Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №240/26942/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/26942/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Куденков К.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням ПФУ в Дніпропетровський області про відмову в призначенні / перерахунку пенсії № 263040019729 від 13.02.2026, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровський області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 06.02.2026;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровський області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 додатково 11 місяців перебування нею у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку за такі періоди: з 01.01.2004 по 28.02.2004 (2 міс), з 01.04.2004 по 31.12.2004 (9 міс).

Ухвалою суду від 7 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), витребувано докази.

На обґрунтування позову зазначено, що відповідач протиправно відмов позивачці в призначенні пенсії за віком як особі, яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 06.04.1993, позивачка є громадянкою, яка постійно проживала в зонах гарантованого добровільного відселення у 1986 - 1991 роках (категорія 3).

За наслідками розгляду заяви позивачки від 06.02.2026 про призначення пенсії за віком на умовах Закону України від 28.02.1991 №796–XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло оскаржуване рішення від № 263040019729 від 13.02.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання.

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж заявниці становить: 26 р. 5 м. 8 дн. Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 4 місяці 6 днів. У період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період навчання з 01.09.1988 по 24.12.1991, оскільки навчальний заклад знаходиться в м. Київ (згідно з дипломом), що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Також до суду надана форма РС-право щодо позивачки, з якої випливає, що спірні періоди з 01.01.2004 по 28.02.2004 та з 01.04.2004 по 31.12.2004 не зараховані до її страхового стажу.

У довідці Виконавчого комітету Овруцької міської ради від 08.01.2026 № 69 зазначено, що ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала в м. Овруч Коростенського (Овруцького) району Житомирської області з 17.05.1977 по 24.12.1991, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Підстава видачі довідки: поквартирна книга, будинкова книга.

Відповідно до диплому НОМЕР_2 від 12.06.1993 ОСОБА_1 у 1988 році вступила до Київського університету імені Тараса Шевченка, а у 1993 закінчила повний курс указаного університету за спеціальністю правознавство.

Згідно з довідкою Київського університету імені Тараса Шевченка від 17.06.2026 № 010-144/19 позивачка навчалася з 01.09.1988 по червень 1993 року на денному відділенні юридичного факультету цього університету.

Відповідно до трудової книжки позивачки в період з 01.04.1998 до 16.11.2010 вона перебувала на посаді помічника судді судової колегії в цивільних правах, у наступному судової палати Верховного Суду України з цивільних справ.

Сидоренко Н.Л. є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 06.09.2002 НОМЕР_3 .

Наказом першого заступника Голови Верховного Суду України від 21.10.2002 № 578к позивачці надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення віку 1 року з 19.10.2002 по 23.07.2003 з виплатою за цей період допомоги по державному страхуванню.

Також наказом Голови Верховного Суду України від 23.06.2003 № 332к позивачці надано додаткову оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення віку 3-ох років з 24.07.2003 по 23.07.2005 з виплатою за цей період допомоги відповідно до законодавства.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови позивачу в призначенні пенсії.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796–XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).

Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Отже, умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Як установлено судом, позивачка є громадянкою, яка постійно проживала в зонах гарантованого добровільного відселення у 1986 - 1991 роках (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням.

Наявність у позивачки вказаного посвідчення підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (у редакції чинній на момент видачі позивачці посвідчення).

У період з 17.05.1977 по 24.12.1991 позивачка була зареєстрована та постійно проживала в м. Овруч Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до Постанови №106, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Овруцької міської ради від 08.01.2026 № 69.

Відмовляючи позивачці в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, ГУ ПФУ посилалось навчання позивачки в період з 01.09.1988 по 24.12.1991 в Київського університету імені Тараса Шевченка.

Слід зазначити, що до суду не надано доказів з інформацією щодо місця проживання позивачки, а обставини щодо навчання позивачки не спростовують того, що позивачка є громадянкою, яка постійно проживала в зонах гарантованого добровільного відселення у 1986 - 1991 роках (категорія 3) не менше трьох років.

Суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивачку є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу носить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону, оскільки в довідці від 08.01.2026 № 69чітко зазначено, що вона видана позивачці і ця довідка підтверджує факт її проживання на території гарантованого добровільного відселення з 17.05.1977 по 24.12.1991, що є достатньою умовою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 18 вересня 2024 року у справі №240/6201/23.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Судом установлено, що наказом Голови Верховного Суду України від 23.06.2003 № 332к позивачці надано додаткову оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення віку 3-ох років з 24.07.2003 по 23.07.2005 з виплатою за цей період допомоги відповідно до законодавства.

Відтак ГУ ПФУ безпідставно не враховав спірні періоди з 01.01.2004 по 28.02.2004 і з 01.04.2004 по 31.12.2004 до страхового стажу позивачки під час вирішення питання про призначення пенсії.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 2129,92 грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49094. РНОКПП/ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 263040019729 від 13.02.2026 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 06.02.2026, із зарахуванням до її до страхового стажу періодів з 01.01.2004 по 28.02.2004 і з 01.04.2004 по 31.12.2004.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму судових витрат у розмірі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки.

Повне рішення суду складено 13 жовтня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.О. Куденков

13.10.26