Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №140/5225/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/5225/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , законний представник) в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови в призначенні пенсії в разі втрати годувальника військовослужбовця ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , її матері ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 в інтересах дочки ОСОБА_2 у зв`язку з втратою годувальника згідно зі статтею 30, 36 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсію в разі втрати годувальника, розраховану відповідно до статей 30, 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 70% грошового забезпечення годувальника згідно даних довідки про доходи за № 127 від 03.12.2025, виходячи з 21791 грн, з дати звернення із відповідною заявою, а саме з листопада 2025 року з урахуванням раніше виплаченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 – дружина зниклого безвісти 09.07.2025 військовослужбовця ОСОБА_3 та мати дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Зазначає, що 11.11.2025 звернулась до відповідача із заявою (про виплату пенсії або грошової допомоги) за встановленням та отримання пенсії доньки ОСОБА_2 по втраті годувальника її батька військовослужбовця ОСОБА_3 .

Зараз позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також, в подальшому, з метою реалізації права на пенсію доньки, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 02.03.2026 про роз`яснення призначеної пенсії ОСОБА_2 .

Відповідач листом від 30.03.2026 фактично відмовив у призначенні пенсії в разі втрати годувальника доньки військовослужбовця за Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Уважає, що дії відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_2 пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є протиправними та такими, що порушують законе право на належне пенсійне забезпечення доньки та інших спільних із ОСОБА_3 дітей, в разі втрати годувальника відповідно до статей 30, 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зауважує, що їй незрозуміло та невідомо з яких підстав відповідач відмовив в призначенні пенсії в разі втрати годувальника на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а використав Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника згідно 11.11.2025 до пенсійного органу було надано всі необхідні документи, передбачені пунктом 3 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.

В подальшому, 05.12.2025 донесла довідку про доходи, однак відповідач її не прийняв та вказав, що вона не потрібна для призначення пенсії.

Уважаючи такі дії відповідача протиправними, просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-6).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 49).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 21.09.2026 позов не визнає та зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, як одержувач пенсії в разі втрати годувальника на утриманця ОСОБА_2 за годувальника ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) з 12.08.2025 згідно заяви від 14.11.2025.

Звертає увагу суду, що довідка про доходи № 127 від 03.12.2025, видана військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, є не належним доказом у справі, оскільки не була предметом розгляду при винесенні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.08.2026 № 971030104080 про призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 1058-ІV, що підтверджується розпискою-повідомленням до заяви позивача від 14.11.2025, а також не додавалися до заяви позивача про надання інформації від 02.03.2026 (арк. спр. 104-107).

Також представником відповідача 21.09.2026 подано заяву про поновлення строку подання відзиву по даній справі (арк. спр. 155).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 (арк. спр. 31).

Як видно зі сповіщення сім`ї №686, яке видане ІНФОРМАЦІЯ_1 11.07.2025 №5106, солдат ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання, беручи участь в обороні держави України та стримуванні збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Удачне Покровського району Донецької області внаслідок бойового зіткнення з противником підрозділів збройних сил російської федерації зник безвісти 09.07.2025 (арк. спр. 20).

ОСОБА_1 14.11.2025 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_2 (арк. спр. 111), до якої, відповідно до розписки-повідомлення, було надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про призначення пенсії; паспорт; витяг х Єдиного державного реєстру ветеранів війни; довідку податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера годувальнику; довідка про відкритий рахунок в банку; довідку про навчання за денною формою; документація про місце проживання; паспорт дитини; свідоцтво про народження; рішення про визнання безвісти зниклим та трудова книжка (зворот арк. спр. 111-112).

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.11.2025 № 971030104080 здійснено призначення пенсії у разі втрати годувальника з 12.08.2025 відповідно до Закону № 1058-ІV, що підтверджується формою РС-право, рішенням №032950013337 та витягом із ІКІС ПФУ (арк. спр. 116-117, 120, 123).

Законний представник 02.03.2026 звернулась до відповідача із заявою про надання письмової інформації щодо підстави та розрахунку розміру призначеної пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_3 (арк. спр. 12).

ГУ ПФУ у Волинській області листом від 30.03.2026 №6939-4888/Б-02/8-0300/26 повідомило, що обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, здійснюється з урахуванням набутого годувальником страхового стажу та отриманого заробітку по місяць включно, в якому годувальник набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Середньомісячний заробіток для обчислення розміру пенсії визначений з урахування показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії – 27 159,93 (коефіцієнт заробітку – 1,76152). За матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж годувальника складає – 7 років 2 місяці 21 день, в тому числі: 8 років 8 місяців 4 дні – додаткового стажу (коефіцієнт стажу – 0,15833). Отже, розмір пенсії за віком годувальника становить 4 300,23 грн (1,76152 х 15 057,09 грн х 0,15833).

Позивачу виплачується пенсія у зв`язку з втратою годувальника на неповнолітню ОСОБА_5 в сумі – 1433,41 грн (арк. спр. 13-14).

ОСОБА_1 уважаючи такі дії ГУ ПФУ у Волинській області протиправним, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника наведені у статті 36 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини першої цієї статті пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного члена сім`ї, зазначеного у частині другій статті 36 цього Закону, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше членів сім`ї, зазначених у частині другій статті 36 цього Закону, - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника має право на таку пенсію згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

У членів сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Таким чином, дитина зниклої безвісти за особливих обставин особи має право на призначення пенсії у зв`язку зі втратою годувальника відповідно до Закону №1058-IV незалежно від тривалості страхового стажу останнього. При цьому право на отримання такої пенсійної виплати виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або Єдиного реєстру осіб, що пропали безвісти за особливих обставин у розмірі 50 відсотків пенсії за віком годувальника.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262-XII).

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Частиною п`ятою статті 2 Закону №2262-XII передбачено, що військовослужбовцям, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

Статтею 7 Закону №2262-XII передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Так, відповідно до статті 29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

За змістом частин першої та другої статті 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Пунктом «а» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII встановлено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

Відповідно до статті 36 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Згідно зі статтею 37 Закону №2262-XII пенсія в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім`ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім`ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 40 Закону №2262-XII пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», - довічно.

Статтею 45 Закону №2262-XII передбачено, що сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією (абзац 2 пункту «д» частини першої статті 50 Закону №2262-XII).

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою військовослужбовця ОСОБА_3 , який 09.07.2025 зник безвісти під час виконання бойового завдання, беручи участь в обороні держави України та стримуванні збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Удачне Покровського району Донецької області внаслідок бойового зіткнення з противником підрозділів збройних сил російської федерації. ОСОБА_1 є матір`ю та законним представником малолітньої дитини.

За фактом зникнення ОСОБА_3 13.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості у кримінальному провадженні №12025030590000444. Згідно з витягом із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, 04.09.2025 він набув відповідного правового статусу (арк. спр. 21).

ОСОБА_1 14.11.2025 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_2 (арк. спр. 111) та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.08.2026 № 971030104080 здійснено призначення пенсії у разі втрати годувальника з 12.08.2025 відповідно до Закону № 1058-ІV, що підтверджується формою РС-право та рішенням №032950013337 (арк. спр. 116-117).

Суд зауважує, що дане рішення не оскаржувалось та на момент розгляду даної справи є чинним.

Звертаючись до суду, позивач стверджує, що відповідач здійснив протиправні дії щодо відмови в призначенні пенсії в разі втрати годувальника військовослужбовця ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , її матері ОСОБА_1 відповідно до Закону №2262-XII.

Окрім того уважає, що оскільки ОСОБА_3 є військовослужбовцем, який зник безвісти під час виконання бойового завдання, його донька має право на пенсію відповідно до Закону №2262-XII у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення годувальника починаючи з листопада 2025 року.

Оцінюючи такі доводи суд враховує, що відповідно до статті 29 Закону №2262-XII сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті. Отже, встановлені у справі обставини зникнення ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання можуть бути матеріально-правовою підставою для реалізації членами його сім`ї права на пенсійне забезпечення за цим Законом.

Водночас наявність потенційного права на певний вид пенсії не означає його автоматичного призначення, оскільки таке право реалізується у заявницькому порядку на підставі документів, необхідних для встановлення умов призначення пенсії, її розміру та початкової дати виплати.

Згідно із абзацом 2 пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, (далі Порядок №3-1) заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.

Пунктом 3 вказаного порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);

2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;

3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;

5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;

6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;

7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5 - 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.

Отже, пунктом 3 Порядку №3-1 передбачено, що для призначення пенсії у разі втрати годувальника, який пропав безвісти під час проходження військової служби, до органу, що призначає пенсію, подаються, серед іншого, витяг із наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку з визнанням його судом безвісно відсутнім, а також рішення суду про визнання годувальника безвісно відсутнім чи оголошення його померлим.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1. розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (надалі по тексту також - орган, що призначає пенсію).

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2. розділу IV Порядку №22-1).

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 4.3. розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Разом із тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 02.03.2026 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про надання письмової інформації щодо підстави та розрахунку розміру призначеної пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_3 (арк. спр. 12).

У зв`язку із надходженням вказаної заяви листом від 30.03.2026 №6939-4888/Б-02/8-0300/26 роз`яснено механізм нарахування призначеної пенсії (арк. спр. 13-14).

Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 не зверталась до відповідач із передбаченою Порядком №22-1 заявою про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно зі статтею 30, 36 Закону № 2262-ХІІ та, відповідно, ГУ ПФУ у Волинській області не відмовляло у розгляді та призначенні (переведенні) ОСОБА_2 на вказаний вид пенсії.

Суд нагадує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.11.2025 № 971030104080 про призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 1058-ІV не є предметом розгляду даної справи, є чинним та в судовому порядку не оскаржувалось.

Окрім того суд враховує, що довідка про доходи № 127 від 03.12.2025, видана військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (арк. спр. 30) не була предметом розгляду при винесенні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення пенсії у разі втрати годувальника, що підтверджується розпискою-повідомленням до заяви ОСОБА_1 від 14.11.2025 (зворот арк. спр. 60-61), а також не додавалися до заяви від 02.03.2026 (арк. спр. 12).

Посилання законного представника про те, що вказану довідки вона донесла пенсійному органу 05.12.2025 не підтверджуються жодними письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 5, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович