Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №140/7727/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7727/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області) про визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-XII); зобов`язання зарахувати період проживання три роки станом на 01 січня 1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити і виплачувати пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з часу звернення до органу Пенсійного фонду України (а.с.29-35).

Позов обґрунтований тим, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи та 19 березня 2026 року за місцем проживання звернувся до відділу обслуговування громадян №4 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону №796-XII. Натомість отримав рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.

Із таким рішенням позивач не погоджується та вважає, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та надана органу Пенсійного фонду довідка від 15 травня 2026 року №1621/01-75/26 підтверджують проживання у зоні гарантованого добровільного відселення - у місті Камінь-Каширський Волинської області станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років. Позивач стверджує, що відомості диплому не можуть спростовувати факт проживання, оскільки на навчання у Луцькому індустріальному інституті він щодня добирався транспортом, а весь вільний від навчання час (зимові та літні канікули, вихідні та святкові дні), а також період проходження практики проводив у місті Камінь-Каширський. Також факт служби в армії не може впливати на реалізацію права на пенсію.

На переконання позивача, він має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII з урахуванням початкової величини зниження пенсійного віку (3 роки).

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.41-43). В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ у Львівській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 19 березня 2026 року. Документами, які були надані позивачем до заяви, підтверджено факт проживання (роботи) останнього у зоні гарантованого (добровільного) відселення станом на 01 січня 1993 року лише 7 місяців 9 днів. Оскільки обчислений період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення на 01 січня 1993 року становить менше трьох років, то відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно статті 55 Закону №796-XII зі зниженням пенсійного віку.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

19 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. На момент подання заяви вік позивача - 56 років 4 місяці.

Після формування працівниками ГУ ПФУ у Волинській області електронної пенсійної справи заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ Львівській області, рішенням якого від 27 березня 2026 року №032950009308 (а.с.22) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з тих підстав, що за наданими документами обчислений станом на 01 січня 1993 року період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 7 місяців 9 днів (менше трьох років).

Відмова у призначенні пенсії оскаржується у цьому спорі.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною першою статті 9 Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.

За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи – особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно частини першої статті 55 Закону № 796-XII є: 1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; 2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року; 3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону №796-XII (наведене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2025 року у справі №460/6098/24).

Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов`язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

Отже, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Постанова №106).

Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі – Порядок №22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2023 року №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.11), ОСОБА_1 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами і компенсаціями, встановленими Законом №796-ХІІ.

Однак суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є підставою для встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом №796-ХІІ.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 28 березня 2018 року у справі №333/2072/17, від 08 травня 2018 року у справі №708/1022/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №212/12245/13-а.

Суд, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом другим підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 перелік документів, що подається особою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII.

Вказаний висновок застосовано у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23, від 16 грудня 2025 року у справі №460/6098/24, від 25 березня 2026 року у справі №240/322/25.

Висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у такій категорії справ, викладені в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17 та від 17 червня 2020 у справі №572/456/17, зводяться до того, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Верховний Суд (постанови від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 27 березня 2026 року №032950009308 стала відсутність достатнього підтвердженого періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у визначений статтею 55 Закону №796-XII період, тобто станом на 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років).

Як видно з відомостей довідки Камінь-Каширської міської ради від 15 травня 2026 року №1621/01-75/26 (а.с.12) та витягу з Реєстру територіальної громади від 16 березня 2026 року №2026/004168125 (а.с.13) ОСОБА_1 з 15 вересня 1977 року по 01 липня 1986 року та з 29 липня 1992 року зареєстрований та проживає у місті Камінь-Каширський Волинській області.

Згідно з додатком 1 до Постанови №106 місто Камінь-Каширський Волинської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно зі змістом рішення від 27 березня 2026 року №032950009308, суб`єкт владних повноважень зарахував ОСОБА_1 період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення загальною тривалістю 7 місяців 9 днів станом на 01 січня 1993 року, що відповідає відомостям довідки Камінь-Каширської міської ради та витягу з Реєстру територіальної громади. Водночас предметом позову є вимоги позивача про зарахування до зазначеного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного населення навчання у вищому навчальному закладі - в Луцькому індустріальному інституті (з 01 вересня 1986 року по 03 липня 1988 року та з 29 серпня 1989 року по 24 червня 1992 року) і строкової військової служби за призовом (з 04 липня 1988 року по 28 серпня 1989 року).

Суд зазначає, що позивач не вперше звернувся до органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку та йому раніше було відмовлено у призначенні пенсії рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області й так само не було враховано період навчання в Луцькому індустріальному інституті та період проходження військової служби до періоду постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №140/11/24 (набрало законної сили 28 травня 2024 року) у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Чернігівській області, ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю. У цьому рішенні судом встановлено, що ОСОБА_1 навчався у Луцькому національному технічному університеті з 01 вересня 1986 року (наказ від 27 серпня 1986 року №2060-4-01) по 24 червня 1992 року (наказ від 27 червня 1992 року №103/с) на денній формі навчання, а з 04 липня 1988 року по 25 серпня 1989 року проходив військову службу поза зоною гарантованого добровільного відселення; інформація про місце та період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 01 липня 1986 року до 29 липня 1992 року відсутня. При цьому, судом зауважено, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до органу Пенсійного фонду за місцем проживання, надавши документи про місце його проживання у період з 01 липня 1986 року до 29 липня 1992 року та які усунуть невизначеність при перевірці виконання вимог, з якими закон пов`язує можливість призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

При зверненні до органу Пенсійного фонду повторно таких документів позивач не надав.

Позивач стверджує, що проживав у місті Камінь-Каширський під час навчання у Луцькому індустріальному інституті (зокрема, під час зимових та літніх канікул, вихідних та святкових днів, а також у період проходження практики).

Суд при розгляді цієї справи враховує, що законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи в зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 вказував, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).

Незважаючи на доводи позивача щодо його проживання в місті Камінь-Каширський на канікулах та під час практики, матеріали справи позбавлені належних та достовірних доказів, які б об`єктивно підтверджували конкретну тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення у ці періоди.

При цьому Верховний Суд у постанові від 25 березня 2026 року у справі №240/322/25 вказав, що тривалість літніх та зимових канікул має підтверджуватися наказами навчального закладу. Такі у справі відсутні.

Доказів дислокації військової частини, у якій позивач проходив строкову військову службу, в зоні радіаційного забруднення матеріали справи також не містять.

Отже, достатніх та достовірних доказів, які б беззаперечно підтверджували факт проживання/роботи/навчання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, про які наголошував суд у рішенні від 26 квітня 2024 року у справі №140/11/24, позивач ні відповідачу, ні суду не надав. Періоди проживання у зоні гарантованого добровільного відселення після 01 січня 1993 року не мають визначального (вирішального) правового значення.

Верховний Суд у постановах від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України суд дійшов висновку про те, що у ГУ ПФУ у Львівській області були відсутні правові та фактичні підстави для переведення позивача на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за заявою від 19 березня 2026 року, оскільки за наданими документами станом на 01 січня 1993 року період його фактичного постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Тому рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 27 березня 2026 року №032950009308 про відмову у призначенні пенсії є правомірним й у задоволенні позову належить відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 13814885) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк