Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №260/3936/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3936/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №072050019865 від 21.05.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Володарському відділі соціального захисту з 21.02.1994 року по 15.09.1998 року, період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 25.05.2000 р. по 20.11.2000 р. та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 13 травня 2026 року.

17 червня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 27 липня 2026 року відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

04 вересня 2026 року ухвалою суду витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

17 вересня 2026 року Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області надано суду копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що отримати довідку про підтвердження заробітної плати та довідку з посиланням на наказ про звільнення з Володарського відділу соціального захисту населення для підтвердження вище вказаного періоду трудового страхового стажу та й довідку на підставі архівних документів не є можливим, оскільки дана установа знаходиться на окупованій території України з 2022 року та й тимчасово припинили свою діяльність. Трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем, що дає можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких була прийнята на таку роботу. Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки, бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема, за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, а також за сплату страхових внесків підприємством, що не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист. Недолік заповнення трудової книжки як виправлення дати прийняття на роботу та відсутній запис про вірність внесених змін при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення тощо), не є достатньою підставою для не зарахування окремого періоду роботи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи та виконання роботи на підставі трудового договору на підприємстві, а не правильність заповнення трудової книжки.

23 червня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначено, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком від 13.05.2026р. пенсійний вік Позивача становить 59 років 11 місяців. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:- з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років. За наслідками розгляду заяви Позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів, до загального страхового стажу не враховано: періоди роботи з 21.02.1994 по 15.09.1998, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 18.07.1983, оскільки відсутня дата та номер наказу в підставах внесення запису про звільнення;- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 25.05.2000 по 20.11.2000, згідно з архівною довідкою від 07.05.2026 № 809/702.1-13, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. Страховий стаж за періоди роботи після січня 2004 року обчислено за даними, наявними реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків пропорційно сплаченим внескам. Так, страховий стаж Позивача склав 31 рік 02 місяці 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. Таким чином, рішення Головного управління в Миколаївській області від 21.05.2026р. №072050019865 про відмову в призначенні Позивачу пенсії за віком за заявою від 13.05.2026р., є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 13 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1194, (а.с. 98-99).

21 травня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням № 072050019865 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 33 роки, (а.с. 14).

До страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи з 21.02.1994 по 15.09.1998, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_3 від 18.07.1983, оскільки відсутня дата та номер наказу в підставах внесення запису про звільнення;

- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 25.05.2000 по 20.11.2000, згідно з архівною довідкою від 07.05.2026 № 809/702.1-13, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18 липня 1983 року, виданої ОСОБА_1 , яка була надана при поданні заяви про призначення/перерахунок пенсії, наявні такі записи:

- 21 лютого 1994 року прийнята у відділ соціальної допомоги вдома соцпрацівником по обслуговуванню одиноких громадян (запис № 7);

- 15 вересня 1998 року звільнена з роботи за власним бажанням (запис № 10).

В даному випадку, відповідач мав в розпорядженні трудову книжку, в якій по хронології відображено місце та роботу яку виконувала позивач.

За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів її трудової діяльності з 21 лютого 1994 року по 15 вересня 1998 року, відповідач діяв протиправно.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 25 травня 2000 року по 20 листопада 2000 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно із статтею 56 Закону № 1788 до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Таким чином, законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю.

Як убачається з трудової книжки, у період з 25 травня 2000 року по 20 листопада 2000 року позивачці виплачувалась матеріальна допомога по безробіттю, (а.с. 81).

З урахуванням наведеного суд, що позивачка має право на зарахування до страхового спірного періоду з 25 травня 2000 року по 20 листопада 2000 року за який їй виплачувалась матеріальна допомога по безробіттю.

При цьому, суд відхиляє довід органу Пенсійного фонду про необхідність підтвердження, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, адже законодавець не пов`язує можливість зарахування до страхового стажу матеріальної допомоги по безробіттю із наведеними обставинами.

Таким чином, відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії № 072050019865 від 21 травня 2026 року діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, наслідком скасування прийнятих за результатами розгляду заяв позивача про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов`язку повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

З огляду на встановлене, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди з 21 лютого 1994 року по 15 вересня 1998 року та з 25 травня 2000 року по 20 листопада 2000 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13 травня 2026 року з врахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1 332,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01 червня 2026 року, (а.с. 4).

Сума судового збору у розмірі 1 331,20 грн. підлягає стягненню на користь позивачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 072050019865 від 21 травня 2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії період роботи з 21 лютого 1994 року по 15 вересня 1998 року та з 25 травня 2000 року по 20 листопада 2000 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13 травня 2026 року з врахуванням висновків суду.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) судові витрати у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) сплаченого судового збору.

5. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12 жовтня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль