Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/15491/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 160/15491/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення вартості предметів речового майна, строк носіння яких не закінчився.

Ухвалою суду від 05.06.2026 роз`єднано позовні вимоги у справі №160/15413/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в самостійні провадження.

В самостійне провадження №160/15491/26 виділено позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:

- визнання протиправною бездіяльність військової частину НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікування у період 22 листопада 2025 по 02 лютого 2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168;

- зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 пропорційно періоду перебування на лікуванні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . 10.03.2026 позивача звільнено у відставку за станом здоров`я. Позивач зазначає, що він у спірний період перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з наявністю захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Позивач зазначає, що у період проходження лікування з 22.11.2025 до 02.02.2026 відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась позивачу додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» (далі – Постанова №168). Позивач звертає увагу, що оскільки у спірний період він проходив лікування у закладах охорони здоров`я, він має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом.

Ухвалою суду від 09.06.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України; витребувано додаткові документи.

21.08.2026 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому представник ВЧ НОМЕР_1 проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, оскільки позивач не зазначає чи звертався він до ВЧ НОМЕР_1 з належними документи для призначення йому виплат за період лікування, чи подавав рапорти на виплату, чи повідомляв фінансово-економічну службу та медичну службу військової частини про періоди та підстави лікування, чи оформлював документи відповідно до Порядку №260; чи видавався наказ уповноваженим командиром; чи підтверджено у встановленому порядку право позивача саме на таку виплату за спірний період. Тобто позивач фактично ототожнив сам факт лікування із безумовним виникненням права на виплату додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань, хоча Порядком №260 передбачено спеціальний механізм оформлення такої виплати та процедура виплати додаткової винагороди є заявним механізмом тому не є автоматичною виплатою кожному хто десь колись проходив стаціонарне лікування та отримував у повному обсязі основну грошову винагороду в цей період.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 з 01.10.2023.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2026 №69 ОСОБА_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 05.03.2026 №54-РС у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), вважається таким, що з 0.03.2026 справи та посаду здав; з 10.03.2026 виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 №2025-1016-0933-5156-0 від 16.10.2025, проведено медичний огляд ОСОБА_1 . Діагноз (включаючи код, згідно з чинним НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Н90.3, опис діагнозу: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість глибокого ступеня зліва та справа. Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 36а графи ІІ Розкладу хвороб: потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у ВЧ НОМЕР_3 .

На підставі виписки із медичної картки стаціонарного хворого №7878 від 27.10.2025 ОСОБА_1 з 22.10.2025 до 29.10.2025 проходив стаціонарне медичне лікування у Військово-медичному клінічному центрі Східного регіону з основним діагнозом: Н90.3 – нейросенсорна втрата слуху, двостороння.

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №8805 від 25.12.2025 ОСОБА_1 з 22.12.2025 до 26.12.2025 проходив стаціонарне медичне лікування у Військовій частині НОМЕР_4 з основним діагнозом: Н90.3 – нейросенсорна втрата слуху, двостороння.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 №2025-1226-1122-1886-7 від 26.12.2025, проведено медичний огляд ОСОБА_1 . Діагноз (включаючи код, згідно з чинним НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Н90.3. На підставі графи ІІ Розкладу хвороб: потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів.

На підставі виписки із медичної картки стаціонарного хворого №26943 від 16.01.2026 ОСОБА_1 з 29.12.2025 до 16.01.2026 проходив стаціонарне медичне лікування у КНП «КЛШМД» ДМР, зокрема з діагнозом: двобічна приглухуватість.

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №194/51 ОСОБА_1 з 16.01.2026 до 02.02.2026 проходив стаціонарне медичне лікування у КП «КМЛ №1» КМР, зокрема з діагнозом: сенсоневральна приглухуватість.

Згідно з протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 22.01.2026 №2026-022-1434-5494-0 ОСОБА_1 визнано непридатним до проходження військової служби.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди за час перебування на лікуванні, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абзацом 4 пунктом 1-1 Порядку №168 військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень (абзац 8 пункту 1-2 Порядку №168).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з абзацом 4 пункту 1-2 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

- військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні);

- військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі до складу сільських (селищних), міських, районних та обласних військових адміністрацій, на території (або частині цієї території), здійснення повноважень яких ведуться воєнні (бойові) дії, та виконують бойові (спеціальні) завдання виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 30000 гривень.

Згідно з пунктом 11 розділу ХХХІV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 розділу ХХХІV Порядку №260).

Згідно з пунктом 13 розділу ХХХІV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Суд зазначає, що позивач пов`язує своє право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби, та подальшим перебуванням на стаціонарному лікуванні.

Крім того, відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 22.01.2026 № 2026-022-1434-5494-0 ОСОБА_1 визнано непридатним до проходження військової служби.

Разом з тим суд враховує, що положення Постанови №168 не передбачають виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн лише у зв`язку з фактом захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, або перебуванням військовослужбовця на стаціонарному лікуванні.

Так, абзацом 4 пункту 1-1 Постанови № 168 передбачено, що військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Отже, сама по собі обставина захворювання військовослужбовця та його перебування на стаціонарному лікуванні не є самостійною підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. Для її отримання необхідним є встановлення факту виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань у період, за який заявлено вимогу про виплату.

Водночас, положення абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168 передбачають можливість включення до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні або отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах.

Таким чином, наведена норма пов`язує право на відповідну додаткову винагороду саме з наявністю поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, а не із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби.

Крім того, абзацом 8 пункту 1-2 Постанови № 168 врегульовано особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6– 12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, а також доказів його зарахування у розпорядження відповідного командира з підстав, передбачених пунктом 1-2 Постанови № 168.

Наявність захворювання або поранення, пов`язаного виключно з проходженням військової служби, за відсутності встановленого законодавством зв`язку такого поранення із захистом Батьківщини, не є самостійною підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1-2 Постанови № 168.

Таким чином, сам факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку із захворюванням або пораненням, пов`язаним із проходженням військової служби, не породжує права на отримання додаткової винагороди у відповідному розмірі.

Оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано, правові підстави для виплати йому додаткової винагороди за період перебування на лікуванні у зв`язку з пораненням або захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби, відсутні.

Сам факт визнання позивача військово-лікарською комісією непридатним до військової служби не підтверджує наявності зазначених обставин та не може сам по собі свідчити про виникнення права на додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених Постановою № 168 правових та фактичних підстав для виплати йому додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар