Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/12906/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 160/12906/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення № 0205210702, № 0205200702 від 16.04.2026 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0205200702 від 16.04.2026 на загальну суму 1 409 335,00 грн (один мільйон чотириста дев`ять тисяч триста тридцять п`ять грн 00 коп.) та податкове повідомлення-рішення № 0205210702 від 16.04.2026 на загальну суму 19 166,25 грн (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят шість грн 25 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без урахування усіх обставин. Зокрема, на думку позивача, під час проведення перевірки він надав усі первинні документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій з контрагентами, тому висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не відповідають обставинам даної справи.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.05.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив учасникам справи строк на подання заяв по суті справи.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 05.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за участю представників сторін.

Згідно відзиву на позовну заяву контролюючий орган зазначив про те, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення є правомірним, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбувалися. Вважає, що подані позивачем документи не є належними доказами підтвердження господарської діяльності. Під час проведення перевірки декларування ТОВ «ГЕНЕЗИС ЕНЕРДЖИ» фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами: ТОВ «НАУКОВИЙ ПАРК АДИТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ СІКОРСЬКІ ЧЕЛЕНДЖ» (код ЄДРПОУ 45653650), ТОВ «ТУРИСТИЧНА АГЕНЦІЯ «ВІКІ ТУР» (код ЄДРПОУ 43323613), ФОП ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (3088402500) та ТОВ «ГЕНЕЗІС-УКРАЇНА», встановлено заниження задекларованих показників рядка 02 Декларацій „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності” за період з 01.01.2019 по 30.09.2025 по нереальним операціям які не підтверджені первинними документами по взаємовідносинам з наведеними контрагентами. До таких висновків контролюючий орган дійшов у зв`язку із тим, що досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності – отримання доходу. Вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою. Отже, на думку відповідача, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Згідно доводів відзиву на позов, у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах наданих повноважень, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно наданої позивачем відповіді на відзив на позов, позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що доводи відзиву не спростовують позовних вимог, ґрунтуються на стані документального забезпечення на момент перевірки без урахування доказів, наявних у справі, а також на податковій інформації та припущеннях, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

На підставі наказу від 15.01.2026 №108-п, контролюючим органом у період з 27 січня 2026 року по 16 лютого 2026 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» (код ЄДРПОУ 36495712) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2025.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» від 23.02.2026 № 572/04-36-07-02/36495712.

Перевіркою встановлено порушення:

- П. 6 П(С)БО 16 «Витрати», п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 127 468 грн, в т.ч.:

за 2024 рік на суму 1 030 222 грн,

за 9 місяців 2025 року на суму 97 246 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 15 333 грн, в тому числі за:

жовтень 2024 року на суму 3 583 грн,

листопад 2024 року на суму 8 474 грн,

грудень 2024 року на суму 3 276 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення – рішення:

№0205210702 від 16.04.2026 року, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 15 333, 00 грн та штрафних санкцій на суму 3 833,25 грн.

№ 0205200702 від 16.04.2026, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 287 777,50 грн та штрафних санкцій на суму 121 557,50 грн

Не погодившись із цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України), в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 16.1.2 і 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

За результатами дослідження господарських операцій з контрагентами позивача: ТОВ «НВП «РЕМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», ТОВ «КОРИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «НАУКОВИЙ ПАРК АДИТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ СІКОРСЬКІ ЧЕЛЕНДЖ» (код ЄДРПОУ 45653650), ТОВ «ТУРИСТИЧНА АГЕНЦІЯ «ВІКІ ТУР» (код ЄДРПОУ 43323613), ФОП ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (3088402500) та ТОВ «ГЕНЕЗІС-УКРАЇНА», контролюючий орган дійшов висновку про те, що господарські операції з цими контрагентами не відбулись, оскільки відповідачем не встановлений рух активів, відсутня ділова мета, реєстрація деяких податкових накладних, складених за результатами вчинення господарських операцій зупинена, відсутній ланцюг постачання товару.

Тим самим відповідач вказав, що позивачем занижено задекларовані показники податку та прибуток за рахунок завищення витрат за наслідками здійснення господарських операцій з контрагентами (ТОВ «КОРИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «НАУКОВИЙ ПАРК АДИТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ СІКОРСЬКІ ЧЕЛЕНДЖ» (код ЄДРПОУ 45653650), ТОВ «ТУРИСТИЧНА АГЕНЦІЯ «ВІКІ ТУР» (код ЄДРПОУ 43323613), ФОП ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (3088402500) та ТОВ «ГЕНЕЗІС-УКРАЇНА») на суму 3988736,00 грн, та завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «РЕМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» на загальну суму 15 333 грн., в тому числі за: жовтень 2024 року на суму 3 583 грн; листопад 2024 року на суму 8 833 грн; грудень 2024 року на суму 2 917 грн.

Оцінюючи наведені висновки відповідача щодо взаємовідносин позивача з цими контрагентами, суд зазначає таке.

Між ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» (покупець) та ТОВ «НВП «РЕМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 23-07-24/01 від 23 липня 2024 року, згідно умов якого, постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар i сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було здійснено попередню оплату за товар у сумі 1 402 000,00 грн, що підтверджується платіжними документами № 113 від 26.07.2024 на суму 1 310 000,00 грн, № 124 від 21.08.2024 року на суму 21 000,00 грн, № 137 від 18.09.2024 року на суму 21 000,00 грн, № 155 від 21.10.2024 року на суму 10 500,00 грн, № 166 від 21.11.2024 року на суму 11 000,00 грн, № 174 від 18.12.2024 року на суму 11 000,00 грн, № 175 від 19.12.2024 року на суму 6 500,00 грн, та належним чином відображено у бухгалтерському обліку(копія банківських виписок надається до позову).

Постачальником було складено податкові накладні на суми попередньої оплати, зокрема податкову накладну від 26.07.2024 № 1 на суму 1 310 000,00 грн, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено відповідно до вимог пункту 201.16 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог пункту 198.6 Податкового кодексу України, підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту є зареєстрована податкова накладна.

У зв`язку із зупиненням реєстрації зазначеної податкової накладної, за податковою накладною від 26.07.2024 № 1 позивач не формував податковий кредит.

Водночас інші податкові накладні за операціями з цим контрагентом були зареєстровані в ЄРПН та включені до складу податкового кредиту у сумі ПДВ 15 333,32 грн, в тому числі за: жовтень 2024 року на суму 3 583 грн., за листопад 2024 року на суму 8 833 грн., за грудень 2024 року на суму 2 917 грн.

Між ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» та ТОВ «КОРИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» укладено договір поставки товарів № 1 від 09.05.2024, відповідно до умов якого у травні 2024 року ТОВ «КОРИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» було фактично поставлено на користь позивача акумулятори LiFePO4 24V 12Ah у кількості 210 штук та зарядні пристрої 24V 3А у кількості 105 штук на загальну суму 1 076 250,00 грн, у тому числі ПДВ – 179 375,00 грн. Відповідно до умов договору поставка Товару здійснюється службою доставки «Нова пошта» за рахунок покупця не пізніше ніж протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання постачальником попередньої оплати у розмірі 50 % вартості товару.

На виконання зазначених умов покупцем було здійснено попередню оплату, що підтверджується платіжними інструкціями: № 7 від 10.05.2024 на суму 538 125,00 грн та № 79 від 21.05.2024 на суму 538 125,00 грн.

Зазначений товар був оприбуткований позивачем у бухгалтерському обліку та в подальшому реалізований на адресу ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (ЄДРПОУ 32528542) у травні 2024 року, що підтверджується видатковою накладною № 60 від 17.05.2024 та платіжними інструкціями № 7 від 10.05.2024 та № 79 від 21.05.2024.

ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ» було складено податкові накладні за зазначеними операціями: від 10.05.2024 №2 та від 17.05.2024 №1 на загальну суму 1076250,0000 грн однак їх реєстрацію було зупинено. У зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних позивач не включав відповідні суми до складу податкового кредиту.

Щодо наведених господарських операцій, відповідач визначив їх як такі, що фактично не відбулись оскільки:

- податкові накладні, які виписані контрагентами позивача за результатами таких господарських операцій заблоковані контролюючим органом;

- згідно інформаційних баз ДПС та реєстру податкових накладних, контролюючий орган зазначив про відсутність доказів придбання ТОВ «НВП «РЕМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» та ТОВ «КОРИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ» такого товару у сторонніх осіб, тобто відсутній ланцюг постачання.

Однак, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18 липня 2025 року (справа № 620/11882/24), та постанові від 17 грудня 2024 року (справа № 805/500/17-а) вказав, що сам факт зупинення реєстрації податкової накладної чи відмова у її реєстрації не с автоматичним доказом нереальності господарської операції або відсутності діяльності. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, блокування свідчить лише про процедурні питання, невідповідність критеріям ризиковості або недостатність документів, наданих на вимогу ДПС, а не про фіктивність правочину. Блокування податкової накладної є процедурною дією в межах автоматизованого моніторингу ризиків і не встановлює факту порушення податкового законодавства. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків має належним чином оформлені первинні документи, які містять усі обов`язкові реквізити, підписані уповноваженими особами та підтверджують реальний характер відповідних господарських операцій.

Відповідач, не надаючи в акті оцінку первинним документам, що надавались позивачем на підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «НВП «РЕМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» та ТОВ «КОРИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ», з посиланням на відомості інформаційних баз ДПС та реєстру податкових накладних, зазначив про відсутність доказів придбання ТОВ «НВП «РЕМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» такого товару у сторонніх осіб.

Однак, суд зазначає, що дані інформаційних баз ДПС носять суто інформаційний характер, а висновок про нереальність операції, який ґрунтується виключно на аналізі інформаційних баз ДПС щодо ланцюга постачання контрагента, не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарської операції.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентами - постачальниками, в частині придбання послуг.

Між ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» (Замовник) та ТОВ «НАУКОВИЙ ПАРК АДИТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ СІКОРСЬКІ ЧЕЛЕНДЖ» (Виконавець) укладено договір № 3008/24 від 30.08.2024 на надання консультаційних послуг наукового характеру, відповідно до умов якого та технічного завдання, предметом послуг було аналіз матеріально-технічної бази підприємства, оцінка технологічних процесів та ефективності обладнання, аналіз процесів програмування верстатів з ЧПК, підготовка рекомендацій щодо впровадження CAD/CAM-рішень, формування підходів до цифрової трансформації виробництва, тощо. Зміст та обсяг послуг деталізовано у відповідному Додатку до договору (технічне завдання).

Виконання зазначених робіт підтверджується описом послуг (технічним завданням на консультаційні послуги наукового характеру), викладеним у Додатку № 1 до Договору № 3008/24 від 30.08.2024 року; звітом про надання консультаційних послуг наукового характеру від 31.12.2024 року за Договором № 3008/24 від 30.08.2024 року, який містить результати аналізу, визначення проблемних зон та рекомендації щодо їх усунення; протоколами робочих нарад між сторонами, що відображають поетапний характер виконання робіт, а саме: протоколом № 1 від 30.08.2024 року, протоколом № 2 від 30.09.2024 року, протоколом № 3 від 31.10.2024 року, протоколом № 4 від 30.12.2024 року; розрахунковими документами про оплату наданих послуг, виписками з банківського рахунку.

Між ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» (замовник) та ТОВ «ТУРИСТИЧНА АГЕНЦІЯ «ВІКІ ТУР» (виконавець) укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з бронювання та організації перевезення № 0301 від 03 січня 2024 року, відповідно до якого Виконавець надавав послуги, пов`язані з організацією ділових поїздок, супроводом переговорних процесів, а також інформаційною підтримкою міжнародної співпраці.

Зазначений договір не був наданий під час проведення перевірки. Однак, відповідачем проаналізовані акти наданих послуг на загальну суму 729 736,00 грн.

Як зазначив відповідач, до перевірки не надані докази документального підтвердження наданих послуг, заявки та звіти про надані послуги, електронні листування, тощо.

Тим самим відповідач дійшов висновку про те, що ця господарська операція документально не підтверджена.

Разом з позовом, позивач на підтвердження фактичного надання послуг ТОВ «ТУРИСТИЧНА АГЕНЦІЯ «ВІКІ ТУР» на свою користь, надав до позову заявки та звіти про надані послуги до договору № 0301 від 03 січня 2024 року, які містять інформацію щодо організації ділових поїздок, супроводу переговорів із контрагентами, підбору маршрутів, логістики та місць проведення зустрічей, а також аналітичної й організаційної підтримки міжнародної взаємодії; накази про службові відрядження № 28/1-К від 03.08.2024 року, № 30/1-К від 04.10.2024 року та № 37/1-К від 03.02.2025 року; акти наданих послуг: № 36 від 30.09.2024 року, № 41 від 09.10.2024 року, № 10 від 05.02.2025 року, № 48 від 15.05.2025 року, № 51 від 22.05.2025 року, № 119 від 15.07.2025 року, № 87 від 17.07.2025 року, № 89 від 21.07.2025 року, № 95 від 30.07.2025 року, № 103 від 11.08.2025 року; банківські документи, що підтверджують оплату наданих послуг (виписка з банківського рахунку додається до позову).

Як зазначив позивач, договір та підтверджуючи документи не надавались до перевірки, оскільки відповідач на момент проведення перевірки окремо не витребував відповідні документи у межах направлених запитів.

Судом встановлено, що відповідач в ході проведення перевірки направляв позивачу запити на надання документів № 1/07-02 від 27.01.2026 та № 2/07-02 від 12.02.2026.

Як зазначено в акті перевірки, документи надані у встановлені терміни.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази застосування до позивача штрафних санкцій за ненадання або надання не у повному обсязі документів на запит контролюючого органу.

Разом з тим, досліджуючи документи, що надані позивачем до матеріалів справи щодо господарської операції з ТОВ «ТУРИСТИЧНА АГЕНЦІЯ «ВІКІ ТУР», суд зазначає, що ці документи розкривають сутність наданих послуг, містять інформацію про зміст, обсяг та результати наданих послуг, а також підтверджують їх фактичне виконання.

Між ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» та ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено договір про надання рекламних послуг № 1601/24 від 16.01.2024 року, предметом якого було надання послуг із налаштування та ведення рекламних кампаній у мережі Інтернет на загальну суму 500 000,00 грн.

Згідно актів наданих послуг виконавцем було надані такі послуги: розробку та реалізацію SMM-стратегії; створення, оформлення та публікацію контенту (пости, stories); запуск, налаштування та супровід рекламних кампаній у соціальних мережах; визначення, тестування та оптимізацію цільових аудиторій; постійний моніторинг, аналітику та коригування рекламних кампаній; налаштування та ведення рекламних кампаній у Google Ads; створення та оптимізацію рекламних оголошень.

Для підтвердження оплати наданих послуг позивачем надані копії банківських виписок.

Результати наданих послуг позивач обгрунтовує наданими до матеріалів справи квартальними звітами щодо роботи з таргетованою рекламою у 2024 році, а саме: звіт за І квартал 2024 року, де вказано що на сайт перейшло 1080 користувачів, охоплення становлять 268 412 осіб, кількість осіб які додались до соціальної мережі Інстаграм та Фейсбук; звіт за ІІ квартал 2024 року, де вказано що на сайт перейшло 1784 користувачів, охоплення становлять 272 478 осіб, кількість осіб які додались до соціальної мережі Інстаграм та Фейсбук; звіт за ІІІ квартал 2024 року де вказано що на сайт перейшло 978 користувачів, охоплення становлять 281 247 осіб, кількість осіб які додались до соціальної мережі Інстаграм та Фейсбук; звіт за IV квартал 2024 року, де вказано що на сайт перейшло 929 користувачів, охоплення становлять 283 547 осіб, кількість осіб які додались до соціальної мережі Інстаграм та Фейсбук.

Вказані звіти містять конкретні кількісні показники ефективності рекламних кампаній, зокрема: обсяги витрат на рекламу, кількість кліків по рекламних оголошеннях, кількість переходів на сайт, охоплення аудиторії, кількість показів рекламних оголошень, приріст підписників у соціальних мережах, середню вартість кліка та підписника.

Таким чином, надані документи підтверджують фактичне виконання послуг, їх тривалий та системний характер, наявність конкретного вимірюваного результату, а також безпосередній зв`язок із господарською діяльністю Товариства, а саме - просуванням продукції та залученням нових клієнтів.

В акту перевірки відповідача вказав, що до в наданих до перевірки актах про надання рекламних послуг у соціальних мережах не вказано основні вимоги, а саме: назва стратегії або конкретний об?єкт рекламування; налаштування таргетингу - не вказано параметри (географія, вік, інтереси аудиторії), що підтверджує зв?язок із господарською діяльністью підприємства; ведення та аналітика - кількість рекламних оголошень, що перебували в роботі та періодичність моніторинту; створення контенту - чітка кількість постів та сторіз. Крім цього до перевірки не надано фактичного документального підтвердження наданих послуг: скріншоти кабінету - звіт із Facebook Ads Manager або Google Ads, де видно назву компанії, витрачений бюджет та результати (кліки, покази); звіт про результати: короткий PDF - звіт від виконавця з аналітикою; приклади контенту - роздруківки або помилання на опубліковані пости/сторіз; медіа-план - затверджений графік виходу публікацій тощо.

Суд знову ж таки зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази застосування до позивача штрафних санкцій за ненадання або надання не у повному обсязі документів на запит контролюючого органу. При цьому, згідно змісту запитів від 27.01.2026 та від 13.02.2026 документи, що наведені вище документи у позивача не витребовувались.

Між ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № 53-24 від 14.08.2024 на проведення експертного товарознавчого дослідження, відповідно до умов якого виконавець (експерт) зобов`язувався надати висновок експерта на поставлені йому питання щодо відповідності ринковій вартості обладнання, а саме: шліфувального верстату для виготовлення інструменту Norma NGC 10kW, виробництва фірми J. SCHNEEBERGER Maschinen AG, Швейцарія, зазначена в договорі поставки № 283/304 від 26.12.2022 року; фрезерного центру HURON MX12 МТ, виробництва фірми HURON GRAFFENSTADEN S.A.S (Франція), зазначена в договорі поставки № 282/304 від 26.12.2022 року; прецизійного токарного верстату з автоматичними циклами WEILER E120/onel 6000/262 виробництва фірми WEILER Werkzeugmaschinen GmbH (Німеччина), зазначена в договорі поставки № 281/304 від 26.12.2022 року; токарного центру з ЧПУ WEILER DZ 45 CNC/ARY, виробництва фірми WEILER Werkzeugmaschinen GmbH (Німеччина), зазначена в договорі поставки № 280/304 від 26.12.2022 року.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, позивачем не надано на підтвердження виконання послуг - висновок експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження № 53-24, а наданий акт про виконання послуг не містить суті господарської операції, її змісту, обсягу та деталізації.

Позивачем на підтвердження виконання зазначених послуг до матеріалів справи надано акти виконаних робіт, платіжні документи та копію висновка експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження № 53-24, банківські виписки для підтвердження оплати послуг.

Зокрема, відповідно до наданих документів експерт Холодова О.Ю. має належну кваліфікацію, що підтверджується свідоцтвом № 42-23/П від 11.05.2023, виданим на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, експерт здійснює діяльність на законних підставах як фізична особа-підприємець, що підтверджується даними ЄДР; дослідження проведено на підставі договору та заяви Замовника, із використанням відповідних документів (договорів поставки, специфікацій тощо).

Як вбачається зі змісту висновку експерта, документ містить усі необхідні елементи, зокрема відомості про експерта та його кваліфікацію, опис об`єктів дослідження (конкретні види обладнання), підстави дослідження документи), методологічну частину (з урахуванням вимог законодавства про судову експертизу) та безпосередні висновки щодо ринкової вартості відповідного обладнання.

Між ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» з ТОВ «ГЕНЕЗІС-УКРАЇНА» укладено договір підряду від 25.03.2024 № 25/03/24-1 щодо надання послуг з перевірки технологічної точності, калібрування верстатів з ЧПК та оцінки стану обладнання на загальну суму 1 820 000,00 грн.

Сторонами за договором підписані акти виконаних робіт, згідно яких ТОВ «ГЕНЕЗІС-УКРАЇНА» виконані такі роботи:

перевірка технологічної точності та калібрування, верстату, перевірка обладнання та точність виконання громстричних параметрів, оцінка стану верстату, а саме Шліфувального верстату для виготовлення інструменту Norma 10kW, виробництва фірми SCHNEEBERGER, Швейцарія;

перевірка технологічної точності та калібрування верстату, перевірка обладнання та точність виконання геометричних параметрів, оцінка стану верстату, а саме: Токарного центру з ЧГК DZ 45 CNC/ARY виробництва фірми WEILER WerkzeugmaschinenGmbH, Німеччина; перевірка технологічної точності та калібрування. верстату,

перевірка обладнання та точність виконання геометричних параметрів, оцінка стану верстату, з саме: прецензійного токарного верстату з автоматичними циклами WEILER EI20/SL.2x6000/262, виробництва WEILER WerkzeugmaschinenCimbH, Німеччина;

перевірка технологічної точності та калібрування, верстату, перевірка обладнання та точність виконання геометричних параметрів, оцінка стану верстату, а саме: 5-осьвого високопродуктивного обрабного центру VERSA 645 linaer 3 Robot Compact 80 фірми Fehimann AG, Швейцарія.

На підтвердження фактичного виконання робіт ТОВ «ГЕНЕЗІС-УКРАЇНА», позивач до матеріалів справи надав протоколи перевірки технологічної точності обладнання (по кожному верстату окремо) та банківські виписки для підтвердження оплати послуг.

Як вбачається зі змісту наданих протоколів, такі документи містять конкретні результати технічних вимірювань відповідно до міжнародних стандартів. Зокрема, у протоколах відображено перевірку геометричної точності верстатів відповідно по стандарту ISO 10791, фактичні значення відхилень у міліметрах по кожному параметру, «порівняння з допустимими значеннями, результати перевірки прямолінійності, паралельності, перпендикулярності та биття вузлів обладнання. У протоколах геометричних випробувань зазначено вимірювання відхилень по осях Х, Y, Z, з конкретними значеннями, що прямо підтверджує проведення реальних інженерно-технічних робіт.

Зазначені протоколи містять усі істотні характеристики виконаних робіт, зокрема ідентифікацію обладнання (тип, модель, серійні номери), дату проведення перевірки, методику вимірювань (відповідно до ISO 10791), перелік досліджуваних параметрів, допустимі значення. фактичні результати вимірювань.

В акті перевірки відповідач зазначив, що до перевірки не надані результати вимірювальних робіт, калібрування тощо.

Також відповідач зазначив про відсутність у ТОВ «ГЕНЕЗІС-УКРАЇНА» трудових ресурсів, оскільки звітність за формою 1-ДФ за 2021 -2025 роки не надано.

Щодо доводів контролюючого органу стосовно нереальності господарської операції із ТОВ «НВП «РЕМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», у зв`язку із зупиненням податкової накладної від 26.07.2024 № 1, суд вважає такі доводи неправильними та такими, що не враховує фактичних обставин справи та правових позицій Верховного Суду.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 18 липня 2025 року (справа № 620/11882/24), та постанові від 17 грудня 2024 року (справа № 805/500/17-а) вказав, що сам факт зупинення реєстрації податкової накладної чи відмова у її реєстрації не с автоматичним доказом нереальності господарської операції або відсутності діяльності. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, блокування свідчить лише про процедурні питання, невідповідність критеріям ризиковості або недостатність документів, наданих на вимогу ДПС, а не про фіктивність правочину. Блокування податкової накладної є процедурною дією в межах автоматизованого моніторингу ризиків і не встановлює факту порушення податкового законодавства. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків має належним чином оформлені первинні документи, які містять усі обов`язкові реквізити, підписані уповноваженими особами та підтверджують реальний характер відповідних господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновки про нереальність господарських операцій із наведеними вище контрагентами, зокрема на підставі аналізу інформаційних баз даних ДПС, відсутності відомостей щодо походження товару у попередніх ланках постачання, а також припущень щодо неспроможності контрагентів здійснювати відповідну господарську діяльність через відсутність трудових ресурсів. Також відповідач вказав, що акти виконаних робіт з надавачами послуг не розкривають суті операції, не деталізують зміст наданих послуг та не пояснюють ділової суті операцій.

Суд зазначає, що дані інформаційних баз ДПС носять суто інформаційний характер, а висновок про нереальність операції, який ґрунтується виключно на аналізі інформаційних баз ДПС щодо ланцюга постачання контрагента, не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарської операції.

При цьому, відповідач не надав доказів про проведення зустрічних податкових перевірок контрагентів позивача за цей же період.

Так, законодавством України, зокрема ПК України, на платника податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину.

При цьому, відповідно до законодавства, кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої, для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т. п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту належать суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

ПК України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов`язань.

Судом встановлено, що позивач не формував податковий кредит на підставі тих податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено невідповідність первинних документів, доданих до матеріалів справи, вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому надані позивачем документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №1540/3501/18, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Наданими до позову документами підтверджено здійснення господарських операцій позивача з контрагентами позивача, зокрема, позивачем надані первинні документи, що підтверджують рух активів: акти наданих послуг/виконаних робіт, акти прийому – передачі товару, рахунки фактури, платіжні документи, а також надані документи, які додаткового підтверджують результати отриманих послуг та виконаних робіт.

Суд зазначає, що не надання таких документів під час перевірки не свідчить про те, що господарська операція не відбулась. Як вже зазначалось судом, у запитах на надання документів від 27.01.2026 та від 13.02.2026 контролюючим органом не наведені конкретно визначені документи, які запитуються у платника податків.

Також суд зазначає, що стаття 6 КАС України, передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява №803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява №6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності, у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Чинним законодавством України не передбачено і не визначено обов`язку підприємства встановлювати ланцюг суб`єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства (постанова Верховного Суду 27 квітня 2022 року у справі № 200/5932/19-а).

Верховний Суд в постановах від 02.04.2019 у справі №811/1772/13-а, від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 у справі №813/3034/15 від 19.05.2022 у справі №1640/2968/18, виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі податкової інформації, зібраної згідно аналізу баз даних АІС “Податковий блок” щодо контрагентів також є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. А тому, нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Посилання податкового органу на податкову інформацію є недоречним, оскільки автоматизоване співставлення, або перевірка податкової звітності не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними відповідно до норм адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 17 травня 2022 року №808/2099/17).

Наявна в інформаційно-аналітичних базах інформація відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (аналогічний висновок викладений Верховним судом у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі №440/2536/19, від 24 листопада 2021 року у справі №420/1109/20).

У спорах щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 120/712/20-а).

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №620/3138/19).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

З огляду на встановлені судом обставини, спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті внаслідок неправильних висновків контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, а тому є протиправними та такими, що підлягаю скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Розподіл судового збору здійснити у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області №0205200702 від 16.04.2026 на загальну суму 1 409 335,00 грн, № 0205210702 від 16.04.2026 на загальну суму 19 166,25 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ" (код ЄДРПОУ 36495712) судовий збір у розмірі 17142,02 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 12.10.2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна