Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №240/25041/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/25041/25

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та процесуальний рух справи

30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Козиря Валентина Костянтиновича звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , у якій просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30 вересня 2025 року № 58 «Про результати проведення службового розслідування», яким начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 , підполковника ОСОБА_1 (який тимчасово виконував обов`язки командира частини), притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» за порушення статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 6, 16, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внаслідок неналежного виконання функціональних обов`язків;

2) скасувати абзац 6 пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01 жовтня 2025 року № 313 «Про преміювання військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за вересень 2025 року» (в редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 жовтня 2025 року № 319), яким підполковнику ОСОБА_1 встановлено щомісячну премію за вересень 2025 року в розмірі 80 відсотків від встановленого розміру;

3) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 різницю невиплаченої премії за вересень 2025 року в повному обсязі шляхом видання відповідного наказу про виплату щомісячної премії за вересень 2025 року;

4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в період із 30 липня 2025 року він тимчасово виконував обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 . За результатами службового розслідування його протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за нібито невиконання плану усунення недоліків від 30 серпня 2025 року № 944/4345 щодо обладнання укриттів у термін до 11 вересня 2025 року та надання розбіжних даних про стан забезпеченості (82% замість 66%). Позивач стверджує, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку та вина, оскільки командуванням частини НОМЕР_2 систематично подавалися обґрунтовані заявки до вищого органу військового управління та органів логістики щодо забезпечення інженерною технікою, лісоматеріалами та залізобетонними спорудами. Однак наряди на виділення матеріалів надійшли лише 16 вересня 2025 року, тобто вже після встановленого командуванням строку 11 вересня 2025 року. До цього моменту всі інженерні роботи особовий склад виконував вручну. Крім того, розбіжність у показниках захищеності виникла через неправомірне виключення перевіряючими особами відповідача відритих траншей та окопів на підставі відомчого проєкту керівництва, який ще не набрав чинності. Оскільки дисциплінарне стягнення є єдиною підставою зменшення премії за вересень 2025 року, відповідний наказ про депреміювання також підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами статей 257-262 КАС України та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

31 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення строку на його подання. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що підполковник ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки командира частини, зобов`язаний був забезпечити виконання наказів вищого командування щодо збереження життя особового складу та облаштування укриттів. Відповідач стверджує, що позивач затвердив план із терміном до 11.09.2025, але не вжив належних заходів, а також подав недостовірну інформацію про забезпеченість на рівні 82%, тоді як перевіркою зафіксовано 66%. Відповідач зазначає, що відкриті траншеї не гарантують захисту від ракетних ударів, а наказ про зменшення премії видано на підставі діючого дисциплінарного стягнення.

16 січня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив та заяву про поновлення строку на її подання. У відповіді на відзив позивач наголосив на безпідставності доводів відповідача, зауваживши, що вище командування створило умови об`єктивної неможливості завершення будівництва укриттів у встановлений строк через ненадання техніки та лісоматеріалів, а розбіжність обрахунків зумовлена ігноруванням перевіряючими особами офіційних стандартів інженерної підготовки ЗСУ.

Щодо процесуальних клопотань сторін суд зазначає таке.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд бере до уваги, що Військова частина НОМЕР_1 є військовим формуванням Сил безпілотних систем ЗСУ, особовий склад якого, зокрема співробітники юрисдикційної служби, безпосередньо залучений до виконання завдань у районах бойових дій на сході України. Керуючись статтею 121 КАС України та принципом змагальності й рівності сторін (статті 2, 9 КАС України), суд визнає причини пропуску строку поважними, поновлює відповідачу строк та приймає відзив до розгляду.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, суд установив, що копія відзиву надійшла до електронного кабінету представника позивача у встановлені наказом адвокатського бюро вихідні дні (02.01.2026), а значний обсяг документів вимагав додаткового часу для аналізу. Відтак, строк на подання відповіді на відзив підлягає поновленню на підставі статті 121 КАС України.

Щодо клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки за приписами пункту 1 частини шостої статті 12, статей 257, 262 КАС України спори з приводу проходження публічної служби належать до справ незначної складності, а надані сторонами письмові докази є вичерпними для вирішення спору по суті без виклику сторін.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника штабу – заступника командира військової частини з 30 травня 2020 року.

Наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 30 липня 2025 року № 233 та від 06 серпня 2025 року № 243 на підполковника ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків командира військової частини НОМЕР_2 .

Розпорядженнями начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 04 серпня 2025 року № 537/р та від 13 серпня 2025 року № 565/р від командира частини НОМЕР_2 вимагалося забезпечити невідкладне нарощування заходів із безпеки військової служби в місцях розміщення особового складу та місцях проведення занять, обладнання укриттів відповідно до протокольних рішень вищого командування.

29 серпня 2025 року до частини НОМЕР_2 надійшла телеграма в/ч НОМЕР_1 № 785/4648/дск за наслідками проведеної перевірки, у якій вказувалося на необхідність обладнання місць проведення занять фортифікаційними укриттями.

30 серпня 2025 року тимчасово виконуючий обов`язки командира частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 листом № 944/4345 надіслав до військової частини НОМЕР_1 План усунення недоліків, згідно з пунктом 1 якого термін завершення обладнання місць занять укриттями визначено до 11 вересня 2025 року.

Матеріали справи свідчать, що для реалізації фортифікаційних робіт військовою частиною НОМЕР_2 до органів логістичного забезпечення та вищого командування завчасно й неодноразово надсилалися письмові заявки на виділення інженерної техніки (автокрана КС-3576-1, екскаватора) та будівельних матеріалів (лісоматеріалів, залізобетонних конструкцій, кріпильних виробів), а саме: заявки від 19.06.2025 № 944/2880, від 07.07.2025 № 944/3199, від 12.07.2025 № 944/3284, від 22.07.2025 № 944/3448, від 07.08.2025 № 944/3763, від 29.08.2025 № 944/4303, від 02.09.2025 № 944/4393, від 11.09.2025 № 944/4553 та № 944/4554.

Факт неотримання військовою частиною НОМЕР_2 необхідного забезпечення офіційно підтверджується листом Центрального територіального відділу безпеки військової служби від 12 вересня 2025 року № 1203/450, де прямо констатовано: «Заявка на отримання цієї техніки залишилася без реалізації. У зв`язку з цим, усі інженерні роботи виконуються вручну або з використанням наявних засобів, що суттєво знижує темпи та якість фортифікаційного обладнання... не забезпечено в достатній кількості будівельними матеріалами».

Лише 16 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 логістики було оформлено наряди № 759/2/1/1/4474, № 759/2/1/1/4475 та № 759/2/1/1/4485 на виділення інженерного майна та техніки.

10 вересня 2025 року підполковник ОСОБА_1 на виконання розпорядження надав доповідь № 944/1002/дск про загальний стан забезпечення укриттями особового складу на рівні 82%, врахувавши наявні 15 відритих фортифікаційних споруд (окопів і траншей).

11 вересня 2025 року робоча група військової частини НОМЕР_1 у складі полковника ОСОБА_2 та лейтенанта ОСОБА_3 провела контрольну перевірку і склала доповідну записку від 12 вересня 2025 року № 31172, у якій визначила показник забезпеченості укриттями на рівні 66%, вказавши на розбіжність у 16%. Як пояснили члени робочої групи під час розслідування, відриті особовим складом окопи й траншеї вони виключили з розрахунку укриттів, керуючись проєктом «Керівництва з безпеки військової служби при розташуванні військ...», яке проходило процедуру затвердження та реєстрації.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 вересня 2025 року № 297/нагд призначено службове розслідування за фактом розбіжностей у доповіді від 10 вересня 2025 року та невиконання Плану усунення недоліків. Термін розслідування продовжено наказом від 19 вересня 2025 року № 306/нагд до 29 вересня 2025 року.

30 вересня 2025 року командир військової частини НОМЕР_1 затвердив Акт службового розслідування та видав наказ (з основної діяльності) № 58 «Про результати проведення службового розслідування». Пунктом 2 цього наказу за порушення вимог статей 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ, статей 6, 16, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗСУ на начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 , який тимчасово виконує обов`язки командира частини, підполковника ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання функціональних обов`язків накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана».

01 жовтня 2025 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 313 «Про преміювання військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за вересень 2025 року», до якого наказом від 03 жовтня 2025 року № 319 внесено зміни: абзац 6 пункту 4 викладено в редакції, згідно з якою підполковнику ОСОБА_1 щомісячну премію за вересень 2025 року встановлено в розмірі 80 відсотків від встановленого розміру. Єдиною правовою підставою такого рішення зазначено наказ від 30 вересня 2025 року № 58 про результати службового розслідування.

ІІІ. Джерела права, судова практика та мотиви суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із таких положень законодавства та висновків Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії законності рішень суб`єкта владних повноважень закріплені у частині другій статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно; своєчасно.

За змістом статті 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Вона ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно зі статтями 84-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Підстави та порядок проведення розслідування деталізовано у Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608). Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, що призвело до людських жертв або інших тяжких наслідків, або створило загрозу їх настання. Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 передбачено обов`язковість з`ясування наявності події правопорушення, неправомірних дій особи, причинного зв`язку між діями та наслідками, а також ступеня вини.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 813/1021/17 сформулював правовий висновок, згідно з яким підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є правопорушення, факт якого повністю доведено, а також встановлено ступінь вини військовослужбовця та з`ясовано конкретні причини й умови, що сприяли його вчиненню. Ця правова позиція є сталою та послідовно підтверджена у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.000616 та від 21 травня 2026 року у справі № 480/6010/24.

Оцінюючи твердження відповідача про неналежне виконання позивачем обов`язків щодо облаштування укриттів у термін до 11 вересня 2025 року, суд звертає увагу на фундаментальний правовий принцип «ad impossibilia nemo tenetur» (ніхто не зобов`язаний виконувати неможливе), що становить невід`ємну складову верховенства права.

Судовим розглядом встановлено, що військова частина НОМЕР_2 не мала власної інженерної техніки (автокрана, важкого екскаватора) та необхідних матеріалів для капітального будівництва захисних споруд і бліндажів. Позивач, сумлінно реалізуючи обов`язки командира, направив до військової частини НОМЕР_1 та органів логістики дев`ять письмових заявок на постачання техніки й будматеріалів. Однак ці заявки відповідачем своєчасно задоволені не були, що офіційно засвідчено листом Центрального територіального відділу безпеки військової служби від 12.09.2025 № 1203/450. Наряди на техніку та матеріали видано відповідачем лише 16 вересня 2025 року.

Суб`єкт владних повноважень, не забезпечивши підпорядкований підрозділ матеріально-технічними ресурсами та технікою, вимагав завершення робіт у строк до 11 вересня 2025 року, що було об`єктивно неможливим в умовах ручного виконання земляних та будівельних робіт.

Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного врядування» (good governance). Цей принцип передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно, послідовно та у належний спосіб. Ризик будь-якої помилки чи прорахунку державного органу має покладатися на саму державу, а недоліки в діяльності органів публічної влади не можуть виправлятися за рахунок підлеглих осіб. Покладення на позивача дисциплінарної відповідальності за затримку робіт, викликану зволіканням вищого органу військового управління у наданні техніки, суперечить стандарту належного врядування.

Щодо інкримінованого позивачу надання «недостовірної інформації» про стан укриттів (82% проти 66%), суд зазначає, що підполковник ОСОБА_1 у доповіді від 10.09.2025 врахував наявні 15 відритих фортифікаційних окопів і траншей як найпростіші польові укриття. Таке врахування відповідає нормам Методичних рекомендацій з інженерного обладнання позицій, затверджених наказом ГУОЗ ЗСУ від 17.08.2018 № 125, та навчального посібника «Інженерна підготовка» ЗСУ, згідно з якими відкриті щілини та траншеї є фортифікаційними спорудами для захисту особового складу від куль та осколків снарядів.

Натомість посадові особи відповідача ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) виключили траншеї з розрахунку, зіславшись на проєкт відомчого документа, який лише проходить затвердження. Суд наголошує, що проєкт нормативного акта не має юридичної сили та не може слугувати законним критерієм правомірності дій військовослужбовця. Відтак, висновок службового розслідування про умисне надання позивачем неправдивих відомостей є юридично безпідставним і ґрунтується на припущеннях.

Крім того, оскаржуваний наказ від 30 вересня 2025 року № 58 не містить опису конкретних винних дій чи бездіяльності позивача, мотивів відхилення його пояснень та посилань на реальну можливість вчинення дій у встановлений строк, що суперечить приписам статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ та вимогам обґрунтованості за пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України.

За таких обставин пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2025 року № 58 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування абзацу 6 пункту 4 наказу від 01 жовтня 2025 року № 313 (у редакції наказу від 03 жовтня 2025 року № 319) та зобов`язання виплатити різницю невиплаченої премії за вересень 2025 року суд зазначає таке.

Згідно з розділом XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, командир має право зменшувати або позбавляти військовослужбовця щомісячної премії у разі накладення дисциплінарного стягнення.

У наказі від 03 жовтня 2025 року № 319 єдиною правовою підставою для зменшення премії підполковнику ОСОБА_1 до 80 відсотків визначено саме наказ від 30 вересня 2025 року № 58.

Верховний Суд у постановах від 19 серпня 2026 року у справі № 280/6703/25 та від 27 серпня 2026 року у справі № 640/21344/21 зауважив, що визнання протиправним і скасування дисциплінарного наказу позбавляє суб`єкта владних повноважень правової підстави для ненарахування або зменшення щомісячної премії військовослужбовцю та відновлює його порушене право на повний обсяг грошового забезпечення.

Оскільки наказ про накладення дисциплінарного стягнення скасовується в судовому порядку, наказ про встановлення зменшеної премії є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача, а порушене право підлягає повному захисту шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити різницю невиплаченої премії за вересень 2025 року у розмірі 20 відсотків від встановленої премії.

ІV. Розподіл судових витрат

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 12, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір стягненню не підлягає.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначив орієнтовний розмір витрат (7000,00 грн) та відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України заявив про надання детального розрахунку та підтверджуючих документів протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Суд роз`яснює, що остаточний розподіл витрат на правничу допомогу буде здійснено після подання відповідних доказів у порядку статті 252 КАС України шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30 вересня 2025 року № 58 «Про результати проведення службового розслідування» в частині притягнення начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана».

Визнати протиправним та скасувати абзац 6 пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01 жовтня 2025 року № 313 «Про преміювання військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за вересень 2025 року» (в редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 жовтня 2025 року № 319) щодо встановлення підполковнику ОСОБА_1 премії за вересень 2025 року в розмірі 80 відсотків від встановленого розміру щомісячної премії.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) різницю невиплаченої щомісячної премії за вересень 2025 року в розмірі 20 відсотків від встановленого розміру шляхом видання відповідного наказу про виплату щомісячної премії за вересень 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

13.10.26