

2. Скасувати рішення міського голови викладеного у листі №02.1-22/3445 від 26.06.2024, як таке що прийняте без дотримання чинного законодавства та без врахування урахування висновків суду по справі №260/10504/23.

3. Зобов`язати Виноградівську міську раду:

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 у 15 денний термін з врахуванням висновків суду по справі, а саме: самостійно з`ясувати порушені у заяві питання та провести об`єктивну перевірку викладених в ньому питань;

- за результатами чого прийняти вмотивоване рішення;

- за результатами розгляду звернення оформити рішення з дотриманням правил діловодства та порядку роботи з електронними документами у діловодстві;

- надіслати на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 оригінал рішення або належним чином засвідчену копію.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем було подано заяву з уточненими позовними вимогами, відповідно до якої позовні вимоги викладені у наступній редакції:

1. Визнати протиправними дії міського голови Виноградівської міської ради Закарпатської області Бочкая Степана Золтановича, вчинені під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2023 року, який завершився прийняттям рішення, оформленого листом Виноградівської міської ради №02.1-22/3145 від 26 червня 2024 року, у частині неналежного з`ясування обставин, порушених у заяві, неналежної перевірки викладених у ній питань та прийняття недостатньо вмотивованого рішення.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення міського голови Виноградівської міської ради Закарпатської області Бочкая Степана Золтановича, оформлене листом Виноградівської міської ради №02.1-22/3145 від 26 червня 2024 року, прийняте за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2023 року.

3. Зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2023 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян», об`єктивно та всебічно перевірити порушені в ній питання, врахувати всі обставини, що мають значення для її розгляду, та за результатами такого розгляду прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

4. Зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області належним чином оформити прийняте за результатами повторного розгляду рішення та направити його ОСОБА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронній формі, що відповідає вимогам чинного законодавства.

На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що під час повторного розгляду його звернення відповідачами не було належним чином з`ясовано всі порушені питання, проведено об`єктивної та всебічної перевірки викладених обставин і надано вмотивованої відповіді щодо істотних доводів заяви. На думку позивача, такі дії суперечать статті 40 Конституції України, вимогам Закону України «Про звернення громадян» та критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправними відповідні дії та рішення міського голови, оформлене листом від 26.06.2024 №02.1-22/3145, а також зобов`язати відповідачів забезпечити належний повторний розгляд заяви й оформити та направити йому рішення за результатом такого розгляду відповідно до вимог законодавства.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно в ухвалі витребувано від Виноградівської міської ради Закарпатської області всі матеріали повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.11.2023 року, на підставі яких було прийнято рішення, оформлене листом №02.1-22/3145 від 26.06.2024 року (матеріали перевірки, службові записки, резолюції та ін.).

25 серпня 2026 року, на виконання вимог ухвали суду від 13.08.2026 року, Виноградівською міською радою подано до суду всі наявні у володінні міської ради матеріали повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.11.2023 року на підставі яких було прийнято рішення, оформлене листом № 02.1-22/3145 від 26.06.2024 року, а саме: 1. Копія заяви ОСОБА_1 від 14.11.2023 року; 2. Копія листа Виноградівської міської ради від 28.11.2023 року №02-25/4825 про розгляд заяви ОСОБА_1 від 14.11.2023 року; 3. Копія рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року по справі №260/10504/23; 4. Копія заяви про виправлення описки в судовому рішенні по справі №260/10504/23 від 25.06.2024 року; 5. Копія ухвали про виправлення описок у судовому рішенні від 01.07.2024 року; 6. Копія листа міської ради від 26.06.2024 року №02.1-22/3145 про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 14.11.2023 року; 7. Докази надіслання листа міської ради від 26.06.2024 року №02.1-22/3145; 8. Копія платіжної інструкції № 684 від 08.07.2024 року.

25 серпня 2026 року представником відповідача, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 у справі №260/10504/23 Виноградівською міською радою було повторно розглянуто заяву позивача від 14.11.2023 та за результатами її розгляду прийнято рішення, оформлене листом від 26.06.2024 №02.1-22/3145. Відповідач наголошує, що рішенням суду на міську раду було покладено обов`язок повторно розглянути звернення з урахуванням висновків суду, проте не зобов`язано задовольнити вимоги позивача або прийняти рішення конкретного змісту. Відтак, незгода позивача з результатами повторного розгляду звернення сама по собі не свідчить про невиконання судового рішення. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач у додаткових поясненнях зазначає, що подані відповідачем матеріали не підтверджують належного повторного розгляду його заяви від 14.11.2023 року, оскільки серед них відсутні документи, які б засвідчували проведення об`єктивної та всебічної перевірки порушених у зверненні питань. Також у поданих додаткових поясненнях позивач заявив клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 ,14 листопада 2023 року звернувся до Виноградівської міської ради із заявою, у якій порушив питання щодо скасування рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 22.02.2022 №34. За результатами розгляду звернення міським головою ОСОБА_2 28.11.2023 року надано відповідь №02-25/4825.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі №260/10504/23 адміністративний позов було задоволено, визнано протиправними дії міського голови Виноградівської міської ради Бочкая Степана Золтановича щодо неналежного розгляду поданої ОСОБА_1 заяви від 14 листопада 2023 року та зобов`язано Виноградівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2024 року у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду Виноградівською міською радою повторно розглянуто заяву позивача від 14.11.2023 року, за результатами якої 26 червня 2024 року надано відповідь, оформлену листом №02.1-22/3145 та підписану міським головою.

У відповіді зазначено, що Виноградівська міська рада на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 у справі №260/10504/23 повторно розглянула заяву позивача від 14.11.2023. При цьому відповідач послався на частину другу статті 144 Конституції України та частину десяту статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначивши, що міська рада не має права виносити на розгляд сесії питання про скасування рішення виконавчого комітету №34 від 22.02.2022 з мотивів його невідповідності законодавству, оскільки акти органів місцевого самоврядування з таких підстав визнаються незаконними в судовому порядку. Також відповідач указав, що питання щодо скасування рішення виконавчого комітету вже було предметом розгляду у справі №260/2392/23, а саме рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 року, яким позов було задоволено, рішення виконкому № 34 від 22.02.2022 року скасовано; постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 року, якою рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 року скасовано; ухвалу Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 05.02.2024 року, якою касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, та повідомив позивача про право оскаржити дії міської ради до суду.

Не погодившись із порядком розгляду своєї заяви, позивач звернувся до суду.

Вважаючи, що під час повторного розгляду його звернення відповідачем не було забезпечено самостійного з`ясування всіх порушених питань, об`єктивної та всебічної перевірки викладених обставин і належного мотивування прийнятого рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Отже, право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, як складова політичних прав, тобто право людини і громадянина надсилати індивідуальні або колективні письмові звернення чи особисто звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, є її конституційним правом.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян».

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно із положеннями ст.5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Звернення про надання безоплатної правничої допомоги розглядаються в порядку, встановленому Законом України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Приписами ст.15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган у визначений строк повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов`язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).

Аналіз наведених норм Закону України «Про звернення громадян» вказує, що у разі надходження до органу місцевого самоврядування звернення (скарги), такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні (скарзі) обставини та за результатом проведеної перевірки у визначений термін ухвалити відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки його звернення (скарги) і суть ухваленого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №815/1178/17.

При цьому суд наголошує, що обов`язок суб`єкта владних повноважень розглянути звернення громадянина не є тотожним обов`язку задовольнити вимоги, викладені у такому зверненні.

Дослідженими письмовими доказами у справі підтверджується, що заяву ОСОБА_1 від 14.11.2023 року щодо розгляду питання про скасування рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 22.02.2022 №34 було повторно розглянуто на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі №260/10504/23, за наслідками чого позивачу надано відповідь листом від 26 червня 2024 року №02.1-22/3145.

У вказаній відповіді Виноградівська міська рада надала відповідь щодо порушеного позивачем питання, пославшись на положення частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також навела відомості про попередній судовий розгляд питання щодо скасування рішення виконавчого комітету №34 від 22.02.2022 року у справі №260/2392/23.

При цьому незгода позивача з викладеними у відповіді висновками та невирішенням порушеного ним питання у бажаний для нього спосіб не спростовує факту розгляду відповідачем по суті основного питання, порушеного у зверненні від 14.11.2023 року, а саме щодо можливості скасування рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 22.02.2022 №34.

Таким чином, судовим розглядом з`ясовано, що відповідачем надано вичерпну відповідь саме по суті звернення позивача, яка зводиться до висвітлення відповідачем обставин щодо неможливості винесення на розгляд сесії питання про скасування рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 22.02.2022 року №34, зокрема з посиланням на положення частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того, відповідач повідомив про попередній судовий розгляд питання щодо правомірності рішення виконавчого комітету №34 від 22.02.2022 року по справі №260/2392/23.

За таких обставин доводи позивача про те, що його звернення від 14 листопада 2023 року не було розглянуто по суті, суд оцінює критично, оскільки зміст відповіді від 26 червня 2024 року №02.1-22/3145 свідчить про те, що відповідач висловив свою позицію щодо порушеного питання, навів відповідне нормативно-правове обґрунтування та повідомив про результати попереднього судового розгляду. Сам по собі факт незгоди позивача з такою позицією та відсутність рішення, на прийнятті якого він наполягав, не свідчить про неналежний розгляд його звернення.

За таких обставин твердження позивача з приводу неналежного розгляду його звернення суд визнає безпідставними, а позов у частині основних позовних вимог - необґрунтованим.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи позивача щодо неналежного розгляду його заяви від 14.11.2023 не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для визнання протиправними дій міського голови під час повторного розгляду заяви, скасування рішення, оформленого листом від 26.06.2024 № 02.1-22/3145, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву відсутні.

Водночас судом установлено, що відповідь за результатами повторного розгляду заяви позивача була направлена на його електронну адресу у вигляді сканованої копії паперового документа. При цьому матеріали справи не містять доказів належного засвідчення відповідності такої електронної копії оригіналу в порядку, передбаченому законодавством у сфері електронного документообігу.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд вказує на наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначаються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року №851-IV (далі - Закон №851-IV).

Відповідно до статті 2 Закону №851-IV, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Відповідно до статті 6 Закону №851-VI накладенням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Водночас статтею 7 цього Закону встановлено, що оригіналом електронного документа є його електронний примірник з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом. Таким чином, надісланий позивачу файл, який являв собою електронне відображення паперового документа, не може ототожнюватися із належним чином оформленим та засвідченим електронним документом лише на тій підставі, що його паперовий оригінал містив власноручний підпис посадової особи.

Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка.

Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.

Суд зазначає, що згідно з пп. 8 п. 6 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, електронна копія оригіналу паперового документа (фотокопія) - це візуальне подання паперового документа в електронній формі, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа, відповідність оригіналу та правовий статус якого засвідчено кваліфікованою електронною печаткою установи.

Відповідно до пп.8 п.2 розд.ІІ Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Мін`юсту від 11.11.2014 №1886/5 (зі змінами від 29.10.2022), «для оформлення електронної копії оригіналу документа у паперовій формі він оцифровується (сканується, фотографується) та зберігається у форматі для фотоелектронних документів, визначеному в Переліку форматів.

Оформлення електронної копії документа у паперовій формі завершується накладанням кваліфікованої електронної печатки установи або кваліфікованого електронного підпису, якщо установа у своїй діяльності не використовує кваліфіковану електронну печатку».

Суд наголошує, що сам факт наявності власноручного підпису міського голови на паперовому примірнику відповіді не свідчить про належне засвідчення його електронної копії. Для підтвердження відповідності електронного відображення паперового документа його оригіналу необхідно дотриматися вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг. Отже, направлення на електронну адресу позивача лише сканованого зображення паперового документа без накладення електронного підпису не забезпечує належного засвідчення відповідності такого електронного файлу його паперовому оригіналу.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що направлення позивачу електронної копії відповіді без дотримання встановлених вимог щодо її засвідчення не відповідало вимогам законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому встановлене порушення стосується виключно належного оформлення та направлення відповіді в електронній формі й не свідчить про протиправність її змісту або необхідність повторного розгляду заяви позивача.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не надсилання ОСОБА_1 на електронну пошту належним чином засвідчену електронну копію відповіді за результатами розгляду запиту та зобов`язання відповідача надіслати ОСОБА_1 на електронну пошту належним чином засвідчену електронну копію відповіді за результатами розгляду запиту.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінюють.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (пл. Миру, буд. 5, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 44633612), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради щодо не надсилання ОСОБА_1 на електронну пошту належним чином засвідчену електронну копію відповіді за результатами розгляду запиту.

Зобов`язати Виноградівську міську раду надіслати Лаціку Ігорю Богдановичу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену електронну копію відповіді за результатами розгляду запиту

Стягнути з Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич