Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №240/25936/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/25936/25

категорія 113050000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Звягельська багатопрофільна лікарня" Звягельської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог та процесуальний рух справи

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради, у якій просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради, оформлене протоколом розгляду справи № 194/25/829/П від 16 травня 2025 року (витяг з рішення № 194/25/829/В від 16 травня 2025 року), щодо ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати Експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради повторно провести оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити групу інвалідності відповідно до його стану здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем та учасником бойових дій. У листопаді 2024 року він переніс складну нейрохірургічну операцію на попереково-крижовому відділі хребта із застосуванням металоконструкції транспедикулярної фіксації. У зв`язку зі стійкими розладами функцій організму, підтвердженими висновками електронейроміографії та постановою військово-лікарської комісії, лікувальний заклад направив позивача на оцінювання повсякденного функціонування особи. За результатами розгляду справи 16 травня 2025 року Експертна команда відповідача відмовила позивачу у встановленні інвалідності, обмежившись формальним записом про «недостатньо проведені реабілітаційні заходи».

Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим. Наголошує, що члени експертної команди належного об`єктивного огляду не провели, клінічні дані та функціональні обмеження не оцінили, а законодавство України взагалі не передбачає недостатність реабілітаційних заходів як підставу для відмови у встановленні інвалідності. Подана позивачем 06 червня 2025 року скарга до Центру оцінювання функціонального стану особи своєчасно розглянута не була, що змусило позивача звернутися до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху через ненадання доказів надсилання її копії з додатками відповідачу. Після усунення недоліків позивачем, ухвалою суду від 10 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Царину спору віднесено до юрисдикції адміністративного суду, а справу призначено до розгляду на підставі наявних матеріалів.

Копію ухвали про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких доказів чи заяв до суду не надіслав, про причини ненадання відзиву суд не повідомив. Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

II. Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є офіцером резерву у військовому званні лейтенанта, проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 (призваний 25 серпня 2023 року) та має статус учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 і посвідченням офіцера серії НОМЕР_3 .

З наданих медичних документів слідує, що позивач тривалий час страждає на захворювання опорно-рухового апарату та нервової системи. 13 листопада 2024 року позивачу проведено відкриту операцію на хребті: фасетектомію L5-S1 праворуч, герніодискектомію L5-S1 праворуч, спондилодез TLIF L5-S1 праворуч PEEK-кейджем VELOFIX та металоостеосинтез системою транспедикулярної фіксації хребта ANAX 5.5.

Відповідно до протоколу обстеження електронейроміографії (ЕНМГ) від 11 лютого 2025 року, складеного комунальним некомерційним підприємством «Коростенська центральна міська лікарня», у позивача виявлено виражені порушення моторної провідності по корінцю L5 справа та часткове ураження корінців L5 і S1 справа.

Згідно з довідкою госпітальної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 від 17 квітня 2025 року № 2025-0417-1200-2978-7, позивачу встановлено діагноз: поширений остеохондроз поперекового відділу хребта, лікований оперативно 13 листопада 2024 року із застосуванням кейджа та системи транспедикулярної фіксації на рівні L5-S1 праворуч із наявністю порушення функції; вертеброгенна радикулопатія S1 праворуч з больовим та нейродистрофічним синдромами, з помірним порушенням функції; цукровий діабет типу II. Захворювання визнано таким, що пов`язане з проходженням військової служби. За наслідками огляду ВЛК позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах і медичних підрозділах, та непридатним до служби у високомобільних десантних і спеціальних підрозділах.

06 травня 2025 року лікуючий заклад сформував електронне направлення № 79ddfec7-d73d-4eea-842f-92d0660879b8 на оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 із діагнозами за Національним класифікатором хвороб НК 025:2021: М54.17 (радикулопатія, попереково-крижовий відділ), М51.2 (інші уточнені зміщення міжхребцевих дисків), G55.1 (компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого диска), М54.5 (біль у нижній ділянці спини), М54.4 (люмбаго з ішіасом), М42.17 (остеохондроз хребта у дорослих) та М51.1 (порушення міжхребцевих дисків з радикулопатією).

16 травня 2025 року Експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Звягельська багатопрофільна лікарня» провела розгляд справи позивача у складі головуючої ОСОБА_2 та членів команди ОСОБА_3 , Гнатюка С.П., Йорданової Л.М.

За результатами розгляду складено протокол № 194/25/829/П від 16 травня 2025 року та оформлено витяг з рішення № 194/25/829/В від 16 травня 2025 року. У пункті 14 зазначеного протоколу наведено єдине обґрунтування прийнятого рішення: «згідно постанови № 1338 від 15.11.2024 інвалідом не визнаний, недостатньо проведені реабілітаційні заходи». Будь-яких інших мотивів, клінічного опису функціонального стану чи аналізу наданих медичних документів рішення експертної команди не містить.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач 06 червня 2025 року звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи, після чого звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

III. Джерела права, судова практика та оцінка аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із таких правових положень.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та гарантії рівних можливостей для участі в житті суспільства визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі — Закон № 875-XII).

Згідно зі статтею 2 Закону № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Відповідно до статті 3 цього Закону інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Поняття інвалідності кореспондує приписам статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV, за якими інвалідність визначена як міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення № 1338) та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок № 1338).

За змістом пунктів 14 та 24 Положення № 1338, експертні команди формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, наявних в електронній системі охорони здоров`я та у внесеній медичній документації, визначають компенсатори повсякденного функціонування, встановлюють групи інвалідності, фіксують причини й час її настання відповідно до підтвердних документів.

Відповідно до пунктів 30, 31 та 36 Порядку № 1338 під час розгляду справи члени експертної команди зобов`язані дослідити всі надані документи, а також відповідні медичні записи про стан здоров`я особи, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. Розгляд фіксується у протоколі, в якому відображаються результати огляду та прийняті рішення. За результатами оцінювання експертна команда приймає мотивоване рішення щодо встановлення чи невстановлення інвалідності, ступеня обмеження життєдіяльності та потреби в реабілітаційних заходах.

Відповідно до пунктів 39 та 46 Порядку № 1338 визначення потреби в отриманні реабілітаційної допомоги є складовою експертного висновку команди, на підставі якого головуючий формує електронне направлення для надання такої допомоги. Рекомендації щодо реабілітації формуються як частина індивідуальної програми реабілітації.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, унеможливлюючи всі форми дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд констатує, що відповідач у цій справі не виконав покладеного на нього процесуального обов`язку доказування та не надав суду жодних доказів правомірності прийнятого рішення.

Аналізуючи оскаржуване рішення експертної команди відповідача від 16 травня 2025 року, суд звертає увагу на повну відсутність у ньому належного правового та фактичного обґрунтування.

Єдиною підставою відмови у визнанні позивача особою з інвалідністю відповідач зазначив: «недостатньо проведені реабілітаційні заходи». Разом з тим, ані норми Закону № 875-XII, ані положення Закону № 2961-IV чи постанови Кабінету Міністрів України № 1338 не містять такої самостійної підстави для відмови у встановленні інвалідності. Інвалідність пов`язується законодавцем зі стійким розладом функцій організму та мірою втрати здоров`я внаслідок захворювання або наслідків хірургічних втручань.

Суд підкреслює, що позивач у листопаді 2024 року переніс тяжке відкрите оперативне втручання на хребті із встановленням незнімної металоконструкції (транспедикулярної фіксації хребта ANAX 5.5 та кейджа VELOFIX на рівні L5-S1). Стійкі органічні та функціональні порушення периферичної нервової системи позивача підтверджені спеціальним апаратним дослідженням - електронейроміографією від 11 лютого 2025 року, якою прямо зафіксовано виражені порушення моторної провідності нервів. Крім того, постановою компетентної військово-лікарської комісії від 17 квітня 2025 року зафіксовано наявність помірного порушення функції хребта внаслідок наявної металоконструкції та радикулопатії.

Приймаючи рішення від 16 травня 2025 року, експертна команда відповідача проігнорувала зазначені висновки та не надала їм жодної оцінки. Відповідач не мотивував, чому стан здоров`я особи з імплантованою в хребет металевою системою фіксації та вираженим ураженням нервових корінців не свідчить про стійке обмеження життєдіяльності. Відповідач також не конкретизував, які саме заходи реабілітації вважаються непроведеними, на підставі яких медичних протоколів зроблено такий висновок та яким чином проведення додаткової реабілітації може усунути анатомічні й функціональні зміни після фіксації хребта.

При цьому реабілітація за своєю правовою суттю є державною гарантією соціальної та фізичної підтримки особи, а не каральним інструментом для позбавлення її соціального захисту. Недостатність реабілітації зобов`язує експертну команду скласти індивідуальну програму та направити людину на реабілітаційні заходи, а не слугувати підставою для відмови у визнанні очевидних стійких розладів функцій організму.

Щодо судової практики Верховного Суду, наведеної позивачем у позовній заяві (постанови КАС ВС від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.12.2018 у справі № 819/3211/15, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19), суд зазначає таке.

У зазначених постановах Верховний Суд послідовно сформулював правовий висновок, згідно з яким суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і не може здійснювати власну експертну оцінку медичного стану особи, підміняти спеціалізовані органи та самостійно встановлювати клінічні діагнози або конкретну групу інвалідності. Судовий перегляд таких спорів полягає у перевірці дотримання процедури прийняття рішень та їх відповідності нормативним критеріям.

Водночас Верховний Суд у постанові від 01 травня 2026 року у справі № 280/26/24 наголосив, що судовий контроль у цій категорії справ у жодному разі не може зводитися до формального аналізу процедурних аспектів. Суд зобов`язаний перевірити змістовну сторону оскаржуваного акта: чи прийнято його на підставі повного дослідження всіх обставин справи та медичних документів, чи співставлено встановлені особі розлади функцій організму з нормативними критеріями інвалідності, і чи є прийняте рішення належним чином вмотивованим. Рішення суб`єкта владних повноважень, яке не містить мотивів відхилення медичних показників особи та спирається на непередбачені законом підстави, є протиправним та підлягає скасуванню (подібний правовий висновок викладено також у постановах КАС ВС від 12 липня 2022 року у справі № 200/11643/18-а та від 18 березня 2026 року у справі № 360/660/25).

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд доходить висновку про повну обґрунтованість першої позовної вимоги. Рішення Експертної команди КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня», оформлене протоколом від 16 травня 2025 року № 194/25/829/П (витяг № 194/25/829/В), є протиправним, необґрунтованим, прийнятим без всебічного дослідження стану здоров`я позивача та підлягає скасуванню.

Разом з тим, вирішуючи позовну вимогу в частині зобов`язання відповідача встановити позивачу групу інвалідності відповідно до стану здоров`я, суд виходить із меж дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови КАС ВС від 26 лютого 2025 року у справі № 240/13173/22 та від 11 лютого 2026 року у справі № 580/7979/21), дискреційні повноваження - це повноваження, коли орган може обирати один із кількох юридично допустимих варіантів рішень. Визначення конкретної групи інвалідності, відсотка втрати працездатності та клінічного ступеня порушення функцій належить до виключної професійної компетенції спеціалізованих експертних команд лікарів. Суд не наділений медичними знаннями для самостійного визначення групи інвалідності, а тому пряме зобов`язання відповідача ухвалити конкретне медичне рішення було б протиправним перебиранням функцій експертного органу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для цього виконано всі умови; у разі ж якщо суб`єкт володіє дискрецією, належним способом захисту прав є зобов`язання повторно розглянути питання з урахуванням висновків суду.

За таких обставин, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є покладення на Експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідача обов`язку повторно провести оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 з обов`язковим урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, та з дослідженням наявної медичної документації. У задоволенні позовної вимоги про безпосереднє встановлення групи інвалідності судом слід відмовити як у передчасній.

Зазначений правовий висновок повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Так, у рішенні від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland» (заява № 49684/99, пункти 30–33) Європейський суд з прав людини зазначив, що рішення органів влади, які впливають на соціальні права особи та вирішують питання її інвалідності, повинні бути належним чином мотивованими. Недостатнє, поверхневе або суперечливе мотивування, яке не пояснює, чому надані медичні висновки про розлад здоров`я не були враховані, порушує право на справедливий судовий розгляд за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до принципу «належного урядування» (рішення ЄСПЛ у справі «Rysovskyy v. Ukraine» від 20 жовтня 2011 року, заява № 5797/05, пункти 70–71), суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти вчасно, послідовно та у належний спосіб, забезпечуючи передбачуваність і ясність застосування норм права та виключаючи можливість свавільного ухвалення рішень.

Оскільки оскаржуване рішення відповідача не відповідає жодному з критеріїв законності та обґрунтованості, встановлених статтею 2 КАС України, воно підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 - частковому задоволенню.

IV. Висновки суду та резолютивна частина

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат щодо судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Інших судових витрат сторонами до відшкодування не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241–246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Комунального некомерційного підприємства «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради (вул. Наталії Оржевської, буд. 13, м. Звягель, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11700; код ЄДРПОУ: 01991820) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради, оформлене протоколом розгляду справи № 194/25/829/П від 16 травня 2025 року (витяг з рішення № 194/25/829/В від 16 травня 2025 року), щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради повторно провести оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення, та наявних медичних документів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

13.10.26