Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №140/10563/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10563/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СПАТИ ГРУП” до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “СПАТИ ГРУП” (далі – ТОВ “СПАТИ ГРУП”, позивач) звернулося до суду з позовом до Волинської митниці (далі – відповідач, митниця, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.07.2026 №UA205140/2026/000133/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбав у компанії Yangzhou Unusual Daily Chemical Co., Ltd. (Китай) партію одноразових готельних капців із коралового флісу в кількості 26 400 пар за ціною 0,29 дол. США за пару. Загальна фактурна вартість товару відповідно до комерційного інвойсу від 22.05.2026 №TO-DAZHI09 становила 7 656,00 дол. США. Поставка товару здійснювалася на умовах EXW Yangzhou, China.

Для митного оформлення товару декларантом подано митну декларацію від 27.07.2026 №26UA205140044156U8, у якій митну вартість товару визначено за основним методом – за ціною договору (вартістю операції).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості митному органу надано комерційний інвойс, два рахунки-проформи, банківські платіжні документи, коносамент, автотранспортну накладну, транзитну декларацію, документи щодо транспортно-експедиторських послуг, довідку про транспортні витрати, митну декларацію країни відправлення, висновок спеціалізованої експертної організації та інші товаросупровідні документи.

На переконання позивача, зазначені документи у своїй сукупності дозволяли встановити ціну товару, що фактично сплачена продавцю, та числові значення складових митної вартості, які підлягали включенню до неї відповідно до умов поставки.

Позивач звертає увагу, що оплата товару здійснювалася трьома платежами: 1) 2 088,00 дол. США – 23.04.2026; 2) 4 872,00 дол. США – 27.05.2026; 3) 696,00 дол. США – 16.07.2026. Загальна сума платежів становить 7 656,00 дол. США, що відповідає фактурній вартості товару за комерційним інвойсом від 22.05.2026 №TO-DAZHI09.

При цьому первинний рахунок-проформа від 21.04.2026 стосувався 24 000 пар товару вартістю 6 960,00 дол. США, а рахунок-проформа від 26.05.2026 – додаткових 2 400 пар вартістю 696,00 дол. США.

Позивач вважає безпідставним висновок митниці про неможливість віднесення платежу від 16.07.2026 на суму 696,00 дол. США до оцінюваної поставки лише з огляду на те, що його проведено після експорту товару з Китаю. Зазначає, що товар повністю оплачено до його митного оформлення в Україні, а строки здійснення розрахунків не змінюють фактично сплаченої ціни товару.

Крім того, позивач не погоджується із зауваженнями митного органу щодо документального підтвердження транспортних витрат.

Зокрема, доставка товару з Китаю до Польщі здійснювалася із залученням компанії Langowski Logistics, на підтвердження чого подано договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 14.04.2026, рахунок-фактуру від 26.06.2026 №FH/LGI/000233/06/2026 на суму 4 935,00 дол. США та банківський платіжний документ від 17.07.2026 на відповідну суму.

Автомобільне перевезення товару з Польщі до України організовувалося із залученням ANIKO CARGO LLC, що підтверджується заявкою від 22.07.2026 №0010/07/2026 та довідкою про транспортні витрати від 24.07.2026.

Позивач зазначає, що загальна вартість автомобільного перевезення за маршрутом Pruszkуw – Хмельницький становила 53 717,37 грн, з яких 21 180,76 грн припадало на ділянку до митного кордону України та було включено до заявленої митної вартості товару, а 32 536,61 грн – на перевезення територією України після перетину кордону.

На думку позивача, зазначення в автотранспортній накладній від 22.07.2026 TRANS4UA LTD як фактичного перевізника не суперечить відомостям довідки про транспортні витрати, виданої ТОВ “АНІКО КАРГО”, оскільки експедитор має право залучати інших осіб до виконання перевезення.

Позивач також вважає безпідставними посилання митниці на відсутність платіжного документа про оплату автомобільного перевезення, оскільки умовами відповідної заявки передбачено оплату після отримання документів та рахунків, а тому на момент подання первинної митної декларації строк здійснення такого платежу міг ще не настати.

Щодо невключення до митної вартості витрат на навантаження та розвантаження позивач зазначає, що вартість послуг Langowski Logistics включена до митної вартості в повному обсязі відповідно до виставленого рахунка-фактури, а тому відсутні підстави вважати, що окремі складові цих послуг не враховано.

Позивач також заперечує проти висновків митниці щодо відсутності акта наданих послуг, перекладу митної декларації країни відправлення та недоліків висновку ДП “Держзовнішінформ”, оскільки зазначені обставини, на його переконання, не свідчать про недостовірність ціни товару або неможливість визначення митної вартості за основним методом.

Окремо позивач наголошує на необґрунтованості застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості.

На його думку, митниця безпідставно використала відомості митної декларації від 27.05.2026 №UA500580/2026/006061 щодо іншого товару, ввезеного в кількості 3 000 пар, не здійснивши належного порівняння характеристик товарів, умов поставки, комерційних умов та обсягів партій.

Вважаючи рішення Волинської митниці від 28.07.2026 №UA205140/2026/000133/2 протиправним, позивач просить його скасувати, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 3 211,30 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у поданому відзиві позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Обґрунтовуючи заперечення, Волинська митниця зазначає, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено розбіжності у поданих декларантом документах, які не дозволяли перевірити достовірність заявленої митної вартості та числові значення її складових.

Митниця звертає увагу на те, що оплата частини вартості товару в сумі 696,00 дол. США здійснена 16.07.2026, тоді як експорт товару з Китаю відбувся 28.05.2026. На думку відповідача, зазначене викликає сумніви щодо можливості віднесення цього платежу до оцінюваної поставки.

Крім того, відповідач зазначає, що фактичним перевізником товару відповідно до автотранспортної накладної від 22.07.2026 є TRANS4UA LTD, тоді як довідку про транспортні витрати видано ТОВ “АНІКО КАРГО”. При цьому до митного оформлення не було подано платіжних документів про оплату автомобільного перевезення та окремого договору між позивачем і ANIKO CARGO LLC.

Також митниця вказує на відсутність належного підтвердження включення до митної вартості витрат на навантаження та розвантаження товару, ненадання акта виконаних послуг за договором із Langowski Logistics та подання митної декларації країни відправлення без перекладу.

Відповідач зазначає, що висновок ДП “Держзовнішінформ” від 20.07.2026 №03-3/3902 не містить належного аналізу комерційних умов поставки, обсягів партій та інших характеристик, які могли впливати на ціну товару.

На думку митниці, подані декларантом документи не усунули обґрунтованих сумнівів щодо заявленої митної вартості, а ненадання витребуваних додаткових документів унеможливило її визнання за основним методом.

Відповідач стверджує, що у зв`язку з відсутністю достатньої інформації для застосування другорядних методів, передбачених статтями 59, 60, 62, 63 Митного кодексу України, митну вартість товару правомірно визначено за резервним методом відповідно до статті 64 цього Кодексу з використанням відомостей митної декларації від 27.05.2026 №UA500580/2026/006061.

Також відповідач заперечує проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, посилаючись на відсутність у матеріалах справи договору про надання правничої допомоги від 15.06.2026 №223-ЮП та акта приймання-передачі наданих послуг.

Ухвалою суду від 14.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін у судове засідання.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті спору, суд встановив такі обставини.

ТОВ “СПАТИ ГРУП” придбало у компанії Yangzhou Unusual Daily Chemical Co., Ltd. (Китай) одноразові готельні тапочки з коралового флісу в кількості 26 400 пар.

Відповідно до комерційного інвойсу від 22.05.2026 №TO-DAZHI09 загальна вартість товару становить 7 656,00 дол. США, ціна одиниці товару – 0,29 дол. США, умови поставки – EXW Yangzhou, China.

Матеріали справи містять рахунок-проформу від 21.04.2026 на суму 6 960,00 дол. США та рахунок-проформу від 26.05.2026 на суму 696,00 дол. США.

При цьому окремого зовнішньоекономічного договору (контракту), оформленого як єдиний документ між ТОВ “СПАТИ ГРУП” та Yangzhou Unusual Daily Chemical Co., Ltd., матеріали справи не містять.

На підтвердження оплати товару надано банківські платіжні документи: від 23.04.2026 №3JBKLQ4 на суму 2 088,00 дол. США; від 27.05.2026 №JBKLQ5RB00EOS7 на суму 4 872,00 дол. США; від 16.07.2026 №10JBKLQ7 на суму 696,00 дол. США.

Загальна сума зазначених платежів становить 7 656,00 дол. США.

27.07.2026 декларантом ФОП ОСОБА_1 в інтересах ТОВ “СПАТИ ГРУП” до Волинської митниці подано митну декларацію №26UA205140044156U8 для митного оформлення товару: одноразові готельні тапочки з коралового флісу, білого кольору, із протиковзкою підошвою, закритим носком, розміром 29,5 Ч 11,5 см, у кількості 26 400 пар, код УКТ ЗЕД 6404191000, країна походження – Китай.

Загальна маса товару за митною декларацією становить 2 270,40 кг, кількість паковань – 88.

У графі 22 митної декларації зазначено фактурну вартість товару 7 656,00 дол. США, у графі 20 – умови поставки EXW CN Yangzhou.

Митну вартість товару декларантом визначено за основним методом – за ціною договору (вартістю операції), про що у графі 43 митної декларації зазначено код методу “1”.

Загальна заявлена митна вартість товару становила 585 365,84 грн, у тому числі фактурна вартість товару – 343 054,64 грн та витрати, додані до ціни договору, – 242 311,20 грн.

За результатами перевірки поданої митної декларації Волинською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.07.2026 №UA205140/2026/001620.

У зазначеній картці відмови наведено такий перелік документів, поданих до митного оформлення:

1) сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 13.11.2025; 2) рахунок-проформа (Proforma invoice) б/н від 21.04.2026; 3) рахунок-проформа (Proforma invoice) б/н від 26.05.2026; 4) рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №TO-DAZHI09 від 22.05.2026; 5) коносамент (Bill of lading) №SHWERLHW26050278 від 30.05.2026; 6) автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 22.07.2026; 7) супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №26PL445010NUM0Q9K6 від 22.07.2026; 8) декларація про походження товару (Declaration of origin) №TO-DAZHI09 від 22.05.2026; 9) статус особи, яка подає митну декларацію, – 2; 10) митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів, №26UA205140043964U9 від 27.07.2026; 11) картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/001602 від 27.07.2026; 12) банківський платіжний документ, що стосується товару, №10JBKLQ7 від 16.07.2026; 13) банківський платіжний документ, що стосується товару, №3JBKLQ4 від 23.04.2026; 14) банківський платіжний документ, що стосується товару, №JBKLQ5RB00EOS7 від 27.05.2026; 15) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №FH/LGI/000233/06/2026 від 26.06.2026; 16) банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, №12JBKLQ7 від 17.07.2026; 17) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, б/н від 24.07.2026; 18) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, №03-3/3902 від 20.07.2026; 19) договір про надання послуг митного брокера №14 від 01.06.2026; 20) договір (контракт) про перевезення №0010/07/2026 від 22.07.2026; 21) договір (контракт) про перевезення б/н від 14.04.2026; 22) інший документ, що використовується у міжнародній практиці замість договору (контракту), №TX-DAZHI08 від 23.03.2026; 23) інші некласифіковані документи – фото від 27.07.2026; 24) копія митної декларації країни відправлення №792820260000040639 від 28.05.2026; 25) митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів, №26UA205140044156U8 від 27.07.2026.

У картці відмови зазначено, що митна вартість товарів не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом, у зв`язку з відсутністю в поданих документах належних відомостей щодо фактично сплаченої або належної до сплати ціни товару та ненаданням додаткових документів, витребуваних митним органом.

Митниця також повідомила про прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 28.07.2026 №UA205140/2026/000133/2 та необхідність здійснення декларування з урахуванням зазначеного рішення.

Як встановлено судом, 28.07.2026 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000133/2, яким митну вартість товару визначила за резервним методом на рівні 31 706,40 дол. США, або 1,2010 дол. США за пару.

У графі 33 оскаржуваного рішення митний орган зазначив, що подані декларантом документи не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за обраним методом, та мають розбіжності.

Зокрема, митниця встановила, що до митного оформлення подано три банківські платіжні документи: від 23.04.2026 №3JBKLQ4 на суму 2 088,00 дол. США, від 16.07.2026 №10JBKLQ7 на суму 696,00 дол. США та від 27.05.2026 №JBKLQ5RB00EOS7 на суму 4 872,00 дол. США.

При цьому митниця зазначила, що згідно з рахунком-проформою від 26.05.2026 на суму 696,00 дол. США передбачено оплату депозиту та доставку протягом 90 днів, а платіж на зазначену суму проведено 16.07.2026, тобто після експорту товару з Китаю, який відбувся 28.05.2026.

На підставі цього митний орган дійшов висновку про неможливість віднесення зазначеного платежу до оцінюваної поставки як авансового.

Крім того, митниця зазначила, що у графі 23 автотранспортної накладної від 22.07.2026 перевізником товару вказано TRANS4UA LTD, тоді як у довідці про транспортні витрати від 24.07.2026 – ТОВ “АНІКО КАРГО”.

Зауважено також, що відповідно до заявки від 14.07.2026 №0010/07/2026 вартість фрахту становить 1 050,00 євро, а оплата передбачена протягом одного дня після отримання документів та рахунків, однак банківських документів про оплату цього перевезення не подано.

Митний орган також вказав на ненадання окремого договору про перевезення між ТОВ “СПАТИ ГРУП” та ANIKO CARGO LLC.

Щодо транспортних витрат митниця зазначила, що в заявці від 14.07.2026 №0010/07/2026 та рахунку-фактурі від 26.06.2026 №FH/LGI/000233/06/2026 наявні відомості щодо навантаження та розвантаження товару, однак відповідні витрати не відображено у графі 21 декларації митної вартості.

Окремою підставою сумнівів митниця визначила подання митної декларації країни відправлення від 28.05.2026 №792820260000040639 без перекладу відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України.

Крім того, митниця послалася на пункт 8 договору від 14.04.2026 №б/н, відповідно до якого після виконання замовлення та на письмову вимогу клієнта експедитор надсилає підтвердження виконання замовлення (акт виконання послуг), проте такого акта до митного оформлення не подано.

Також митниця вказала, що висновок про вартісні характеристики товару від 20.07.2026 №03-3/3902 не може бути використаний як належне підтвердження заявленої митної вартості, оскільки не містить достатнього аналізу ринкової інформації, умов поставки, обсягів партій та інших істотних обставин.

У зв`язку з виявленими обставинами митний орган запропонував декларанту протягом десяти днів надати такі додаткові документи:

1) зовнішньоекономічний договір (контракт), укладений між відправником Yangzhou Unusual Daily Chemical Co., Ltd. та імпортером ТОВ “СпаТи Груп”; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг; 6) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Листом від 28.07.2026 №28/07-1 декларант надав митному органу письмові пояснення щодо заявленої митної вартості, порядку оплати товару, умов поставки, транспортних витрат та документів, які не могли бути надані у зв`язку з їх відсутністю.

У зазначених поясненнях позивач повідомив, що окремий письмовий зовнішньоекономічний контракт не укладався, а договірні відносини підтверджуються комерційними документами та здійсненими платежами.

Також позивач пояснив, що рахунок-проформа від 26.05.2026 на суму 696,00 дол. США стосувався залишку вартості товару, а банківські платежі загалом відповідають сумі комерційного інвойсу.

Попри надані пояснення митниця дійшла висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості за основним методом.

У графі 33 оскаржуваного рішення митний орган зазначив про неможливість застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів у зв`язку з відсутністю відповідної інформації, а також методів на основі віднімання та додавання вартості у зв`язку з відсутністю необхідної вартісної основи.

За результатами письмової консультації та аналізу інформації автоматизованої системи митного оформлення “Інспектор” митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

За основу коригування взято відомості митної декларації від 27.05.2026 №UA500580/2026/006061 щодо товару “Одноразові тапочки для готелів або спа-салонів, текстиль/підошва ПВХ”, торговельна марка BIGROSSE, країна виробництва – Китай, виробник – Quanzhou Footwear Investment Co., Ltd., у кількості 3 000 пар.

Митниця визначила митну вартість на рівні 13,95 дол. США/кг, що в перерахунку на додаткову одиницю виміру становить 1,2010 дол. США за пару.

При цьому в оскаржуваному рішенні прямо зазначено, що коригування на обсяг партії та умови поставки не здійснювалося.

28.07.2026 товар випущено у вільний обіг за митною декларацією №26UA205140044367U6 відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України зі сплатою митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та наданням фінансової гарантії.

Вважаючи рішення Волинської митниці від 28.07.2026 №UA205140/2026/000133/2 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За змістом частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 1) декларація митної вартості у випадках, визначених Кодексом, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа у передбаченому законом випадку; 4) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено; 5) інші платіжні та/або бухгалтерські документи за їх наявності; 6) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення, якщо відповідні витрати не включені до ціни товару; 7) документи щодо імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо страхування здійснювалося.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом десяти календарних днів надати за наявності додаткові документи, визначені цією нормою.

Водночас частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України заборонено вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у випадках, передбачених цією нормою.

Згідно із частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частина друга статті 55 Митного кодексу України встановлює вимоги до змісту рішення про коригування митної вартості, зокрема щодо обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості, зазначення інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності її визначення, та обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості і фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), або за другорядними методами, передбаченими цією статтею.

Частинами другою та третьою статті 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод – за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі неможливості визначення митної вартості товарів шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована у разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються відповідні витрати покупця, якщо вони не включені до зазначеної ціни, зокрема витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

Згідно із частинами першою та другою статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58– 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Порядок заповнення рішення про коригування митної вартості товарів визначено Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195.

Відповідно до зазначених Правил у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів мають бути наведені причини, через які заявлена митна вартість не може бути визначена за ціною договору, послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини незастосування кожного попереднього методу.

При використанні цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні обов`язково зазначаються номер і дата митної декларації, взятої за основу, з поясненнями щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо. У разі застосування резервного методу мають зазначатися докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митний орган наділений повноваженнями перевіряти правильність визначення декларантом митної вартості, однак реалізація таких повноважень повинна здійснюватися у визначений законом спосіб та за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявлених відомостей.

При цьому саме по собі виявлення формальних недоліків у документах або ненадання всіх додатково витребуваних документів не є безумовною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості, якщо подані документи у своїй сукупності дозволяють встановити фактично сплачену або належну до сплати ціну товару та числові значення обов`язкових складових митної вартості.

Аналогічний правовий підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №480/4423/18.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд насамперед перевіряє наведені митним органом підстави невизнання заявленої митної вартості.

Щодо документального підтвердження ціни товару та здійснених платежів суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання домовленостей із компанією Yangzhou Unusual Daily Chemical Co., Ltd. позивачем здійснено три платежі на загальну суму 7 656,00 дол. США, що відповідає вартості товару, зазначеній у комерційному інвойсі від 22.05.2026 №TO-DAZHI09.

Зокрема, за рахунком-проформою від 21.04.2026 на суму 6 960,00 дол. США здійснено платежі від 23.04.2026 на суму 2 088,00 дол. США та від 27.05.2026 на суму 4 872,00 дол. США.

Додаткову суму 696,00 дол. США сплачено 16.07.2026 відповідно до рахунка-проформи від 26.05.2026.

Відповідно до рахунка-проформи від 26.05.2026 на суму 696,00 дол. США передбачено умови щодо оплати депозиту та доставки протягом 90 днів.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, оплата за вказаним рахунком-проформою здійснена згідно з банківським платіжним документом від 16.07.2026 №10JBKLQ7, тобто після експорту товару, який відповідно до митної декларації країни відправлення від 28.05.2026 №792820260000040639 відбувся 28.05.2026.

Разом із тим суд зазначає, що здійснення оплати товару після його відвантаження саме по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки за змістом статті 58 Митного кодексу України ціна договору охоплює як фактично сплачену ціну, так і ціну, що підлягає сплаті за оцінювані товари.

При цьому банківською платіжною інструкцією від 16.07.2026 №10JBKLQ7 підтверджується перерахування 696,00 дол. США за товар із посиланням на рахунок від 26.05.2026, а сукупна сума здійснених позивачем платежів становить 7 656,00 дол. США, що відповідає фактурній вартості товару за інвойсом від 22.05.2026 №TO-DAZHI09.

Відповідач не обґрунтував, яким чином здійснення останнього платежу після експорту товару свідчить про недостовірність фактично сплаченої ціни або впливає на числове значення митної вартості.

Суд також враховує, що окремого зовнішньоекономічного контракту між позивачем і продавцем товару до митного оформлення не подавалося.

Однак частина друга статті 53 Митного кодексу України прямо передбачає можливість подання документа, який замінює зовнішньоекономічний договір (контракт).

Тому відсутність договору, оформленого як єдиний письмовий документ, сама по собі не може бути безумовною підставою для невизнання митної вартості за основним методом, якщо зміст домовленостей сторін щодо предмета, кількості, ціни та умов поставки підтверджується іншими належними документами.

У цьому випадку такі відомості містяться в рахунках-проформах, комерційному інвойсі, банківських платіжних документах та товаросупровідних документах, які були надані митному органу.

При цьому митниця не довела, що відсутність окремого письмового контракту призвела до неможливості встановити фактично сплачену ціну товару або конкретну складову його митної вартості.

Щодо копії митної декларації країни відправлення суд зазначає, що цей документ має оцінюватися у сукупності з іншими доказами, які безпосередньо підтверджують умови продажу товару позивачу.

Наявність у такій декларації відмінного від комерційного інвойсу вартісного показника сама по собі не свідчить про недостовірність задекларованої позивачем ціни, оскільки вартість товару під час його експорту та ціна конкретної операції з продажу імпортеру не обов`язково є тотожними.

Крім того, митниця у графі 33 оскаржуваного рішення не визначила відмінність відповідних цінових показників як самостійну підставу коригування, не обґрунтувала їх співвідношення та не встановила, що саме відомості декларації країни відправлення відображають ціну операції між позивачем та продавцем, а не іншої господарської операції.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав вважати, що наведені митницею зауваження щодо документального підтвердження ціни товару доводять неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Щодо транспортних витрат суд зазначає таке.

Як встановлено судом, поставка товару здійснювалася на умовах EXW Yangzhou, China.

Зазначені умови передбачають покладення на покупця витрат, пов`язаних із транспортуванням товару від погодженого місця поставки, а тому відповідні витрати до місця ввезення на митну територію України підлягали врахуванню при визначенні митної вартості.

Матеріали справи містять договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 14.04.2026, укладений із Langowski Logistics, рахунок-фактуру від 26.06.2026 №FH/LGI/000233/06/2026 на суму 4 935,00 дол. США та платіжну інструкцію від 17.07.2026 №12JBKLQ7.

Зазначені документи підтверджують погодження вартості транспортно-експедиторських послуг та здійснення їх оплати.

Суд звертає увагу, що до митної вартості товару включено всю суму за рахунком-фактурою Langowski Logistics, а не окремі її складові.

Тому посилання митниці на відсутність відображення витрат на навантаження та розвантаження у графі 21 декларації митної вартості не доводить їх фактичного невключення до митної вартості товару.

Для встановлення заниження митної вартості за цією підставою митний орган повинен був визначити конкретні витрати, які не охоплювалися вже включеною до митної вартості сумою 4 935,00 дол. США, та обґрунтувати необхідність їх додаткового врахування.

Проте такого обґрунтування оскаржуване рішення не містить.

Щодо відсутності акта наданих послуг суд враховує, що пунктом 8 договору від 14.04.2026 передбачено направлення експедитором підтвердження виконання замовлення після його виконання та на письмову вимогу клієнта.

Матеріали справи не містять відомостей про пред`явлення позивачем такої письмової вимоги та виникнення у зв`язку з цим обов`язку експедитора направити відповідний акт.

Водночас факт погодження вартості послуг та їх оплати підтверджується рахунком-фактурою і банківським платіжним документом.

За таких обставин ненадання окремого акта виконаних послуг не спростовує відомостей інших документів щодо вартості зазначеного перевезення.

Щодо автомобільного перевезення суд встановив, що до митного оформлення надано заявку №0010/07/2026, автотранспортну накладну від 22.07.2026, транзитну декларацію Т1 від 22.07.2026 №26PL445010NUM0Q9K6 та довідку про транспортні витрати від 24.07.2026.

Зазначені документи містять відомості про маршрут перевезення, товар, транспортні засоби та вартість транспортних послуг.

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 24.07.2026 загальна вартість автомобільного перевезення становила 53 717,37 грн, з яких 21 180,76 грн припадало на перевезення до митного кордону України.

Саме зазначену частину транспортних витрат декларант включив до заявленої митної вартості товару.

Суд враховує, що у графі 23 автотранспортної накладної зазначено TRANS4UA LTD, а довідку про транспортні витрати видано ТОВ “АНІКО КАРГО”.

Водночас зазначення різних суб`єктів господарювання у документах щодо організації та фактичного виконання перевезення саме по собі не свідчить про недостовірність вартості транспортних послуг.

За змістом Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор може залучати до виконання своїх зобов`язань інших осіб.

Разом з тим суд бере до уваги, що відповідно до статті 9 цього Закону витрати експедитора на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, повинні мати належне документальне підтвердження.

Отже, розбіжність між особою, яка видала довідку про транспортні витрати, та фактичним перевізником могла бути підставою для додаткової перевірки митним органом відповідних відомостей.

Проте у цій справі митниця не встановила конкретної неврахованої суми транспортних витрат, не навела іншого документально підтвердженого розміру вартості перевезення та не пояснила, чому відомості заявки, автотранспортної накладної, транзитної декларації і довідки про транспортні витрати у своїй сукупності не дозволяють перевірити заявлений розмір витрат до митного кордону України.

Крім того, відповідно до умов заявки оплата перевезення передбачалася після отримання документів та рахунків.

Відсутність банківського документа щодо оплати автомобільного перевезення на дату митного оформлення не доводить, що такі витрати не виникли або що зазначена у транспортних документах вартість є недостовірною.

Суд також враховує, що Митний кодекс України не встановлює виключного виду документа, яким мають підтверджуватися транспортні витрати.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, у якій зазначено, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом їх підтвердження, оскільки законодавство не обмежує доказування таких витрат виключно фінансовими або бухгалтерськими документами.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.12.2020 у справі №810/2463/17, щодо необхідності належного документального підтвердження транспортних витрат у разі залучення експедитором фактичного перевізника.

Разом із тим суд зазначає, що обставини вказаної справи не є тотожними обставинам спору, який розглядається, оскільки у цій справі декларантом подано документи щодо конкретного автомобільного перевезення, зокрема заявку від 22.07.2026 №0010/07/2026, автотранспортну накладну від 22.07.2026, транзитну декларацію від 22.07.2026 №26PL445010NUM0Q9K6 та довідку про транспортні витрати від 24.07.2026, які у сукупності містять відомості про маршрут перевезення, товар та заявлену вартість транспортних послуг до митного кордону України.

Отже, наведений відповідачем правовий висновок Верховного Суду не спростовує належності поданих позивачем документів як доказів транспортних витрат, оскільки такі документи підлягають оцінці у сукупності, з урахуванням фактичних обставин конкретної поставки. При цьому сама по собі відмінність між особою, яка організовувала перевезення, та фактичним перевізником, зазначеним в автотранспортній накладній, не свідчить про недостовірність заявленої вартості транспортних послуг.

Відповідач не встановив конкретних розбіжностей у числових значеннях транспортних витрат, не навів доказів їх фактичного здійснення в іншому розмірі та не обґрунтував, які саме відомості, необхідні для перевірки заявленої складової митної вартості, неможливо встановити на підставі поданих документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені митним органом зауваження щодо документального підтвердження автомобільного перевезення не є достатніми для висновку про недостовірність заявленого розміру транспортних витрат та неможливість визначення митної вартості товару за основним методом.

Щодо ненадання перекладу митної декларації країни відправлення суд зазначає таке.

Статтею 254 Митного кодексу України врегульовано питання мови документів, які подаються для здійснення митного контролю та митного оформлення.

За змістом зазначеної норми вимога щодо перекладу документів має бути пов`язана з необхідністю перевірки відомостей, які містяться в таких документах.

Однак у графі 33 оскаржуваного рішення митний орган обмежився посиланням на відсутність перекладу митної декларації країни відправлення, не зазначивши, які саме відомості цього документа були необхідними для перевірки заявленої митної вартості та чому їх неможливо було встановити з інших документів.

Суд враховує, що ціна товару та відомості про її оплату підтверджувалися комерційним інвойсом, рахунками-проформами та банківськими платіжними документами.

У постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №815/5838/17 також наголошено на необхідності обґрунтування вимоги митного органу щодо перекладу документів та встановлення того, чи впливає відсутність такого перекладу на можливість перевірки заявленої митної вартості.

Відтак саме по собі ненадання перекладу декларації країни відправлення, без належного обґрунтування необхідності такого перекладу для перевірки конкретних числових показників, не є достатньою підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо висновку ДП “Держзовнішінформ” від 20.07.2026 №03-3/3902 суд зазначає, що зазначений документ є додатковим джерелом інформації про вартісні характеристики товару.

Водночас основним джерелом підтвердження фактично сплаченої або належної до сплати ціни товару при застосуванні першого методу визначення митної вартості є документи, які безпосередньо стосуються відповідної господарської операції.

Тому навіть за наявності недоліків у висновку спеціалізованої експертної організації такі недоліки не можуть автоматично спростовувати відомості комерційного інвойсу та банківських платіжних документів.

Крім того, суд звертає увагу, що у графі 33 оскаржуваного рішення відповідач послався на Національний стандарт №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, зазначивши його затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1140.

Натомість зазначений Національний стандарт затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440.

При цьому відповідач не обґрунтував, яким чином наведені зауваження до змісту експертного висновку свідчать про недостовірність фактично сплаченої позивачем ціни товару або про неврахування обов`язкових складових його митної вартості.

Отже, зазначені доводи митного органу не є достатніми для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за основним методом.

Щодо ненадання декларантом усіх додатково витребуваних документів суд зазначає таке.

Митний орган має право витребувати додаткові документи за наявності передбачених законом підстав, однак таке витребування має бути спрямоване на усунення конкретних сумнівів щодо заявленої митної вартості.

При цьому ненадання всього переліку витребуваних документів може бути підставою для невизнання митної вартості за основним методом лише за умови, що документи, які вже подано декларантом, є недостатніми або не дозволяють усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності відповідних відомостей.

Натомість у цій справі митний орган запропонував надати, зокрема, транспортні та банківські документи, хоча частина документів відповідних категорій уже перебувала в його розпорядженні.

Відповідач не конкретизував належним чином, які саме відомості, необхідні для перевірки числових значень митної вартості, були відсутні в кожному з поданих документів та яким чином надання додаткових документів мало усунути відповідні сумніви.

Водночас ненадання документів, які не складалися, не існували або не стосувалися оцінюваної господарської операції, саме по собі не доводить недостовірності заявленої митної вартості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені у графі 33 оскаржуваного рішення зауваження не були належним чином пов`язані митним органом із конкретним неправильним числовим значенням ціни товару або обов`язкової складової його митної вартості.

Разом з тим суд наголошує, що наявність у митного органу сумнівів щодо достовірності документів та правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості є різними правовими питаннями.

Навіть за наявності обґрунтованих підстав для додаткової перевірки документів митний орган зобов`язаний належним чином довести правомірність обраного методу визначення митної вартості та обґрунтувати числове значення скоригованої вартості.

Оцінюючи застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості, суд виходить із такого.

Як встановлено судом, за основу для коригування митної вартості товару відповідач використав митну декларацію від 27.05.2026 №UA500580/2026/006061, за якою здійснювалося митне оформлення одноразових тапочок для готелів або спа-салонів, торговельної марки BIGROSSE, виробництва Quanzhou Footwear Investment Co., Ltd., у кількості 3 000 пар.

Натомість предметом оцінюваної поставки є одноразові готельні тапочки з коралового флісу виробництва Yangzhou Unusual Daily Chemical Co., Ltd. у кількості 26 400 пар.

Отже, оцінюваний товар та товар, митна вартість якого використана відповідачем для коригування, мають відмінності щодо виробника, торговельної марки та обсягу партії.

При цьому кількість товару за оцінюваною поставкою у 8,8 раза перевищує кількість товару, зазначену у митній декларації, використаній митницею як джерело інформації.

Суд звертає увагу, що розмір партії товару є однією з комерційних характеристик, яка може впливати на формування ціни одиниці товару.

Водночас митниця у графі 33 оскаржуваного рішення прямо зазначила, що коригування на обсяг партії та умови поставки не здійснювалося.

Проте відповідач не навів належного обґрунтування того, чому встановлені відмінності в обсягах поставок та інших комерційних характеристиках не потребували відповідних коригувань.

Крім того, оскаржуване рішення не містить достатнього аналізу характеристик оцінюваного та порівнюваного товарів, зокрема особливостей матеріалів, конструкції, умов виробництва, комерційного рівня поставки та інших обставин, які могли впливати на їх ціну.

Самого лише зазначення коду товару, його загального найменування, номера митної декларації та рівня митної вартості недостатньо для обґрунтування застосування відповідного цінового показника до конкретної оцінюваної поставки.

При цьому митниця не пояснила, чому митна вартість товару іншого виробника, ввезеного в істотно меншій кількості, може бути застосована до оцінюваного товару без будь-якого коригування.

Зазначення у рішенні про відсутність у митного органу інформації для застосування попередніх другорядних методів також не звільняє відповідача від обов`язку обґрунтувати застосування резервного методу та достовірність використаної вартісної основи.

Суд наголошує, що резервний метод визначення митної вартості не передбачає можливості довільного перенесення вартісного показника іншої господарської операції на оцінювану поставку без урахування її фактичних та комерційних характеристик.

У постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №1.380.2019.002933 викладено правовий висновок щодо необхідності дотримання вимог статті 55 Митного кодексу України та Правил, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, при використанні митним органом цінової інформації з попередніх митних оформлень.

Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на необхідність зазначення не лише номера та дати митної декларації, використаної як джерело інформації, а й належних пояснень щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки та інші комерційні умови.

Наведений правовий висновок є застосовним до спірних правовідносин, оскільки відповідач визначив митну вартість за резервним методом, використавши вартісний показник іншої поставки без належного обґрунтування її порівнюваності з оцінюваним товаром.

Суд наголошує, що обов`язок належного обґрунтування рішення про коригування митної вартості покладається саме на митний орган, який приймає таке рішення.

Відсутність належного обґрунтування обраного джерела цінової інформації, порівнюваності товарів та підстав нездійснення коригувань на відмінності у комерційних умовах свідчить про недотримання відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності визначення митної вартості товару за резервним методом на рівні 31 706,40 дол. США.

При цьому сам факт наявності в інформаційних базах митних органів відомостей про митне оформлення товарів за вищою митною вартістю не є достатнім доказом неправильності визначення митної вартості за ціною конкретної господарської операції.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

При цьому суб`єкт владних повноважень не може, за встановленим цією нормою загальним правилом, посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи оцінює правомірність саме рішення Волинської митниці від 28.07.2026 №UA205140/2026/000133/2 та тих підстав його прийняття, які наведені у графі 33 цього рішення.

Суд не уповноважений самостійно доповнювати оскаржуване рішення новими підставами коригування митної вартості, які не були належним чином встановлені та обґрунтовані відповідачем під час його прийняття.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд враховує, що окремі обставини, наведені митницею, могли бути підставою для додаткової перевірки достовірності заявлених відомостей, зокрема щодо документального оформлення зовнішньоекономічної операції та транспортних витрат.

Однак наявність таких сумнівів не звільняла відповідача від обов`язку належним чином установити підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтувати неможливість застосування основного методу та визначити скориговану митну вартість відповідно до вимог Митного кодексу України.

У спірному випадку відповідач не довів належними та достатніми доказами, що подані декларантом документи у своїй сукупності не дозволяли перевірити фактично сплачену ціну товару та обов`язкові складові його митної вартості.

Крім того, незалежно від оцінки окремих зауважень щодо первинних документів митниця не забезпечила належного обґрунтування числового значення митної вартості, визначеної за резервним методом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Волинської митниці від 28.07.2026 №UA205140/2026/000133/2 не відповідає вимогам обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняте з порушенням вимог статей 53-55, 57, 58, 64 Митного кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Отже, позов належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 211,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.08.2026 №46.

З огляду на задоволення позову за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у фактично сплаченій сумі 3 211,00 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн суд зазначає таке.

На підтвердження зазначених витрат представник позивача надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 11.08.2026 №11/08-1, рахунок-фактуру від 07.08.2026 №1037 на суму 5 000,00 грн та платіжну інструкцію від 09.08.2026 №45, відповідно до якої ТОВ “СПАТИ ГРУП” перерахувало Адвокатському бюро “КРЮЧКОВА” кошти в сумі 5 000,00 грн за оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.07.2026 №UA205140/2026/000133/2.

Водночас суд зауважує, що позивач, посилаючись на договір про надання правничої допомоги від 15.06.2026 №223-ЮП, копії зазначеного договору до матеріалів справи не долучив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши про відсутність договору про надання правничої допомоги та акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат”.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд повинен виходити з умов договору про надання правничої допомоги, а також доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

У цій справі подана позивачем платіжна інструкція від 09.08.2026 №45 підтверджує перерахування Адвокатському бюро “КРЮЧКОВА” коштів у сумі 5 000,00 грн за надання правничої допомоги, однак за відсутності договору про надання правничої допомоги суд позбавлений можливості встановити погоджені сторонами умови надання правничої допомоги, порядок обчислення гонорару та відповідність сплаченої суми умовам домовленості сторін.

При цьому рахунок-фактура від 07.08.2026 №1037 та попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 11.08.2026 №11/08-1 за відсутності договору не дають можливості перевірити погоджений сторонами порядок визначення вартості правничих послуг.

Крім того, матеріали справи не містять акта приймання-передачі наданих послуг або інших належних доказів, які б у сукупності з договором підтверджували погоджені сторонами умови та обсяг наданої правничої допомоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність договору про надання правничої допомоги, на який посилається позивач, та недостатність поданих доказів для встановлення погоджених сторонами умов і вартості наданих послуг, суд позбавлений можливості на час прийняття рішення вирішити питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.07.2026 №UA205140/2026/000133/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СПАТИ ГРУП” судовий збір у сумі 3 211,00 грн (три тисячі двісті одинадцять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “СПАТИ ГРУП” (58002, Чернівецька область, Чернівецький район, місто Чернівці, вулиця Сімовича Василя, будинок 22, квартира 1; ідентифікаційний код юридичної особи 46024059).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя Н. В. Стецик