Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/7450/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 160/7450/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Лихівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутаров Денис Олександрович в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства з позовом до Лихівської селищної ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Лихівської селищної ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.09.2025 №01-08/1424 щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, площею 56,7646 га до самозалісених земель;

- зобов`язати Лихівську селищну раду розглянути на сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.09.2025 №01-08/1424 щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, площею 56,7646 га до самозалісених земель та прийняти рішення у формі акту.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що порушуючи вимоги законодавства, яке регулює порядок збільшення лісистості території України Лихівська селищна рада за результатами розгляду подання Південно-Cхідного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (далі – Південно-Східне УЛМГ) не прийняла рішення про віднесення до самозалісених земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, площею 56,7646 га. Зазначено, що Жовтоводською окружною прокуратурою встановлено, що на підставі ст. 57-1 Земельного кодексу України, Указу Президента України №228/2021 від 07.06.2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» Південно-Східне УЛМГ, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, звернулося до Лихівської селищної ради з поданнями №01-08/1424 від 18.09.2025 щодо віднесення двох земельних ділянок з кадастровими номерами 1224555600:02:002:0140 та 1224587500:01:002:0329, орієнтовною площею 71,872 га до самозалісених земель та внесення даних до Державного Земельного кадастру як про самозалісені ділянки з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог ст. 17 Лісового кодексу України. До вказаного подання додано викопіювання інформації (схеми розташування) з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України про місце розташування цієї самозалісеної ділянки. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також Національної кадастрової системи вищевказані земельні ділянки належать на праві власності територіальній громаді Лихівській селищній раді з категорією земель «землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)». На запит окружної прокуратури від 12.01.2026 за №55/3-29ВИХ-262024 щодо необхідності розгляду подання Південно-Східного УЛМГ Лихівська селищна рада листом від 05.02.2026 повідомила, що на засіданні 66 сесії селищної ради було розглянуто подання Південно-Східного УЛМГ від 16.09.2025 за №01-08/1424 та віднесено одну земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 1224555600:02:002:0140, загальною площею 15,1074 га із земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення – земельні ділянки запасу до самозалісених. Згідно листа Лихівської селищної ради від 18.03.2026 №629/02-19/26 питання щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, загальною площею 56,7646 га, до самозалісених вказаної у поданні Південно-Східного УЛМГ від 16.09.2025 за №01-08/1424 на розгляд сесії винесено не було, оскільки на засіданні постійної комісії було прийнято рішення щодо недоцільності віднесення, без надання ґрунтовних пояснень. Такі дії органу місцевого самоврядування щодо невирішення питання про віднесення до самозалісених земель земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, площею 56,7646 га, вказаної у поданні Південно-Східного УЛМГ від 16.09.2025 за №01-08/1424 не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів. Таким чином, позивач вважає, що Лихівська селищна рада допускає бездіяльність щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, площею 56,7646 га, вказаної у поданні Південно-Східного УЛМГ від 16.09.2025 за №01-08/1424 до самозалісених земель, що перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема, Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року». Зазначене стало підставою звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали суду надіслано до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд» та отримано останнім 02.04.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, що міститься у матеріалах справи.

Проте, станом на момент ухвалення рішення суду у цій справі відповідач своїм правом на надання суду відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, суд вирішує дану справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Жовтоводською окружною прокуратурою Дніпропетровської області з`ясовано, що Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 16.09.2025 звернулось до Лихівської селищної територіальної громади (Лихівської селищної ради) з поданням №01-08/1424 щодо прийняття рішення про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 1224555600:02:002:0140 та 1224587500:01:002:0329, орієнтовною площею 71,872 га до самозалісених земель та внесення даних до Державного Земельного кадастру як про самозалісені ділянки з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог ст. 17 Лісового кодексу України.

До зазначеного подання додано викопіювання інформації (схеми розташування) з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України про місце розташування самозалісених ділянок.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також Національної кадастрової системи вищевказані земельні ділянки належать на праві власності територіальній громаді Лихівській селищній раді з категорією земель «землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)».

На запит окружної прокуратури від 12.01.2026 за №55/3-29ВИХ-262024 щодо необхідності розгляду подання Південно-Східного УЛМГ Лихівська селищна рада листом від 05.02.2026 №399/02-19/26 повідомила, що на засіданні 66 сесії селищної ради було розглянуто подання Південно-Східного УЛМГ від 16.09.2025 за №01-08/1424 та віднесено одну земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 1224555600:02:002:0140, загальною площею 15,1074 га із земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення – земельні ділянки запасу до самозалісених.

Згідно листа Лихівської селищної ради від 18.03.2026 №629/02-19/26 питання щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, загальною площею 56,7646 га, до самозалісених вказаної у поданні Південно-Східного УЛМГ від 16.09.2025 за №01-08/1424 на розгляд сесії винесено не було, оскільки на засіданні постійної комісії було прийнято рішення щодо недоцільності віднесення, без надання ґрунтовних пояснень.

З такою позицією відповідача позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, згідно якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття відповідачем, як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, за умови не звернення до суду уповноважених органів, призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного її використання, у зв`язку з чим, прокурор звернувся до суду з позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розділі І Основних засадах (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджених Законом України від 28.02.2019 №2697-VIII, до існуючих проблем віднесено, зокрема, те, що лісистість становить 15,9 відсотка території України. Ліси на території держави розміщені нерівномірно, від 3,7 відсотка у Запорізькій до 51,4 відсотка у Закарпатській областях. Оптимальним, за європейськими рекомендаціями, є покажчик лісистості 20 відсотків, для досягнення якого необхідно створити більше двох мільйонів гектарів нових лісів. Водночас створення нових лісів не повинне здійснюватися шляхом заліснення унікальних степових ділянок.

Частиною другою і третьою статті 1 ЛК України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно ч. 12 ст. 1 ЛК України та ч. 1 ст. 57-1 ЗК України самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно ч. 3 ст. 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Абзацом четвертим частини четвертої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Таким чином, віднесення земельної ділянки до самозалісених не має своїм правовим наслідком зміну категорії земель, до яких вона відноситься, та/або припинення чи виникнення у будь-яких суб`єктів прав на них. Це впливає лише на правовий режим таких земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 №404, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2022 за № 1231/38567, міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються Держлісагентству та є його територіальними органами.

Завданням Управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством (пункт 3 вищенаведеного Положення).

Відтак Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, до повноважень якого належить внесення подання щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної на території Дніпропетровської області..

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, оскільки питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття нею рішення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 221/285/17.

Таким чином, за результатами розгляду подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, про віднесення земельної ділянки до самозалісеної сільська, селищна, міська рада зобов`язана прийняти рішення по суті подання, тобто:

або віднести земельну ділянку до самозалісеної;

або відмовити у задоволенні подання про віднесення земельної ділянки до самозалісеної.

Поряд із цим, суд встановив, що Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 16.09.2025 звернулось до Лихівської селищної територіальної громади (Лихівської селищної ради) з поданням №01-08/1424 щодо прийняття рішення про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 1224555600:02:002:0140 та 1224587500:01:002:0329, орієнтовною площею 71,872 га до самозалісених земель та внесення даних до Державного Земельного кадастру як про самозалісені ділянки з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог ст. 17 Лісового кодексу України. До вказаного подання додано викопіювання інформації (схеми розташування) з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України про місце розташування цих самозалісених ділянок.

Лихівська селищна рада листом від 05.02.2026 №399/02-19/26 повідомила, що на засіданні 66 сесії селищної ради було розглянуто подання Південно-Східного УЛМГ від 16.09.2025 за №01-08/1424 та віднесено одну земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 1224555600:02:002:0140, загальною площею 15,1074 га із земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення – земельні ділянки запасу до самозалісених.

Згідно листа Лихівської селищної ради від 18.03.2026 №629/02-19/26 питання щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, загальною площею 56,7646 га, до самозалісених вказаної у поданні Південно-Східного УЛМГ від 16.09.2025 за №01-08/1424 на розгляд сесії винесено не було, оскільки на засіданні постійної комісії було прийнято рішення щодо недоцільності віднесення, без надання ґрунтовних пояснень.

Тобто, питання щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, загальною площею 56,7646 га, до самозалісених прийнято відповідачем без винесення подання на розгляд сесії ради.

Водночас, Лихівська селищна рада зобов`язана була прийняти на своєму пленарному засіданні за результатами розгляду подання від 16.09.2025 за №01-08/1424 рішення про віднесення відповідної земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, загальною площею 56,7646 га, до самозалісеної або про відмову в задоволені подання.

Проте, жодного з вищевикладених рішень відповідач не прийняв.

Лист відповідача на звернення Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області не є належним розглядом подання, оскільки, як зазначалось, питання про віднесення відповідної земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, загальною площею 56,7646 га, до самозалісеної не розглядалось саме на пленарному засіданні Лихівської селищної ради.

Така триваюча бездіяльність відповідача щодо нерозгляду подання є протиправною, а тому, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не понесено таких витрат, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 143, 243-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Лихівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Лихівської селищної ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.09.2025 №01-08/1424 щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, площею 56,7646 га до самозалісених земель.

Зобов`язати Лихівську селищну раду розглянути на сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.09.2025 №01-08/1424 щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1224587500:01:002:0329, площею 56,7646 га до самозалісених земель та прийняти рішення у формі акту.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька