Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/5239/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/5239/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О.

при секретарі судового засіданняДеркач О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: від відповідача:Васильченко А.А. Орлянська М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОИЛТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0623070714 від 17.11.2025р., -

УСТАНОВИВ:

05.03.2026р. через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «САНОИЛТРЕЙД» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним і скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 17.11.2025р. №0623070714 прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням йому було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2025р. (за податковою декларацією №9251988510 від 20.08.2025р.) у розмірі 4 081 153 грн. через порушення ним п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, які були виявлені контролюючим органом за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2025р. від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування згідно актів від 26.09.2025р. та від 10.11.2025р. за висновками яких було встановлено здійснення позивачем нереальних господарських операцій, а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ на вказану вище суму внаслідок не підтвердження придбання ТМЦ (насіння соняшника) у ТОВ «РАНОК 2017» відповідно до податкових накладних виписаних у лютому 2025р., віднесених до податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2025р., що вплинуло на формування від`ємного значення з ПДВ та завищення суми ПДВ, заявленого до відшкодування на рахунок платника податку – позивача. Вказані висновки акту перевірки ґрунтувалися на відсутності зазначених обсягів соняшника для реалізації у ТОВ «РАНОК 2017», не підтвердження обсягів врожаю соняшнику 2024 року ТОВ «РАНОК 2017», зазначених у статистичній звітності, не підтвердження обсягів врожаю соняшника 2024 року ТОВ «РАНОК 2017» за результатами проведеного аналізу придбаних добрив, аміачної селітри та посівного матеріалу соняшника на 2024 рік на підставі даних податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН. Позивач вважає оспорюване ППР контролюючого органу протиправним, таким, що порушує його право на податковий кредит, закріплене п.198.1 ст.198 ПК України, зазначив, що наведені вище висновки контролюючого органу є лише припущеннями, які жодними первинними бухгалтерськими документами не підтверджені, перевірка кількості вирощеної продукції контрагентом позивача – ТОВ «РАНОК 2017» не є компетенцією органів ДПС, посилання у акті перевірки на неправдиву інформації в ТТН щодо водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає дійсності, оскільки останній, зокрема, згідно наданого договору, перебуває з ТОВ «Ранок 2017» у цивільно-правових відносинах, також згаданим контрагентом було надано договір оренди нежитлової будівлі, в т.ч. і складу в с. Всесвятське, зазначив, що реальність господарських операцій із згаданим вище контрагентом підтверджена первинними бухгалтерськими документами, які надавались до перевірки, а саме: договором поставки №4 від 17.02.2025р. на поставку сільськогосподарської продукції соняшника у кількості 1300000 (1300 тон), податковими накладними, зареєстрованими у ЄРПН, всі первинні документи були оформлені з дотриманням ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств», придбання позивачем у вказаного контрагента товару (соняшника) вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого ним ПДВ (у складі вартості товару) до податкового кредиту та витрат. За викладених обставин, позивач просив оспорюване податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати. У додаткових поясненнях позивач вказав, що поставка соняшника відбувалася транспортом продавця (ТОВ «РАНОК 2017»), розрахунки за поставлену продукцію позивачем було проведено у безготівковій формі в повному обсязі та у подальшому перероблено у продукцію – олію соняшника, яка була реалізована на експорт, що підтверджено митними деклараціями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов, додаткових поясненнях, поданих через систему «Електронний Суд», просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами перевірки було встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 4 081 153 грн. внаслідок не підтвердження придбання ТМЦ (насіння соняшника) у ТОВ «РАНОК 2017» відповідно до податкових накладних, виписаних у лютому 2025 року, віднесених до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за липень 2025 року з причин відсутності зазначених обсягів соняшника для реалізації у ТОВ «РАНОК 2017», а саме: не підтверджуються обсяги врожаю соняшника 2024 року ТОВ «РАНОК 2017» зазначені у статистичній звітності (відповідно до офіційних даних середня врожайність соняшника в Україні за 2024 рік становила приблизно 2,1 т/га, в Дніпропетровській області, де розташовані поля ТОВ «РАНОК 2017» - врожайність становила 1,6 т/га, а середня статистична врожайність у підприємств Самарівського району Дніпропетровській області у 2024 році склала 2,54 т/га); за даними баз даних ДПС України ТОВ «РАНОК 2017» не використовував штучний полив; відповідно до баз даних ДПС України ТОВ «РАНОК 2017» препарати, що застосовуються для захисту соняшника не придбавався; на переконання контролюючого органу показник завищено на 77%, відповідно завищено штучно обсяг зібраного врожаю соняшника на 2515,832т (зазначено платником обсяг виробництва 5776,125т, повинно бути (середньостатистичний обсяг 3260,2932т); не підтверджуються обсяги врожаю соняшнику 2024 року ТОВ «РАНОК 2017» за результатами проведеного аналізу придбаних добрив, аміачної селітри та посівного матеріалу соняшника на 2024 рік на підставі даних податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН, тобто, ТОВ «РАНОК 2017» неможливо підтвердити заявлений обсяг врожаю соняшника – не достатня кількість придбаних добрив та посівного матеріалу для заявленої врожайності; відповідно до зареєстрованих податкових накладних ТОВ «РАНОК 2017» реалізовано вирощеного соняшника всього 4977,7т., що значно перевищує можливі фактичні обсяги вирощеної продукції; відповідно до поданих декларацій з ПДВ за січень та лютий 2025р., ТОВ «РАНОК 2017» с/г культури для реалізації у неплатників ПДВ не придбавались, проте, реалізовано с/г продукції (кукурудза, соняшник, пшениця) ТОВ «РАНОК 2017» у січні-лютому 2025р. 16944,7т с/ культур; крім того, відповідно до інформації з податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН за період з січня 2024 по лютий 2025р. податковий кредит ТОВ «РАНОК 2017» сформований на 92% з придбання паливно-мастильних матеріалів, а придбання добрива, насіння для посіву зернових у незначних кількостях; документально не підтверджено правові підстави користування складом (складом продавця) с. Всесвятське, вул. Ранкова, 35, Самарський район Дніпропетровська область за умовами договору від 17.02.2025 №4; у ТТН, наданих до перевірки, відмітки показників якості насіння соняшника з лабораторії покупця відсутні, тому за умовами вказаного договору товар не може вважатись прийнятим покупцем; у наданих до перевірки ТТН підприємством зазначено недостовірну інформацію, а саме: у видаткових накладних зазначене місце складання видаткових накладних – м. Київ, тоді як в ТТН зазначено здача та прийняття товару – склад продавця – с. Всесвятське, вул. Ранкова, 35, Самарський район, Дніпропетровська область; у ТТН, виписаних 17.02.2025 зазначено, що товар отримали та здійснили перевезення водії ОСОБА_1 , який звільнений 17.02.2025, ОСОБА_2 – відсутній у переліку задекларованих працівників згідно до додатку 5 до Податкового розрахунку, у зв`язку із чим перевезення соняшника документально не підтверджується. За викладеного, відповідач зазначив, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ «РАНОК 2017» свідчить про те, що метою його функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди, тому згідно до інформації з відкритих джерел, даних податкової та статистичної звітності, перевіркою не підтверджено отримання ТОВ «САНОИЛТРЕЙД» від ТОВ «РАНОК 2017» у лютому 2025р. товару соняшника, у зв`язку із чим позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ – 4081153 грн. у податковій декларації з ПДВ за липень 2025р. безпідставно, відповідно, оспорюване ППР та дії контролюючого органу є правомірними.

Ухвалою суду від 11.05.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 10.06.2026р. про що свідчить зміст ухвали суду наявної у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у період з 0.06.2026р. по 19.06.2026р. у щорічній відпустці проведення підготовчого засідання у даній справі 10.07.2026р. було знято та призначено на 26.06.2026р. о 13:30 годину.

26.06.2026р. у підготовчому засіданні судом оголошувалася перерва з метою надання додаткових доказів та пояснень учасниками справи до 10.07.2026р., 13:30 год., про що свідчить зміст протоколу судового засідання №6691338.

У зв`язку із не наданням учасниками справи витребуваних документів, у підготовчому засіданні 10.07.2026р. знову було оголошено перерву на підставі п.3 ч.6 ст.181 КАС України до 07.08.2026р. до 10:30 год. згідно відомостей, які містяться у протоколі судового засіданні №6761854.

07.08.2026 у підготовчому засіданні було проведене підготовче засідання за результатами якого було закрите підготовче провадження у даній справі та дану справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 28.09.2026р. на 10:30 год. на підставі ст.ст.180-183 КАС України.

У судовому засіданні 28.09.2026р. представник позивача підтримав даний позов, а представник відповідача, в свою чергу, проти позову заперечував з підстав, які наведені у позові, у відзиві на позов та у додаткових поясненнях.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНОИЛТРЕЙД» 11.04.2012р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, селище міського типу Софіївка, вул. Криворізька, будинок 3, основним видом економічної діяльності позивача є - 10.41 – виробництво олії та тваринних жирів, перебуває на обліку як платник податків до бюджету в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується змістом копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.08.2025, наявної у справі.

У період з 11.09.2025р. по 19.09.2025р. відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу від 08.09.2025 №5548-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з періоду його виникнення за результатами якої був складений акт перевірки від 26.09.2025р. за №4115/04-36-07-14-04/38200058, копія якого наявна у справі.

У зв`язку із поданням позивачем заперечень на вказаний акт перевірки, на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ПК України, наказу від 22.10.2025р. №6498-п у період 0 28.10.2025 по 03.11.2025р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що були предметом заперечень позивача на акт перевірки від 26.09.2025р. №4115/04-36-07-14-04/38200058, за результатами якої був складений акт від 10.11.2025р. за №4751/04-36-07-14-04/38200058, копія якого наявна у справі.

За висновками згаданого акту перевірки було встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, з урахуванням ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого підприємством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, по декларації з ПДВ за липень 2025 року в сумі 4 081 153 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 17.11.2025р. було прийняте податкове повідомлення-рішення, а саме:

- №0623070714 форми «В1» за яким позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ задекларовану у декларації з ПДВ №9251988510 від 20.08.2025 року за липень 2025р. у розмірі 4 081 153 грн., що підтверджується копією відповідного рішення та розрахунком до нього, наявних у справі.

Вказане ППР було оскаржено позивачем у адміністративному порядку шляхом подання відповідної скарги до ДПС України за результатами якої було прийнято рішення про результати розгляду скарги №2077/6/99-00-06-01-03-06 від 28.01.2026р., за яким скарга позивача була залишена без задоволення, а оспорюване ППР залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, з метою визнання його протиправним та скасування, звернувся до суду з цим позовом.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді цієї справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.

Щодо висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентом позивача - ТОВ «РАНОК 2017», які наведені у акті перевірки від 10.11.2025р. та слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає про таке.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 10.11.2025р. висновки щодо нереальності господарських операцій позивача з його вище наведеним контрагентом ґрунтуються на наступних обставинах, а саме:

- перевіркою не підтверджено придбання соняшника підприємством ТОВ «САНОИЛТРЕЙД» у ТОВ «РАНОК 2017» на загальну суму 33 232 249 грн., в тому числі ПДВ 4 081 153 грн., через відсутність зазначених обсягів соняшника для реалізації у ТОВ «РАНОК 2017»;

- не підтверджуються обсяги врожаю соняшника 2024 року ТОВ «РАНОК 2017», зазначені у статистичній звітності, а саме: відповідно до офіційних даних, середня врожайність соняшника в Україні за 2024 рік становила приблизно 2,1 т/га, в Дніпропетровській області, де розташовані поля ТОВ «РАНОК 2017» - врожайність соняшника становила 1,6 т/га, а середня статистична урожайність у підприємств Самарівського району Дніпропетровської області у 2024 році склала 2,54 т/га; за даними баз даних ДПС України ТОВ «РАНОК 2017» не використовував штучний полив; відповідно до баз даних ДПС України ТОВ «РАНОК 2017» препарати, що застосовуються для захисту соняшника не придбавався; враховуючи інформацію з ЄРПН та АІС «Податковий блок» ТОВ «РАНОК 2017» для збільшення врожаю соняшника не було вжито додаткових заходів; тобто показник завищено на 77% відповідно завищено штучно обсяг зібраного врожаю соняшника на 2515,832т (зазначено платником обсяг виробництва 5776,125т, повинно бути (середньостатистичний обсяг) 3260,2932т);

- не підтверджено обсяги врожаю соняшнику 2024 року ТОВ «РАНОК 2017» за результатами проведеного аналізу придбаних добрив, аміачної селітри та посівного матеріалу соняшника на 2024 рік на підставі даних податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН, а саме: ТОВ «РАНОК 2017» на підставі наведеної інформації неможливо підтвердити заявлений обсяг врожаю соняшника – недостатня кількість придбаних добрив та посівного матеріалу для заявленої врожайності;

- оскільки ТОВ «РАНОК 2017» платник ПДВ на кожну реалізацію платник складає та реєструє податкові накладні в ЄРПН. Так, відповідно до зареєстрованих податкових накладних підприємством реалізованого вирощеного соняшника всього 4977,7т різним підприємствам, у т.ч. і ТОВ «СОНАИЛТРЕЙД» у лютому 2025р. у кількості – 1303,3т, що, в свою чергу, значно перевищує можливі фактичні обсяги вирощеної продукції;

- у фінансовій звітності ТОВ «РАНОК 2017» за 2024, поданій до податкового органу за місцем реєстрації 28.02.2025 за №9427180256 станом на 31.12.2024, вартість запасів зазначена у сумі 36850,1 тис. грн., з них готова продукція 26662,1 тис. грн.;

- відповідно до інформації з податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН за період з січня 2024 по лютий 2025 року, податковий кредит ТОВ «РАНОК 2017» сформований на 92% з придбання паливно-мастильних матеріалів, а придбання інсектицидів, добрива, насіння для посіву зернових у незначних кількостях;

- ТОВ «РАНОК 2017» (продавець соняшнику) документально не підтвердив правові підстави користування складом за адресою: с. Всесвятське, вул. Романова,35, Самарський район, Дніпропетровська обл.;

- видаткові накладні та ТТН містять неправдиві відомості, а саме: у видаткових накладних зазначене місце складання видаткових накладних – м. Київ, тоді як в ТТН зазначено здача та прийняття товару – склад продавця – с. Всесвятське, вул. Ранкова, 35, Самарський район, Дніпропетровська область; у ТТН, виписаних 17.02.2025, зазначено, що товар отримали та здійснили перевезення водії ОСОБА_1 , який звільнений 17.02.2025, ОСОБА_2 – відсутній у переліку задекларованих працівників згідно до додатку 5 до Податкового розрахунку, у зв`язку із чим перевезення соняшника документально не підтверджується;

- у підсумку, податкові інспектори дійшли висновку, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ «РАНОК 2017» свідчить про те, що метою його функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди, тому факти, встановлені на підставі наданих до перевірки документів, інформації з відкритих джерел, даних податкової та статистичної звітності, отримання позивачем від ТОВ «РАНОК 2017» у лютому 2025 року, товару (соняшника), що вплинуло на формування податкового кредиту за липень 2025 року, не підтверджено, відтак, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 4 081 153 грн. безпідставно.

Разом з тим, із наданих документів та обставин у цій справі щодо реальності/нереальності господарських операцій здійснених позивачем та його вищевказаним контрагентом у спірний період у сукупності із нормами чинного законодавства, судом було встановлено, що наведені вище висновки не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, які підтверджують їх реальність, у тому числі, і щодо руху активів позивача по сплаті за придбаний Товар ( Соняшник), виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу – п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також і за приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, з аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, за вищезгаданими нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Разом з тим, ні актом перевірки від 10.11.2025р., ні із наданих учасниками справи документів, судом не встановлено, а відповідачем не підтверджено жодними доказами відсутності у позивача податкових накладних по взаємовідносинах з його контрагентом – ТОВ «РАНОК 2017» у спірний період за наведеними в акті перевірки господарськими операціями.

Таким чином, отримання позивачем від свого контрагента – ТОВ «РАНОК 2017» податкових накладних, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних (доказів не проведення/зупинення реєстрації таких ПН/РК у ЄРПН суду не надано), є обов`язковими підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем протягом звітного періоду згідно до вимог ст.ст.198,201 ПК України.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вище згаданим контрагентом, як до перевірки, так і до суду, були надані копії первинних бухгалтерських документів, копії укладеного договору поставки №4 від 17.02.2025, видаткові накладні, рахунки фактури, ТТН, які досліджуються судом нижче.

Так, 17.02.2025р. між ТОВ «САНОИЛТРЕЙД» (як Покупцем) та ТОВ «РАНОК 2017» (як Продавцем) було укладено Договір поставки №4, за умовами якого Постачальник (ТОВ «РАНОК 2017») зобов`язувався передати у власність Покупцю (позивачу у справі) сільськогосподарську продукцію: соняшник (в подальшому – «Товар») за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем вказаних у даному Договорі, а Покупець зобов`язувався прийняти та своєчасно здійснити оплату Товару на умовах даного Договору (п.1.1 договору).

Згідно п.3.2 згаданого Договору було передбачено, що загальна кількість Товару (залікова вага) – 1300000 кг. Допускається відхилення +/- 10 % від кількості залікової ваги.

Також за умовами п.2.1, п.2.2 при поставці товару Постачальник повинен надати Покупцю: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну продавця. При цьому, обов`язок по постачанню товару і передачу його Покупцю брав на себе Постачальник на умовах DAP (склад продавця), що знаходиться за адресою: с. Всесвятське, вул. Ранкова, 35, Самарський район Дніпропетровська область.

Факт реальності здійснення вказаних господарських операцій по постачанню Товару (Соняшника) його Продавцем Покупцю (позивачу у справі) підтверджується копіями видаткових накладних, копіями рахунків на оплату, копіями товарно-транспортними накладними про транспортування Товару (соняшника), які надавалися як до перевірки, так надані і до суду та копії їх наявні в матеріалах справи.

При цьому, за змістом копій ТТН видно, що автомобільним перевізником при транспортуванні вказаного Товару (соняшника) було визначено – ТОВ «РАНОК 2017», тобто Продавця товару, а відтак, саме на контрагента позивача – ТОВ «РАНОК 2017» має бути покладено відповідальність за неналежне оформлення ТТН та їх недоліки, і такої відповідальності Покупця товару чинним податковим законодавством не передбачено.

Згаданий вище Товар (соняшник) позивачем було перероблено на власному обладнання у товар – Олію соняшника, яка була позивачем реалізована на експорт, що підтверджено відповідними копіями митних декларацій, наявних у справі.

Також зі змісту наявних в матеріалах справи копій платіжних інструкцій №489 від 06.03.2025р. на суму 1500 000,00 грн., №496 від 10.03.2025р. на суму 5000 000,00 грн., №587 від 20.05.2025р. на суму 5000000,00 грн., №467 від 21.02.2025р. на суму 1 600 000,00 грн., №472 від 24.02.2025р. на суму 2100 000,00 грн., №475 від 27.02.2025р. на суму 1535 000,00 грн., №530 від 03.04.2025р. на суму 4000 000,00 грн., №495 від 07.03.2025р. на суму 5000 000,00 грн., №590 від 28.05.2025р. на суму 4000 000,00 грн., №595 від 29.05.2025р. на суму 3 497 249,43 грн. судом встановлено, що позивачем на користь ТОВ «РАНОК 2017» за придбаний вище Товар (соняшника) було проведено оплату, де у складі вартості придбаного товару, позивачем було сплачено до бюджету і суми ПДВ.

Отже, в свою чергу, сплата позивачем у складі вартості товару сум ПДВ до бюджету, як наслідок, надає право позивачеві на формування податкового кредиту чи/або бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідні періоди в силу вищенаведених вимог ПК України.

Тому, суд приходить до висновку, що висновки посадових осіб контролюючого органу про завищення саме позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за липень 2025 року на суму сплаченого вище позивачем ПДВ в розмірі 4 081 153 грн. є неспроможними та такими, що суперечать вищенаведеним приписам податкового законодавства.

Що стосується доводів посадових осіб контролюючого органу з приводу того, що наданими до перевірки документами не підтверджено обсяги врожаю соняшника 2024 року ТОВ «РАНОК 2017» зазначених у статистичній звітності вказаного контрагента позивача, остатній не придбавав такого у інших підприємств, не придбавав добрив, аміачної селітри та насіння для посівів, не використовував штучний полив згідно баз даних ДПС України, тому неможливо підтвердити заявлений обсяг врожаю соняшника, тобто, на переконання посадових осіб відповідача, у перевіряємому періоді ТОВ «РАНОК 2017» реалізувало с/г продукцію у більшому розмірі ніж було зібрано ним врожаю, що свідчить про нереальність господарських операцій з ТОВ «РАНОК 2017», відтак, отримання позивачем від ТОВ «РАНОК 2017» товару (соняшника) у лютому 2025 року не підтверджено.

Таким чином, із аналізу наведених висновків посадових осіб контролюючого органу, можна зробити висновок, що останні при проведенні перевірки позивача, фактично провели перевірку господарської діяльності не позивача, а його контрагента -ТОВ «РАНОК 2017» (у акті перевірки від 10.11.2025р. описані лише порушення, які нібито були допущені не позивачем, а саме вказаним контрагентом – ТООВ «РАНОК 2017»).

При цьому, незважаючи на те, що позивачем як покупцем товару у складі вартості товару були сплачені до бюджету і суми ПДВ, контролюючий орган, приймаючи оспорюване ППР, поклав відповідальність за порушення податкового законодавства ТОВ «РАНОК 2017» на позивача та позбавив останнього права на бюджетне відшкодування таких сум ПДВ.

Разом з тим, проаналізовані вище норми податкового законодавства не покладають обов`язок на суб`єктів господарювання перевіряти походження товару у продавця (кількість зібраного врожаю під час його придбання, кількість вирощеної та зібраної контрагентом с/г продукції) аж до виробника цього товару, таких приписів ПК України не містить.

Як встановлено судом з акту перевірки від 10.11.2025р., його зміст взагалі не містить посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

Суд звертає увагу відповідача на те, що з акту перевірки від 10.11.2025р., вбачається, що фактично доводи посадових осіб контролюючого органу зводяться до можливого порушення податкового законодавства контрагентом позивача (покупця товару) – ТОВ «РАНОК 2017»(постачальник-виробник товару) та не підтвердження ним можливості виростити відповідну кількість врожаю соняшника за статистичними даними з відкритих офіційних джерел у порівнянні із середньою врожайністю соняшника в Україні у 2024 році, а відповідно, і не можливість його реалізувати різним підприємствам, у тому числі, і позивачу.

Разом з тим, у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відтак, не може свідчити про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Тобто, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни тягне за собою відповідальність саме для останніх.

Аналогічна правова позиція у викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 27.03.2018 у справі № 805/92/16-а та від 26.10.2023 у справі № 805/4817/15-а.

В постанові від 04.12.2018 у справі № 802/851/18-а Верховний Суд висловив правову позицію, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 у справі № 816/1959/17 вказав на те, що доводи податкового органу щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

В постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Так, у акті перевірки від 10.11.2025р. контролюючий орган посилається на можливі порушення податкового законодавства контрагентом позивача –ТОВ «РАНОК 2017» - продавцем товару (неможливість поставки такого товару позивачу).

Разом з тим, суд зазначає, що самі по собі посилання контролюючого органу на податкову інформацію, отриману із ЄРПН та АІС «Податковий блок» щодо контрагентів контрагента платника податків, без встановлення та доведення конкретних порушень у взаємовідносинах між позивачем та його безпосереднім контрагентом, не є достатньою підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

При цьому, як встановлено судом у ході судового розгляду даної справи, з`ясувавши із баз даних ДПС України про наявність можливих порушено податкового законодавства ТОВ «РАНОК 2017» (контрагентом позивача) контролюючий орган не здійснював перевірки діяльності ТОВ «РАНОК 2017» (постачальника товару) та його контрагентів у межах, які б дозволили встановити нереальність (безтоварність) спірних операцій. Фактично доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Так, Верховний Суд неодноразово та послідовно (про що уже зазначалося вище) висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 07 липня 2022 року по справі № 160/3364/19.

Суд вважає необхідним, також, зауважити, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання, презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного, як це передбачено у частині другій статті 77 КАС України. Не підтвердження у ході судового розгляду належними доказами доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій платника надає таким доводам характеру припущень та не може слугувати підставою для визначення податкових донарахувань.

Наведений правовий висновок також викладений і у постанові Верховного Суду від 19.02.2026р. у справі №420/4051/24.

А відтак, аналіз зазначених вище досліджених судом документів спростовує висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 10.11.2025р., щодо неможливості підтвердити реальність господарської операції із вищевказаним контрагентом позивача – ТОВ «РАНОК 2017», у тому числі, і щодо руху активів позивача (сплати позивачем суми ПДВ в складі оплати вартості придбаних товарів), що було обов`язковою умовою (не правом платника податку, а обов`язком) для віднесення позивачем сум такого податку до податкового кредиту згідно до вимог вищенаведеного податкового законодавства.

За таких обставин, висновки контролюючого органу про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах позивача із вищенаведеним контрагентом за перевіряємий спірний період, є необґрунтованими, такими, що суперечать нормам наведеного вище податкового законодавства, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства, спростовуються вище дослідженими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі, фактом наявності у позивача як покупця товару податкових накладних виписаних продавцем такого товару (ТОВ «РАНОК 2017»), які були податковим органом зареєстровані у ЄРПН, що не заперечувалося відповідачем при розгляді цієї справи та свідчить про дотримання вимог податкового законодавства, як згаданими вище контрагентом-постачальником, так і позивачем, а також і виходячи з того, що саме контролюючий орган був наділений повноваженнями зупинити реєстрацію таких податкових накладних та перевірити реальність вчинення господарської операції за такими податковими накладними у порядку, визначеному п.201.16 ст.201 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що факт реєстрації податкових накладних у ЄРПН, відсутність квитанцій про їх неприйняття, є свідченням наявності у платника податків підстав для формування податкового кредиту за такими податковими накладними.

Наведений правовий висновок узгоджений з і правовою позицією, викладеною Верховним Судом у його постанові від 18.02.2021р. у справі №816/1006/17.

Таким чином, аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій позивача свідчить про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме: після отримання товару (соняшника) отримав від контрагента позивача – продавця товару - ТОВ «РАНОК 2017» податкові накладні, які були зареєстровані у ЄРПН у встановленому законодавством порядку, їх реєстрація у ЄРПН відповідачем у відповідності до його повноважень зупинена не була, що давало позивачеві як покупцю товару, право (обов`язок) на віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності, з урахуванням того, що порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовою особою контролюючого органу не встановлено, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарських операцій, суд приходить до висновку про відсутність порушення саме позивачем як покупцем товару вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10. ст.201 ПК України, виходячи із того, що відбувся у відповідний спірний період рух активів позивача по сплаті за придбані позивачем товари на користь вищенаведеного контрагента позивача, де у складі вартості придбаного товару (соняшника) позивачем до бюджету були і сплачені відповідні суми ПДВ, що підтверджено копіями платіжних інструкцій з відмітками банку та не спростовано відповідачем жодними належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

А виходячи з того, що рух активів платника податків (позивача) фактично відбувся, що не спростовано відповідачем жодними доказами, позивач придбав товар (соняшник), висновки посадових осіб контролюючого органу щодо безпідставного оформлення господарських операцій позивачем по нереальних господарських операціях із вищенаведеним контрагентом, викладені в акті перевірки від 10.11.2025р., є лише припущеннями таких посадових осіб контролюючого органу, які спростовуються вище дослідженими судом оформленими у встановленому законодавством порядку первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.ст.1,2,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тому, суд дійшов висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, що грунтується лише на припущеннях посадових осіб контролюючого органу, які викладені у акті перевірки від 10.11.2025р. та спростовані вище дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами, підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, представником відповідача під час судового розгляду справи не доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не спростовані докази, які надані позивачем з урахуванням обставин встановлених судом у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, посилання відповідача на те, що ТОВ «РАНОК 2017» не придбавав у інших підприємств соняшник згідно даних податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН, а, відповідно, неможливо підтвердити реалізацію соняшника від ТОВ «РАНОК 2017» до позивача, оскільки вказані наведені обставини є лише припущеннями посадових осіб контролюючого органу, які жодними доказами не підтверджені, тому такі припущення не можуть бути підставами для позбавлення саме позивача, як покупця таких товарів, права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування сплачених у складі вартості товару сум ПДВ, за умови наявності у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарської операції у відповідності до норм ст.ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.44 ПК України з урахуванням зміни майнового стану позивача, зокрема, руху його активів, що не спростовано відповідачем, а також і виходячи із того, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер за ст. 61 Конституції України, а, тому, позивач як кінцевий споживач придбаних товарів не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Є безпідставними і доводи відповідача про те, що висновки податкового інспектора ґрунтуються на підставі аналізу електронних баз даних контролюючих органів, оскільки податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу відносно контрагентів позивача (суб`єктів господарювання) по ланцюгах постачання послуг, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформаційний характер, може бути лише підставою для ініціювання перевірок або зустрічних звірок суб`єктів господарювання та не є безумовними доказами нереальності господарських операцій без дослідження первинних бухгалтерських документів суб`єкта господарювання, що також передбачено і нормами податкового законодавства.

Також суд критично ставиться до аргументів відповідача з приводу того, що ТОВ «РАНОК 2017» не придбавав препарати для захисту соняшника, не використовував штучний полив згідно баз даних ДПС України, оскільки таких баз ДПС України, які б контролювали наявність/відсутність використання суб`єктами господарювання штучного поливу, не існує взагалі.

Є неспроможними висновки податкових інспекторів у акті перевірки, а також і переписані представником відповідача у відзиві на позов, з приводу того, що господарська діяльність ТОВ «РАНОК 2017» свідчить про те, що метою його функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди, оскільки, по-перше, наведені висновки не підтверджують порушення податкового законодавства саме позивачем та останній за описані обставини не може нести жодної юридичної відповідальності в силу ст.61 Конституції України; по-друге, вказані висновки спростовані фактами проведення позивачем на користь ТОВ «РАНОК 2017» (контрагента позивача) оплати за придбаний отриманий товар соняшника, де у складі вартості товару на користь ТОВ «РАНОК 2017», позивачем до бюджету були у тому числі сплачені і суми ПДВ, що, в свою чергу, виключає нереальність таких господарських операцій, а свідчить про фактичну їх реальність (отримання покупцем товару та перерахунок за нього коштів на банківські рахунки продавця).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (п.97, п.104) зазначила, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Зазначені правові висновки ВП Верховного Суду є застосовними до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Інші доводи представника відповідача уважно вивчені судом, проте, не заслуговують на увагу суду, оскільки вищевикладених висновків суду не спростовують.

Також слід зазначити, що судом враховується і те, що позивач не може нести відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства контрагентами позивача, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальних характер згідно ст. 61 Конституції України.

Окрім того, і відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у його постановах від 13.01.2009р., у постанові від 01.06.2010р., а також і у постановах від 26.12.2006р. №21-262, від 06.09.2008р., від 09.09.2008р. № 21-500во08, від 11.10.2006р. №21-593во06, від 31.01.2011р. №21-47а10.

Також неодноразово зазначалася вказана правова позиція і у Інформаційних листах Вищого адміністративного Суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10, від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 стосовно того, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку та при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, доводи відповідача про те, що контролюючий орган при проведенні перевірки не може підтвердити обсяги вирощеного контрагентом позивача – ТОВ «РАНОК 2017» врожаю соняшника у 2024 року за статистичними даними та порівняльними даними у електронних базах ДПС України, не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг за умови дотримання покупцем товару, робіт та послуг вимог податкового законодавства, зокрема, отримання податкової накладної, реєстрації її податковим органом у ЄРПН та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем сплачено було до бюджету і суму податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, за умови сплати податку на додану вартість позивачем як покупцем у складі вартості товару (послуг) на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцем товару (послуг).

Також відповідачем не було надано жодних доказів і на підтвердження того, яким чином дії його контрагента можуть впливати на дані податкового обліку позивача, а також і не наведено жодних підстав на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності і обережності та позивачу було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент та/або контрагенти його контрагентів, аж до виробників продукції.

При цьому, слід зазначити, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами.

За викладеного, суд приходить до висновку, що із аналізу наданих первинних бухгалтерських документів у ході проведення перевірки у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність вищевказаних господарських операцій позивача із його контрагентом-ТОВ «РАНОК 2017», з урахуванням обставин та норм чинного податкового законодавства досліджених судом.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки – застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентом позивача, які викладені в акті перевірки від 10.11.2025р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може і не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

При цьому, судом враховується і те, що наведений акт перевірки взагалі не містить жодних посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, які перешкоджали або забороняли позивачеві віднести суми податку на додану вартість по вищенаведених правовідносинах з наведеним вище контрагентом до податкового кредиту, з урахуванням того, що як свідчать матеріали справи, розрахунки між позивачем із вищевказаним контрагентом по отриманню позивачем товару від вказаного контрагента були проведені позивачем у безготівковому порядку та позивачем, як покупцем таких товарів, було сплачено суму податку на додану вартість у складі вартості товарів, що не спростовано відповідачем наданими документами та підтверджено дослідженими судом матеріалами справи.

Тобто, позивач, сплативши податок на додану вартість у складі вартості товару, робіт та послуг як покупець, дотримався всіх умов, визначених податковим законодавством щодо сплати податку на додану вартість, включив вказані суми до податкового кредиту, а отже, має законні та обґрунтовані сподівання на їх відшкодування відповідно до вимог податкового законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що, при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення, відповідач порушив право позивача на формування податкового кредиту та право на бюджетне відшкодування сплачених до бюджету сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «РАНОК 2017» за спірний період, що перевірявся, передбачене нормами ст.198 ПК України, у зв`язку з чим таке порушене право позивача підлягає судовому захисту та відновленню шляхом визнання протиправним та скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 10.11.2025р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 624 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №1960 від 03.03.2026р.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОИЛТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0623070714 від 17.11.2025р. – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0623070714 від 17.11.2025р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська,17-а, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОИЛТРЕЙД" (53100, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с-ще Софіївка, вул. Криворізька, буд.8, код ЄДРПОУ 38200058) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 26624 грн. 00 коп. (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 08.10.2026р.

Суддя С.О. Конєва