Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №240/27661/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/27661/25

категорія 102090000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

I. Рух справи та позиції сторін

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, у якій просить:

1) визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області прийняти від ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства та видати їй паспорт громадянина України;

3) стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані у порядку та строк, визначений частиною сьомою статті 139 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є громадянкою України на підставі Указу Президента України від 20 грудня 2019 року № 929/2019 та документована довідкою про реєстрацію особи громадянином України № 8 від 11 січня 2020 року. Ще 27 вересня 2016 року вона особисто звернулася до Посольства Сирійської Арабської Республіки в Україні із заявою про вихід із громадянства цієї країни. Посольство видало довідку від 28 вересня 2018 року № Д/288 про прийняття вказаної заяви. Проте уповноважені органи Сирійської Арабської Республіки рішення про вихід позивачки з громадянства не ухвалили, а у вересні 2018 року Посольство Сирії в Україні припинило дипломатичну присутність, після чого 30 червня 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини із Сирійською Арабською Республікою.

Позивачка зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 240/4334/22, яке набрало законної сили, встановлено наявність незалежних від позивачки причин неотримання документа про припинення сирійського громадянства та визнано протиправною відмову міграційного органу у видачі паспорта через відсутність консульської легалізації довідки. Незважаючи на це, відповідач при повторному розгляді заяв позивачки від 19 січня 2022 року, 06 березня 2023 року та 06 серпня 2025 року знову протиправно відмовив у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства та видачі паспорта громадянина України з тих самих мотивів. Позивачка вважає, що дії відповідача є протиправними, порушують принципи обов`язковості судового рішення та належного урядування, а повноваження органу влади у спірних правовідносинах звужені до обов`язку прийняти декларацію та оформити паспорт громадянина України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами статей 257-262 КАС України та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

25 грудня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначає, що позивачка при прийнятті до громадянства України 27 січня 2018 року підписала зобов`язання припинити громадянство Сирії протягом двох років з моменту набуття громадянства України (до 20 грудня 2021 року). На думку відповідача, довідка Посольства Сирії від 28 вересня 2018 року № Д/288 підтверджує звернення позивачки ще у 2016 році, тобто до прийняття до громадянства України, тоді як після 20 грудня 2019 року позивачка не надала доказів звернення до сирійських дипломатичних представництв в інших державах. Відповідач стверджує, що вказана довідка не легалізована МЗС України, а тому не може братися до уваги. Крім того, відповідач вказує, що позивачка користувалася паспортом громадянина Сирії для перетину кордону України у 2021-2022 роках та отримала новий закордонний паспорт Сирії у 2025 році. Відповідач також вважає, що позивачка мала захищати свої права за статтею 383 КАС України, а зобов`язання видати паспорт становить втручання у дискреційні повноваження органу міграційної служби.

29 грудня 2025 року представник позивачки надіслала відповідь на відзив, у якій наголосила, що чинне законодавство не забороняє звертатися із заявою про вихід із громадянства до моменту набуття громадянства України; обов`язок звернення позивачкою виконано належним чином, що підтверджено судовим рішенням у справі № 240/4334/22. Вимога консульської легалізації довідки прямо спростована положеннями міжнародних договорів між Україною та Сирією, а також преюдиційними висновками суду. Розгляд справи за статтею 383 КАС України є правом, а не обов`язком сторони, тоді як звернення з новим позовом зумовлене новими фактами протиправної бездіяльності та повторної відмови відповідача.

01 січня 2026 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав аргументи, викладені у відзиві, та просив відмовити у позові повністю.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дослідивши письмові докази, суд установив такі фактичні обставини.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженкою міста Хасака (Сирійська Арабська Республіка). У 2012 році у зв`язку з військовими діями в Сирії вона виїхала в Україну, де 21 грудня 2012 року одержала дозвіл на імміграцію, а з 25 грудня 2012 року постійно проживає на території України.

27 вересня 2016 року ОСОБА_1 особисто подала до Посольства Сирійської Арабської Республіки в Україні заяву про вихід із сирійського громадянства.

28 вересня 2018 року Посольство Сирійської Арабської Республіки в Україні видало офіційну довідку № Д/288, яка засвідчує, що громадянка ОСОБА_1 дійсно особисто подала заяву про вихід із сирійського громадянства 27 вересня 2016 року. У вересні 2018 року Посольство Сирійської Арабської Республіки в Україні припинило виконання дипломатичних функцій.

27 січня 2018 року позивачка звернулася до Черняхівського районного сектору УДМС України в Житомирській області із заявою про прийняття до громадянства України за статтею 9 Закону України «Про громадянство України». Разом із заявою позивачка подала зобов`язання припинити іноземне громадянство встановленого зразка.

Указом Президента України від 20 грудня 2019 року № 929/2019 ОСОБА_1 прийнято до громадянства України.

11 січня 2020 року Управлінням ДМС України в Житомирській області на ім`я ОСОБА_1 оформлено довідку № 8 про реєстрацію особи громадянином України.

27 січня 2020 року на підставі заяви-анкети позивачці оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 зі строком дії до 20 грудня 2021 року, яке видано заявниці 29 січня 2020 року.

Листом Відділу імміграції та натуралізації Міністерства внутрішніх справ Сирійської Арабської Республіки від 21 січня 2020 року № 869/д роз`яснено, що громадянин Сирії не позбавляється свого громадянства при набутті ним українського або будь-якого іншого громадянства.

19 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Управління ДМС України в Житомирській області із заявою про надання роз`яснень щодо можливості подання декларації про відмову від іноземного громадянства через існування незалежних причин неотримання документа про його припинення та документування паспортом громадянина України. До звернення додано довідку Посольства Сирії від 28 вересня 2018 року № Д/288.

Листом від 08 лютого 2022 року № Х-4/6/1801.2/13-22 відповідач повідомив позивачку, що оформлення паспорта громадянина України можливе лише за умови подання легалізованої в установленому порядку довідки дипломатичної установи Сирії, а відтак підстави для прийняття декларації відсутні.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 240/4334/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління ДМС України в Житомирській області адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, викладену в листі від 08 лютого 2022 року № Х-4/6/1801.2/13-22, в частині видачі паспорта громадянина України; зобов`язано Управління ДМС України в Житомирській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 19 січня 2022 року щодо видачі паспорта громадянина України з урахуванням викладених у рішенні суду доводів.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 240/4334/22 залишено без змін, і воно набрало законної сили.

Незважаючи на обов`язкові висновки судового рішення, листом від 01 листопада 2022 року № 1801.2-5104/18.1-22 за наслідками «повторного розгляду» звернення позивачки відповідач знову повідомив про відсутність підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства через неподання легалізованої довідки.

Надалі представник позивачки 06 березня 2023 року та 06 серпня 2025 року повторно зверталася до відповідача із заявами про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства та оформлення паспорта на виконання судового рішення.

Листом від 25 серпня 2025 року № Х-76/6/1801-25/1801.3/4001-25 відповідач повідомив про відсутність підстав для прийняття декларації та видачі паспорта громадянина України, вказавши, що судове рішення у справі № 240/4334/22 відповідач вважає повністю виконаним листом від 01 листопада 2022 року.

Вважаючи таку повторну відмову відповідача протиправною та спрямованою на свавільне позбавлення особи можливості отримати паспорт громадянина України, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

III. Джерела права, судова практика та мотиви суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із таких мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення регулюються Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі – Закон № 2235-III).

Відповідно до статті 1 Закону № 2235-III громадянство України – це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 9 Закону № 2235-III однією з умов прийняття до громадянства України є подання іноземцем зобов`язання припинити іноземне громадянство. Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Абзацом тринадцятим статті 1 Закону № 2235-III визначено, що незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) – це невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Декларація про відмову від іноземного громадянства – це документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, засвідчує свою відмову від громадянства іншої держави (абзац шістнадцятий статті 1 Закону № 2235-III).

Відповідно до пункту 117 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі – Порядок № 215), у разі прийняття щодо особи рішення про прийняття до громадянства України територіальний орган ДМС реєструє особу громадянином України та видає їй довідку про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Абзацом першим пункту 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України видаються паспорти громадянина України.

Частиною четвертою статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд наголошує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 240/4334/22 (залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року) між тими самими сторонами встановлено преюдиційні факти, які мають обов`язковий характер:

1) ОСОБА_1 27 вересня 2016 року особисто подала до Посольства Сирійської Арабської Республіки в Україні заяву про вихід із сирійського громадянства, що підтверджено довідкою від 28 вересня 2018 року № Д/288;

2) законодавство Сирійської Арабської Республіки не передбачає добровільного виходу з громадянства за особистою заявою особи без спеціального схвалення главою іноземної держави, а з листа МВС Сирії від 21 січня 2020 року № 869/д слідує, що сирійський громадянин не позбавляється громадянства при набутті іншого;

3) діяльність Посольства Сирії в Україні припинено у вересні 2018 року, в Сирії триває збройний конфлікт, а між державами розірвано дипломатичні відносини, що свідчить про наявність об`єктивних причин, які не залежать від волі заявниці;

4) вимога міграційного органу про обов`язкову консульську легалізацію довідки Посольства Сирії є протиправною, а відмова у видачі паспорта з цих мотивів порушує права особи, яка прийнята до громадянства України.

Всупереч наведеним судовим рішенням відповідач у листах від 01 листопада 2022 року та від 25 серпня 2025 року знову повторив мотиви про необхідність консульської легалізації довідки та відсутність підстав для подання декларації.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність консульської легалізації довідки Посольства САР від 28 вересня 2018 року № Д/288 з таких підстав. Відповідно до статті 8 Договору між Україною та Сирійською Арабською Республікою про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Законом України від 18 листопада 2009 року № 1730-VI, документи, які складені, видані чи засвідчені та скріплені офіційною печаткою на території однієї з Договірних Сторін, або їх засвідчені копії, не підлягають легалізації на території іншої Договірної Сторони. Крім того, за пунктом 2 статті 12 Консульської конвенції між Україною та Сирійською Арабською Республікою від 04 червня 2004 року № 1774-IV документи, складені, легалізовані або засвідчені консульською посадовою особою, мають таку саму юридичну та доказову силу, як і документи, видані компетентними органами держави перебування.

Оскільки спірна довідка була видана Посольством Сирії безпосередньо в місті Києві під час здійснення ним дипломатичної місії в Україні, вона користується повною доказовою силою на території України. З огляду на розрив дипломатичних відносин між Україною та Сирією з 30 червня 2022 року та відсутність будь-яких дипломатичних або консульських установ України в Сирії та Сирії в Україні, вимога відповідача здійснити консульську легалізацію вказаного документа є завідомо невиконуваною, що є неприпустимим у правовій державі.

Суд також критично оцінює посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01 квітня 2025 року у справі № 420/11071/23. У вказаній справі суди встановили повну пасивність заявника, який не вчиняв жодних дій щодо звернення до уповноважених органів держави походження для виходу з громадянства. Натомість у справі, що розглядається, Халіл Манал виявила активну та послідовну поведінку: ще у 2016 році особисто подала заяву про вихід із громадянства, добросовісно очікувала понад два роки результатів її розгляду, а після прийняття до громадянства України своєчасно звернулася до міграційного органу із відповідними підтвердними документами. Закон № 2235-III не містить вимоги про те, що дії щодо виходу з попереднього громадянства мають ініціюватися виключно після прийняття указу про надання громадянства України, оскільки завчасне звернення свідчить про безумовний намір припинити правовий зв`язок із державою походження.

Твердження відповідача про користування позивачкою сирійським паспортом для перетину кордону також не спростовують її права на подання декларації. Перебуваючи в Україні без дійсного паспорта громадянина України через протиправну відмову міграційного органу, позивачка була позбавлена можливості реалізувати право на вільне пересування з українським паспортним документом. Вимушене пред`явлення закордонного паспорта країни походження для перетину кордону за наявності невирішеної заяви про вихід із сирійського громадянства не позбавляє особу права завершити процедуру інтеграції в українське громадянство шляхом подання передбаченої законом декларації.

Суд також відхиляє доводи відповідача про обов`язковість оскарження його дій виключно в порядку статті 383 КАС України. Звернення до суду в порядку судового контролю є процесуальним правом особи, а не обов`язком. Подання окремого позову зумовлене новими юридичними фактами – повторною протиправною відмовою відповідача, оформленою листом від 25 серпня 2025 року, що є самостійним предметом судового оскарження відповідно до статей 5, 19 КАС України.

Аналізуючи застосовні принципи адміністративного судочинства, суд ураховує, що публічні органи не можуть виправдовувати невиконання власних обов`язків бюрократичними перешкодами, перекладаючи ризик помилок чи нормативної невизначеності на приватну особу. Пріоритет прав і свобод людини над формальними процедурами є засадничим принципом верховенства права.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 520/8025/2020 констатував, що існування тривалого збройного конфлікту в Сирії є загальновідомим фактом, який не потребує окремого доказування. Вимагати від особи, яка знайшла прихисток в Україні та прийнята до її громадянства, особистого виїзду до охопленої війною держави або здійснення юридичних процедур у ліквідованих установах прямо суперечить засадам розумності та справедливості.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»:

- у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункти 70–71) Суд підкреслив дію принципу «належного врядування»: державні органи повинні діяти своєчасно, належним чином і послідовно. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок зацікавлених осіб;

Оцінюючи аргумент відповідача щодо наявності у нього дискреційних повноважень та неможливості судового зобов`язання видати паспорт громадянина України, суд звертається до сталої судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року у справі № 802/1827/17-а та від 24 червня 2020 року у справі № 240/7275/19 Верховний Суд виснував, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень після визнання його дій протиправними та зобов`язання повторно розглянути заяву знову ухвалює протиправне рішення з тих самих, раніше відхилених судом підстав, такі дії свідчать про звуження дискреції до єдиного законного варіанта поведінки. У таких випадках суд застосовує частину четверту статті 245 КАС України та зобов`язує суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача або вчинити конкретну дію, оскільки повторне зобов`язання розглянути звернення створить замкнене коло формальних відмов і позбавить судовий захист його суті.

За таких обставин, оскільки позивачка зареєстрована громадянкою України, довела факт подання заяви про вихід із сирійського громадянства та сплив встановленого Законом строку за відсутності рішення іноземної держави, а відповідач упродовж тривалого часу ухиляється від виконання судових висновків, суд доходить переконання, що належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивачки є:

1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства;

2) зобов`язання відповідача прийняти від позивачки декларацію про відмову від іноземного громадянства та оформити і видати їй паспорт громадянина України замість тимчасового посвідчення громадянина України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачкою за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05 грудня 2025 року № 1.433822053.1. У зв`язку із повним задоволенням позовних вимог сплачена сума судового збору підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, представник позивачки у позовній заяві зазначила, що докази понесення таких витрат будуть подані у строк та порядку, передбаченому частиною сьомою статті 139 КАС України (протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду). З огляду на положення частини сьомої статті 139 та статті 252 КАС України, питання про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає вирішенню судом шляхом ухвалення додаткового судового рішення після надходження відповідної заяви та належних доказів.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241–246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (місцезнаходження: 10005, м. Житомир, вул. Чуднівська, буд. 105; код ЄДРПОУ: 37808497) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області прийняти від ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства та оформити і видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (код ЄДРПОУ: 37808497) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

13.10.26