Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №260/5675/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5675/26

17:02 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Колушкіна Ю.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - не з`явилася,

представник позивача: адвокат Хоптій Мирослав Васильович, (ордер а.с.112),

відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 - представник не з`явився,

відповідач 2: Міністерство оборони України - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 06 жовтня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 12 жовтня 2026 року.

07 серпня 2026 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати пункт 23 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 19.06.2026 року №41/в про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 ; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути, призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого, ОСОБА_4 її чоловіка, внаслідок травми і поранення, які призвели до смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року та Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

12 серпня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (з викликом) сторін.

17 вересня 2026 року ухвалою суду витребувано від Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області відомості про державну реєстрацію смерті гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживав за останнім місцем проживання: АДРЕСА_2 . Витребувано від Міністерства оборони (витяги із протоколів) про розгляд Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум членам сім`ї загиблого ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 від 28.04.2023 року.

28 вересня 2026 року та 29 вересня 2026 року до суду надано витребувані докази, (а.с.146-160).

06 жовтня 2026 року ухвалою суду заяву представника позивача про прийняття уточненого позову від 06 жовтня 2026 року (вх. №31990/26) - залишено без розгляду. Клопотання позивачки ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалено врахувати у справі зміну прізвища позивачки із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Надалі у процесуальних документах у справі 260/5675/26 зазначати позивачку за її новим прізвищем - ОСОБА_1 .

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що посилання відповідачів на момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги з 24.04.2023 року є помилковим, та термін на виплату одноразової грошової допомоги на підставі висновків відповідачів в кількості 3 років, є також помилковим, так як до моменту звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги було відсутні рішення судів, які б вступили в силу, а саме рішення суду від 11.12.2024 року у справі №305/2672/24, яке вступило в силу з моменту винесення постанови апеляційним судом, а саме 11 листопада 2025 року. Враховуючи те, що на час судових спорів строки давності призупинялися, а тому, після звернення позивача із заявою від січня 2026 року, повинно бути застосовано судову практику на яку посилається відповідач, а саме на підставі судової практики встановленої в постановах Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 280/1098/22, від 19.05.2026 у справі №6000/1860/25-а право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги жінки, з якою загибла (померла) особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, законодавчо запроваджено з 29.03.2024. Тобто, відповідачі трактують судову практику на власний розсуд, не надавши оцінки встановлення обставин, які стосується особи яка проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі (за умови що цей факт встановлено рішенням суду). Дані обставини відповідачем проігноровано. Законодавство не визначає вичерпного переліку членів сім`ї, а передбачає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю, такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки.

20 серпня 2026 року представником відповідача 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що єдиним, належним і допустимим доказом перебування у зареєстрованому в органі державної реєстрації актів цивільного стану шлюбі є Свідоцтво про шлюб. Проте що стосується встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу слід зазначити, що у розглядуваній справі загибель військовослужбовця трапилась 24.04.2023. На цю дату чинна редакція статті 16-1 Закону України № 2011-ХІІ не включала до кола осіб, які мають право на ОГД жінки (чоловіка), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлення рішенням суду, яке набрало законної сили, а передбачала право на виплату лише одному із подружжя, який не одружився вдруге. Право на ОГД - це разове зобов`язання держави, яке виникає лише внаслідок конкретної події - смерті військовослужбовця. Закон, який діє на день цієї події, визначає, хто має право на допомогу. Якщо особа не входила до кола суб`єктів, визначених чинним на той день законом, то подальше розширення переліку осіб у майбутньому не створює їй такого права заднім числом, якщо це прямо не передбачено в законі. Право на отримання ОГД виникає не тоді, коли особа звертається до уповноваженого органу із заявою або коли Комісія МОУ приймає відповідне рішення, а саме в момент загибелі військовослужбовця. Подання заяви не змінює сутність правовідносин, не відкриває нових підстав для нарахування допомоги та не може впливати на перелік осіб, які мають право на таку допомогу. У розглядуваній справі право що підлягає до застосування визначається станом на 24.04.2023. На обґрунтування наведеного та правильності застосування відповідачем норм статті 16-1 Закону 2011-ХІІ (з урахуванням внесених змін Законом № 3515-IX до статті 16-1 Закону 2011-ХІІ) в часі щодо виплату одноразової грошової допомоги викладені постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 280/1098/25.

Відповідачем 1 або уповноваженим представником відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представники відповідачів 1, 2 у судове засідання не з`явилися, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Бахмут, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , (а.с. 17).

11 грудня 2024 року рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області у справі № 305/2672/24, яке набрало законної сили 11 листопада 2025 року, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2012 року до дня смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

28 січня 2026 року ОСОБА_3 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій просить виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю (смертю) ІНФОРМАЦІЯ_5 її цивільного чоловіка солдата ОСОБА_4 , (а.с. 73-74).

19 червня 2026 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відповідно до протоколу засідання № 41/в, відмовила в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 ОСОБА_3 , яка у заяві на призначення одноразової грошової допомоги зазначила себе цивільною дружиною загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 у період воєнного стану солдата ОСОБА_4 , (а.с. 70).

10 липня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 листом № 8/4016 повідомив ОСОБА_3 , що відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до одного з подружжя. Рішення Рахівського районного суду Закарпатського суду Закарпатської області від 11.12.2024 року у справі № 305/2672/24, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 0104.2012 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 . Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав обов`язків подружжя (частина 2 статті 21 СК України). Таким чином, встановлення судом факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та загиблого ОСОБА_4 не створює підстав для набуття заявницею статусу одного з подружжя. Та, відповідно, виникнення у неї права на отримання одноразової грошової допомоги. Також на розгляд комісії не надходили документи, які підтверджували б право ОСОБА_3 на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як утриманця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Враховуючи вище зазначене, відмовлено ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , (а.с. 71-72).

Не погодившись із рішенням комісії Міністерства оборони України, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним у цій справі підлягає вирішенню ключове питання не про сам факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а про те, чи була така особа станом на дату смерті військовослужбовця віднесена спеціальним законом до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

Так, стаття 16-1 Закону №2011-XII (у редакції Закону України від 29 липня 2022 року №2489-IX «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», чинній на момент смерті ОСОБА_4 ) передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

У подальшому, Законом України від 9 грудня 2023 року №3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (далі - Закон №3515-IX) оновлено редакцію вказаної статті і викладено її у наступній редакції:

« 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У подальшому, Законом України «Про внесення зміни до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 4498-IX від 17 червня 2025 року (далі - Закон №3515-IX) абзац сьомий пункту 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в такій редакції: «інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних відносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

Згідно із частиною десятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

28 лютого 2022 року, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ №168).

Пунктом 2 постанови КМУ №168 установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

На виконання вимог Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 (у редакції, чинній на дату смерті) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168 та порядками №975 та № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975.

При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

Застосування нової редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, внесеної Законом №3515-IX, до правовідносин, у яких день виникнення права настав до набрання цим Законом чинності, суперечило б не лише статті 58 Конституції України, а й принципу правової визначеності, оскільки призводило б до непередбачуваної зміни суб`єктного складу отримувачів одноразової грошової допомоги та, відповідно, розміру часток осіб, які були визначені законом як отримувачі на дату смерті військовослужбовця.

Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

Інше тлумачення призвело б до порушення справедливого балансу між правами осіб, які вже набули право на отримання допомоги станом на дату смерті військовослужбовця, та публічним інтересом у забезпеченні стабільності правового регулювання. Включення до кола отримувачів нових осіб після виникнення права неминуче зумовлює зменшення часток тих осіб, які на цей момент уже були визначені законом як отримувачі, що фактично звужує обсяг їхніх майнових прав. При цьому такий підхід є несумісним із принципом рівності перед законом, оскільки ставить осіб, які набули право раніше, у гірше становище порівняно з тими, хто такого права на момент його виникнення не мав, а також суперечить вимогам правової визначеності як складової верховенства права.

Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Отже, до визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку не входить застосована загальної категорії «член сім`ї» як самостійна підстава для отримання допомоги. Натомість право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.

Крім того, посилання позивача на рішення суду про встановлення факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю та ведення ними спільного побуту також не може вважатися належною правовою підставою для віднесення її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів такої допомоги.

Суд не ставить під сумнів добросовісність звернення позивачки та значення встановленого судовим рішенням факту її проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю. Водночас справедливість у справах цієї категорії полягає у передбачуваному й однаковому застосуванні спеціального закону до всіх осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 травня 2026 року (справа №600/1860/25-а) та від 29 вересня 2026 року (справа № 140/2135/25).

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду викладене, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів, що зазначені у рішенні суду.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль