Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №140/6495/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/6495/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготранссервіс-СВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс Лтд» про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради (далі – позивач) звернулося з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерготранссервіс-СВ”, про визнання протиправною та скасування вимоги від 16.01.2026 №130304-14/129-2026 в частині забезпечення відшкодування на користь Комунального некомерційного підприємства “Старовижівська багатопрофільна лікарня” матеріальної шкоди (збитків) на суму 366783,26 грн (в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із Товариством з обмеженою відповідальністю “Енерготранссервіс-СВ”), заподіяної внаслідок оплати завищеної вартості послуг з теплопостачання, відповідно до норм статей 11, 16, 22, 526, 610, 611, 623, 1166, 1212 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області відповідно до п. 2.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2025 року з 20.10.2025 по 31.12.2025 проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради за період із 01.01.2021 по 30.09.2025, за результатами якої складено акт ревізії від 07.01.2026 № 130304-22/001.

Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області зобов`язало позивача щодо пункту 9 порушення зазначеного у вимозі від 16.01.2026 № 130304-14/129-2026 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства: - забезпечити відшкодування на користь КНП «Старовижівська БЛ» матеріальної шкоди (збитків) на суму 366 783,26 грн (в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із ТОВ «Енерготранссервіс-СВ»), заподіяної внаслідок оплати завищеної вартості послуг з теплопостачання, відповідно до норм статей 11, 16, 22, 526, 610, 611, 623, 1166, 1212 ЦКУ.

Вважає, що Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області не довело належними, допустимими та достатніми доказами необґрунтованість застосування ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» та ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» встановлених виконавчим комітетом Старовижівської селищної ради тарифів на теплову енергію в частині врахування транспортування. А також не доведено, що виконання укладених угод з постачання теплової енергії третіми особами позивачу, відбувалось в порушення з затвердженими тарифами органом місцевого самоврядування.

Стверджує, що зазначені суб`єкти господарювання мали правові підстави для здійснення господарської діяльності виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за декларативним механізмом, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України №314.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову в адміністративній справі за позовом Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготранссервіс-СВ» про визнання протиправною та скасування вимоги в частині; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс Лтд».

У своєму відзиві відповідач не погоджується із обґрунтуваннями позивача, вважає оскаржуване рішення таким, що винесене у межах повноважень органів державного фінансового контролю, у спосіб, визначений законодавством, та з урахуванням висновків Верховного Суду. З огляду на зазначене, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав свою позицію наведену у позові та просив його задовольнити.

Представник відповідача у запереченні (на відповідь на відзив) підтримав свою позицію викладену у відзиві та просив відмовити в задоволенні позову.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготранссервіс-СВ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс Лтд» надані пояснення, у яких зазначили, що позовна вимога Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 02.01.2020 між Комунальним некомерційним підприємством «Старовижівська центральна районна лікарня» (правонаступник - КНП «Старовижівська БЛ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготранссервіс-СВ» укладено договір про закупівлю (пара та гаряча вода) №5 (далі - Договір №5).

Відповідно до п. 1.1. Договору №5 учасник зобов`язується надати Замовнику послугу, зазначену в п.1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору №5 найменування послуг - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води; Єдиний закупівельний словник (ДК 021:2015) 09320000-8 ) (далі - Послуги). Послуги за цим Договором передбачають поставку теплової енергії Замовнику за допомогою технічних засобів передачі у вигляді гарячої води для опалення. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Пунктом 3.1. Договору №5 визначено, що ціна Договору становить: місцевий бюджет на суму 1 998 323,86 грн та власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства) на суму 34 263,14 грн, що становить загальну суму 2 032 587,00 грн., та складається із суми очікуваної вартості поставки теплової енергії протягом періоду з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р.

22.01.2020 сторони додатковою угодою до Договору №5 погодили п.3.1. Договору №5 викласти в такій редакції «ціна договору становить місцевий бюджет на суму 976 300,00 грн, власний бюджет (кошти господарської діяльності підприємства) на суму 18 680,00 грн та кошти за рахунок відновлення орендарів 41 639,00 грн, що становить загальну суму 1036619,00 грн.

Відповідно до п. 5.4. Договору №5 облік спожитої теплової енергії здійснюється у відповідності до показів приладу комерційного обліку, що встановлений на межі балансової та експлуатаційної відповідальності.

На виконання умов Договору №5 ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» протягом 2020 року поставлялась теплова енергія.

Так, станом на 01.01.2020 показник приладу обліку спожитої теплової енергії (лічильника) становив 513,2 Гкал.

Станом на 21.04.2020 показник лічильника становив 1276,784 Гкал.

Тобто, за період з 01.01.2020 по 21.04.2020 позивачу фактично надано теплову енергію у кількості 763,584 Гкал на загальну суму 1 431 781,09 грн.

Разом з цим за вказаний період замовником - КНП «Старовижівська ЦРЛ» оплачено теплову енергію лише в кількості 550,58 Гкал на суму 1 032 381,55 грн.

Отже, станом на 04.05.2020 борг КНП «Старовижівська ЦРЛ» перед ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» за отримані послуги з теплопостачання становив 213,00 Гкал на суму 399399,54 грн.

31.08.2020 між КНП «Старовижівська ЦРЛ» та ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» укладено договір про закупівлю послуг (пара та гаряча вода) №234 (далі - Договір №234).

Відповідно до п. 1.1. Договору №234 учасник зобов`язується надати Замовнику послугу, зазначену в п.1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору №234 найменування послуг - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води; Єдиний закупівельний словник (ДК 021:2015) 09320000-8 ) (далі - Послуги). Послуги за цим Договором передбачають поставку теплової енергії Замовнику за допомогою технічних засобів передачі у вигляді гарячої води для опалення. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Пунктом 3.1. Договору №234 визначено, що ціна Договору становить: місцевий бюджет 991 924,40 грн та власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства) на суму 4043,60 грн, що становить загальну суму 995 968,00 грн., та складається з очікуваної вартості поставки теплової енергії до 31.12.2020 та на термін достатній для проведення закупівлі на 2020 рік.

На виконання Договору №234 за період з 15.10.2020 по 01.01.2021 фактично надано послуг у кількості 487,88 Гкал на загальну суму 914 814,03 грн, з яких КНП «Старовижівська ЦРЛ» оплатило 415,613 Гкал на загальну суму 779 307,63 грн.

Тобто, заборгованість КНП «Старовижівська ЦРЛ» за спожиту теплову енергію за період з 15.10.2020 по 01.01.2021 становить 135 506,40 грн (72,267 Гкал).

Таким чином, у підсумку за 2020 рік станом на 01.01.2021 утворилась заборгованість КНП «Старовижівська ЦРЛ» перед ТОВ «Енерготранссервіс - СВ» за фактично отриману теплову енергію у кількості 285,267 Гкал на суму 534 905,94 грн, у тому числі:

213 Гкал на суму 399 399,54 грн - заборгованість за січень-квітень 2020 року;

72,267 Гкал на суму 135 506,40 – заборгованість за жовтень-грудень 2020 року.

22.01.2021 між КНП «Старовижівська ЦРЛ» та ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» укладено договір про закупівлю послуг (пара та гаряча вода) №14 (далі - Договір №14).

Відповідно до п. 1.1. Договору №14 учасник зобов`язується надати Замовнику послугу, зазначену в п.1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору №14 найменування послуг - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води; Єдиний закупівельний словник (ДК 021:2015) 09320000-8 ) (далі - Послуги). Послуги за цим Договором передбачають поставку теплової енергії Замовнику за допомогою технічних засобів передачі у вигляді гарячої води для опалення. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Пунктом 3.1. Договору №14 визначено, що ціна Договору становить 2 587 610,00 грн, без ПДВ.

28.12.2021 між КНП «Старовижівська ЦРЛ» та ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» укладено договір №391 (далі - Договір №391).

Відповідно до п. 1.1. Договору №391 учасник зобов`язується надати Замовнику послугу, зазначену в п.1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору №391 найменування послуг - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води; Єдиний закупівельний словник (ДК 021:2015) 09320000-8 ) (далі - Послуги). Послуги за цим Договором передбачають поставку теплової енергії Замовнику за допомогою технічних засобів передачі у вигляді гарячої води для опалення. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Пунктом 3.1. Договору №391 визначено, що ціна Договору становить 314771,60 грн, без ПДВ.

На виконання умов Договорів №14 та №391 за період з 01.01.2021 по 01.01.2022 ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» фактично надало позивачу послуги з теплопостачання у кількості 1168,629 Гкал.

За період з 01.01.2021 по 01.01.2022 КНП «Старовижівська ЦРЛ» оплачено ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» 1455,998 Гкал на загальну суму 2 857 850,09 грн.

За період з 01.01.2020 по 01.01.2022 ТзОВ «Енерготрансервіс-СВ» надало послуг з теплопостачання КНП «Старовижівська ЦРЛ» у кількості 2420,089 Гкал (1251,46Гкал за 2020 рік + 1168,629 Гкал за 2021 рік).

При цьому, за вказаний період КНП «Старовижівська ЦРЛ» оплачено поставлену теплову енергію в кількості 2422,191 Гкал.

Заборгованість позивача за поставлену теплову енергію у кількості 285,267 Гкал, яка утворилась перед ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» в 2020 році, була поступово сплачена в 2021 році за ціною нижчою на 47,56 грн за 1 Гкал.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2025 року з 20.10.2025 по 31.12.2025 рік проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради за період з 01.01.2021 по 30.09.2025, за результатами якої складено акт від 07.01.2026 №130304-22/001 та вимогу про усунення виявлених ревізією порушень законодавства №130304-14/129-2026.

Пунктом 9 порушення викладеного у вимозі – забезпечити відшкодування на користь КНП «Старовижівська БЛ» матеріальної шкоди (збитків) на суму 366 783,26 грн (в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із ТОВ «Енерготранссервіс-СВ»), заподіяної внаслідок оплати завищеної вартості послуг з теплопостачання, відповідно до норм статей 11, 16, 22, 526, 610, 611, 623, 1166, 1212 ЦКУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Згідно з приписами частини другої цієї статті орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 2 Закону №2939-XII визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до частин другої та третьої статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Держаудитслужби є: 1) реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; 2-1) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; 3) здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення визначено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Таким чином, Держаудитслужба здійснює фінансовий контроль шляхом проведення інспектування (ревізії) через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи, зокрема Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області.

Відповідно до пункту 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону №2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині другій статті 15 Закону №2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550).

Пунктом 2 Порядку №550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку №550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

Пунктом 16 Порядку №550 передбачено, що ревізія проводиться шляхом:

- документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об`єкта контролю, пов`язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об`єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи органу державного фінансового контролю керівник об`єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об`єкта контролю посадовим особам органу державного фінансового контролю забезпечується керівником об`єкта чи його заступником;

- фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціалістів органу державного фінансового контролю або інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від керівників об`єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб органу державного фінансового контролю та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб`єкта господарювання - виконавців робіт.

Відповідно до пункту 35 Порядку №550 результати ревізії оформляються актом.

Згідно з пунктами 45, 46 Порядку №550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Згідно з пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дають підстави для висновку про те, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата указала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23.02.2016 по справі №818/1857/14, і Велика Палата не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена ознаками правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема, стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з якою кореспондується пункт 50 Порядку №550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їхніх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову. За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 22.10.2020 у справі № 820/3089/17, від 31.05.2021 у справі №826/18686/16, від 31.08.2021 у справі №160/5323/20, від 02.11.2021 у справі № 420/6808/19, від 12.05.2022 у справі №620/4169/20, від 22.12.2022 у справі №826/13003/17, від 21.03.2023 у справі №560/4370/22.

Щодо визнання протиправною та скасування вимоги від 16 січня 2026 року №130304-14/129-2026 в частині забезпечення відшкодування на користь Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня» матеріальної шкоди (збитків) на суму 366783,26 грн (в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготранссервіс-СВ»), заподіяної внаслідок оплати завищеної вартості послуг з теплопостачання, відповідно до норм статей 11, 16, 22, 526, 610, 611, 623, 1166, 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання вказаних правових норм та положень Договорів №5, 234, 14 та 391 про постачання теплової енергії КНП «Старовижівська ЦРЛ» сплачувались кошти за надану теплову енергію.

При цьому кошти сплачувались по мірі надходження, будь-які виплати на користь Постачальника, що перевищують суми Договорів, Підприємством не здійснювались. Натомість мало місце поетапне часткове погашення заборгованості Підприємством за надану теплову енергію.

На сьогоднішній день заборгованість КНП «Старовижівська ЦРЛ» перед ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» відсутня.

В даному випадку ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» надавало теплову енергію відповідно до укладених Договорів №5, 234, 14 та 391 з дотриманням вимог в частині обсягів та строків.

КНП «Старовижівська ЦРЛ», в свою чергу, здійснювало оплату наданої теплової енергії в межах наявних грошових коштів, а також здійснювало погашення заборгованості перед Постачальником теплової енергії.

Таким чином, відсутні елементи господарського правопорушення в діях ТОВ «Енерготранссервіс-СВ», а відтак і підстави для стягнення майнової шкоди згідно з положеннями ст. 1166 ЦК України.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм вбачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене не договірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Однак, в даному випадку кошти в сумі 366 783,26 грн отримані ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» від КНП «Старовижівська БЛ» в якості оплати заборгованості за надану теплову енергію відповідно до укладених Договорів, і не являються безпідставно отриманими коштами.

Також Управлінням західного офісу держаудитслужби у Волинській області, проводилась зустрічна звірка в ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» за період з 01.01.2021 по 30.09.2025, щодо стану розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку КНП «Старовижівська БЛ», про що видана довідка №130304-22/029 від 21.11.2025 року. Вказаною довідкою, ревізорами Західного офісу держаудитслужби у Волинській області, підтверджені всі розрахунки за надані послуги з теплопостачання які надавалися ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» для потреб КНП «Старовижівська БЛ». Зокрема вказаною довідкою встановлено та підтверджено ревізорами, що в акті здачі-приймання робіт ( надання послуг ) від 23.02.2021 року №1, який в бухгалтерському обліку відображений в лютому 2021 року, внесені дані щодо обсягу теплової енергії спожитої в грудні 2020 року, в кількості 200,7 Гкал.

Правове регулювання порядку встановлення тарифів у сфері теплопостачання визначається, зокрема, Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до статті 13 цього Закону до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення тарифів на теплову енергію у випадках та порядку, передбачених законодавством.

Стаття 20 Закону України «Про теплопостачання» визначає загальні засади формування і встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання.

Для теплової енергії, що виробляється з використанням альтернативних джерел енергії, цією статтею передбачено спеціальний порядок визначення відповідних тарифів на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу у передбачених законом випадках.

Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, у тому числі на її виробництво, транспортування та постачання, крім тарифів, установлення яких законом віднесено до повноважень НКРЕКП.

Таким чином, законодавець прямо розмежував компетенцію щодо встановлення тарифів між НКРЕКП та органами місцевого самоврядування.

У спірних правовідносинах тарифи для ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» та ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» установлювалися виконавчим комітетом Старовижівської селищної ради.

Щодо ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» рішенням виконавчого комітету Старовижівської селищної ради від 24.11.2022 №116 встановлено тариф у розмірі 3154,72 грн/Гкал, рішенням від 25.10.2023 №135 – 3154,41 грн/Гкал, рішенням від 02.01.2024 №1 – 3598,82 грн/Гкал.

При цьому в рішеннях тариф прямо визначено як «тариф на теплову енергію (тариф на виробництво теплової енергії, на постачання та транспортування теплової енергії)».

Щодо ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» рішенням від 17.10.2024 №117 встановлено тариф 3598,82 грн/Гкал, рішенням від 30.01.2025 №3 – 3715,75 грн/Гкал, рішенням від 05.11.2025 №121 – 3702,73 грн/Гкал.

Зміст зазначених рішень свідчить про встановлення для третіх осіб тарифу на теплову енергію, який охоплює її виробництво, транспортування та постачання.

Отже, ні позивач КНП «Старовижівська багатопрофільна лікарня», ні ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ», ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» самостійно не визначали розмір відповідного тарифу.

Постачальники застосовували тариф, установлений уповноваженим органом місцевого самоврядування, а КНП «Старовижівська багатопрофільна лікарня» здійснювало оплату фактично отриманої теплової енергії за таким тарифом.

Матеріали справи не містять доказів того, що треті особи додатково до встановленого рішеннями виконавчого комітету тарифу самостійно нараховували окрему плату за транспортування теплової енергії.

Отже, твердження відповідача про «необґрунтоване застосування сумарного тарифу» фактично стосується не неправильного застосування третіми особами затвердженої ціни, а правомірності врахування транспортування у тарифі, який був встановлений уповноваженим органом місцевого самоврядування.

Суд враховує, що питання встановлення тарифу для ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» уже було предметом судового розгляду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 у справі №140/8167/22 розглянуто спір щодо рішення виконавчого комітету Старовижівської селищної ради від 24.11.2022 №116.

У зазначеній справі судом встановлено факт прийняття рішення №116, установлення його пунктом 1 для ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» тарифу 3154,72 грн за 1 Гкал, а також зміст цього тарифу як тарифу на теплову енергію, що включає її виробництво, постачання та транспортування.

Предметом судового дослідження був також механізм визначення тарифу відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

За результатами розгляду справи суд визнав протиправним та скасував пункт 2 рішення №116, яким передбачалося застосування нижчого тарифу – 2861,56 грн/Гкал.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» бере участь і в цій справі, а наведені обставини встановлені попереднім судовим рішенням безпосередньо щодо цього товариства.

Тому не потребують повторного доказування обставини щодо факту прийняття рішення №116, його змісту, встановлення тарифу 3154,72 грн/Гкал та того, що відповідним рішенням тариф визначено як такий, що охоплює виробництво, постачання та транспортування теплової енергії.

Разом з тим частина сьома статті 78 КАС України встановлює, що правова оцінка факту, надана судом при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Тому суд не надає рішенню у справі №140/8167/22 преюдиційного значення щодо обставин, які предметом цієї справи не були, зокрема щодо наявності у ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» права користування конкретними тепловими мережами у кожному спірному періоді.

Ці обставини суд досліджує самостійно.

Водночас установлені попереднім судовим рішенням фактичні обставини щодо рішення №116 та змісту затвердженого ним тарифу відповідачем не можуть розглядатися як такі, що потребують повторного доказування.

В умовах воєнного стану Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.03.2022 №314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану».

Цією постановою запроваджено спеціальний порядок набуття права на провадження визначених видів господарської діяльності шляхом безоплатного подання декларації про провадження господарської діяльності без необхідності отримання у звичайному порядку ліцензії, за винятком видів діяльності, визначених додатком 2 до постанови.

Після внесення відповідних змін до додатка 2 постанови №314 виняток у сфері теплопостачання стосувався діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, ліцензування якої здійснює НКРЕКП відповідно до закону.

Суд звертає увагу, що наведене нормативне формулювання стосується не всієї без винятку діяльності у сфері теплопостачання, а діяльності, ліцензування якої належить до компетенції НКРЕКП.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» 04.01.2023 подало декларації щодо провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та з постачання теплової енергії.

У поясненнях товариства зазначено декларації №017322/23 та №017324/23 від 04.01.2023, подані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №314.

Аналогічно матеріалами справи підтверджується наявність відповідних правових підстав у ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ».

Як убачається з його пояснень, ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» здійснювало діяльність з виробництва теплової енергії на підставі ліцензії №508 від 06.10.2017, а діяльність з транспортування та постачання теплової енергії – на підставі декларацій №012118/22 від 26.10.2022, поданих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №314.

Таким чином, щодо обох суб`єктів господарювання – ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» та ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» – матеріали справи містять відомості про набуття в передбаченому постановою №314 порядку права на здійснення саме тих видів господарської діяльності, правомірність яких поставлена відповідачем під сумнів.

Отже, відсутність у цих суб`єктів ліцензій на транспортування теплової енергії, оформлених у звичайному порядку, сама по собі не могла свідчити про незаконність відповідної діяльності, оскільки законодавством на період воєнного стану був установлений спеціальний декларативний механізм набуття такого права.

Разом з тим суд зазначає, що набуття права на здійснення діяльності за декларативним принципом не означало звільнення суб`єкта господарювання від матеріальних вимог до провадження відповідного виду діяльності.

Постановою №314 змінено порядок набуття права на провадження діяльності, однак не скасовано вимог законодавства, яких повинен дотримуватися суб`єкт під час фактичного її здійснення.

Це узгоджується зі змістом самої декларації, відповідно до якої суб`єкт господарювання підтверджує ознайомлення з вимогами законодавства щодо здійснення відповідної діяльності та зобов`язується їх дотримуватися.

Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 №308 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання.

Для діяльності з транспортування теплової енергії засобами провадження господарської діяльності є теплові мережі, якими здійснюється транспортування теплової енергії.

Водночас нормативні вимоги Ліцензійних умов частина 1 Розділу 4 «Технологічні вимоги провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії » передбачають, що теплові мережі, мають належати ліцензіату на праві власності, користування або перебувати у концесії.

Таким чином, законодавець передбачив декілька альтернативних правових підстав: право власності, право користування, концесія.

Ліцензійні умови не встановлюють вимоги про те, що єдиним можливим документом, який підтверджує користування тепловими мережами, повинен бути саме договір оренди.

Тому суд не погоджується з висновками відповідача, за яким сама відсутність договору оренди теплових мереж є достатньою підставою для висновку про відсутність у суб`єкта господарювання засобів провадження діяльності.

Такий підхід фактично звужує поняття «користування», прямо передбачене Ліцензійними умовами, до одного з можливих його різновидів – оренди.

Для доведення встановленого порушення відповідач повинен був встановити відсутність не лише договору оренди, а будь-якого належного документа, який відповідно до законодавства підтверджував право користування відповідними тепловими мережами.

Досліджені судом матеріали справи не підтверджують твердження відповідача про те, що теплові мережі не передавалися третім особам у користування.

Щодо ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» матеріали справи містять договір відповідального зберігання від 07.10.2024, за яким товариству передано відповідні теплові мережі.

При цьому зміст прав та обов`язків сторін за цим договором не обмежується лише зберіганням майна.

У договорі прямо зазначено, що відповідні мережі використовуються в єдиній системі теплопостачання з метою виробництва, транспортування та постачання теплової енергії до об`єктів КНП «Старовижівська багатопрофільна лікарня».

Також, договором прямо надано ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» право використовувати мережі для транспортування та постачання теплової енергії від котельні по вул. Шевченка, 6, у тому числі для КНП «Старовижівська багатопрофільна лікарня» та інших споживачів.

На товариство також покладено обов`язки щодо підтримання мереж у належному технічному стані та їх поточного ремонту.

Матеріалами щодо діяльності ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» також підтверджується використання ним відповідних засобів для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, про що третя особа повідомляла орган державного фінансового контролю та на що посилалася у своїх поясненнях.

Матеріали справи містять договір відповідального зберігання від 17.10.2022, за яким товариству передано відповідні теплові мережі.

При цьому зміст прав та обов`язків сторін за цим договором не обмежується лише зберіганням майна.

У договорі прямо зазначено, що відповідні мережі використовуються в єдиній системі теплопостачання з метою виробництва, транспортування та постачання теплової енергії до об`єктів КНП «Старовижівська багатопрофільна лікарня».

Також, договором прямо надано ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» право використовувати мережі для транспортування та постачання теплової енергії від котельні по вул. Шевченка, 6, у тому числі для КНП «Старовижівська багатопрофільна лікарня» та інших споживачів.

На товариство також покладено обов`язки щодо підтримання мереж у належному технічному стані та їх поточного ремонту.

Отже, матеріалами справи підтверджується не лише фактичне існування теплових мереж, якими теплова енергія переміщувалася від котельні до об`єктів споживача, а й наявність документального оформлення права відповідних суб`єктів використовувати такі мережі.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору відповідального зберігання поклажодавцем було прямо надано зберігачу право використовувати передані теплові мережі для транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання.

Отже, Цивільний кодекс України прямо допускає користування майном, переданим на зберігання, за наявності згоди поклажодавця.

У спірних правовідносинах така згода була надана безпосередньо умовами договору, яким передбачено право зберігача використовувати теплові мережі саме для транспортування та постачання теплової енергії.

Таким чином, суд доходить висновку, що зазначений договір підтверджує наявність у зберігача права користування тепловими мережами у розумінні Ліцензійних умов.

Відтак твердження відповідача про відсутність права користування тепловими мережами лише з тієї підстави, що вони не були передані за договором оренди, суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», транспортування теплової енергії це - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

У відзиві відповідач посилається на те, що зовнішні теплові мережі постачальникам у володіння, користування чи розпорядження не передавалися. Портібно зазначити, що чиним законодавством України не передбачено поняття зовнішні теплові мережі, в розумінні здійснення діяльності з транспортування теплової енергії.

Суд оцінює таке твердження критично, оскільки воно не узгоджується зі змістом документів, наявних у матеріалах справи.

Зокрема, щодо ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» та ТОВ «Енерготранссервіс-СВ» укладені письмові договори які прямо встановлють факт передачі мереж, так і право використовувати їх для транспортування та постачання теплової енергії.

Отже, фактично відповідач ототожнив відсутність оренди з відсутністю користування, хоча таке ототожнення не випливає зі спеціальних Ліцензійних умов.

Для підтвердження висновку про порушення відповідач повинен був надати правове обґрунтування того, чому прямо передбачене договором право використання мереж не може вважатися правом користування для цілей виконання Ліцензійних умов.

Таких мотивів оскаржувана вимога та матеріали відповідача належним чином не містять.

Матеріалами справи підтверджується фактичне виробництво, транспортування та постачання третіми особами та отримання КНП «Старовижівська багатопрофільна лікарня» теплової енергії.

Відповідач не встановив факту оплати позивачем теплової енергії, яка фактично не була поставлена або отримана.

Навпаки, зустрічними звірками підтверджувалися обсяги фактично поставленої теплової енергії та здійснені за неї розрахунки.

Щодо ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» у поясненнях наведено фактичні обсяги теплової енергії та застосування встановлених виконавчим комітетом тарифів.

ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» у своїх поясненнях також посилається на результати зустрічної звірки, якими підтверджено фактичні господарські операції з поставки теплової енергії КНП та розрахунки за встановленими тарифами.

При цьому фізично теплова енергія від котельні до будівель лікарні переміщувалася через відповідні теплові мережі.

Отже, відповідач не заперечує самого факту надходження теплової енергії до об`єктів позивача, а поставив під сумнів саме правову можливість врахування транспортування у вартості такої енергії.

Посилаючись на неправомірність транспортної складової тарифу, відповідач також використовує позицію відповідної довідки спеціаліста Держпродспоживслужби про неможливість застосування тарифу на транспортування у разі відсутності у суб`єкта господарювання відповідних технічних засобів.

Суд зазначає, що загальне твердження про те, що суб`єкт господарювання не може застосовувати тариф на транспортування за відсутності засобів для здійснення такого транспортування, саме по собі не є доказом відсутності таких засобів у ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» та ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд».

Для застосування такого висновку відповідач повинен був спочатку належними доказами встановити фактичну передумову – відсутність у відповідних суб`єктів засобів для провадження господарської діяльності і зокрема теплових мереж у власності, користуванні або концесії.

Матеріали справи, навпаки, містять документи про наявність в третіх осіб засобів для провадження господарської діяльності з виробництва транспортування та постачання теплової енергії таких як приміщеня котелень, теплогенеруючі установки, котельне обладнання, теплоносій відповідної температури, рециркуляційні та циркуляційні насоси для транспортування теплоносія, електроенергія для забезпечення діяльності котелень та для транспортування теплоносія, лічильники теплової енергії, та інше обладнання, а також теплові мережі які перебували у власності та в користуванні на підставі договору про відповідальне зберігання.

Крім того, суд враховує, що висновок спеціаліста Держпродспоживслужби, на який відповідач посилається у ході судового розгляду, складений у червні 2026 року, тобто після складання акта ревізії від 07.01.2026 та прийняття оскаржуваної вимоги від 16.01.2026.

Тому такий документ об`єктивно не міг бути фактичною підставою прийняття оскаржуваної вимоги на момент її формування.

Суд може оцінювати його як доказ, поданий у судовому процесі, однак він не усуває обов`язку відповідача довести фактичні обставини, покладені в основу рішення саме на момент його прийняття.

Встановлені обставини свідчать, що треті особи не встановлювали та не застосовували до Позивача тариф, вищий за тариф, затверджений виконавчим комітетом Старовижівської селищної ради.

Матеріалами справи також не встановлено факту окремого додаткового нарахування вартості транспортування понад встановлену вартість 1 Гкал.

Отже, сума 1 981 345,12 грн виникла не внаслідок перевищення постачальниками затвердженого тарифу.

Вона виникла внаслідок того, що сам відповідач під час ревізії провів перерахунок затверджених тарифів тобто ретроспективно виключив із установленого уповноваженим органом тарифу складову, пов`язану з транспортуванням теплової енергії, та визначив отриману різницю як зайво витрачені кошти.

Таким чином, для правомірності такого висновку відповідач повинен був довести існування законної підстави, за якою відповідна частина встановленого тарифу не підлягала оплаті.

Саме посилання на контрольні повноваження Держаудитслужби такого доказування не замінює.

Повноваження органу державного фінансового контролю перевіряти законність та ефективність використання бюджетних коштів не означають можливості без установленої законом та належно доведеної фактичної підстави замінити чинний тариф власною розрахунковою величиною.

Для висновку про зайве витрачання бюджетних коштів відповідач повинен був довести послідовний причинно-наслідковий зв`язок: відсутність у постачальників передбаченого законодавством права на теплові мережі відсутність права здійснювати транспортування відсутність правової підстави враховувати транспортування в тарифі неправомірність оплати частини встановленого тарифу фактичне завищення витрат КНП завдання відповідних майнових втрат правильність визначення їх розміру саме у сумі 1 981 345,12 грн.

Однак перша і визначальна передумова такого ланцюга відповідачем належним чином не доведена.

Навпаки, матеріали справи свідчать про наявність у суб`єктів господарювання декларацій та засобів на здійснення діяльності з транспортування та постачання теплової енергії, а також письмових документів щодо використання відповідних теплових мереж.

За таких обставин похідний від недоведеної вихідної передумови арифметичний розрахунок не є достатнім доказом зайвого витрачання коштів місцевого бюджету, виділених підприємству для оплати теплової енергії.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, відповідач повинен довести не лише наявність у нього загальних повноважень здійснювати державний фінансовий контроль, а правомірність саме конкретного висновку про зайве витрачання КНП коштів на суму 1 981 345,12 грн.

Суд вважає, що такого обов`язку відповідач належним чином не виконав.

З огляду на встановлені обставини та наведене нормативне регулювання суд доходить висновку, що Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області не довело належними, допустимими та достатніми доказами необґрунтованість застосування ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» та ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» встановлених виконавчим комітетом Старовижівської селищної ради тарифів на теплову енергію в частині врахування транспортування. А також не доведено, що виконання укладених угод з постачання теплової енергії третіми особами позивачу, відбувалось в порушення з затвердженими тарифами органом місцевого самоврядування.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначені суб`єкти господарювання мали правові підстави для здійснення господарської діяльності виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за декларативним механізмом, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України №314.

При цьому Ліцензійні умови не передбачають, що право на засоби транспортування повинно підтверджуватися виключно договором оренди, а прямо допускають право власності, користування або концесії.

Матеріали справи містять документи щодо використання теплових мереж для транспортування та постачання теплової енергії, а тому сама відсутність договорів оренди не доводить відсутності у третіх осіб передбаченого Ліцензійними умовами права користування.

Водночас відповідачем не встановлено факту самостійного збільшення третіми особами встановлених тарифів або стягнення ними додаткової плати за транспортування.

Фактично відповідач здійснив власний перерахунок тарифів, установлених компетентним органом місцевого самоврядування, шляхом виключення з них транспортної складової та визначив отриману різницю як зайве витрачання бюджетних коштів.

Оскільки належної правової та фактичної підстави для такого виключення відповідачем не доведено, відповідно не доведено ані факту завищення вартості отриманої КНП теплової енергії, ані наявності майнових втрат місцевого бюджету саме у сумі 1 981 345,12 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана вимога Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області в частині встановлення необґрунтованого застосування ТзОВ «Енерготранссервіс-СВ» та ТОВ «Теплоенергосервіс Лтд» тарифу на теплову енергію з урахуванням транспортування та визначення внаслідок цього завищення нарахувань на загальну суму 1 981 345,12 грн прийнята без належного встановлення всіх юридично значущих обставин, не відповідає критерію обґрунтованості, передбаченому частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню у відповідній частині.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 3328,00 грн згідно платіжної інструкції №7163 від 29.05.2026. Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 3328,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального некомерційного підприємтва «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради (44401, Волинська область, Ковельський район, селище Стара Вижівка, вулиця Шевченка, будинок 6, код ЄДРПОУ 01983068) до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 3А, код ЄДРПОУ 40913671), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготранссервіс» (44400, Волинська область, Ковельський район, селище Стара Вижівка, вулиця Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 41458908), Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс Лтд» (44401, Волинська область, Ковельський район, селище Стара Вижівка, вулиця Шевченка, будинок 6, код ЄДРПОУ 45056912) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 16 січня 2026 року №130304-14/129-2026 в частинах: забезпечення відшкодування на користь Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня» матеріальної шкоди (збитків) на суму 366783,26 грн (в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготранссервіс-СВ»), заподіяної внаслідок оплати завищеної вартості послуг з теплопостачання, відповідно до норм статей 11, 16, 22, 526, 610, 611, 623, 1166, 1212 Цивільного кодексу України; визнання необґрунтованим застосування Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготранссервіс-СВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс Лтд» сумарного тарифу на теплову енергію, з урахуванням тарифу на транспортування теплової енергії, внаслідок чого завищено нарахування плати за відпущену теплову енергію підприємству за період з 01 січня 2023 року пор 31 грудня 2025 року на загальну суму 1981345,12 грн, яка оплачена коштом місцевого бюджету, внаслідок чого зайво витрачено коштів місцевого бюджету на вказану суму.

Стягнути на користь Комунального некомерційного підприємтва «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради за рахунок бюджетних асигнувань Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк