Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №140/10151/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10151/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення належного перерахунку (індексації) пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 з 01.03.2026; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести належний перерахунок (індексацію) пенсії шляхом послідовного збільшення зазначеного показника на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 з 01.03.2026 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

На переконання позивача, відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” передбачено застосування з 01.03.2025 коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115, а постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” – коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121 з 01.03.2026.

Однак відповідач, незважаючи на зазначені положення законодавства, не здійснив належного перерахунку пенсії із застосуванням указаних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який фактично враховується для обчислення пенсії позивача.

03.03.2026 позивач звернувся до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо проведення належної індексації пенсії за 2025– 2026 роки.

Листом від 27.03.2026 №6715-5609/В-02/8-0300/26 відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку.

15.05.2026 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про проведення належної індексації пенсії, однак листом від 11.06.2026 №14774-12746/В-02/8-0300/26 відповідач повідомив про відсутність підстав для застосування коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 при обчисленні пенсії.

Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачу з 03.04.2021 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідач посилається на те, що перерахунок пенсії здійснюється відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, з урахуванням особливостей, установлених постановами Кабінету Міністрів України на відповідний рік.

Також відповідач зазначає, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №140/4066/24 проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2022– 2024 роки.

Водночас відповідач вважає, що проведення індексації пенсії за 2025-2026 роки у визначеному позивачем порядку не передбачено чинним законодавством, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій не погодився із запереченнями відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог.

31.08.2026 позивач подав заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, у якій підтримав вимоги щодо проведення перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 з 01.03.2025 та 1,121 з 01.03.2026 і виплати недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.03.2025.

Крім того, позивач додатково просив зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити виплату перерахованої та невиплаченої суми пенсії із загальних видатків Пенсійного фонду України на відповідний вид пенсії.

Ухвалою суду від 30.09.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо проведення перерахунку (індексації) та виплати пенсії за період з 01.03.2025 по 02.02.2026.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та залишено позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог щодо проведення перерахунку (індексації) та виплати пенсії за період з 01.03.2025 по 02.02.2026.

Іншою ухвалою суду від 13.10.2026 продовжено розгляд справи в частині позовних вимог, не залишених без розгляду.

Отже, предметом судового розгляду в цій справі є правомірність непроведення відповідачем перерахунку пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 за 2025 рік починаючи з 03.02.2026 та коефіцієнта збільшення 1,121 з 01.03.2026, а також обґрунтованість вимоги щодо здійснення виплати перерахованої пенсії із загальних видатків Пенсійного фонду України на відповідний вид пенсії.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області з 03.04.2021 як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №140/4066/24, яке набрало законної сили 03.12.2024, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотриманих сум пенсії внаслідок індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати у розмірах 1,14 та 1,197 з 15.10.2023, а коефіцієнта 1,0796 – з 01.03.2024.

З наявного у матеріалах справи рішення про перерахунок пенсії від 29.09.2025 №032350013193 вбачається, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача на виконання зазначеного судового рішення.

За результатами такого перерахунку середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 22014,03 грн, страховий стаж – 41 рік 6 місяців 26 днів, коефіцієнт страхового стажу – 0,41500.

Розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” становив 9135,82 грн, доплата за понаднормовий стаж – 141,66 грн, а загальний розмір пенсійної виплати – 9277,48 грн.

Зазначений розмір пенсії визначено за період з 01.03.2025 по 01.04.2026.

Водночас із рішення про перерахунок пенсії від 26.03.2026 вбачається, що відповідачем з 01.04.2026 проведено перерахунок пенсії позивача у зв`язку зі збільшенням страхового стажу.

За результатами такого перерахунку страховий стаж позивача становив 42 роки 10 місяців 26 днів, коефіцієнт страхового стажу – 0,42833, розмір пенсії за віком – 9429,27 грн, доплата за понаднормовий стаж – 181,65 грн, загальний розмір пенсії – 9610,92 грн.

При цьому середньомісячний заробіток, який використовувався для обчислення пенсії, залишився незмінним та становив 22014,03 грн.

Отже, наявні у матеріалах справи розрахунки підтверджують, що при проведенні перерахунку пенсії позивача у 2025– 2026 роках відповідач не здійснив послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121.

03.03.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо проведення належної індексації пенсії за 2025– 2026 роки.

Листом від 27.03.2026 №16715-5600/В-02/8-0300/26 відповідач повідомив про відсутність підстав для відповідного перерахунку.

15.05.2026 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою щодо застосування під час індексації пенсії коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121.

Листом від 11.06.2026 №14774-12746/В-02/8-0300/26 відповідач повідомив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №140/4066/24 проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення за 2022– 2024 роки.

При цьому зазначено, що для проведення індексації пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №209 та №236 використовуються показники середньої заробітної плати у розмірах 8913,83 грн та 9992,40 грн відповідно, а підстави для застосування коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 до пенсії позивача відсутні.

Не погоджуючись із таким порядком обчислення пенсії, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із такого.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі – Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

На виконання зазначених положень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 20.02.2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок №124).

Вказаним Порядком визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

При цьому пунктом 7 Порядку №124 передбачено застосування збільшеного відповідно до цього Порядку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” встановлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” установлено, що з 01.03.2026 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених цією постановою.

Отже, спірним у цій справі є питання щодо застосування під час індексації пенсії позивача у 2025– 2026 роках відповідних коефіцієнтів збільшення саме до показника середньої заробітної плати, який фактично враховується для обчислення його пенсії.

Вирішуючи це питання, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, прийнятій Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що положення пункту 5 Порядку №124 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню на відповідний коефіцієнт індексації.

Так, частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, тоді як пункт 5 Порядку №124 передбачає застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017.

Верховний Суд виходив із того, що у випадку суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам закону застосуванню підлягають норми закону як акта вищої юридичної сили.

З огляду на це Судова палата дійшла висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, положень пункту 5 Порядку №124 у частині, яка не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV, є протиправним.

Абзаци перший та другий пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення відповідної пенсії.

Застосовуючи наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду до встановлених обставин справи, суд враховує, що пенсію ОСОБА_1 призначено з 03.04.2021, а рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №140/4066/24 уже встановлено право позивача на індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення за 2022-2024 роки.

Таким чином, при проведенні індексації пенсії у 2025 році відповідач повинен був виходити з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який фактично враховувався для обчислення пенсії позивача з урахуванням виконання зазначеного судового рішення.

Саме до цього показника підлягав застосуванню коефіцієнт збільшення 1,115, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209.

У свою чергу, при проведенні наступної індексації з 01.03.2026 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 застосуванню підлягав коефіцієнт збільшення 1,121 до показника середньої заробітної плати, збільшеного за результатами попередньої індексації.

Отже, проведення індексації пенсії позивача за 2025-2026 роки повинно здійснюватися шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично враховується для обчислення його пенсії, на коефіцієнти 1,115 та 1,121.

При цьому застосування відповідачем передбачених постановами Кабінету Міністрів України спеціальних механізмів збільшення пенсійних виплат не може змінювати визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV порядок індексації показника середньої заробітної плати, який використовується для обчислення пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перерахунків пенсії позивача за 2025– 2026 роки відповідачем не забезпечено послідовного збільшення відповідного показника середньої заробітної плати із застосуванням коефіцієнтів 1,115 та 1,121.

Натомість у листах від 27.03.2026 та від 11.06.2026 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення індексації пенсії у визначеному ним порядку.

З такими висновками відповідача суд не погоджується, оскільки вони суперечать положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV та наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Разом із тим суд враховує, що ухвалою від 13.10.2026 позовну заяву в частині позовних вимог щодо перерахунку (індексації) та виплати пенсії за період з 01.03.2025 по 02.02.2026 залишено без розгляду.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За таких обставин суд не вирішує по суті вимоги про перерахунок та виплату пенсії за період, який залишено без розгляду.

Водночас застосування коефіцієнта збільшення 1,115, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, є необхідним для належного обчислення пенсії позивача за період починаючи з 03.02.2026.

Крім того, з 01.03.2026 при проведенні наступної індексації застосуванню підлягає коефіцієнт збільшення 1,121 до показника середньої заробітної плати, збільшеного за результатами попередньої індексації.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121, а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,115 починаючи з 03.02.2026 та з послідовним застосуванням коефіцієнта 1,121 з 01.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги позивача, викладеної у заяві про зміну (уточнення) позовних вимог, про зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованої та невиплаченої суми пенсії із загальних видатків Пенсійного фонду України на відповідний вид пенсії, суд зазначає таке.

Закон №1058-IV визначає правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, джерела формування коштів Пенсійного фонду України, порядок їх використання та механізм фінансування пенсійних виплат.

Відповідно до положень статей 71, 72, 73 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду України формуються з визначених законом джерел та використовуються на цілі, передбачені цим Законом, зокрема на виплату пенсій.

Обов`язок щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій покладається на відповідні органи Пенсійного фонду України в межах визначених законодавством повноважень.

При цьому порядок фінансування пенсійних виплат, розподілу коштів та здійснення відповідних видатків належить до організаційно-фінансової діяльності Пенсійного фонду України, що здійснюється відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок та виплату пенсії у визначеному судом порядку.

Такий спосіб захисту забезпечує відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення та покладає на відповідний орган Пенсійного фонду України обов`язок виконати судове рішення.

Натомість визначення судом конкретного джерела фінансування відповідних пенсійних виплат, зокрема шляхом зобов`язання здійснити їх саме із загальних видатків Пенсійного фонду України на відповідний вид пенсії, не є необхідним для ефективного захисту порушеного права позивача.

При цьому суд враховує, що позивач не оскаржує конкретного рішення відповідача щодо відмови у фінансуванні пенсійної виплати з відповідного джерела, а спір між сторонами виник щодо правильності проведення індексації пенсії.

Отже, питання визначення джерела фінансування пенсійної виплати не становить самостійного предмета встановленого у цій справі порушення права позивача.

Крім того, зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до цього судового рішення є достатнім способом захисту порушеного права та не потребує додаткового визначення судом порядку фінансування таких виплат.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити виплату перерахованої та невиплаченої суми пенсії саме із загальних видатків Пенсійного фонду України на відповідний вид пенсії.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, які залишилися на розгляді суду, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивач квитанцією від 31.07.2026 сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Оскільки позовні вимоги щодо проведення індексації пенсії підлягають задоволенню, а відмова у задоволенні додаткової вимоги щодо визначення джерела фінансування виплати не змінює висновку суду про протиправність дій відповідача щодо відмови у належному перерахунку пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку (індексації) пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок (індексацію) та виплату пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 03 лютого 2026 року та шляхом послідовного збільшення зазначеного показника на коефіцієнти у розмірах 1,115 та 1,121 з 01 березня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Н. В. Стецик