Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №260/5602/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/5602/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 43985560), Головного управління ДПС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці (далі – відповідач 1), Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі – відповідач 2), у якому просить суд: 1. Визнати протиправною відмову Закарпатської митниці, викладену в листі від 22.07.2026 № 7.7-4/19/13/7043, у застосуванні до податкових повідомлень-рішень від 30.04.2026 №UA3050002026189 та №UA3050002026190 підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. 2. Зобов`язати Закарпатську митницю застосувати до податкових повідомлень-рішень від 30.04.2026 №UA3050002026189 та №UA3050002026190 підпункт 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та прийняти рішення про скасування штрафної санкції в сумі 1 905,11 грн, скасування пені в сумі 64 491,35 грн, нарахованої станом на 03.08.2026, та ненарахування пені надалі у зв`язку з цими ППР. 3. Зобов`язати Закарпатську митницю внести до власних інформаційних систем та передати органам ДПС скориговані відомості про відсутність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу за зазначеними ППР у частині штрафу і пені. 4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 14.07.2026 № 0013004-1308-0716 у частині штрафної санкції 1 905,11 грн та пені 62 743,57 грн. 5. Зобов`язати Головне управління ДПС у Закарпатській області після отримання скоригованих відомостей Закарпатської митниці виключити з інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 1 905,11 грн. та всю пеню у сумі 64 491,35 грн станом на 03.08.2026, а також пеню, додатково нараховану після цієї дати, пов`язані з ППР № НОМЕР_2 та №UA3050002026190, та припинити їх облік як податкового боргу.

Позивач обґрунтовує позов тим, що Закарпатська митниця протиправно відмовила у застосуванні підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, оскільки після сплати 16.07.2026 року у повному обсязі основного податкового зобов`язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 30.04.2026 року, у позивача виникло право на скасування нарахованого штрафу та ненарахування пені, а встановлений цією нормою 30-денний строк, на думку позивача, не був пропущений, оскільки податкові повідомлення-рішення фактично не були їй вручені поштовим оператором, а про їх існування вона дізналася лише 24.06.2026. Зазначає, що митницею не надано належних доказів дотримання процедури повідомлення поштовим відправленням, у зв`язку з чим позивач вважає протиправними як відмову митниці у застосуванні зазначеної норми, так і похідні від неї нарахування штрафу та пені, а також податкову вимогу і відображення відповідних сум як податкового боргу.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року та ухвалою від 07 серпня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати суду оригінал доказу сплати (доплати) судового збору у розмірі 1064,96 грн. Недоліки позовної заяви усунуто в строк, наданий судом.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву заперечила проти задоволення позову в повному обсязі, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим. Зазначила, що за результатами документальної невиїзної перевірки Закарпатською митницею прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.04.2026 року №UA3050002026189 та №UA3050002026190, які того ж дня були направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням за її податковою адресою, однак 16.05.2026 року повернуті митниці у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Відповідач зазначає, що відповідно до пунктів 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України зазначені податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими, а тому 30-денний строк, передбачений підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, сплив 15.06.2026 року.

Відповідач 1 зазначив, що позивач сплатила визначені податковими повідомленнями-рішеннями основні суми грошових зобов`язань лише 16.07.2026 року, тобто після спливу встановленого строку, у зв`язку з чим підстави для скасування штрафних санкцій та ненарахування пені відсутні. При цьому положеннями підпунктів 129.1.1, 129.1.2, 129.3.41 пункту 129.3 та пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України щодо порядку нарахування пені представник зазначила, що з 16.06.2026 року відповідні грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Також представник відповідача 1 вказала, що станом на 11.08.2026 року загальна сума штрафу та пені за спірними податковими повідомленнями-рішеннями становить 66 450,40 грн., з яких 53 741,56 грн. припадає на пеню за податковим повідомленням-рішенням №UA3050002026189, а 12 708,84 грн. - на штраф та пеню за податковим повідомленням-рішенням №UA3050002026190, у зв`язку з чим вважає зазначені суми такими, що підлягають погашенню, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У поданому відзиві на позовну заяву представник Головного управління ДПС в Закарпатській області заперечила проти задоволення позову, зазначивши, що податкова вимога від 14.07.2026 року № 0013004-1308-0716 була правомірно сформована та направлена позивачу на підставі статті 59 Податкового кодексу України у зв`язку з наявністю узгоджених грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 30.04.2026 року №UA3050002026189 та №UA3050002026190, які станом на дату формування та вручення податкової вимоги не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку; при цьому представник відповідача 2 зазначила, що податкову вимогу направлено засобами поштового зв`язку та вручено позивачу 30.07.2026, а сама позивач не заперечує факту її отримання та не навела належних аргументів щодо протиправності податкової вимоги, у зв`язку з чим Головне управління ДПС у Закарпатській області просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзиви позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та зазначила, що відповідачі не спростували ключової обставини спору - належного вручення податкових повідомлень-рішень саме 16.05.2026 року. Позивач наголосила, що з 07.10.2025 нею було обрано електронний спосіб листування через Електронний кабінет, однак митниця не надала доказів надсилання ППР у такий спосіб, а надані поштові матеріали, на її думку, не підтверджують належного повідомлення про їх надходження та не містять передбачених пунктом 42.5 статті 42 ПК України відомостей про конкретну причину невручення. У зв`язку з цим позивач вважає, що саме направлення та повернення поштового відправлення не може свідчити про вручення ППР 16.05.2026 року та бути підставою для обчислення 30-денного строку за підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Також позивач зазначила, що 24.06.2026 року уперше дізналася про наявність податкового боргу, після чого вжила заходів для з`ясування його підстав, а 16.07.2026 року повністю сплатила основне податкове зобов`язання та в цей же день звернулася до митниці із заявою про застосування підпункту 69.37 ПК України. На її думку, відзив ГУ ДПС не спростовує доводів щодо відсутності підстав для включення штрафу та пені до податкового боргу, оскільки позивач не оскаржує основне зобов`язання, а просить застосувати передбачені законом наслідки його своєчасної сплати. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у поданих додаткових поясненнях заперечила доводи позивача щодо неналежного способу направлення ППР, зазначивши, що подання заяви про отримання документів через Електронний кабінет не забороняє контролюючому органу надсилати документи рекомендованим листом за податковою адресою платника. Посилаючись на положення ПК України, Порядку функціонування електронного кабінету, затвердженого наказом Мінфіну №637, та Порядку інформаційної взаємодії ДПС і Держмитслужби №286, представник відповідача 1 наголосила, що чинними протоколами інформаційної взаємодії не передбачено направлення ППР, винесених митними органами, через Електронний кабінет. Відтак спірні ППР були правомірно направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням за її податковою адресою.

Позивач у поданих додаткових поясненнях зазначила, що пояснення відповідача 1 не спростовують її доводів щодо протиправності відмови у застосуванні положень підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 18 січня 2023 року при здійсненні митного оформлення сідлового тягача за митною декларацією №23UA305130001183U2 до товару було застосовано тарифну преференцію на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 №A757521 від 16 січня 2023 року.

У подальшому Закарпатською митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачкою вимог законодавства України з питань митної справи, за результатами якої складено акт від 03 квітня 2026 року №0070/26/7.7-19/3065320009. На підставі вказаного акту 30 квітня 2026 року Закарпатською митницею прийнято податкові повідомлення-рішення №UA3050002026189 та №UA3050002026190.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення 30 квітня 2026 року були направлені Закарпатською митницею на податкову адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням №R067160731033. Відповідно до відомостей про пересилання поштового відправлення, таке 16 травня 2026 року повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Позивач зазначає, що їй 24 червня 2026 року стало відомо про наявність заборгованості, пов`язаної з прийнятими Закарпатською митницею податковими повідомленнями-рішеннями.

07 липня 2026 року позивач звернулася до Закарпатської митниці із заявою про надання документів та матеріалів, на підставі яких виникла відповідна заборгованість.

14 липня 2026 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області сформовано податкову вимогу №0013004-1308-0716, в якій зазначено суму податкового боргу у розмірі 178 955,02 грн., у тому числі 114 306,34 грн. основного платежу, 1 905,11 грн. штрафних санкцій та 62 743,57 грн. пені. З податковою вимогою позивач ознайомилася 15 липня 2026 року через Електронний кабінет.

16 липня 2026 року позивачем сплачено суму основного податкового зобов`язання у повному обсязі, а саме 95 255,28 грн. митних платежів та 19 051,06 грн. податку на додану вартість, загалом 114 306,34 грн.

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатської митниці із заявою №16/07/26-1 про застосування положень підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та скасування штрафних санкцій і ненарахування пені у зв`язку зі сплатою основної суми податкового зобов`язання.

Листом від 22 липня 2026 року №7.7-4/19/13/7043 Закарпатська митниця повідомила про відмову у застосуванні положень підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Підставою для відмови зазначено те, що податкові повідомлення-рішення вважаються врученими 16 травня 2026 року, а встановлений законом тридцятиденний строк для сплати податкового зобов`язання сплинув 15 червня 2026 року.

Станом на 03 серпня 2026 року в інформаційних системах контролюючого органу обліковувалася заборгованість у розмірі 66 396,46 грн., яка складалася зі штрафної санкції у сумі 1 905,11 грн. та пені, нарахованої відповідно до підпунктів 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, у сумі 64 491,35 грн.

30 липня 2026 року позивачем отримано податкову вимогу №0013004-1308-0716 поштовим відправленням №R067229260704.

30 липня 2026 року позивач звернулася до оператора поштового зв`язку із заявою щодо обставин пересилання та повернення рекомендованого поштового відправлення №R067160731033, яким Закарпатська митниця направляла спірні податкові повідомлення-рішення. За результатами листування з оператором поштового зв`язку зазначено, що при направленні митницею поштових відправлень не було зазначено номера телефону отримувача, у зв`язку з чим SMS-повідомлення про надходження поштових відправлень не здійснювалися.

Не погодившись із відмовою Закарпатської митниці у застосуванні положень підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та нарахуванням штрафних санкцій і пені, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Згідно підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Суд зазначає, що головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Суть обґрунтування позовних вимог зводиться до протиправності відмови Закарпатської митниці у застосуванні положень підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, зокрема у зв`язку з неналежним направленням та врученням позивачу податкових повідомлень-рішень і, як наслідок нарахуванням штрафних санкцій та пені.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як вбачається із матеріалів справи, 30 квітня 2026 року Закарпатською митницею прийнято податкові повідомлення-рішення №UA3050002026189 та №UA3050002026190 за результатами документальної невиїзної перевірки, оформленої актом від 03 квітня 2026 року №0070/26/7.7-19/3065320009.

Зазначені податкові повідомлення-рішення 30 квітня 2026 року Закарпатською митницею направлено на податкову адресу позивачки рекомендованим поштовим відправленням №R067160731033 з повідомленням про вручення.

Вказане поштове відправлення 16 травня 2026 року повернуто оператором поштового зв`язку відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується відомостями щодо пересилання поштового відправлення.

Суд зазначає, що пунктом 42.5 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, приписами ПК України визначено, що податкові повідомлення-рішення надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації, однак, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до вимог чинного законодавства відповідачем 1 вчинено всі належні дії щодо повідомлення позивача про прийняття податкових повідомлень-рішень та їх направлення на її податкову адресу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

Таким чином, суд погоджується із доводами представника Закарпатської митниці щодо належності вчинених відповідачем 1 дій з направлення позивачу податкових повідомлень-рішень на її податкову адресу рекомендованим поштовим відправленням.

Щодо наявного Електронного кабінету у позивача суд зазначає наступне.

Пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України урегульовані питання листування платників податків з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі.

Так, згідно пп.14.1.56-2 ст.14 ПК України, електронний кабінет - сукупність інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, призначених для взаємодії між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. На виконання норм пп.14.1.56-2 ст.14 ПК України, наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637 затверджено Порядок функціонування електронного кабінету (далі - Порядок №637). Згідно п.17 Порядку №637, Послуги засобами Електронного кабінету уповноваженим особам надаються виключно з метою виконання прав та обов`язків, покладених на державні органи відповідно до законодавства. Надання послуг засобами Електронного кабінету уповноваженим особам здійснюється шляхом формування та направлення такими особами до ДПС запитів і надання відповідей на такі запити. Перелік інформації, строки її надання, форми та електронні формати запитів (відповідей) визначаються ДПС спільно з державними органами (оформлюються угодами, протоколами в установленому законодавством порядку). Наказом Міністерства фінансів України від 10.06.2020 №286 затверджено Порядок взаємодії інформаційних систем Державної податкової служби України та Державної митної служби України щодо обміну інформацією, необхідною для адміністрування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, здійснення контрольних процедур щодо дотримання податкового та митного законодавства (далі – Порядок №286). Згідно 6 Порядку №286, структура та формати даних, що передаються та приймаються в порядку інформаційної взаємодії, строк їх передачі, процедури взаємодії інформаційних систем та порядок внесення змін до них визначаються спільно ДПС та Держмитслужбою відповідними спільними рішеннями, які оформлюються окремими протоколами та/або договорами про інформаційну взаємодію, підготовленими відповідно до цього Порядку. Водночас, підписаними між ДПС України та Державної митною службою України протоколами про інформаційну взаємодію не передбачено направлення платникам податків ППР, які були винесені органами Державною митної служби України, через Електронний кабінет. Таким чином спірні ППР були правомірно направлені позивачу шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.

Відтак, саме по собі подання позивачем 07.10.2025 року заяви про отримання документів через Електронний кабінет не свідчить про протиправність направлення Закарпатською митницею спірних податкових повідомлень-рішень рекомендованим поштовим відправленням за податковою адресою позивача.

Як встановлено судом, чинним порядком інформаційної взаємодії між ДПС України та Державною митною службою України не передбачено направлення платникам податків через Електронний кабінет податкових повідомлень-рішень, прийнятих митними органами. За таких обставин, за відсутності нормативно визначеного механізму направлення спірних податкових повідомлень-рішень через Електронний кабінет, їх направлення Закарпатською митницею рекомендованим поштовим відправленням на податкову адресу позивача відповідає встановленому порядку листування з платником податків.

Продовжуючи розгляд справи в частині відмови Закарпатської митниці у застосуванні до податкових повідомлень-рішень підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, суд дійшов наступних висновків.

Посилаючись на ознайомлення з матеріалами перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями 24.06.2026, а також здійснивши 16.07.2026 сплату визначеного митницею основного податкового зобов`язання у загальному розмірі 114 306,34 грн., позивач вважає, що відповідно до вимог підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України має право на скасування нарахованих їй штрафних санкцій у розмірі 1 905,11 грн. та пені.

Так, відповідно до підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України Тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем повідомлення-рішення, суми отримання податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Сума грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, вважається неузгодженою до моменту повної сплати податкового зобов`язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, але не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання платником податків такого податкового повідомлення-рішення.

Аналіз змісту наведеної норми та встановлені в ході судового розгляду обставини, вказують на відсутність підстав для врахування у даному випадку положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30.04.2026 Закарпатською митницею надіслано на адресу позивача оскаржувані податкові повідомлення-рішення №UA3050002026189 та №UA3050002026190 рекомендованим поштовим відправленням №R067160731033 з повідомленням про вручення.

Наведене поштове відправлення 16.05.2026 повернуто оператором поштового зв`язку на адресу Закарпатської митниці у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується відомостями про пересилання поштового відправлення.

Як зазначалось вище, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.5 статті 42 ПК України).

Оскільки датою вручення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є 16.05.2026, то сплата позивачем визначеного митницею основного податкового зобов`язання у загальному розмірі 114 306,34 грн., а саме 16 липня 2026 року здійснена після спливу тридцятиденного строку, передбаченого підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що виключає застосування до спірних правовідносин зазначеної норми.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною відмови Закарпатської митниці у застосуванні положень підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України та скасування нарахованих позивачу штрафних санкцій і пені.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини, суд приходить до висновку, що підстав для скасування визначених за податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій та ненарахування пені відповідно до підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України не встановлено.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Натомість доводи позивача не спростовують висновків акту перевірки та висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

Оскільки судом не встановлено підстав для визнання протиправною відмови Закарпатської митниці у застосуванні положень підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України та скасування визначених за спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій і пені, відсутні правові підстави і для задоволення похідних позовних вимог щодо зобов`язання Закарпатської митниці внести до інформаційних систем та передати органам ДПС скориговані відомості про відсутність у позивача податкового боргу, а також щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області від 14.07.2026 №0013004-1308-0716 у відповідній частині та зобов`язання Головного управління ДПС виключити спірні суми штрафних санкцій і пені з інтегрованої картки платника податків.

При цьому суд враховує, що станом на 14 липня 2026 року (дату формування податкової вимоги №0013004-1308-0716) та на 30 липня 2026 року (дату її вручення позивачу) податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2026 року №UA3050002026189 та №UA3050002026190 не були оскаржені позивачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Відтак, за наявності визначених та узгоджених грошових зобов`язань Головне управління ДПС у Закарпатській області мало правові підстави для формування та направлення позивачу податкової вимоги, а відтак підстави для її скасування в оскаржуваній частині відсутні.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення на їх відповідність критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не встановлено порушень таких, а тому відсутні правові підстави вважати їх протиправним.

Відтак, у задоволенні позову належить відмовити.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Закарпатської митниці, Головного управління ДПС у Закарпатській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич