Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №140/16348/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/16348/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасувати наказу начальника кафедри (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування» від 21.11.2025 №148 в частині накладення дисциплінарного стягнення на помічника начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій з правової роботи у вигляді догани, стягнення суми у розмірі 1781,45 грн, яка не виплачена з урахуванням накладеного стягнення, та моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді помічника начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій з правової роботи. Наказом начальника кафедри від 21.11.2025 №148 позивачу оголошено догану за несвоєчасне надання відповіді на адвокатський запит громадянина ОСОБА_2 від 22.09.2025 за вх. №34/728.

Позивач вважає зазначене дисциплінарне стягнення протиправним, оскільки в наказі та акті службового розслідування не визначено конкретних порушень його службових обов`язків, не встановлено неправомірних дій, ступеня вини та причинного зв`язку між його діями й несвоєчасним наданням відповіді на запит.

На думку позивача, службове розслідування проведено неповно та необ`єктивно, без належного встановлення конкретних порушень його функціональних обов`язків і ступеня вини. Позивач зазначає, що його участь у розгляді адвокатського запиту полягала переважно в оформленні супровідного листа, тоді як необхідна інформація перебувала у розпорядженні інших структурних підрозділів, посадові особи яких несвоєчасно надали відповідні матеріали. При цьому він стверджує, що завчасно повідомив керівництво про неможливість отримання необхідної інформації, підготував лист про відтермінування розгляду запиту та вжив усіх залежних від нього заходів у межах наданих повноважень.

Крім того, позивач наголошує, що під час службового розслідування не було враховано його письмових пояснень, не відібрано пояснень у посадових осіб, які могли підтвердити викладені ним обставини, а також не надано належної оцінки діям керівництва щодо організації взаємодії між структурними підрозділами. Додатково позивач посилається на перебування у щорічній відпустці з 14.10.2025 до 31.10.2025, на період якої припав кінцевий строк надання відповіді на адвокатський запит, а також на недотримання вимог пункту 19 Положення про юридичну службу Державної спеціальної служби транспорту щодо врахування висновку юридичної служби вищого рівня під час притягнення до відповідальності.

На переконання позивача, відповідачем не дотримано вимог статей 84–87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку №608, оскільки не встановлено всіх обставин можливого правопорушення, причин його вчинення, ступеня вини позивача та обставин, які підлягали врахуванню під час обрання виду дисциплінарного стягнення. У зв`язку з цим позивач вважає накладення догани протиправним і просить скасувати відповідний наказ у цій частині.

У частині відшкодування моральної шкоди позивач зазначає, що внаслідок, на його думку, безпідставного накладення дисциплінарного стягнення та необ`єктивного проведення службового розслідування він зазнав моральних страждань, перебував у стресовому стані, що призвело до погіршення стану здоров`я та необхідності стаціонарного лікування. Вважаючи, що моральна шкода перебуває у причинному зв`язку з діями відповідача, позивач просить стягнути на його користь 1 000,00 грн як компенсацію завданих страждань.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що наказом начальника кафедри від 30.10.2025 № 208 призначено службове розслідування за фактом несвоєчасного надання відповіді на адвокатський запит від 22.09.2025 № 34/728. Підставою для проведення службового розслідування стала службова записка капітана ОСОБА_3 від 18.10.2025 № 2765вн, у якій зазначено, що старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 самоусунувся від виконання обов`язків щодо надання відповіді на вказаний адвокатський запит.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що відповідач не спростував обставин і доказів, наведених у позовній заяві, а лише процитував положення нормативних та розпорядчих актів. Зокрема, позивач звернув увагу на суперечливість позиції відповідача щодо застосування наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, оскільки, заперечуючи його поширення на Державну спеціальну службу транспорту, відповідач водночас посилається на його положення. Також представник позивача зазначила, що діяльність Державної спеціальної служби транспорту регулюється Законом України «Про Державну спеціальну службу транспорту», а наказ Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 26.07.2022 №90, на її думку, не має належної юридичної сили. З огляду на викладене представник позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача не погодився з доводами позивача та зазначив, що посилання на наказ Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 у відзиві мало виключно ілюстративний характер і використовувалося для порівняння порядку проведення службових розслідувань, а не як безпосередня правова підстава. Відповідач наголосив, що зазначений Порядок не поширюється на Державну спеціальну службу транспорту, оскільки вона є окремим спеціалізованим військовим формуванням, яке входить до системи Міністерства оборони України, але не є частиною Збройних Сил України. У зв`язку з цим відповідач вважає доводи позивача щодо суперечливості його позиції необґрунтованими.

26.01.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що статтею 100 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV та розділом 2 функціональних обов`язків помічника начальника кафедри з правової підготовки, затверджених 23.05.2025, передбачено обов`язок організовувати правову роботу, спрямовану на правильне застосування та неухильне дотримання вимог законодавства.

Отже, до обов`язків помічника начальника кафедри з правової підготовки належить забезпечення дотримання вимог статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо своєчасного надання відповідей на адвокатські запити.

Відповідно до пункту 2.5.14 розділу ІІ Інструкції з організації та ведення загального діловодства у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби від 23.08.2024 №297, резолюція командира із зазначенням конкретного виконавця є обов`язковим до виконання дорученням щодо опрацювання відповідного документа або запиту.

На супровідному листі Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 19.09.2025 № 35/ВхЗП, який міститься в матеріалах справи, було проставлено чітку резолюцію із зазначенням відповідальної посадової особи, що зобов`язувала її опрацювати відповідний запит.

Щодо доводів позивача про перебування у відпустці з 14.10.2025 до 31.10.2025 зазначаємо, що пунктом 8.12 розділу VIII Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170, передбачено можливість визначення іншої посадової особи для тимчасового виконання обов`язків військовослужбовця на період відпустки. Відповідно до наказу начальника кафедри від 11.10.2025 № 244 тимчасове виконання обов`язків позивача було покладено на майора ОСОБА_4 . Водночас, на думку відповідача, це не звільняло старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 від необхідності належного опрацювання адвокатського запиту, оскільки на супровідному листі від 19.09.2025 № 35/ВхЗП містилася адресована йому резолюція, обов`язкова до виконання.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивач, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність, не забезпечив виконання доручення щодо опрацювання адвокатського запиту, що свідчить про неналежне виконання ним функціональних обов`язків.

Крім того, протягом проходження військової служби позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме: наказом від 26.06.2025 №82 на нього накладено стягнення «сувора догана», наказом від 21.05.2025 №73 - «догана», а наказом від 21.02.2025 №30 - «зауваження».

Відповідно до пункту 3 розділу VI Порядку проведення службового розслідування у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого наказом від 26.07.2022 №90, військовослужбовець має право за зверненням отримати завірену копію акта службового розслідування або витяг із нього в частині, що його стосується, за умови відсутності інформації з обмеженим доступом.

Оскільки звернення позивача щодо отримання копії акта службового розслідування до кафедри не надходило, відповідач вважає, що старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 виготовив копії акта та додатків до нього без належного дозволу. Аналогічні зауваження стосуються копії наказу начальника кафедри від 11.10.2025 №244, яку, за твердженням відповідача, позивач також виготовив самостійно.

З урахуванням викладеного відповідач вважає, що порушення позивачем службових обов`язків мають систематичний характер.

Щодо тверджень позивача про бездіяльність начальника кафедри та формальний характер службового розслідування зазначаємо, що вони є необґрунтованими. Службове розслідування було призначене відповідним наказом, проведене з урахуванням наявних матеріалів і пояснень позивача. Додаткові пояснення інших посадових осіб не вимагалися, оскільки встановлене порушення стосувалося безпосереднього виконання позивачем своїх обов`язків щодо своєчасного опрацювання адвокатського запиту. Пояснення позивача були враховані, однак визнані недостатніми для звільнення його від відповідальності. Отже, відповідач вважає, що підстав для висновку про неповноту чи необ`єктивність розслідування немає.

Відповідач заперечує проти стягнення 1000,00 грн моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено протиправності дій відповідача та причинного зв`язку між ними й погіршенням стану його здоров`я. На думку відповідача, позивач, усвідомлюючи свої службові обов`язки та наслідки їх невиконання, не надав своєчасної відповіді на адвокатський запит, після чого був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Сам факт звернення позивача до лікарні та наявність медичних документів не підтверджують автоматично, що погіршення стану здоров`я стало наслідком саме протиправних дій відповідача. Таким чином, відповідач вважає вимогу про відшкодування моральної шкоди необґрунтованою через недоведеність необхідних умов відповідальності та просить суд відмовити в її задоволенні.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 04.06.2026 судді Валюха В. М. на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 розпорядженням керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/506/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Андрусенко О. О. для розгляду вказаної справи та ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято дану справу до провадження.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді помічника начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій з правової роботи відповідно до наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 01.03.2024 №35 та зарахований до списків особового складу наказом начальника зазначеної кафедри (по стройовій частині) від 04.03.2024 №51.

Відповідно до наказу начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.10.2025 №208 «Про призначення службового розслідування» (а.с. 11), призначено службове розслідування за фактом несвоєчасного надання відповіді на адвокатське звернення вх. №43/19 від 19.08.2025 до Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій на підставі службової записки від 18.10.2025 (а.с. 11 зворот).

За результатами службового розслідування складено акт від 21.11.2025, у якому зазначено, що вина військовослужбовця ОСОБА_1 доведена у зв`язку з порушенням строку надання відповіді на адвокатський запит на 14 днів. Відповідь зареєстровано 31.10.2025 за №35/460, з урахуванням листа від 25.09.2025 №35/390 про відтермінування розгляду запиту до 16.10.2025. У зазначеному акті вказано на порушення вимог частин першої та другої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У зв`язку з особистою недисциплінованістю, безвідповідальністю, зневажливим ставленням до військового обов`язку та неналежною виконавською дисципліною щодо своєчасного надання відповідей на адвокатські запити запропоновано притягнути помічника начальника кафедри з правової роботи ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с. 9-10).

Відповідно до наказу начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій від 21.11.2025 № 148 «Про результати службового розслідування», за порушення вимог статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що призвело до несвоєчасного надання відповіді на адвокатський запит від 22.09.2025 № 34/728, на помічника начальника кафедри з правової роботи старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а також встановлено виплату щомісячної премії за місяць вчинення правопорушення в розмірі 90 % від установленого розміру (а.с. 7-8).

Не погоджуючись із зазначеним наказом та накладеним на нього дисциплінарним стягненням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати оскаржуваний наказ.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут).

Відповідно до статті 3 Статуту військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 11 Статуту передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 26, 27 Статуту встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Відповідно до статті 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (стаття 30 Статуту).

За приписами статті 35 Статуту накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно (стаття 37 Статуту).

Законом України від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно з частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до статті 54 Дисциплінарного статут ЗСУ командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах «а» - «ґ» статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).

Згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

За приписами статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці. Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. У разі подання скарги старшому начальникові виконання дисциплінарного стягнення не зупиняється до надходження від нього розпорядження про скасування цього стягнення (стаття 96 Дисциплінарного статуту).

Аналіз наведених норм права свідчить, що притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності можливе за умови встановлення факту вчинення ним дисциплінарного правопорушення, доведення його вини, визначення ступеня вини, а також з`ясування причин та умов, що сприяли вчиненню такого правопорушення. З цією метою може проводитися службове розслідування, спрямоване на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин події, перевірку дотримання військовослужбовцем службових обов`язків і встановлення наявності підстав для застосування до нього відповідного дисциплінарного стягнення. При цьому рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності має бути обґрунтованим, прийнятим з урахуванням усіх установлених обставин справи та відповідати вимогам законодавства.

Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 26.07.2022 №90, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Державній спеціальній службі транспорту (далі – Порядок №90) (а.с. 91-97), який визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту (далі – Держспецтрансслужба), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі – військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №90 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Положеннями пункту 1 розділу II Порядку № 90, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Держспецтрансслужбу завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

За приписами пункту 3 розділу II Порядку №90 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу III Порядку № 90 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі – особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначених в наказі про призначення службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №90 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Пунктом 1 розділу IV Порядку №90 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до пунктів 1-6 розділу V Порядку №90 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.

У вступній частині акту службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акту службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акту службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акту службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акту службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VI Порядку №90 визначено, що за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проєкт відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VI Порядку №90, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акту про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу VI Порядку №90, примірники акту службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції. За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акту службового розслідування або витяг з акту, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом.

Як вбачається з пункту 5 розділу VI Порядку № 90, акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи. У випадку засудження військовослужбовця, звільнення його від кримінальної відповідальності або закриття кримінального провадження до матеріалів службового розслідування долучаються копії відповідного вироку (ухвали) суду, що набрав(ла) законної сили, інші документи, що стосуються правопорушення. Строки зберігання актів службових розслідувань разом з усіма матеріалами встановлюються відповідно до законодавства.

Оцінюючи доводи сторін та наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає, що предметом спору у цій справі є правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з несвоєчасним наданням відповіді на адвокатський запит, а відтак визначальним для вирішення спору є встановлення факту неналежного виконання позивачем службових обов`язків, наявності його вини та дотримання відповідачем установленого порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення службового розслідування стала службова записка капітана ОСОБА_3 від 18.10.2025 №2765вн, у якій порушено питання щодо несвоєчасного опрацювання адвокатського запиту та виконання відповідних службових обов`язків позивачем. За результатами службового розслідування встановлено порушення строку надання відповіді на адвокатський запит, а наказом начальника кафедри від 21.11.2025 №148 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

При цьому суд звертає увагу, що обставини, пов`язані з несвоєчасним наданням відповіді на адвокатський запит, підтверджуються матеріалами справи. Зокрема, відповідь на запит була зареєстрована 31.10.2025 за №35/460, тоді як листом від 25.09.2025 №35/390 розгляд запиту було відтерміновано до 16.10.2025. Отже, навіть з урахуванням відтермінування розгляду запиту відповідь була надана після визначеного строку, що свідчить про недотримання встановленого порядку опрацювання відповідного звернення.

Щодо доводів позивача про неповноту та необ`єктивність службового розслідування суд зазначає, що відповідно до Порядку №90 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати обставини правопорушення, перевірити доводи військовослужбовця, встановити ступінь його вини та визначити причини й умови, що сприяли вчиненню правопорушення. Водночас незгода військовослужбовця з висновками службового розслідування не свідчить сама по собі про порушення зазначених вимог. Для визнання результатів службового розслідування необґрунтованими необхідно встановити конкретні недоліки його проведення, які вплинули або могли вплинути на правильність висновків щодо наявності підстав для дисциплінарної відповідальності.

Посилання позивача на неврахування його письмових пояснень та ненадання оцінки обставинам, викладеним у них, підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи. Як зазначає відповідач, пояснення позивача були розглянуті під час службового розслідування, однак не визнані такими, що спростовують факт неналежного виконання відповідного доручення. Саме по собі неприйняття доводів військовослужбовця не свідчить про їх ігнорування, якщо висновки за результатами розслідування ґрунтуються на встановлених обставинах та підтверджуються належними матеріалами.

Не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного наказу і доводи позивача про необхідність отримання пояснень від інших посадових осіб. Відповідно до Порядку №90 військовослужбовець має право вимагати опитування осіб, яким відомі обставини правопорушення, а особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані розглядати відповідні заяви та клопотання. Разом із тим питання про достатність зібраних матеріалів має вирішуватися з урахуванням предмета розслідування та обставин, які належало встановити. Отже, сам факт неотримання пояснень від інших працівників не свідчить автоматично про незаконність результатів розслідування, якщо відповідні обставини могли бути встановлені на підставі інших наявних доказів.

Доводи представника позивача щодо незастосовності до Державної спеціальної служби транспорту Порядку проведення службових розслідувань, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, суд оцінює з урахуванням того, що відповідач посилається на Порядок №90, затверджений наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 26.07.2022 №90, як на нормативний акт, що безпосередньо регулює порядок проведення службових розслідувань у відповідному військовому формуванні. Отже, правомірність дій відповідача у спірних правовідносинах належить оцінювати насамперед відповідно до спеціального порядку, який регулює проведення службових розслідувань у Державній спеціальній службі транспорту, а також положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

З огляду на наведене, вирішальним для встановлення наявності підстав дисциплінарної відповідальності позивача є визначення змісту його функціональних обов`язків та з`ясування того, чи охоплювали вони організацію роботи щодо своєчасного опрацювання адвокатських запитів і забезпечення дотримання встановлених законом строків надання відповідей.

Так, статтею 100 Статуту внутрішньої служби та розділом 2 Завдання та обов`язки, функціональних обов`язків помічника начальника кафедри з правової підготовки кафедри військової підготовки спеціалісті Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій, затверджених начальником кафедри військової підготовки спеціалісті Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій 23.05.2025 (а.с. 17 зворот - 19) передбачено, що помічник командира бригади з правової роботи (юрисконсульт бригади)/ помічник начальника кафедри з правової підготовки кафедри військової підготовки спеціалісті Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій зобов`язаний організувати правову роботу, спрямовану на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів Кафедрою.

Отже, помічник начальника кафедри з правової підготовки кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій зобов`язаний забезпечувати організацію правової роботи на кафедрі з метою дотримання вимог законодавства, зокрема передбачених статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, щодо своєчасного розгляду адвокатських запитів та надання адвокатам відповідей у встановлені законом строки.

Відповідно до пункту 2.5.14 пункту 2.5. розділу ІІ наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 23.08.2024 № 297 «Про затвердження Інструкції з організації та ведення загального діловодства у Державній спеціальній службі транспорту» (а.с. 102-103) резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень, яка передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку виконання та відповідальної за виконання особи. Резолюція у письмовій формі проставляється на спеціальному бланку або безпосередньо на документі нижче реквізиту «Адресат» та складається з таких елементів: військове звання, прізвище, власне ім`я виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис командира (начальника), дата.

Таким чином, резолюція командира (начальника) із визначенням конкретної посадової особи, відповідальної за опрацювання документа або запиту, є управлінським дорученням, обов`язковим для виконання зазначеною особою в установленому порядку та у визначені строки.

Судом встановлено, що на супровідному листі Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 19.09.2025 № 35/ВхЗП (а.с. 13) проставлено чітку резолюцію із зазначенням конкретної посадової особи, відповідальної за опрацювання документа. Зазначена резолюція є обов`язковим до виконання управлінським дорученням, що передбачає необхідність належного опрацювання відповідного документа та вжиття заходів у межах визначених повноважень.

Водночас суд відхиляє доводи позивача щодо неможливості виконання відповідного доручення у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці з 14.10.2025 до 31.10.2025, оскільки на період його відсутності наказом начальника кафедри від 11.10.2025 №244 тимчасове виконання його обов`язків було покладено на майора ОСОБА_4 . Отже, відповідачем було вжито організаційних заходів для забезпечення безперервного виконання службових завдань на період відсутності позивача.

При цьому суд ураховує, що на супровідному листі Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 19.09.2025 №35/ВхЗП містилася резолюція із визначенням позивача відповідальною особою за опрацювання відповідного документа. Відтак позивач, будучи обізнаним із покладеним на нього дорученням, мав забезпечити належне опрацювання адвокатського запиту в межах своїх службових повноважень до початку відпустки, а за наявності обставин, які перешкоджали його виконанню у встановлений строк, своєчасно поінформувати безпосереднього керівника та забезпечити передачу необхідних матеріалів для подальшого виконання доручення.

Таким чином, саме по собі перебування позивача у відпустці не спростовує встановленого факту несвоєчасного надання відповіді на адвокатський запит та не є достатньою підставою для звільнення його від дисциплінарної відповідальності, оскільки виконання службових обов`язків і забезпечення належного опрацювання документів у межах визначених повноважень належить до обов`язків позивача за займаною посадою. Відтак суд вважає наведені доводи позивача в цій частині необґрунтованими.

Доводи позивача про те, що необхідна для підготовки відповіді інформація перебувала у розпорядженні інших структурних підрозділів, самі по собі не спростовують установленого факту порушення строку надання відповіді. Такі обставини підлягають оцінці з огляду на характер службових обов`язків позивача, надані йому повноваження та вжиття ним заходів, необхідних для забезпечення своєчасного опрацювання адвокатського запиту. Водночас із самого факту необхідності отримання інформації від інших підрозділів не випливає, що позивач був позбавлений можливості організувати відповідну роботу, контролювати проходження запиту та своєчасно доповісти керівництву про обставини, які перешкоджали його виконанню.

Посилання позивача на те, що його безпосередня участь у розгляді адвокатського запиту полягала переважно в оформленні супровідного листа, також не є достатньою підставою для висновку про відсутність у його діях ознак неналежного виконання службових обов`язків. Визначальним у цьому випадку є не лише безпосереднє складання відповіді на запит, а й виконання покладених на позивача посадових завдань щодо організації правової роботи та забезпечення дотримання вимог законодавства у відповідній сфері.

Крім того, суд бере до уваги доводи відповідача про те, що протягом проходження військової служби позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, зокрема наказами начальника кафедри від 21.02.2025 №30 (а.с. 101), від 21.05.2025 №73 (а.с. 100) та від 26.06.2025 №82 (а.с. 98-99) до нього застосовувалися дисциплінарні стягнення у вигляді зауваження, догани та суворої догани відповідно.

Зазначені обставини свідчать про наявність у позивача попереднього досвіду притягнення до дисциплінарної відповідальності та обізнаність із вимогами військової дисципліни й наслідками неналежного виконання службових обов`язків.

Окремо суд зазначає, що під час вирішення питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності врахуванню підлягають не лише обставини безпосереднього вчинення дисциплінарного правопорушення, а й характер покладених на військовослужбовця службових обов`язків, рівень його відповідальності за організацію правової роботи та необхідність неухильного дотримання вимог законодавства під час виконання службових завдань. Позивач, обіймаючи посаду помічника начальника кафедри з правової підготовки, був зобов`язаний забезпечувати належну організацію правової роботи та вживати необхідних заходів для своєчасного опрацювання документів, що належать до сфери його компетенції. Наявність чіткої резолюції на супровідному листі від 19.09.2025 №35/ВхЗП додатково підтверджує визначеність доручення та персональну відповідальність позивача за його належне виконання.

Суд також бере до уваги, що військова служба передбачає підвищений рівень відповідальності за дотримання військової дисципліни, безумовне виконання законних наказів і розпоряджень командирів (начальників), а також сумлінне виконання обов`язків за займаною посадою. За таких умов неналежне виконання доручень, пов`язаних із забезпеченням дотримання вимог законодавства, не може розглядатися виключно як формальне порушення порядку документообігу, оскільки своєчасне опрацювання адвокатських запитів є необхідною умовою забезпечення реалізації передбачених законом прав адвокатів та належного виконання завдань відповідним військовим формуванням. Водночас попередні випадки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, підтверджені наявними у матеріалах справи наказами, враховуються судом у контексті оцінки обставин проходження ним військової служби та дотримання вимог військової дисципліни, але самі по собі не становлять підстави для визнання його винним у новому дисциплінарному правопорушенні.

При цьому суд наголошує, що предметом судового контролю в цій справі є законність конкретного рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а не оцінка його службової діяльності загалом. За результатами дослідження матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність фактичних підстав для застосування дисциплінарного стягнення, перевищення відповідачем наданих повноважень або недотримання встановленої процедури, що могло б зумовити протиправність оскаржуваного наказу. Незгода позивача з висновками службового розслідування та наданою відповідачем оцінкою його діям не є достатньою підставою для скасування відповідного рішення за відсутності належних доказів його незаконності.

Отже, з урахуванням установлених обставин справи, положень законодавства, що регулюють проходження військової служби та притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності, суд доходить висновку, що відповідач належним чином обґрунтував правомірність прийнятого рішення, тоді як позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, у необхідному обсязі. Сукупність досліджених доказів не дає підстав для висновку про протиправність оскаржуваного наказу, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, оскільки позивачем не доведено протиправності рішення відповідача, а матеріалами справи підтверджено наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд доходить остаточного висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника кафедри від 21.11.2025 №148 слід відмовити повністю.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для задоволення основних позовних вимог суд також відмовляє у задоволенні вимог про стягнення невиплаченої суми в розмірі 1 781,45 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (49010, Дніпропетровської обл., м. Дніпро, вул. Лазаряна, 2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя О. О. Андрусенко