Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №240/15961/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/15961/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №104450016539 від 04.02.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, із зарахуванням до страхового стажу у кратному розмірі (один місяць служби за три місяці) періодів проходження військової служби у Збройних Силах України під час мобілізації: з 18.11.2022 по 12.12.2022, з 27.03.2023 по 05.04.2023, з 18.09.2023 по 21.09.2023, з 02.10.2023 по 02.10.2023, з 04.10.2023 по 06.10.2023, з 29.10.2023 по 31.10.2023, з 28.01.2024 по 28.01.2024, з 24.02.2024 по 24.02.2024, з 01.03.2024 по 01.03.2024, з 19.03.2024 по 19.03.2024, з 09.06.2025 по 17.08.2025, коли він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій обл., Бахмутському районі, Бахмутській міській територіальній громаді, Донецькій обл., Покровському районі, Очеретинській селищній територіальній громаді, Запорізькій обл., Пологівському районі, Пологівській міській територіальній громаді, Сумській обл., Сумському районі, Сумській міській територіальній громаді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 06.10.1988 по 31.07.1996 згідно записів трудової книжки від 15.08.1987 та період навчання з 01.09.1982 по 30.06.1984.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що як учасник бойових дій має право на призначення пенсії за віком, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, відповідачем йому було відмовлено у призначенні даного виду пенсії через відсутність у нього страхового стажу в розмірі 25 років. Таку відмову відповідача вважає протиправною, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України. Також залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що прийняте ним рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є правомірним, тому що правові норми ст. 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 стосуються пільгового обчислення стажу при визначенні вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У зв`язку із цим, спірні періоди безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України були зараховані до його страхового стажу в одинарному обчисленні, так як пільгового обчислення (один місяць за три) Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено. Також до страхового стажу не зараховано період роботи з 06.10.1988 по 31.07.1996, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці, якою завірено запис про звільнення; не враховано період навчання з 01.09.1982 по 15.06.1991, оскільки період навчання перетинається з періодами роботи.

Письмові пояснення від третьої особи не надійшли.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.10.2023.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 17.08.2025 № 16128, ОСОБА_1 з 18.11.2022 по 12.12.2022, з 27.03.2023 по 05.04.2023, з 18.09.2023 по 21.09.2023, з 02.10.2023 по 02.10.2023, з 04.10.2023 по 06.10.2023, з 29.10.2023 по 31.10.2023, з 28.01.2024 по 28.01.2024, з 24.02.2024 по 24.02.2024, з 01.03.2024 по 01.03.2024, з 19.03.2024 по 19.03.2024, з 09.06.2025 по 17.08.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій обл., Бахмутському районі, Бахмутській міській територіальній громаді, Донецькій обл., Покровському районі, Очеретинській селищній територіальній громаді, Запорізькій обл., Пологівському районі, Пологівській міській територіальній громаді, Сумській обл., Сумському районі, Сумській міській територіальній громаді.

З метою реалізації права на пенсійне забезпечення, позивач 27.01.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як особі, яка має статус учасника бойових дій.

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке 04.02.2026 прийняло рішення №104450016539 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність страхового стажу в розмірі 25 років.

Обґрунтовуючи відмову в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в своєму рішенні вказало, що страховий стаж позивача становить лише 22 роки 06 місяців 24 дні. При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи з 06.10.1988 по 31.07.1996, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці, якою завірено запис про звільнення; не враховано період навчання з 01.09.1982 по 15.06.1991, оскільки період навчання перетинається з періодами роботи.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Згідно з статтею 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.п.1-3 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Аналогічні положення містилися і у Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, в установах і організаціях, затвердженій постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162.

Постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 року №656 затверджено постанову «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі - Порядок №656).

Порядок №656 містила наступні положення.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (п. 1 Порядку №656).

Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації у присутності працівника. Відомості про працівника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою (п. 5 Порядку №656).

З кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиш), призначення, переміщення та звільнення адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (п. 7 Порядку №656).

Трудові книжки зберігаються в адміністрації підприємства, установи, організації як бланки суворої звітності, а при звільненні робітника чи службовця видаються йому руки (п. 11 Порядку №656).

При звільненні робітника чи службовця всі записи про роботі, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою (п. 13 Порядку №656).

Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 18 Порядку №656).

Із змісту наведених правових норм слідує, що трудова книжка є основним документом, які підтверджує трудовий стаж особи. Відповідальність за ведення, облік, зберігання та видачу трудових книжок/вкладишів до них покладається на роботодавців.

Як вбачається із оспорюваного рішення, до страхового стажу не зараховано період роботи з 06.10.1988 по 31.07.1996, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці, якою завірено запис про звільнення.

Так, відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 15.08.1987, ОСОБА_1 з 05.10.1988 був прийнятий на роботу в Комінтернівську восьмирічну школу на посаду вчителя математики на час відпустки по догляду за дитиною учителя. З 12.11.1990 – переведений вчителем математики на постійне місце роботи. 25.05.1996 позивач переведений на посаду заступника директора по виховній роботі, з якої був звільнений 31.07.1996.

Записи у трудовій книжці з 5 по 8 засвідчені підписом директора навчального закладу і печаткою. На такій печатці вказано «Комінтернівська середня школа Новоазовський район Донецької області».

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.

Вищевикладені правові висновки є актуальними і для юридичної ситуації позивача, оскільки попри відмінність правових актів, які регулювали спірні правовідносини, юридичний зміст таких актів є тотожним - фактичне ведення трудових книжок, а також відповідальність за таке ведення, покладається на роботодавця, а не працівника.

Суд констатує формальний характер зауважень відповідача до трудової книжки позивача, оскільки в іншій частині її зміст дозволяє однозначно встановити її достовірність та належність як документу, що міститься відомості про стаж позивача в періоди його роботи.

В цій справі позивач не є та не може бути відповідальною особою за формальні недоліки в оформленні його трудової книжки, допущені посадовою особою роботодавця при заведенні трудової книжки.

Крім того, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним неврахування відповідачем записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 15.08.1987 про період роботи з 05.10.1988 по 31.07.1996.

Стосовно періоду навчання з 01.09.1982 по 15.06.1991 суд зазначає таке.

Як зазначає відповідач, ним не було враховано період навчання позивача з 01.09.1982 по 15.06.1991, оскільки період навчання перетинається з періодами роботи.

З диплому серії НОМЕР_3 від 27.06.1991, виданого Донецьким державним університетом, вбачається, що ОСОБА_1 в 1982 році вступив та в 1991 році закінчив названий університет.

Відповідно до довідки Донецького національного університету ім. Василя Стуса від 13.01.2026 вбачається, що позивач вступив до університету на денну форму навчання на математичний факультет 01.09.1982. З 30.06.1984 по 05.05.1986 надано академічну відпустку на період проходження служби в лавах Радянської армії. З 01.09.1988 був поновлений на навчання до Донецького державного університету. Термін навчання на денній формі з 01.09.1982 по 30.06.1984. Після закінчення навчання 27.06.1991 було видано диплом НОМЕР_3 від 27.06.1991.

Пунктом "д" ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п. 8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відтак, наявними матеріалами справи підтверджено період навчання позивача на денній формі з 01.09.1982 по 30.06.1984, який підлягає до зарахування до страхового стажу.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність рішення №104450016539 від 04.02.2026.

Щодо зарахування до страхового стажу у кратному розмірі (один місяць служби за три місяці) періодів проходження військової служби у Збройних Силах України під час мобілізації.

Стаття 16 Закону №1788-XII передбачає, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Законом №1058-IV, що діє з 01.01.2004, на відміну від Закону №1788-ХІІ, умовою отримання особою пенсійних виплат визначено наявність в необхідному розмірі "страхового стажу", а не "стажу роботи", "трудового стажу".

Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV (в редакції на момент звернення позивача за призначення пенсії) було встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Зміст вищезазначеної норми свідчить, що вона поширюються на:

1) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях;

2) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь в антитерористичній операції в районах її проведення;

3) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

4) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків);

5) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

6) дружин (чоловіків), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

7) осіб, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

8) осіб, яким надано статус, осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

9) осіб з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

10) дружин (чоловіків), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьків, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних.

При цьому, визначеними в пункті 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умовами, за наявності яких вищезазначені особи мають право на дострокове призначення пенсії за віком є:

- досягнення чоловіками 55 років, а жінками - 50 років:

- наявність страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (27.01.2026) він досяг 60 річного віку.

Належність позивача до категорій осіб, зазначених у п. 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у спірному рішенні не заперечується та підтверджується наявними в справі доказами.

Вказаною у рішенні №104450016539 від 04.02.2026 підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV є відсутність у нього страхового стажу в розмірі 25 років. За підрахунками управління страховий стаж становить лише 22 роки 06 місяців 24 дні.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що його страховий стаж був обрахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області невірно, оскільки періоди його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 18.11.2022 по 12.12.2022, з 27.03.2023 по 05.04.2023, з 18.09.2023 по 21.09.2023, з 02.10.2023 по 02.10.2023, з 04.10.2023 по 06.10.2023, з 29.10.2023 по 31.10.2023, з 28.01.2024 по 28.01.2024, з 24.02.2024 по 24.02.2024, з 01.03.2024 по 01.03.2024, з 19.03.2024 по 19.03.2024, з 09.06.2025 по 17.08.2025 мали бути зараховані до стажу в кратному розмірі (один місяць служби за три місяці) відповідно до статті 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393. Однак, відповідач зарахував йому вказані періоди служби до страхового стажу без застосування кратності обчислення.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам, суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, з огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.

Фактично спір у даній справі зводиться до питання можливості зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV періодів проходження позивачем військової служби в особливий період (періодів участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

З огляду на зазначене, за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню за правилами, прямо встановленими Законом №1058-IV, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.

У частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Закон України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" містить главу "Обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій" (статті з 56 по 64), що визначала види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, а також пільги щодо обчислення трудового стажу, що надавалися реабілітованим, деяким категоріям медичних працівників, військовослужбовцям тощо.

Відповідно до статті 57 Закону №1788-XII, військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Однак, правовими нормами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що:

- до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (абзац перший);

- положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (тобто Закону №1788-ХІІ) застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто станом на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії (абзац другий).

Отже, після набрання чинності Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Закон України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років (оскільки такий вид пенсії не передбачений Законом №1058-IV) для обмеженого кола осіб - для тих, хто станом на 11.10.2017 мав вислугу років та стаж, необхідні для призначення такого виду пенсії (за вислугу років).

Таким чином, Закон №1058-IV встановлює, що після 01 січня 2004 року пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, а саме передбачений Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", застосовується виключно для визначення права на пенсію за вислугу років, що виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу, передбаченого у статті 57 Закону №1788-XII, на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону.

Аналіз наведених правових норм Закону №1058-IV та Закону №1788-XII в їх сукупності і взаємозв`язку свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування передбаченого статтею 57 Закону №1788-XII кратного обчислення стажу роботи при визначенні страхового стажу для призначення дострокової пенсії за віком.

Аналіз наведених норм в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що за період військової служби починаючи з 1 січня 2004 року відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV норми статті 57 Закону №1788-ХІІ можуть застосовуватися виключно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років (ст. 114 Закону №1058-IV) та не застосовується для визначення права на пенсію за віком відповідно до ст. 115 Закону №1058-IV.

Щодо доводів позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" та пункту 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, суд зазначає наступне.

Правові норми пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі - Постанова №393) регламентують порядок зарахування періодів проходження військової служби в кратному розмірі.

Зокрема, підпункт 1 пункту 3 Постанови №393 передбачає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зараховується на пільгових умовах: особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Однак, суд зауважує, що вказана Постанова №393 не поширюється на спірні у даній справі правовідносини, оскільки вона встановлює правила обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не правила кратного обчислення страхового стажу для призначення пенсії на підставі Закону №1058-ІV, як у даній справі.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено й у пункті 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі - Положення №530).

Так, підпунктом 1 пункту 2.3 Положення №530 визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу) - один місяць служби за три місяці:

- участь у бойових діях у воєнний час;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.1 Положення №530, ним визначається порядок обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови № 393.

Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII), тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, суд зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу, адже містить відповідне застереження "крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу".

Відтак, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається позивач, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення стажу на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення (пенсійного забезпечення за нормами Закону №2262-XII), на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності про це прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу за періоди участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України для цілей визначення права на зазначений вид пенсії.

Натомість положення статті 57 Закону №1788-ХІІ, пункту 3 Постанови №393 та пункту 2.3 Положення №530, на які посилається позивач, регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців на підставі Закону №2262-XII і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі.

З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки.

Суд також зауважує, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом №1058-IV.

Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі).

Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії.

При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізує право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України з 18.11.2022 по 12.12.2022, з 27.03.2023 по 05.04.2023, з 18.09.2023 по 21.09.2023, з 02.10.2023 по 02.10.2023, з 04.10.2023 по 06.10.2023, з 29.10.2023 по 31.10.2023, з 28.01.2024 по 28.01.2024, з 24.02.2024 по 24.02.2024, з 01.03.2024 по 01.03.2024, з 19.03.2024 по 19.03.2024, з 09.06.2025 по 17.08.2025 у пільговому обчисленні "один місяць служби за три" для цілей призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV.

В контексті вказаного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить до висновку про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України з 18.11.2022 по 12.12.2022, з 27.03.2023 по 05.04.2023, з 18.09.2023 по 21.09.2023, з 02.10.2023 по 02.10.2023, з 04.10.2023 по 06.10.2023, з 29.10.2023 по 31.10.2023, з 28.01.2024 по 28.01.2024, з 24.02.2024 по 24.02.2024, з 01.03.2024 по 01.03.2024, з 19.03.2024 по 19.03.2024, з 09.06.2025 по 17.08.2025 без застосування кратного обчислення.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат не проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №104450016539 від 04.02.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.10.1988 по 31.07.1996 та період навчання з 01.09.1982 по 30.06.1984.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

13.10.26