Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/14555/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 160/14555/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки у розмірі 7763.17 грн, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1.17, 1.11, 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115 та 1.121;

- зобов`язати Головне Дніпропетровській управління Пенсійного фонду України в області здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки у розмірі 7763.17 грн., та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1.17, 1.11, 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115 та 1.121.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримую пенсію за віком з 08.11.2019 року, відповідно до заяви про призначення пенсії від 10.01.2020 року, обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. 03.04.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою що проведення індексації пенсії відповідно до ст. 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Листом від 27.04.2026 року відповідач зазначив, що при призначенні пенсії позивачу було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017, 2018 та 2019 роки в розмірі 7763,17 грн. Однак, з розрахунку розміру пенсії позивача вбачається, що індексація пенсії проведена з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки у розмірі 3764,40 грн., замість 7763,17 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

17.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 08.11.2019, за зверненням від 10.01.2020. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії розраховано з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2017-2019 роки (7763,17 грн). На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», позивачу з 01.07.2021 року встановлено доплату у розмірі 100 гривень, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»- з 01.03.2022 встановлено доплату у розмірі 135 гривень, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”- з 01.03.2023 встановлено доплату у розмірі 100 гривень. Оскільки, пенсію призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, проведення з 01.03.2021 перерахунку (індексації) пенсії із середньої заробітної плати в розмірі 5426,60 грн, 01.03.2022 – із середньої заробітної плати – 6186,32 грн, з 01.03.2023 – із середньої заробітної плати – 7405,03 грн недоцільно, оскільки призведе до зменшення розміру пенсії. З 01.03.2024 позивачу проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, з урахуванням норм пункту 7 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим Постановою № 124 (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796), а саме у розмірі 7994,47 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2024 році”), з 01.03.2025 – у розмірі 8913,83 грн. (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115) (постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2025 році”), з 1 березня 2026 року - у розмірі 9992,40 грн. (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,1121) (постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2026 році”). З огляду на викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком, призначеної з 08.11.2019 року, відповідно до заяви про призначення пенсії від 10.01.2020 року, обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні позивачу пенсії за віком у 2020 році для обчислення розміру пенсійної виплати застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 грн.

У подальшому, після проведення органом Пенсійного фонду України індексації пенсії у 2026 році, позивачем встановлено, що відповідачем під час здійснення такого перерахунку застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 3764,40 грн., тобто показник, який використовувався для обчислення пенсій, призначених у попередні роки, а не показник, який був безпосередньо врахований при призначенні пенсії позивачу у 2020 році.

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу правомірності застосування відповідачем під час проведення індексації пенсії позивача показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 3764,40 грн. замість показника 7763,17 грн., який враховувався при призначенні пенсії за віком.

03.04.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі зверненням ВЕБ-04001-Ф-С-26-211393, що надійшло через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх.№35811/М-0400-26 від 06.04.2026), з питання пенсійного забезпечення.

06.04.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі зверненням ВЕБ-04001-Ф-С-26-216283, що надійшло через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх.№ 35086/М-0400-26 від 03.04.2026), з питання пенсійного забезпечення.

Листом від 27.04.2026 року за вих. №50531-35086/М-01/8-0400/26 відповідачем було повідомлено, що на підставі наданої заяви від 10.01.2020 позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 08.11.2019. Під час призначення пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017, 2018 та 2019 роки в розмірі 7763,17 грн. Враховуючи той факт, що пенсію позивачу призначено у 2020 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, проведення з 01.03.2021 перерахунку (індексації) пенсії із середньої заробітної плати– 5426,60 грн, з 01.03.2022 перерахунку (індексації) пенсії із середньої заробітної плати– 6186,32 грн, з 01.03.2023 перерахунку (індексації) пенсії із середньої заробітної плати– 7405,03 грн недоцільно, оскільки призведе до зменшення розміру пенсії. З огляду на зазначене, для проведення позивачу перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2017, 2018, 2019 роки 7763,17 грн, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121, немає підстав.

Листом від 05.05.2026 року за вих. №54180-35811/М-01/8-0400/26 відповідачем було надано відповідь про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача, з обґрунтуванням за змістом аналогічним до зазначеного в листі від 27.04.2026 року за вих. №50531-35086/М-01/8-0400/2. Повідомлено, що на підставі наданої заяви від 10.01.2020 позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 08.11.2019. Під час призначення пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017, 2018 та 2019 роки в розмірі 7763,17 грн. Враховуючи той факт, що пенсію позивачу призначено у 2020 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, проведення з 01.03.2021 перерахунку (індексації) пенсії із середньої заробітної плати– 5426,60 грн, з 01.03.2022 перерахунку (індексації) пенсії із середньої заробітної плати–6186,32 грн, з 01.03.2023 перерахунку (індексації) пенсії із середньої заробітної плати– 7405,03 грн недоцільно, оскільки призведе до зменшення розміру пенсії. З огляду на зазначене, для проведення позивачу перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2017, 2018, 2019 роки 7763,17 грн, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121, немає підстав.

Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Частиною другою статті 40 Закону № 1058 встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс Ч (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить, зокрема, від показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Пунктами 2 та 3 Порядку № 124 визначено, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена відповідно до Закону № 1058 за зверненням, що надійшло до 31.12.2020, підпадає під дію цього Порядку та підлягала перерахунку у зв`язку з індексацією, починаючи з 2021 року.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 (на застосуванні якого фактично ґрунтується позиція відповідача) визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи підлягає збільшенню на щорічні коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати, який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу (за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн), чи лише умовний (базовий) показник станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), як фактично застосовує відповідач.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Суд враховує, що частина друга статті 42 Закону № 1058 прямо передбачає збільшення саме показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто того показника, який був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії. Положення абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 у частині, що передбачає збільшення базового показника станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058, оскільки нівелюють основне призначення індексації - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів - і в силу частини третьої статті 7 КАС України застосуванню не підлягають.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24, а також у постановах від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 200/422/24, виснувавши, що під час перерахунку пенсії з метою забезпечення її індексації використовуватися має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, при проведенні індексації пенсії позивача відповідач мав застосувати встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення (1,11 - з 01.03.2021, 1,14 - з 01.03.2022, 1,197 - з 01.03.2023, 1,0796 - з 01.03.2024, 1,115 - з 01.03.2025, 1,121 - з 01.03.2026) шляхом їх послідовного застосування саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, який був врахований при призначенні пенсії позивачу, а не до базового показника станом на 01.10.2017 (3764,40 грн).

Доводи відповідача про правомірність застосування показника 3764,40 грн та про встановлення позивачу замість індексації фіксованих щомісячних доплат суд відхиляє, оскільки такий підхід суперечить змісту частини другої статті 42 Закону № 1058 та наведеним вище висновкам Верховного Суду і призводить до безпідставного позбавлення позивача права на належну індексацію пенсії. Заміна індексації, обрахованої від індивідуального показника заробітної плати позивача, фіксованими доплатами (100 грн, 135 грн) не забезпечує мети індексації - підтримання купівельної спроможності пенсійної виплати в умовах зростання цін.

Щодо обраного способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача, суд зазначає, що в рамках адміністративного судочинства: під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов`язані з волею суб`єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб`єктів, що відбуваються за волевиявленням суб`єкта правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено нарахування та виплату пенсії позивача, однак з використанням невірного коефіцієнта.

Таким чином, в межах спірних правовідносин відповідачем допущено протиправні дії, а не бездіяльність, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є помилковим.

Таким чином, дії відповідача щодо проведення індексації пенсії позивача шляхом збільшення на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017 (3764,40 грн.) замість показника за 2017-2019 роки (7763,17 грн.), врахованого при призначенні пенсії позивача, є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн., що підтверджується квитанцією ID №8742-7856-2273-6154 від 08.05.2026 року.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в сумі 709,97 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне Дніпропетровській управління Пенсійного фонду України в області здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн., та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 709,97 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна