Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №240/8244/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/8244/26

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, у якому просить:

визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, - у зв`язку з наявністю матері - інваліда II групи, що потребує постійного стороннього догляду;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт оператора безпілотних літальних апаратів екіпажу безпілотного авіаційного комплексу взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітної батареї військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби та прийняти рішення (наказ) про звільнення оператора безпілотних літальних апаратів екіпажу безпілотного авіаційного комплексу взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітної батареї військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) який с особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, у зв`язку з наявністю матері ОСОБА_2 - особи з інвалідністю II групи, що потребує постійного стороннього догляду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . Мати позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує постійного стороннього догляду та є особою з інвалідністю 2 групи. Шлюб між батьками позивача розірвано у 2018 році та інших дітей у матері немає, отже, позивач є єдиною особою, здатною забезпечити їй належний догляд. Вважаючи цей факт підставою для звільнення його з військової служби під час воєнного стану у зв`язку з сімейними обставинами, позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який с особою з інвалідністю 1 чи 2 групи. Військова частини НОМЕР_1 надала письмову відповідь, якою фактично відмовила позивачу у звільненні зі служби та зазначила, що з доданих до рапорту документів встановлено інших членів родини другого ступеня споріднення - рідну сестру матері ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що його мати проживає в м.Чернігові, а її сестра - в м. Кривий Ріг, яке знаходиться на значній відстані від м.Чернігова. Крім того, тітка не має бажання змінювати місце проживання, у зв`язку з чим висловила заперечення проти призначення її опікуном або піклувальником своєї сестри.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував, зазначивши, що відповідач під час відмови у звільненні з військової служби позивача на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" діяв виключно в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством, а тому вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач 17.12.2025 подав по команді командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», через необхідність здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи, та відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

До рапорту було додано: копії паспорту ОСОБА_1 ; картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ; паспорту матері ОСОБА_1 ; рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30.03.2018 справа №751/606/18; пенсійного посвідчення матері ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 10.09.2025; висновку №112 (форма №080-2/0) від 07.10.2025 матері ОСОБА_1 про наявність порушення функції організму; відповідь-підтвердження висновку №112 від 07.10.2025 на матір ОСОБА_1 №377/01-04 від 21.11.2025; копія консультаційного висновку спеціаліста (форма №028/0) від 07.10.2025 матері ОСОБА_1 ; відповідь підтвердження №20-51/1333 від 21.11.2025 на матір ОСОБА_1 про інвалідність II групи та потреби у постійному сторонньому догляді; довідка про склад зареєстрованих у житловому примішенні/будинку осіб солдата ОСОБА_1 №6409 від 06.10.2025; Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця №27/2 від 12.12.2025 ОСОБА_1 ; копія військового квитка ОСОБА_1 .

Військовою частиною НОМЕР_1 представнику позивача надано письмову відповідь від 30.01.2026 щодо розгляду рапорта, у якій вказано, що командування військової частини не вбачає підстав для звільнення, оскільки при розгляді вищезгаданого рапорту та доданих до нього документів, зокрема Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 12.12.2025, було встановлено наявність іншого члена сім`ї другого ступеня споріднення, а саме: рідну сестру матері позивача - ОСОБА_3 і до рапорту не додано документів, які б підтверджували її інвалідність та потребу в постійному догляді.

Вважаючи відмову у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частина перша статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) визначає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною другою статті 2 Закон №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (абзац третій частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ).

Як передбачено частиною чотирнадцятою статті 2 Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом тринадцятим частини першої статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 "Про часткову мобілізацію" в Україні розпочав діяти особливий період.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на час розгляду цієї справи.

Підстави для звільнення військовослужбовців із військової служби, в тому числі і особливості звільнення з військової служби під час дії особливого періоду, визначені у частині четвертій статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.

Згідно з абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ такою поважною причиною є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону про військову службу, подаються, серед іншого:

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, оскільки підставою для звільнення з військової служби позивач у своєму рапорті зазначив саме абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, для правильного вирішення цього спору слід з`ясувати:

- чи звертався позивач з рапортом про звільнення з військової служби та чи додав до рапорту визначені документи;

- чи підтверджують подані документи наявність особи, яка потребує постійного догляду, тобто один із батьків військовослужбовця або батьків його дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- чи підтверджують подані документи відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 17.12.2025 звернувся по команді до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом та доданими до нього документами Судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ; має матір із числа осіб з інвалідністю 2 групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від номер витягу 18/25/191/В від 04.03.2025; згідно висновку №112 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 07.10.2025 матері позивача рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Також необхідність здійснення постійного догляду сином ОСОБА_1 за матір`ю підтверджено Актом №27/2 перевірки сімейного стану військовослужбовця від 12.12.2025.

Отже, наявність особи, яка потребує постійного догляду, у цій справі є встановленою.

Натомість проблемним питанням у спірних правовідносинах є з`ясування наявності чи відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Щодо вказаного питання Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 сформував такі висновки.

Для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження від 13.07.1991, виданого відділом РАЦС Чернігівського міськвиконкому.

Відомостей про наявність інших дітей у ОСОБА_2 у матеріалах справи немає.

Шлюб між батьками позивача розірвано рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі №751/606/18 від 30.03.2018.

З Акту №27/2 перевірки сімейного стану військовослужбовця від 12.12.2025 вбачається, що у матері позивача наявний член сім`ї другого ступеня споріднення - рідна сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Відмовляючи у задоволенні рапорту від 17.12.2025, відповідач зазначає, що згідно ОСОБА_3 відсутні документи, які б підтверджували її інвалідність та свідчили, що указана особа сама потребує постійного догляду.

На переконання суду, для встановлення наявності чи відсутності члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у спірних правовідносинах необхідно враховувати не лише формальний критерій ступеня споріднення, а й ознаки належності особи до членів сім`ї, зокрема факт спільного проживання, ведення спільного побуту та наявність взаємних прав і обов`язків.

Використовуючи у тексті Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" поняття "член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення", законодавець не надав його нормативного визначення.

Так, положення Сімейного кодексу України не оперують категоріями ступеня споріднення у контексті визначення складу сім`ї, а натомість пов`язують належність до членів сім`ї лише з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. При цьому сім`ю можуть утворювати й особи, які взагалі не мають ступеню споріднення.

Отже, сімейне законодавство використовує інші критерії для визначення кола членів сім`ї, ніж ті, що закладені у спірній нормі, яка прямо поєднує поняття "член сім`ї" зі ступенем споріднення. Це свідчить про те, що відповідні поняття мають різне контекстуальне наповнення залежно від сфери правового регулювання, а тому їх ототожнення є необґрунтованим.

З огляду на викладене, слід зазначити, що у розумінні Закону №2232-ХІІ поняття "члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення" необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновком відповідача у частині встановлення факту наявності у матері позивача рідної сестри як особи другого ступеня споріднення у розумінні Закону №2232-ХІІ. Водночас, на думку суду, сама по собі юридична наявність такої особи не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби.

Як уже було зазначено вище, відповідно до сформованої практики Верховного Суду під поняттям "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення" слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність у таких осіб реальної можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи слід перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року по справі № 380/16966/24 була звернута увага на застосування поняття "відсутність" члена сім`ї першого ступеня споріднення при звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, особою з інвалідністю І групи.

Надалі зазначену правову позицію було підтверджено та розвинуто Верховним Судом у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25, відповідно до якої суди зобов`язані досліджувати реальний стан речей, враховуючи сукупність обставин: де проживає потенційний доглядач, чи має він фізичну та матеріальну можливість здійснювати догляд, чи наявні у нього малолітні діти або інші об`єктивні обставини, що унеможливлюють виконання функцій доглядача. Зазначений підхід є загальнообов`язковим при тлумаченні абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.

З матеріалів справи встановлено, що рідна сестра матері позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстована та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 з 06.09.1990 до теперішнього часу.

Згідно нотаріально засвідченої заяви від 27.12.2025 ОСОБА_4 , враховуючи її місце проживання, згідно пункту 3 статті 63 Цивільного кодексу України, висловила свої заперечення (не дала згоди) про призначення її опікуном або піклувальником сестри ОСОБА_2 .

Також у матеріалах справи міститься довідка Чернігівської міської ради від 06.10.2025 №6409, згідно якої станом на 04.10.2025 до складу зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_2 входить одна особа - ОСОБА_2 , зареєстрована 02.01.2020.

При цьому, як зазначалося вище, Актом №27/2 перевірки сімейного стану військовослужбовця від 12.12.2025 підтверджено необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 сином ОСОБА_5 .

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована і постійно проживає в населеному пункті, який знаходиться на відстані більше ніж 500 км від місця проживання своєї сестри ОСОБА_2 та не бажає бути призначеною її опікуном або піклувальником, при цьому інші особи з членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд, в акті не встановлені.

Суд наголошує, що відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, відповідач прийняв рішення без дослідження усіх фактичних обставин та без врахування вимог чинного законодавства.

Відтак, слід визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та зобов`язати повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.12.2025, враховуючи висновки суду.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення (наказ) про його звільнення з військової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Положеннями статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення спірного питання за встановлених судом обставин.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.

Тобто в кожній конкретній справі суд, констатуючи незаконність дій, рішення суб`єкта владних повноважень, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для прийняття рішення на користь заявника.

Наведене також підтверджується положеннями частини четвертої статті 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, на переконання суду, виходячи із обставин цієї справи, належним способом захисту буде зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.12.2025 про звільнення з військової служби та прийняти рішення за результатами його розгляду з урахуванням висновків суду.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Стосовно розподілу судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн , суд зазначає таке.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Також за змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, умовою відшкодування стороні понесених витрат на правничу допомогу адвоката відповідно до приписів ст.134 та ст.137 КАС України є встановлення їх розміру згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, до матеріалів справи не надано документів, які підтверджують факт оплати позивачем наданих послуг, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт).

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують здійснення оплати витрат на професійну правничу допомогу, підстави для розподілу таких витрат відсутні.

Водночас, у разі дотримання вимог, визначених статтями 134 та 139 КАС України, позивач не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про присудження на його користь витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, - у зв`язку з наявністю матері - інваліда II групи, що потребує постійного стороннього догляду.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.12.2025 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, - у зв`язку з наявністю матері - інваліда II групи, що потребує постійного стороннього догляду та прийняти рішення за результатами його розгляду з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

13.10.26