Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №140/10080/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10080/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника адвоката Мацієвську Ірину В`ячеславівну звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та здійсненні виплат старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 вчинити дії по нарахуванню та виплаті старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 та має статус учасника бойових дій. Призваний на військову службу у червні 2021 року, а 05.11.2021 уклав контракт строком на 3 роки у віці до 25 років. Під час дії воєнного стану наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2026 №158 йому було продовжено дію контракту понад встановлений строк (з 04.11.2023). Позивач у період дії воєнного стану брав безпосередню участь у бойових діях загальною тривалістю понад 6 місяців.

У травні 2026 року позивач звернувся з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн грн відповідно до Постанови КМУ №153. Листом від 15.06.2026 № 3135/кп відповідач відмовив у включенні позивача до наказу на виплату. В якості підстави для відмови зазначено Акт попередньої перевірки Військової частини НОМЕР_2 від 08.06.2026 №607/25887, згідно з яким документи не прийнято у зв`язку з тим, що позивач прийнятий на військову службу до введення воєнного стану (до 24.02.2022).

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки під час дії воєнного стану та у віці до 25 років він продовжив дію контракту на новий строк, що свідчить про його фактичне волевиявлення проходити службу в умовах воєнного стану та захищати Батьківщину.

На думку позивача, Постанова КМУ №153 не містить вимоги щодо укладення контракту виключно вперше після 24.02.2022, а звужене тлумачення її норм відповідачем має дискримінаційний характер.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач проти задоволення позову заперечує. У відзиві зазначає, що за змістом абзацу 2 пункту 4 Постанови КМУ №153 обов`язковою умовою для виплати одноразової грошової винагороди є прийняття або призов особи на військову службу у віці до 25 років саме під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64.

Оскільки позивач прийнятий на службу та уклав первинний контракт до 24.02.2022 (05.11.2021), він не підпадає під суб`єктний склад осіб, які мають право на таку винагороду.

Як наслідок відповідач вважає, що діяв виключно в межах та у спосіб, визначені законодавством, а відмова у виплаті коштів була узгоджена вищим органом (Військова частина НОМЕР_2 ).

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

04.06.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 05.11.2021 уклав контракт про проходження військової служби строком на 3 роки, що підтверджується записами військового квитка позивача серії НОМЕР_3 (а.с.11-12).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2026 №158 позивачу продовжено дію контракту понад встановлений строк з 04.11.2023 на період до оголошення демобілізації (а.с.8).

ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій сукупно понад 6 місяців, що підтверджується довідкою від 13.11.2025 №9119/140 (а.с.9).

Позивач є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_4 від 08.06.2023).

У травні 2026 року позивач подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Військова частина НОМЕР_1 сформувала та направила пакет документів для погодження фінансування до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Військова частина НОМЕР_2 ).

Відповідно до Акта попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди від 08.06.2026 №607/25887, складеного Військовою частиною НОМЕР_2 , документи щодо позивача не прийнято у зв`язку з тим, що він прийнятий на військову службу до 24.02.2022 (а.с.36).

Листом від 15.06.2026 № 3135/кп Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відмову у включенні його до проекту наказу для здійснення виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №153 (а.с.10).

Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ).

Частиною першою статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Частина шоста статті 2 Закону №2232-XII визначає такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжений (триває до цього часу).

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова №153, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Наведеними вище нормами визначена сукупність умов для набуття військовослужбовцем з числа громадян України права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Так, на виплату винагороди у розмірі 1 млн. гривень можуть претендувати громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, зокрема, Збройних Сил, які на момент набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) відповідали сукупності умов:

не досягли віку 25 років і були прийняті/призвані на військову службу під час введення в Україні воєнного стану,

проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно або за тих самих умов менше шести місяців сукупно,

отримали під час захисту Вітчизни захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), чи перебували та звільнені з полону (за винятком тих, які добровільно здалися в полон).

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153» вказані умови для отримання винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розповсюджуються також на військовослужбовців, які не досягли віку 25 років і були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу/або проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»/ або проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно.

Обов`язковою умовою для виплати винагороди є також та обставина, що вказані військовослужбовці не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Аналіз наведених норм свідчить, що імперативною умовою для виникнення права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі пункту 4 Постанови №153 є факт прийняття або призову особи на військову службу саме під час воєнного стану (тобто починаючи з 24.02.2022) у віці до 25 років. Водночас дана норма не поширюється на військовослужбовців, які вступили на військову службу у мирний час.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.06.2021 (тобто у віці 21 рік) був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 05.11.2021 уклав контракт про проходження військової служби строком на 3 роки.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2026 №158 позивачу продовжено дію контракту понад встановлений строк з 04.11.2023 на період до оголошення демобілізації.

Таким чином, позивач був прийнятий на військову службу за контрактом до введення воєнного стану на території України.

В свою чергу, продовження дії контракту під час воєнного стану (наказ від 01.06.2026 №158 з 04.11.2023) є продовженням вже існуючих правовідносин проходження військової служби за контрактом, а не первинним прийняттям чи призовом на військову службу під час воєнного стану в розумінні п. 4 Постанови №153.

Суд зазначає, що метою експериментального проекту, затвердженого Постановою №153, є саме залучення та мотивація громадян віком від 18 до 25 років до вступу/призову на військову службу безпосередньо в умовах повномасштабної збройної агресії (під час воєнного стану).

Натомість військовослужбовці, які вступили на службу до 24.02.2022 (у мирний час), виконували та продовжують виконувати свій конституційний обов`язок у межах раніше виниклих правовідносин, та підпадають під загальний порядок грошового забезпечення військовослужбовців.

Оскільки позивач уклав контракт та був прийнятий на військову службу 05.11.2021 (у мирний час), він не відповідає одній із обов`язкових умов, визначених абзацом другим пункту 4 Постанови №153, а саме - вимозі щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також вимогами Постанови №153.

Тому правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За правилами частини 13 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 12 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя Н. В. Стецик