Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/15181/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 160/15181/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

03.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 , з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у повному обсязі грошового забезпечення за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення за період з 06.07.2022 по 13.03.2026 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з урахуванням раніше проведених виплат);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за станом здоров`я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за станом здоров`я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової компенсації в повному обсязі за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (17 діб), за 2023, за 2024, 2025 та 2026 роки у відповідності до пунктів 36 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого Наказ Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію в повному обсязі за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (17 діб), за 2023, за 2024 2025 та 2026 роки у відповідності до пунктів 36 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого Наказ Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (з урахуванням раніше проведених виплат);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію в повному обсязі за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2022 рік (10 діб) за 2023 (10 діб) та за 2024, 2025, 2026 роки у відповідності до пунктів 36 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого Наказ Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію в повному обсязі за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2022 рік (10 діб) за 2023 (10 діб) та за 2024, 2025, 2026 роки у відповідності до пунктів 36 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого Наказ Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (з урахуванням раніше проведених виплат);

- визнати протиправною бездіяльність військової Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років (з урахуванням раніше проведених виплат);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі премії за особливий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% посадового окладу;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) премію за особливий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% посадового окладу (з урахуванням раніше проведених виплат);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією», станом на день звільнення з військової служби за 45 повних календарних місяці військової служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією», станом на день звільнення з військової служби за 45 повних календарних місяців військової служби (з урахуванням раніше проведених виплат).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 всупереч нормам чинного законодавства не було проведено перерахунку його основного та додаткових видів грошового забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму, що порушує його соціальні права та не виплачено обов`язкові надбавки при звільненні з військової служби. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку протиправною та такою, що порушує його право на належне грошове забезпечення, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/15181/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

29.06.2026 року засобами поштового зв`язку Військовою частиною НОМЕР_1 надано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на наступне. Постановою Верховного суду України №200/3757/20-а від 11.02.2021 викладено правову позицію, що згідно з Постановою КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. На підставі зазначеного, згідно з Постановою КМУ № 704 ( в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є стала величина – розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018. З огляду на викладене, Військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також звертають увагу, що при звільненні військовою частиною НОМЕР_1 було виплачено позивачу усі належні йому грошові кошти. Компенсація за невикористані дні відпусток обраховувалась, виходячи із того, що у 2023, 2024, 2025 роках позивачем було використано усі дні основної щорічної відпустки. Також у квітні 2026 року позивачу була виплачена грошова допомога відповідно до п. 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

01.07.2026 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив проти позову, в якому зазначає, що дії відповідача стосовно обчислення та виплати грошового забезпечення за спірний період без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року є протиправними.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_6 ( по стройовій частині) від 19.05.2022 №133 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 ( загальновійськова) з вечері 19 травня 2022 року, з 19 травня 2022 року призначено на посаду курсанта відповідної спеціальності та вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 13.03.2026 року №73 солдата ОСОБА_1 , стрільця – санітара 2 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини, звільного наказом командира НОМЕР_7 окремої артилерійської бригади ( по особовому складу) від 11 березня 2026 року №15-РС з військової служби у війдставку відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «б» ( за станом здоров`я – на підставі висновку ( постанови) військово – лікарської комісії про непридатність до військової служби), вважається таким, який 13 березня 2026 року справи та посаду стрільця – санітара 2 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини здав.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік за період з 06 липня по 31 грудня 2022 року не надавалась, виплата компенсації не проводилась.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана терміном 30 ( тридцять) діб, виплата компенсації не проводилась.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана терміном 30 ( тридцять) діб, виплата компенсації не проводилась.

Щорічна основна відпустка за 2025 використана терміном 30 ( тридцять) діб, виплата компенсації не проводилась.

Щорічна основна відпустка за 2026 рік не надавалась, виплата компенсації не проводилась.

Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2026 рік не надавалась.

Додаткова оплачувана відпустка, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024, 2025 та 2026 рік не надавалась, виплата компенсації не проводилась.

Грошова допомога для оздоровлення за 2026 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужьовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, завтердженої наказом Міністра оборони від 26 червня 2018 року №260 та окремого доручення Міністра оборони №38/уд від 04.01.2026 року, не виплачувалась.

Матеріальна допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2026 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 червня 2018 року №260 та окремого доручення Міністра оборони України №38/уд від 04.01.2026 року, не виплачувалась.

Призначено до виплати солдату ОСОБА_1 :

-премію за особистий внесок у загальні результати роботи в розмірі 523% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 березня по 13 березня 2026 року;

-грошову компенсацію за 13 ( тринадцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

-грошову компенсацію за 30 ( тридцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

-грошову допомогу для оздоровлення за 2026 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, завтердженої наказом Міністра оборони України від 26 червня 2018 року №260 та окремого доручення Міністра оборони Украни №38/уд від 04.01.2026 року;

-грошову компенсацію за 14 ( чотирнадцять) діб невикористаної додаткової відпустки за 2024 рік, відповідно до статті 16-2 Закону України « Про відпустки» та статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

-грошову компенсацію за 14 ( чотирнадцять) діб невикористаної додаткової відпустки за 2025 рік, відповідно до статті 16-2 Закону україни «Про відпустки» та статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- грошову компенсацію за 14 ( чотирнадцять) діб невикористаної додаткової відпустки за 2026 рік, відповідно до статті 16-2 Закону україни «Про відпустки» та статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

-одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення з 06 липня 2022 року по 13 березня 2026 року.

Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна – 03 роки 08 місяців 17 днів, пільгова – 02 роки 07 місяців 00 днів, загальна – 06 років 03 місяці 17 днів.

Згідно сформованої Військовою частиною НОМЕР_1 довідки №1364 від 20.06.2026 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 131006,61грн., а саме:

-222,26грн. – оклад за військове звання;

-1182,58грн. – посадовий оклад;

-421,45грн. – надбавка за вислугу років;

-1187,09грн. – надбавка за особливості проходження служби;

-6184,90грн. – премія за особливий внесок у загальні результати служби;

-21934,35грн. – грошова допомога для оздоровлення;

-31439,02грн. – компенсація за невикористані дні основної щорічної відпустки;

-30707,88грн. – компенсація за невикористані дні відпустки, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

-37727,08грн. – одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби ( 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календирний місяць служби).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування грошового забезпечення не по встановленому прожиткового мінімуму та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Так, відповідно до пункту 4 Постанови №704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.

Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність, та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

« 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що починаючи з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, то положення постанови КМУ №704 підлягають застосуванню в частині, які не суперечать Законам про Державний бюджет.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022).

Отже, позиція відповідача про те, що під час розрахунку грошового забезпечення слід застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, який встановлено постановою КМУ №704, як сталої величини, визначеного станом на 01.01.2018, не грунтується на положеннях чинного законодавства.

Одночасно з цим суд зауважує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.

Так, постановою №481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказана постанова набрала чинності 20.05.2023.

За таких обставин, з 20.05.2023 у відповідача були відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення позивача із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та не чинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Отже, з 18.06.2025, дня набрання чинності рішення суду законної сили, відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте, 16.07.2026 Верховним Судом була ухвалена постанова у справі №320/29450/24, якою визнано законність постанови КМУ від 12.05.2023р. №481 про внесення змін до п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 і запровадження правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн.".

Так, у постанові Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 дійсно зроблено висновок, що Кабінет Міністрів України на підставі частини четвертої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) наділений повноваженнями встановлювати розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі визначати розрахункову величину, що використовується для обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Водночас суд звертає увагу, що врахування правового висновку Верховного Суду не означає його автоматичне поширення на будь-які правовідносини, які тією чи іншою мірою пов`язані з грошовим забезпеченням військовослужбовців. Для застосування відповідного висновку суд повинен встановити подібність спірних правовідносин за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

У постанові від 17.09.2026 року у справі №520/33118/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував висновок, що з огляду на визначені в частинні третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Таким чином суд погоджується з доводами позивача про допущення Військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо розрахунку грошового забезпечення та похідних виплат без урахування встановленого прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного календарного року.

Водночас суд звертає увагу, що зі змісту наказу про звільнення позивача з військової служби вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано та виплачено -премію за особистий внесок у загальні результати роботи в розмірі 523% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 березня по 13 березня 2026 року;

-грошову компенсацію за 13 ( тринадцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

-грошову компенсацію за 30 ( тридцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

-грошову допомогу для оздоровлення за 2026 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, завтердженої наказом Міністра оборони України від 26 червня 2018 року №260 та окремого доручення Міністра оборони Украни №38/уд від 04.01.2026 року;

-грошову компенсацію за 14 ( чотирнадцять) діб невикористаної додаткової відпустки за 2024 рік, відповідно до статті 16-2 Закону України « Про відпустки» та статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

-грошову компенсацію за 14 ( чотирнадцять) діб невикористаної додаткової відпустки за 2025 рік, відповідно до статті 16-2 Закону україни «Про відпустки» та статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- грошову компенсацію за 14 ( чотирнадцять) діб невикористаної додаткової відпустки за 2026 рік, відповідно до статті 16-2 Закону україни «Про відпустки» та статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

-одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення з 06 липня 2022 року по 13 березня 2026 року.

Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна – 03 роки 08 місяців 17 днів, пільгова – 02 роки 07 місяців 00 днів, загальна – 06 років 03 місяці 17 днів.

Згідно сформованої Військовою частиною НОМЕР_1 довідки №1364 від 20.06.2026 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 131006,61грн., а саме:

-222,26грн. – оклад за військове звання;

-1182,58грн. – посадовий оклад;

-421,45грн. – надбавка за вислугу років;

-1187,09грн. – надбавка за особливості проходження служби;

-6184,90грн. – премія за особливий внесок у загальні результати служби;

-21934,35грн. – грошова допомога для оздоровлення;

-31439,02грн. – компенсація за невикористані дні основної щорічної відпустки;

-30707,88грн. – компенсація за невикористані дні відпустки, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

-37727,08грн. – одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби ( 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календирний місяць служби).

Таким чином, на переконання суду, спір між сторонами відсутній щодо невиплати в цілому визначених видів надбавок та компенсацій, а належним способом порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача вчинити перерахунок з урахуванням пункту 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року.

Також щодо доводів позивача про нарахування та виплату надбавки за особливості проходження служби та премії не в повному обсязі, суд звертає увагу, що статтею 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства

оборони України 07 червня 2018 року № 260 встановлено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.03.2026 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та відповідно виплачено грошове забезпечення з урахуванням премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% посадового окладу та надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% сум посадового окладу за період з 01 березня 2026 року по 13 березня 2026 року.

Таким чином, судом не було встановлено протиправної бездіяльності з боку відповідача при нарахуванні зазначених надбавок на користь ОСОБА_1 , оскільки їх розрахунок та виплата проводились пропорційно відпрацьованому часу на місяць.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров`я; за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України); які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Водночас, абзацом 7 частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

При цьому, частина 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Таким чином, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Відповідно до матеріалів справи позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період і був звільнений зі служби у відставку на підставі підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Таким чином, в контексті спірних правовідносин саме абзац 7 частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є спеціальною правовою нормою, що містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом по мобілізації, а саме: особливий суб`єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який був призваний на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією; обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв`язку з мобілізацією; при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час.

Відтак, саме положення абзацу 7 частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як положення спеціальної правової норми, підлягають застосуванню до спірних правовідносин щодо наявності у позивача, як у військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, права на одноразову грошову допомогу.

Так, на виконання вимог частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17.09.2014 N 460, якою затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок N 460).

Правовими нормами пунктів 1-4 Порядку N 460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявне у пункті 2 Порядку N 460 застереження щодо осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, стосується виключно періоду, за який обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.

Також, суд звертає увагу на те, що положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачено можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них.

Таким чином, враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що при звільненні з військової служби позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, відповідно до абзацу 7 частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку N 460 мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби, яка йому була виплачена у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2026 N 73.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача, як військовослужбовця, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом 1 частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 19.05.2022 року по 13.03.2026 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 19.05.2022 року по 13.03.2026 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук