Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №140/10340/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10340/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_2 ), військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, наказів, довідки та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 1), НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_2 ) (далі – військова частина НОМЕР_2 , відповідач 2), військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач 3) у якому просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.04.2026 №1409 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” про призов ОСОБА_1 на військову службу та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації;

визнати протиправною та скасувати довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 - мобілізаційний пункт №2026-0418-1603-5447-7 від 18.04.2026, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;

визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) командира військової частини НОМЕР_2 від 13.07.2026 №835-ОС про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та звільнити з військової служби;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, як непридатного до військової служби за станом здоров`я.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 18.04.2023 рішенням позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформленого довідкою №74/1661 від 18.04.2023 на підставі ст. 47а графи II Розкладу хвороб був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Вказані відомості ІНФОРМАЦІЯ_8 18.04.2023 були внесені до військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_9 15.05.2007 та в подальшому до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображались у військово-обліковому документі « ІНФОРМАЦІЯ_10 +».

Незважаючи на те, що позивач був виключений з військового обліку, його 18.04.2026 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_11 було доставлено до приміщення обласного збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Позивач відмовився від проходження ВЛК, аргументуючи це тим, що визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, однак незважаючи на це, без будь-якої згоди зі сторони позивача проходити ВЛК, його в примусовому порядку було поверхнево «оглянуто» військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 - мобілізаційний пункт та, як наслідок, визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК №2026-0418-1603-5447-7 від 18.04.2026 і карткою медичного огляду №16921 та призвано на військову службу до військової частини НОМЕР_4 .

Позивач зазначає, що і в картці обстеження та медичного огляду №16921, і в довідці ВЛК №2026-0418-1603-5447-7 від 18.04.2026 відсутній його підпис (згода) на ознайомлення з результатами обстеження, оскільки обстеження та медичний огляд здійснювались без його участі, а результати додаткових обстежень (аналізів, флюорографії тощо) були внесені без його обстеження комісією ВЛК.

В подальшому, ОСОБА_1 зі складу в/ч НОМЕР_4 був направлений для проходження базової загальновійськової підготовки до ІНФОРМАЦІЯ_13 в/ч НОМЕР_5 , після завершення якої був переміщений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .

Позивач стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 його безпідставно було взято повторно на військовий облік, а також в подальшому видано наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Внаслідок протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_11 в подальшому військовою частиною НОМЕР_2 видано наказ про зарахування позивача до списків особового складу частини, що відповідно також є неправомірним.

Позивач із посиланням на норми чинного законодавства вказує на те, що оскільки він визнаний непридатним до військової служби то є протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо взяття його на військовий облік, його призов та зарахування до списків військової частини є незаконним. З цих підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Військова частина НОМЕР_2 у поданому до суду 18.08.2026 відзиві (а.с.27-31) позовні вимоги заперечила та вказала на те, що 10.07.2026 наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби «По особовому складу» №835-ОС від 13.07.2026 ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ).

Оскільки позивач був прийнятий на військову службу та зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_2 , а отже є військовослужбовцем, на якого розповсюджуються певні права та обов`язки визначені законодавством України.

НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) не має жодного відношення до заходів мобілізаційної готовності та підготовки, це підлягає виключно до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Вважає вимогу щодо скасування наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби №835-ОС від 13.07.2026 не обгрунтованою, оскільки позивачем не зазначено жодних доводів та підстав неправомірності даного наказу. Відтак, вказаний наказ є основним розпорядчим актом військового управління, виданим на підставі та в межах встановлених законом.

Звертає увагу, що скасування наказу про зарахування до списків особового складу військовослужбовця без визначення подальших правових наслідків породжує правову невизначеність, зокрема: його подальшого проходження військової служби; реалізації прав та обов`язків, що безпосередньо випливають із проходження військової служби, зокрема і виплати грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, не врегульовано питання, чи породжує скасування наказу про зарахування до списків особового складу право військовослужбовця на звільнення з військової служби, в той час, як норми статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не містять такої підстави для звільнення як «визнання протиправними дії щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період» або «скасування наказу про зарахування у списки особового складу та на всі види забезпечення».

Зазначає, що з моменту призову військовозобов`язаного на військову службу він набуває статусу військовослужбовця, а визнання процедури призову протиправною не позбавляє його такого статусу.

З огляду на вказане наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 13.07.2026 №835-ОС в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення, вичерпав свою дію з моменту його реалізації, а його скасування не відновлює попереднього становища позивача.

Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 26.08.2026 (а.с.39-40) ІНФОРМАЦІЯ_3 позовні вимоги заперечив та вказав на те, що у квітні 2026 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_11 та в ході уточнення облікових даних його було направлено для проходження ВЛК, за результатами проходження якого ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби про що свідчить довідка ВЛК від 18.04.2026.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 станом на 18.04.2026 не користувався та не оформляв право на відстрочку згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він підлягав призову на військову службу по мобілізації, а тому наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 18.04.2026 №1409 був призваний на військову службу по мобілізації. Для проходження подальшої військової служби був відправлений в розпорядження Військової частини НОМЕР_4 .

Позивач у своїй позовній заяві мотивує протиправність ІНФОРМАЦІЯ_11 тим, що громадянин ОСОБА_1 був виключений з військового обліку ще у 2023 році. Разом з тим, будь-яка інформація, що підтверджувала б наявність у позивача захворювання, що зумовлюють непридатність до військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_14 відсутня. Окрім того, така інформація відсутня у доступних державних реєстрах, зокрема, немає документів, що підтверджують наявну інвалідність позивача.

Представник відповідача зазначає, що рішення про непридатність та виключення позивача з військового обліку було прийняте у 2023 році на початку запровадження особливого періоду та проведення мобілізації. Дане рішення про непридатність не затверджене 16 Регіональною військово-лікарською комісією, як того вимагає законодавство станом на сьогодні. Відтак, порушена процедура внесення до Реєстру відомостей про виключення громадян з військового обліку без дотримання вимог, передбачених пунктом 3.8 глави 3 Розділу II Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008.

Зазначає, що Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18.05.2024) статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» викладено в новій редакції. Зокрема, ч. 6 ст. 37 цього Закону встановлено, що виключенню з військовою обліку у відповідних ТЦК та СП підлягають громадяни, які визнані непридатними до військової служби.

Таким чином, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» виключена з підстав для виключення з військового обліку.

Саме тому, є достатньо підстав вважати, що проходження 18.04.2026 ВЛК громадянином ОСОБА_1 та його подальший призов на військову службу по мобілізації відбувалися в межах та з дотриманням норм чинного законодавства.

З врахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 залучено до участі у даній справі як відповідача військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У поданому до суду 09.10.2026 відзиві на позов (а.с.27-31) Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 позовні вимоги заперечила та вказала, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.04.2026 № 2026-0418-1603-5447 7, яка наявна в матеріалах справи, військовозобов`язаний ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Представник відповідача зазначив, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Позивач вважає протиправною довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.04.2026 №2026-0418-1603-5447- 7, покликаючись на неповний та неналежний огляд профільними спеціалістами ВЛК та не дослідженням всіх наявних хвороб.

Щодо цього відповідач зазначає, що Положення №402 (п.6.8.) містить вказівку про те, що огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом (військовослужбовців-жінок — гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов`язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

В картці обстеження та медичного огляду позивача, яка додається до матеріалів справи, зазначено, що медичний огляд позивача проведено такими спеціалістами як терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, ЛОР, психіатр. Спеціалісти ВЛК проставили відомості про те, що позивач визнаний придатним до військової служби.

Таким чином, відсутні обґрунтовані підстави для скасування постанови військово-лікарської комісії.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на даний час є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки позаштатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 №74/1661 від 18.04.2023, ОСОБА_1 на підставі ст.47а, графи ІІ розкладу хвороб наказу МОУ №402 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.16).

Відповідно до записів військового квитка позивача Серії НОМЕР_3 позаштатною ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 18.04.2023 ОСОБА_1 на підставі ст.47а, графи ІІ розкладу хвороб наказу МОУ №402 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Вказаний запис засвідчений підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 та печаткою установи (а.с.9-12).

У військовому квитку міститься відмітка про зняття позивача з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 18.04.2023 (а.с.12).

Відомості про виключення позивача з військового обліку у зв`язку із встановленням непридатності до військової служби були відображені у електронному військово-обліковому документі позивача, сформованому через застосунок “Резерв+” станом на 21.01.2025, 29.04.2025, 09.07.2025, де відображалась інформація проте, що ОСОБА_1 є «невійськовозобов`язаний», непридатний з виключенням з військового обліку – дата ВЛК – 18.04.2023 (а.с.13-15).

18.04.2026 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 – мобілізаційний пункт проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого його було визнано придатним до військової служби, про що свідчить довідка ВЛК від 18.04.2026 №2026-0418-1603-5447- 7 (а.с.18).

При цьому у картці обстеження та медичного огляду від 18.04.2026 №16921 та у довідці ВЛК від 18.04.2026 №2026-0418-1603-5447- 7 відсутній підпис позивача (а.с.19).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 №1409 від 18.04.2026 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_4 (а.с.17).

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби «По особовому складу» №835-ОС від 13.07.2026 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) з 10.07.2026 (а.с.35).

Не погоджуючись з поновленням його на військовому обліку, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо призову на військову службу під час мобілізації, довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.04.2026 про визнання його придатним до військової служби та наказом начальника військової частини НОМЕР_2 щодо зарахування до особового складу даної військової частини, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_11 про взяття на військовий облік та призов на військову службу ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-XII.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (пункт 20 Порядку №1487).

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (далі - Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону №1951-VІІІ основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як передбачено частиною першою статті 6 Закону №1951-VІІІ, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VІІІ до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VІІІ установлено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити повну та актуальну інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ. Обов`язок із забезпечення актуалізації бази даних покладений на районні (міські) ТЦК та СП.

Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі- Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа”.

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Поряд з тим у розглядуваному випадку має місце не невідповідність між даними у військово-обліковому документі у паперовій формі та відомостями Реєстру, а повторне взяття на військовий облік позивача, який був виключений з військового обліку. Тож належить вирішити питання наявності правових підстав для взяття на військовий облік позивача, який був визнаний непридатним до військової служби (довідка ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 №74/1661 від 18.04.2023) та на цій підставі виключений з військового обліку військовозобов`язаних.

Із сформованого в електронному кабінеті “Резерв+” електронного військово-облікового документу станом на 21.01.2025, 29.04.2025, 09.07.2025, вбачається, що ОСОБА_1 є «невійськовозобов`язаний», непридатний з виключенням з військового обліку – дата ВЛК – 18.04.2023 (а.с.13-15).

Як встановлено судом, зокрема із відзиву ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_1 був повернутий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленого довідкою від 18.04.2026 №2026-0418-1603-5447 -7, про придатність позивача до військової служби (а.с.18).

Між тим в матеріалах справи наявна постанова позаштатної постійно діючої BJIK при ІНФОРМАЦІЯ_15 , оформлена довідкою №74/1661 від 18.04.2023, яка слугувала підставою для виключення ОСОБА_1 з військового обліку (а.с.16). Окрім того, у паперовому військово-обліковому документі-військовому квитку Серії НОМЕР_3 проставлена відмітка про виключення позивача з військового обліку 18.04.2023 (а.с.9-12). Тобто позивач набув статусу “невійськовозобов`язаний”.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статі 37 Закону №2232-XII (зі змінами станом 18.04.2023) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

За приписами чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Отже, підстава “визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку” в чинній редакції для виключення з військового обліку має формулювання “визнані непридатними до військової служби”, що суті не змінює.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24 (пункт 39).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 (зі змінами станом на 18.04.2023) військово-лікарська експертиза визначає, зокрема, придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії (пункт 2.1 глави 2 розділу І Положення №402).

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу II Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Наявність в особи захворювань, які відповідають ст.47а, графи ІІ розкладу хвороб, передбачає непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

За приписами пункту 20.1 глави 20 розділу II Положення №402 Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Відповідач 1 не надав суду належних доказів перегляду або скасування у встановленому порядку постанови позаштатної постійно діючої BJIK при ІНФОРМАЦІЯ_15 , оформленої довідкою №74/1661 від 18.04.2023, яка слугувала підставою виключення позивача з військового обліку відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII.

Також очевидним є те, що зміни до Положення №402, прийняті наказом Міністерства оборони України від 27.04.2024 №262, зокрема, викладення пункту 3.8 глави 3 розділу II у новій редакції, на які у відзиві посилається ІНФОРМАЦІЯ_3 , як на підставу для поновлення позивача на обліку, не могли бути застосовані на момент прийняття постанови ВЛК від 18.04.2023, як наслідок, безпідставним є твердження ІНФОРМАЦІЯ_11 про відсутнє затвердження рішення ВЛК від 18.04.2023 про непридатність позивача штатною ВЛК (16 Регіональна ВЛК) та підставою для поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку.

Крім того, норми Положення №402 (зокрема, і в чинній редакції) не наділяють ТЦК та СП та безпосередньо його керівника повноваженнями щодо ревізування, відміни або скасування висновків ВЛК про непридатність осіб до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов`язаних. Так само Закон №2232-XII не містить норм щодо поновлення на військовому обліку громадян, які попередньо за рішеннями військових комісаріатів (ТЦК та СП) були виключення з військового обліку через непридатність до військової служби.

Оскільки постанова ВЛК є чинною (не скасована у встановленому законом порядку), а позивач був виключений з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII, то дії відповідача 1 щодо поновлення на військовому обліку у спірних правовідносинах не відповідають визначеному частиною другою статті 2 КАС України критерію законності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що відповідач 1 не довів правомірність своїх дій (на підставі норм закону та у встановлений спосіб) щодо взяття позивача на військовий облік та внесення інформації про це в Реєстр, при тому що у полі “постанова ВЛК” є запис “непридатний з виключенням з військового обліку”, дата ВЛК – 18.04.2023.

Отже, виходячи з суті спору, взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо взяття позивача на військовий облік після його виключення з нього 18.04.2023; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Реєстру відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як такого, що був визнаний непридатним до військової служби.

У позовній заяві представник позивача просить також визнати протиправною та скасувати довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 - мобілізаційний пункт №2026-0418-1603-5447-7 від 18.04.2026, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;

Позивача звертає увагу на порушення процедури медичного огляду позивача військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому, досліджуючи дані доводи позову, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно із підпунктом 2.8.1 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється у районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій у ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Головою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підвищення кваліфікації) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов`язків у складі військово-лікарських комісій не менше одного року, наказом керівника районного ТЦК та СП після погодження з керівником районного (міського) державного або комунального закладу охорони здоров`я (установи), головою ВЛК обласного ТЦК та СП, Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_16 , ІНФОРМАЦІЯ_17 .

У відповідності до підпункту 2.8.4 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

В силу пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Абзацом 3 пункту 2.9 розділу ІІ Положення 490 визначено, що інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення).

У відповідності до пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення, яке формується в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або у паперовій формі за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально (пункт 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402).

Згідно із пунктом 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту “В” (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту “С” (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Згідно з пунктами 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

“Придатний до військової служби”;

“Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)”;

“Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку”;

“Обмежено придатний до військової служби”.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

За змістом пункту 3.11 глави 3 розділу ІІ Положення №402 у разі коли лікарям ВЛК ТЦК та СП важко остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК ТЦК та СП, з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров`я (додаток 10), який підписується керівником закладу охорони здоров`я (установи). Акт подається до ВЛК ТЦК та СП на розгляд. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.

З наведених вище положень випливає, що при медичному огляді військовозобов`язаного військово-лікарська комісія повинна діяти за чітко визначеним та послідовним алгоритмом.

При цьому, суд уважає важливим акцентувати увагу на тому, що питання визначення наявності або відсутності у позивача певного діагнозу та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі виконувати повноваження цього органу.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що непридатний до військової служби.

Повертаючись до перевірки дотримання ВЛК процедури, визначеної Положенням №402 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що постановою, оформленою довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 №2026-0418-1603-5447-7 від 18.04.2026 ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби (а.с.18).

Із наданої до суду картки обстеження та медичного огляду від 18.04.2026 (а.с.19) вбачається, шо позивач оглянутий наступними лікарями терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, лор, психіатр, однак медична карта підтверджує непроходження позивачем медичного огляду дерматологом та стоматологом, що є порушенням пункту 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402.

Разом із тим, в картці обстеження та медичного огляду №16921, і в довідці ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 №2026-0418-1603-5447-7 від 18.04.2026 відсутній підпис (згода) позивача на ознайомлення з результатами обстеження, оскільки, як стверджує позивач, обстеження та медичний огляд здійснювались без його участі, а результати додаткових обстежень (аналізів, флюорографії тощо) були внесені без його обстеження комісією ВЛК.

Наведені ОСОБА_1 обставини недотримання порядку проходження ним медичного огляду не були спростовані відповідачем військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 в ході розгляду справи належними та достатніми доказами.

Дані обставини свідчать про неповне медичне обстеження ОСОБА_1 при визначенні придатності до військової служби, відповідно такий висновок ВЛК є передчасним.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення в спірних правовідносинах процедури прийняття військово-лікарською комісією постанови, оформленої довідкою №2026-0418-1603-5447-7 від 18.04.2026, про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

На переконання суду, встановлені порушення є істотними та такими, що перешкоджають досягненню мети проведення медичного огляду (визначення придатності позивача до військової служби).

При наданні оцінки процедурним порушенням, які були допущені суб`єктом владних повноважень при прийнятті вказаного висновку від 18.04.2026, суд бере до уваги співвідношення двох базових принципів права: “протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків” і, на противагу йому, принцип “формальне порушення процедури не може бути наслідком скасування правильного по суті рішення”.

Межею, що розділяє істотне порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття”.

У даній справі суд констатує, що висновок суб`єкта владних повноважень за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 міг бути іншим, за умови дотримання суб`єктом владних повноважень процедури, визначеної Положенням №402.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про порушення військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 процедури медичного огляду позивача.

Враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом було встановлено допущені з боку ВЛК порушення саме процедури проведення медичного огляду позивача, проведення медичного огляду не в повному обсязі, суд дійшов висновку, що постанову, оформлену довідкою №2026-0418-1603-5447-7 від 18.04.2026 прийнято без дотримання вимог Порядку №402, про що зазначено вище, а відтак, така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

З приводу позовних вимог щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації та звільнення з військової служби суд виходить з такого.

Згідно із положеннями статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

У зв`язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Так, абзацом 2 підпункту “б” пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: “Непридатний до військової служби”.

Як вбачається з військово-облікового документа позивача ОСОБА_1 , відповідно до рішення позаштатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 №74/1661 від 18.04.2023 на підставі ст.47а, графи ІІ розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку про що зроблено відповідні відмітки у військовому квитку.

Питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до підпункту 3 частини 6 статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем призовної комісії, а саме 18.04.2023), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби

Отже, підстава “визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку” була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. Проте, в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як “визнані непридатними до військової служби”.

Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття “зняття з військового обліку” та “виключення з військового обліку”. При цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військово-зобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII слідує, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Водночас, як встановлено судом вище, відповідач 1 проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не має обов`язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.

На переконання суду, після отримання повідомлення від позивача про його виключення з військового з обліку за станом здоров`я, відповідач 1 був зобов`язаний вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахування її при проведенні подальших мобілізаційних заходів позивача.

Також суд звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.

Доказів належного обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, наявності електронних направлень в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень позивача (як того вимагає пункту 3.3 розділу II Положення №402) ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду не надано, судом під час розгляду даної справи не отримано.

Також матеріали справи не містять доказів того, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 №74/1661 від 18.04.2023, відповідного до якого позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, згідно з встановленим Положенням №402 порядком переглянуто, скасовано чи змінено.

При вирішенні спору суд також зауважує, що пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” від 21.03.2024 №3621-IX (з наступними змінами) установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, законодавець передбачив обов`язок громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

При цьому обов`язок проходити повторний медичний огляд щодо громадян, визнаних непридатними до військової служби, законодавець не встановив.

За таких обставин суд виснував, що медичний огляд позивача ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 – мобілізаційний пункт проведений за відсутності на те правових підстав.

Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.

В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є “правова процедура” (“fair procedure” - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Натомість, на переконання суду, як повторний медичний огляд, так і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” підставою.

При цьому суд в межах даної справи вже дав правову оцінку діям ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо повторного взяття позивача на військовий облік та прийшов до висновку про їх протиправність.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі “Рисовський проти України” ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На думку суду, питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби – на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками: зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжують необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

В контексті наведеного слід звернути увагу і на доктрину “плодів отруйного дерева” (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах “Gаfgen v. Germany”, “Teixeira de Castro v. Portugal”, “Шабельник проти України (№2)”, “Балицький проти України”, “Нечипорук і Йонкало проти України”, “Яременко проти України”.

Суть доктрини “плодів отруйного дерева” полягає у тому, що, якщо доказове “дерево” є отруйним, то те ж саме стосується і його “плода”. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Матеріалами справи підтверджується, що саме протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_11 стали наслідком взяття позивача на військовий облік, мобілізації позивача, винесення наказу щодо призову позивача на військову службу та включення його до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону щодо зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 18.04.2026 №1409 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову ОСОБА_1 на військову службу та відправлення до в/ч НОМЕР_4 підлягає скасуванню.

В той же час, оскільки судом встановлено, що позивача незаконно мобілізовано на військову службу, а чинним законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, то наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби «По особовому складу» №835-ОС від 13.07.2026 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини також є протиправним та підлягає скасуванню, незважаючи на те, що начальник НОМЕР_1 прикордонного загону безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки при прийнятті такого наказу.

Варто вказати, що після видання начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 наказу від 18.04.2026 №1409 про призов та направлення позивача для проходження військової служби у військову частину, стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII.

Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вказаним законом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про зарахування особи в списки особового складу військової частини. Наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби №835-ОС від 13.07.2026 вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

Вказана стаття встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

У даному ж випадку, звернувшись до суду, ОСОБА_1 оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача 1 про поновлення його на військовому обліку та щодо призову позивача на військову службу та, як наслідок, наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби №835-ОС від 13.07.2026 про зарахування останнього до особового складу військової частини НОМЕР_2 .

В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 “Про судове рішення в адміністративній справі” зазначено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відтак, правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту їх прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.

При цьому суд враховує, що Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Наведеним спростовуються доводи представника відповідача 1 про безповоротну дію мобілізації. Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.

Разом із тим, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, керуючись принципом верховенства права та спираючись на статтю 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суду враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби.

Вищевказаний спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі “Федорченко та Лозенко проти України” (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”, тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача 1 про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог до відповідача 1 в частині визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_11 від 18.04.2026 №1409 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову ОСОБА_1 на військову службу та відправлення до в/ч НОМЕР_4 ; наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_2 ) «По особовому складу» №835-ОС від 13.07.2026 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ; зобов`язання військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та звільнити з військової служби.

Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку, як такого, що був визнаний непридатним до військової служби.

Визнати протиправною та скасувати довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_18 - мобілізаційний пункт №2026-0418-1603-5447-7 від 18.04.2026 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.04.2026 №1409 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову на військову службу ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_2 ) «По особовому складу» №835-ОС від 13.07.2026 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та звільнити з військової служби.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Відповідач 2: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Відповідач 3: Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Суддя Р.С. Денисюк