Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №215/977/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа №215/977/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради (далі - відповідач, Управління), у якому просить:

- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління організувати роботу так, щоб під час розгляду питання оформлення пільги на електроенергію за заявою від 28.12.2025 вх. № С-17-П не створювалися штучні перешкоди для порядку, визначеного статтею 7 Закону України «Про звернення громадян»;

- визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а процедуру розгляду заяви - протиправною діяльністю;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути питання оформлення пільги на електроенергію з дотриманням порядку, визначеного статтею 7 Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2026 позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 215/977/26 передано 04.03.2026 на розгляд судді Сластьон А.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася до відповідача із заявою від 28.12.2025 вх. № С-17-П, зокрема щодо оформлення пільги на оплату електроенергії. За її твердженням, заяву розглянуто комісійно без її участі, проте за результатами розгляду відповідач не прийняв ненормативного правового акта (індивідуального акта), а обмежився наданням роз`яснень.

На думку позивача, вирішення питання про оформлення пільги на електроенергію не належить до повноважень відповідача, тому згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» він був зобов`язаний у строк не більше п`яти днів переслати її звернення за належністю до органу, уповноваженого вирішити це питання, про що повідомити її. Невиконання цього обов`язку позивач розцінює як створення штучних перешкод в оформленні пільги та протиправну бездіяльність, що порушує її права як особи з інвалідністю I групи.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач не виконує вимог Положення про Управління, використовує бюджетні кошти не за призначенням та не керується принципом верховенства права. Як на правові підстави позову позивач посилається на статті 3, 22, 46, 68, 144 Конституції України, статті 2, 5-7, 242-290 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позову не визнав і просив відмовити в його задоволенні повністю.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 29.12.2025 син позивача ОСОБА_2 подав до Управління заяву позивача від 28.12.2025 з низки питань, яку зареєстровано за вх. № С-17-П. Листом від 02.01.2026 № 15/23.1-22/6 позивача запрошено на розгляд заяви 14.01.2026, однак своїм правом бути присутньою під час її розгляду позивач не скористалася. За результатами розгляду позивачу надано письмову відповідь від 15.01.2026 № С-17-П/23.1-14, яку направлено поштою за адресою її місця проживання.

Відповідач наголосив, що відповідно до пункту 31 Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 (далі - Порядок № 373), із січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України. Заяви встановленої форми з необхідними документами подаються до органів Пенсійного фонду України особисто, засобами поштового зв`язку або в електронній формі, а також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчих органів відповідних рад. Позивачу роз`яснено порядок і способи подання таких заяв, а разом із відповіддю направлено бланки заяви про надання пільг та заяви про внесення відомостей до Реєстру осіб, які мають право на пільги. Проте станом на 12.03.2026 позивач заяв установленої форми з необхідними документами не подала.

На думку відповідача, до його повноважень належить приймання заяв установленої форми для отримання пільг, тоді як призначення пільг здійснюють органи Пенсійного фонду України. Отже, звернення позивача розглянуто в межах повноважень, повно та всебічно, а підстав для його пересилання згідно зі статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» не було.

Щодо вимоги про встановлення наявності компетенції відповідач, посилаючись на пункт 3 частини першої статті 19 КАС України та правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені в постанові від 05.07.2019 у справі № 802/833/17-а і постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 820/3713/17, зазначив, що компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень, тоді як позивач як фізична особа таким суб`єктом не є.

Щодо вимоги про визнання бездіяльності протиправною відповідач з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 13.11.2024 у справі № 160/31872/23, зазначив, що протиправна бездіяльність полягає в невчиненні дій, які суб`єкт владних повноважень зобов`язаний був учинити, тоді як звернення позивача розглянуто у встановленому порядку й на нього надано відповідь. Крім того, у відзиві наведено роз`яснення, надані позивачу щодо інших порушених у її зверненні питань (надання соціальних послуг з догляду, одноразової матеріальної допомоги, забезпечення засобами реабілітації), які не є предметом цього спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2025 позивачка склала заяву на ім`я Управління про надання пільг на комунальні послуги, яку 29.12.2025 зареєстровано за вх. № С-17-П.

У заяві позивачка просила, зокрема, оформити пільги на газ, опалення, воду і водовідведення, електроенергію, надати три належним чином завірені копії заяви з реєстраційними номерами, надати запрошення на розгляд заяви, а також частково компенсувати завдані їй моральні страждання в розмірі 3 028 000,00 грн.

Листом від 02.01.2026 № 15/23.1-22/6 позивача запрошено на розгляд заяви, призначений на 14.01.2026 о 10:00 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пляжна, буд. 23. На розгляд заяви позивач не з`явилася.

14.01.2026 Управління провело засідання з питання розгляду заяви позивача, результати якого оформлено протоколом від 14.01.2026.

Щодо надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг на засіданні зазначено, що для їх отримання позивачу необхідно звернутися до органу Пенсійного фонду України із заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу та заявою про внесення відомостей до Реєстру осіб, які мають право на пільги, за встановленими формами, долучивши копії документів, що підтверджують право на пільги, і копію документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, пред`явивши паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, а також надавши унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) та документ, що підтверджує фактичне місце проживання (за потреби).

У разі неможливості звернутися особисто зазначені заяви та документи можуть бути подані засобами поштового зв`язку на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області або в електронній формі, а також безпосередньо до Управління.

Щодо відшкодування моральної шкоди зазначено, що факт її заподіяння підлягає доведенню у встановленому законом порядку, а розрахунок її розміру, виходячи з 1000 розмірів прожиткового мінімуму, є необґрунтованим.

Листом від 15.01.2026 № С-17-П/23.1-14 Управління повідомило позивача про результати розгляду її заяви, надало відповідні роз`яснення та направило бланки заяв установленої форми.

Не погоджуючись із наслідками розгляду заяви в частині оформлення пільги на електроенергію, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Щодо вимоги про встановлення наявності компетенції (повноважень) відповідача.

Компетенція - це сукупність юридично встановлених повноважень, прав і обов`язків конкретного органу чи посадової особи, яка визначає його місце в системі органів публічної влади. Юридичний зміст поняття «компетенція» охоплює такі елементи: предмети відання (коло об`єктів, явищ, дій, на які поширюються повноваження); права й обов`язки (повноваження) органу чи особи; відповідальність; відповідність поставленим цілям, завданням і функціям.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється також на справи в публічно-правових спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Суд звертає увагу, що компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Спори, передбачені пунктом 3 частини першої статті 19 КАС України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління, а також у разі привласнення повноважень іншого суб`єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

Компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Унаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, що й зумовлює виникнення компетенційного спору.

Завданням суду в компетенційних спорах з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.

При цьому позивачем у компетенційному спорі є суб`єкт владних повноважень, який вважає, що інший суб`єкт владних повноважень (відповідач) своїм рішенням або діями втрутився в його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення таких дій є його прерогативою.

Позивач у спірних правовідносинах не здійснює публічно-владних управлінських функцій і не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, а отже, не може бути стороною компетенційного спору в розумінні пункту 3 частини першої статті 19 цього Кодексу.

Крім того, суд зауважує, що між сторонами відсутній спір щодо обсягу повноважень відповідача, оскільки Управління не заперечує свого обов`язку розглядати звернення громадян та приймати заяви встановленої форми для отримання пільг.

Вимога позивача за своїм змістом спрямована не на встановлення компетенції відповідача, а на зобов`язання його організувати свою роботу в певний спосіб на майбутнє.

Водночас відповідно до частини першої статті 5 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту підлягає порушене право, а не таке, порушення якого може відбутися в майбутньому. Організація ж внутрішньої роботи суб`єкта владних повноважень належить до його дискреційних повноважень.

Отже, підстав для задоволення вимоги про встановлення наявності компетенції (повноважень) відповідача суд не вбачає.

Щодо вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання повторно розглянути питання оформлення пільги.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон) звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до статті 19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку із заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 373 пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, або їхні законні представники для призначення пільг звертаються з відповідною заявою за встановленою формою до органів Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 5 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, заява з необхідними документами та/або відомостями подається до органу Пенсійного фонду України особисто, із використанням засобів поштового зв`язку або в електронній формі; такі заяви також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади або військової адміністрації та посадовими особами центру надання адміністративних послуг.

Отже, питання про призначення пільг на оплату житлово-комунальних послуг вирішують органи Пенсійного фонду України на підставі заяви встановленої форми з необхідними документами, тоді як Управління в межах наданих йому повноважень приймає такі заяви та надає громадянам відповідні роз`яснення.

Із матеріалів справи вбачається, що заява позивача від 28.12.2025 складена в довільній формі, не відповідає встановленим формам заяв про надання пільг і про внесення відомостей до Реєстру осіб, які мають право на пільги, та до неї не долучено документів, необхідних для призначення пільги.

Тобто зазначене звернення не містило даних, необхідних для вирішення по суті питання про призначення пільги, а тому його пересилання до органу Пенсійного фонду України не могло мати наслідком призначення позивачу пільги.

Натомість відповідач розглянув звернення позивачки самостійно: запросив її на розгляд заяви, провів засідання, результати якого оформлено протоколом від 14.01.2026, та листом від 15.01.2026 № С-17-П/23.1-14, тобто в межах строку, встановленого статтею 20 Закону, надав письмову відповідь з роз`ясненням порядку та способів подання заяв для призначення пільги (особисто, засобами поштового зв`язку, в електронній формі, а також через Управління), до якої долучив бланки заяв установленої форми.

Отримання цієї відповіді позивач фактично підтвердила в позовній заяві.

За таких обставин посилання позивача на обов`язок відповідача переслати її звернення до органу Пенсійного фонду України суд відхиляє.

Управління в межах повноважень приймає заяви про призначення пільг, а отже, розглянуло звернення самостійно та не допустило безпідставної передачі його розгляду іншому органу, як того вимагає стаття 19 Закону.

Закон не вимагає оформлення результатів розгляду звернення громадянина окремим індивідуальним правовим актом; натомість стаття 19 Закону зобов`язує письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення, що відповідач і зробив.

Тому доводи позивача про неприйняття відповідачем ненормативного правового акта не свідчать про протиправність його поведінки.

Суд звертає увагу, що передумовою визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень є ухилення такого суб`єкта від виконання певних дій та обов`язків, визначених законом.

Протиправна бездіяльність полягає в неприйнятті рішення чи невчиненні юридично значущих і обов`язкових дій, які на підставі закону віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними та реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Оскільки відповідач розглянув звернення позивача в межах своїх повноважень і в установлений строк, запросив її на розгляд звернення та надав обґрунтовану відповідь, суд не вбачає в його поведінці протиправної бездіяльності.

Незгода позивача зі змістом наданої відповіді не свідчить про бездіяльність відповідача.

Доказів створення відповідачем перешкод у реалізації позивачем права на звернення чи права на отримання пільги матеріали справи не містять.

Навпаки, позивачу роз`яснено кілька способів подання заяви, зокрема й без особистої присутності, проте станом на 12.03.2026 вона заяв установленої форми не подала.

Позивач не позбавлена права звернутися із заявою про призначення пільги в установленому порядку.

Вимога позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути питання оформлення пільги на електроенергію є похідною від вимоги про визнання бездіяльності протиправною, а тому також не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач правомірність своїх дій довів, натомість позивач не навела обставин і не надала доказів, які б це спростовували.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250, 251, 257-262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон