Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №240/21906/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/21906/26

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

15 червня 2026 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного № 0008590/24-03 від 21 квітня 2026 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в розрахунку штрафних санкцій міститься інформація про нарахування штрафу та пені на підставі «невизначеного документу». Однак, Податковий кодексу України не містить визначення та застосування «Невизначений документ» при винесенні рішення про нарахування штрафу та пені, що позбавляє позивача можливості зрозуміти підстави та правове обґрунтування здійснених розрахунків. Акцентує увагу, що розрахунок штрафних санкцій не містить кількості днів, за яку нараховано пеню, та суми заборгованості, на яку нараховується пеня. Отже, розрахунок штрафних санкцій та пені містить суттєві недоліки, які не дають можливості підтвердити обґрунтованість здійснених нарахувань. Окрім цього, позивач, покликаючись на інформацію з облікової картки платника податків, стверджує, що відповідачем лише формально у оскаржуваному рішенні зазначив дату закінчення нарахування штрафних санкцій та пені - 29 лютого 2020 року, а фактично нарахував пеню до 05 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.

29 липня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що на виконання рішення суду податковим органом було сформовано та винесено оскаржуване позивачем рішення. Наголошує, що питання правомірності застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період 01 грудня 2012 року по 29 лютого 2020 року вже були предметом судового розгляду у справі №240/9176/24.

Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року зобов`язано ГУ ДПС у Житомирській області надати суду розрахунок сум штрафу та пені, які наведені у розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного рішення та зупинено провадження у справі до дати отримання таких документів.

З огляду на виконання вимог ухвали суду 14 жовтня 2026 року судом поновлено провадження у справі.

У період з 06 по 26 липня 2026 року головуюча суддя перебувала у відпустці, з 29 по 31 липня 2026 року, з 13 по 15 серпня 2026 року - у відрядженні.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Суд установив, що Житомирським окружним адміністративним судом за результатами розгляду справи №240/9176/24 за позовом ОСОБА_3 до ГУ ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасувати рішення №000/6866/24-07 від 19 липня 2021 року встановлені такі обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 09 лютого 2009 року на загальній системі оподаткування. В період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2015 року ОСОБА_1 перебувала на обліку, як фізична особа підприємець на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок - друга група)

Відповідно до відомостей, одержаних від державного реєстратора в електронному вигляді, 30 грудня 2016 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про Державну реєстрацiю припинення пiдприємницької дiяльностi фiзичної особи-пiдприємця за її рішенням.

Станом на 01 жовтня 2013 року (момент переходу на облік позивача з Пенсійного фонду до органів доходів та зборів) по інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» за ФОП ОСОБА_1 передано заборгованість з Пенсійного фонду України на загальну суму 7296,20 грн.

Відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» позивачу проведено щоквартальні нарахування, зокрема:

- за липень - вересень 2013 рік на суму 1194,03 грн, по терміну сплати 21 жовтня 2013 року;

- за жовтень - грудень 2013 року на суму 1218,67 грн, по терміну сплати 20 січня 2014 року;

- за січень - березень 2014 року на суму 1267,95 грн, по терміну сплати 22 квітня 2014 року;

- за квітень - червень 2014 року на суму 1267,95 грн, по терміну сплати 21 липня 2014 року;

- за липень - вересень 2014 року на суму 1267,95 грн, по терміну сплати 20 жовтня 2014 року;

- за жовтень - грудень 2014 року на суму 1267,95 грн, по терміну сплати 20 січня 2015 року;

- за січень - березень 2015 року на суму 1267,95 грн, по терміну сплати 20 квітня 2015 року.

Отже, відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків заборгованість станом на 20 квітня 2016 року та на 31 січня 2021 року склала 16048,65 грн.

Нарахований єдиний внесок частково сплачено позивачем самостійно, на підставі:

- платiжного доручення N@2PL819030 вiд 26 лютого 2021 року на суму 4874,68 грн.

Решту боргу, як вказує відповідач стягнуто в межах виконавчого провадження та зараховано у порядку календарної черговості його виникнення відповідно до частини 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, на підставі платіжних доручень, а саме: вiд 25 лютого 2021 року №1623 на суму 1194,03 грн, №1624 на суму 1267,95 грн, №1626 на суму 1267,95 грн, №1625 на суму 2535,90 грн та вiд 05 березня 2021 року №22 на суму 5834,74 грн.

На несвоєчасно сплачені суми єдиного внеску, на підставі даних автоматизованої інформаційної системи податкового органу, ГУ ДПС у Житомирській області сформовано та винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19 липня 2021 року №000/6866/24-07 на загальну суму 44215,04 грн за період 01 грудня 2012 року по 05 березня 2021 року.

Згідно приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України наведені обставини доведенню не підлягають.

На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №240/9176/26 ГУ ДПС у Житомирській області 21 квітня 2026 року прийняло рішення №0008590/24-03.

Уважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася з відповідним позовом до суду.

Відповідно до приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 01 липня 2010 року № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно пунктів 2, 3 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини 8 статті9 Закону України №2464-VI).

Згідно частин 11 та 12 статті 9 Закону України №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Стаття 25 Закону України №2464-VІ встановлює заходи впливу та стягнення.

Частиною 1 цієї правової норми передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України №2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону України №2464-VІ).

Згідно з пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VІ податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Тим часом, згідно названої правової норми, у редакції на час допущення позивачем відповідного порушення, штрафні санкції були визначені у розмірі 10 відсотків.

Відповідно до пункту 1 частини 12 цієї ж правової норми податкові органи застосовують до банків, небанківських надавачів платіжних послуг такі фінансові санкції, зокрема, за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки податкових органів або на єдиний рахунок сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій цієї статті, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум.

Згідно наданого на вимогу суду розрахунку податковий орган підтвердив проведення нарахування штрафу та пені у відповідності до приписів статті 25 Закону України №2464-VІ у відповідній редакції.

Наведене, на переконання суду, спростовує твердження позивача про помилковість проведених розрахунків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення сформоване відповідачем правомірно, із дотриманням вимог законодавства, а тому правові підстави для визнання його протиправною та скасування відсутні.

Наведене обумовлює постановлення рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

14.10.26