Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №240/26396/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/26396/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною постанову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До суду надійшов позов, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 15.07.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №78941916;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України після скасування постанови від 15.07.2026 повторно вирішити питання щодо подальшого виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні №78941916 з урахуванням правової оцінки суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заборгованість по пенсії позивача, яка виникла після її перерахунку на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №240/13437/24, не виплачена позивачу. Відтак, вважає, що рішення суду в частині виплати перерахованої пенсії залишилось не виконаним. Відтак, вважає протиправним дії відповідача щодо повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що державний виконавець не може перевищувати повноваження та виходити за межі вимог судового рішення та ухвали про зміну способу та порядку виконання рішення, тому виконавче провадження завершене на підставі п. 9 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» та виконавчий документ повернутий стягувачеві, так як наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Також, зазначено, що позивачу роз`яснено порядок звернення виконавчого листа та ухвали про зміну способу та порядку виконання рішення до виконання, шляхом пред`явлення до Державної казначейської служби України.

Позивачем подано відповідь на відзив, за змістом, якого просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №240/13437/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України №230/96-ВР та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 13.01.2024 перерахунок та виплату пенсії у розмірі, що дорівнює 6 мінімальним пенсіям за віком, визначеним Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», щомісячно, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Рішення набрало законної сили 11.07.2025.

На виконання зазначеного рішення Житомирським окружним адміністративним судом 05.08.2025 видано виконавчий лист №240/13437/24.

Постановою головного державного виконавця від 27.08.2025 ВП №78941916 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №240/13437/24 виданий 05.08.2025.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №240/13437/24 було змінено спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №240/13437/24 у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача суми нарахованої, проте невиплаченої заборгованості за період з 13.01.2024 по 30.09.2025 у розмірі 162 944 грн 39 коп.

15.07.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №78941916 на підставі пункт 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи прийняту державним виконавцем постанову про повернення виконавчого документа стягувачу протиправною, з підстав не здійснення відповідачем всіх необхідних заходів, спрямованих на повне виконання рішення суду, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню за правилами ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Положеннями ст. 15 Закону №1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Судом встановлено, що на виконанні у відповідному органі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження №78941916, відкрите на підставі виконавчого листа №240/13437/24 виданого 05.08.2022 та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що належним чином повідомлено сторони виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд також враховує, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо виплати пенсійних та інших соціальних виплат протягом тривалого часу, є обставиною, яка свідчить про істотне ускладнення виконання такого рішення та може бути самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду в частині фактичної виплати нарахованих сум, позивачем подано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій заявник просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення на стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заборгованість із виплати суми пенсії за період з 13.01.2024 по 30.09.2025 у розмірі 162944,39 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №240/13437/24 було змінено спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №240/13437/24 у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача суми нарахованої, проте невиплаченої заборгованості за період з 13.01.2024 по 30.09.2025 у розмірі 162 944 грн 39 коп.

Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону «Про виконавче провадження», у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч.4 ст.6 Закону №1404-VIII).

У свою чергу гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання встановлено Законом України № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон № 4901-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону № 4901-VI дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Водночас, п. 9 Розділу VI Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

03.08.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 845, якою затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845, в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 2 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні, зокрема:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження";

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Відповідно до п. 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пп. 2 п. 4 Порядку №845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів.

З аналізу наведених норм вбачається, що виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виключно органами Казначейства, при цьому норми БК України та Порядку № 845 поширюються на всіх стягувачів без виключення, в тому числі й на стягувачів, якими є підприємства комунальної форми власності.

Судом встановлено, що боржником у виконавчому листі є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що є органом державної влади.

Виконавчий лист виданий Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення у справі № 240/13437/24 (з урахуванням ухвали від 30.03.2026 про зміну способу і порядку виконання) про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача заборгованості з виплати пенсії.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Разом з тим, згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Системний аналіз наведених норм права свідчить, що повернення виконавчого документа можливе не лише у випадку відсутності у боржника майна чи коштів, а й тоді, коли виконання рішення об`єктивно не може бути здійснене органами державної виконавчої служби у зв`язку з встановленням законом спеціального порядку його виконання або виключенням повноважень таких органів щодо вчинення відповідних виконавчих дій.

Судом встановлено, що ухвалою суду змінено спосіб і порядок виконання рішення із зобов`язання вчинити певні дії на безпосереднє стягнення грошових коштів з державного органу. За таких умов виконання рішення підпадає під спеціальне правове регулювання, визначене законодавством щодо виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, та здійснюється органами, що забезпечують казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, після зміни способу виконання судового рішення подальше виконання виконавчого документа органами державної виконавчої служби є неможливим, що виключає здійснення будь-яких виконавчих дій у межах відповідного виконавчого провадження.

За таких обставин державний виконавець, діючи в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом, обґрунтовано застосував положення пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та правомірно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства, є правомірними, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу законною, обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що із системного аналізу наведених норм права вбачається, що у випадку, коли боржником за судовим рішенням є державний орган, а способом виконання визначено стягнення коштів, належним та передбаченим законом механізмом виконання такого рішення є звернення стягувача саме до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною постанову, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

13.10.26