Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №140/11670/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/11670/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАІМПОРТ» до Волинської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮАІМПОРТ» (далі – ТОВ «ЮАІМПОРТ», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі – митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2026 №UA205140/2026/000156/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/001864.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

На переконання позивача, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.

Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Позивач вважає, що зауваження митного органу були зроблені без будь-якого аналізу змісту наданих до митного оформлення документів, тому просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 23.09.2026 відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що за МД №26UA205140049909U9 від 24.08.2026 заявлено до митного оформлення товар: «1. Автомобіль легковий, призначений головним чином для перевезення людей, бувший у використанні: марка: ZEEKR, модель: 7X, номер кузова: НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 2024, модельний рік виготовлення: 2024, тип двигуна: електричний, ємність акумуляторної батареї: 75 кВт. г, номер двигуна: невизначений, категорія ТЗ: М1, загальна кількість місць: 5, включаючи водія, колісна формула: 4x2, призначення: для використання по дорогах загального користування. Торговельна марка: ZEEKR, виробник: ZHEJIANG GEELY AUTOMOBILE CO LTD, країна виробництва: CN»; «2. Автомобіль легковий, призначений головним чином для перевезення людей, бувший у використанні: марка: ZEEKR, модель:7X, номер кузова: НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 2024, модельний рік виготовлення: 2024, тип двигуна: електричний, ємність акумуляторної батареї: 75 кВт. г, номер двигуна: невизначений, категорія ТЗ: М1, загальна кількість місць: 5, включаючи водія, колісна формула: 4x2, призначення: для використання по дорогах загального користування. Торговельна марка: ZEEKR, виробник: ZHEJIANG GEELY AUTOMOBILE CO LTD, країна виробництва: CN»; «3. Автомобіль легковий, призначений головним чином для перевезення людей, бувший у використанні, марка: ZEEKR, модель:7X, номер кузова: НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення: 2024, модельний рік виготовлення: 2024, тип двигуна: електричний, ємність акумуляторної батареї: 75 кВт. г, номер двигуна: невизначений, категорія ТЗ: М1, загальна кількість місць: 5, включаючи водія, колісна формула: 4x2, призначення: для використання по дорогах загального користування. Торговельна марка: ZEEKR, виробник: ZHEJIANG GEELY AUTOMOBILE CO LTD, країна виробництва: CN».

По МД №26UA205140049909U9 від 24.08.2026 відбулось спрацювання системи АСАУР за кодом 105-2 «Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів підрозділом митного оформлення» (відповідно до Класифікатору митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011).

Відтак, саме під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

1) поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі продажу №UAI20260416DL від 16.04.2026, який укладений між ТОВ "ЮАІМПОРТ" та Компанією «DONLY Trading Co., Ltd». Пунктом 2.3. передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем банківським переказом на банківський рахунок продавця в порядку та на умовах, зазначених у специфікаціях до контракту. До митного оформлення надано специфікацію №02 від 15.05.2026, в якій відповідно до пункту 3, визначено умови та порядок оплати. На підтвердження такої оплати надано платіжні документи №JBKLQ62B00EWSA на суму 185700,00 USD. Враховуючи зазначене в контракті, то згідно із специфікацією повинен здійснюватися платіж за оцінюваний товар. В усіх платіжних документах відсутнє посилання на специфікацію №02 від 15.05.2026, що не дає можливість ідентифікувати дані платежі з оцінюваною поставкою. Слід зазначити, що вказані платіжні документи не містять жодних відміток банку, а відтак не є такими, які підтверджують митну вартість товару;

2) умовами поставки оцінюваного товару є CIF Gdansk. Відповідно до положень Інкотермс за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення Однак до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

3) відповідно до автотранспортної накладної №1308 завантаження оцінюваного товару здійснювалось в місті Zaleze (Польща). Умовами поставки оцінюваного товару є CIF Gdansk. Однак, в товаросупровідних документах відсутня інформація про вартість транспортування оцінюваного товару з міста Gdansk (Польща) до міста Zaleze (Польща). Таким чином, до митної вартості товару не включено складову митної вартості, пов`язану з транспортуванням оцінюваного товару з міста Gdansk (Польща) до міста Zaleze (Польща);

4) не забезпечено, відповідно до статті 254 Митного Кодексу, переклад документів, поданих до митного оформлення, зокрема копії митної декларації країни відправлення №223120260002640400. У зв`язку із зазначеним, відсутня можливість ідентифікації вартісних характеристик (та характеристик, що впливають на вартість) оцінюваного товару;

5) рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №1284, 1285, 1286 від 20.08.2026 видано на підставі договору від 22.01.2025 №ТЕО/2025/220225. Однак, вказаний документ до митного оформлення не надано;

6) відповідно до пункту 4.3.6. контракту №UAI20260416DL від 16.04.2026 продавець надсилає покупцю разом із товаром технічну специфікацію (комплектацію). Однак, вказаний документ до митного оформлення не надано.

Отже, декларантом не надано належних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Тому, згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі – Методичні рекомендації №476) та згідно статей 53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.

Витребувані документи декларантом не надано, про що вказано в заяві від 24.08.2026 №б/н.

В подальшому, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 25.08.2026 №UA205140/2026/000156/2 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Кодексу на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Митну вартість товарів визначено за другорядним методом визначення митної вартості – резервним, згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: - товар 1 – на рівні 27500.00 дол США/од за МД UA205140/2026/046826 від 10.08.2026; - товар 2 – на рівні 27500.00 дол США/од за МД UA205140/2026/046826 від 10.08.2026; - товар 3 – на рівні 27500.00 дол США/од за МД UA205140/2026/046826 від 10.08.2026.

Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару: «Автомобіль легковий, призначений головним чином для перевезення людей, бувший у використанні, марка: ZEEKR, модель: 7X, календарний рік виготовлення : 2024, модельний рік виготовлення: 2024, тип двигуна: електричний, ємність акумуляторної батареї: 100 кВт. Г, категорія ТЗ: М1, загальна кількість місць: 5, включаючи водія, колісна формула: 4x2, призначення: для використання по дорогах загального користування. Торговельна марка: ZEEKR. Виробник: ZHEJIANG GEELY AUTOMOBILE CO LTD. Країна виробництва: CN», який ввозився з Китаю на умовах поставки CIF PL Gdansk, та з урахуванням обсягу партії товару (3 шт).

Рівень митної вартості становить 27 500,00 дол США за шт. Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося. Оцінюваний товар ввезено в тій же кількості, що і товар за ЕМД №UA205140/2026/046826.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №26UA205140050171U9 від 26.08.2026 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.

З огляду на все вищевказане, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2026 №UA205140/2026/000156/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/001864 є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законними та обґрунтованими.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Щодо клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у відповіді на відзив від 15.09.2026 не погодилась з аргументами відповідача, наведеними у відзиві та просила позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник позивача у відповіді на відзив від 24.09.2026 не погодився з аргументами відповідача, наведеними у відзиві та просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

16.04.2026 між DONLY Trading Co., LTD, що зареєстроване та чинне на підставі законодавства Китая («Продавець») та ТОВ «ЮАІМПОРТ» («Покупець») укладено Контракт №UAI20260416DL, відповідно до якого продавець має намір постачати покупцю нові та автомобілі, що були в експлуатації (далі - Товар), згідно з номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях до цього Контракту, які є його невід?ємною частиною, а покупець купити такий Товар, та сплатити його на умовах, зазначених у Контракті та специфікаціях (пункт 1.1 Договору).

Положеннями пункту 4.1. Договору закріплено, що товар, його номенклатура, кількість, ціна та інші дані про Товар зазначаються Сторонами у Специфікаціях до Контракту.

Відповідно до пункту 2.1 ціни визначаються в доларах США (USD).

15.05.2026 між сторонами укладено Специфікацію №2 на загальну суму 371 400 доларів США, відповідно до якої продавець продав, а покупець купив автомобілі, зокрема: Zeekr 7x 2024 USED VIN L6T79MCN8RN055509 23900,00 дол. США, Zeekr 7x 2024 USED VIN L6T79MCN3RN055224 23900,00 дол. США, Zeekr 7x 2024 USED VIN L6T79MCN2RN056221 23900,00 дол. США.

15.05.2026 позивачу виставлено Інвойс DL2026051501-W, згідно з яким вартість товарів (автомобілів) Zeekr 7x 2024 USED VIN L6T79MCN8RN055509 23900,00 дол. США, Zeekr 7x 2024 USED VIN L6T79MCN3RN055224 23900,00 дол. США, Zeekr 7x 2024 USED VIN L6T79MCN2RN056221 23900,00 дол. США в загальному за інвойсом складає 371 400 дол. США.

Відповідно до умов Специфікації №3 пункту 4, поставка здійснюється на умовах СІF Gdansk Poland (Інкотермс 2010). З наданих документів вбачається, що автомобіль було направлено до порту в м. Гданськ, Польща.

01.07.2026 між ТОВ «ЮАІМПОРТ» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №0001-01/0726 про надання транспортно-експедеційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до Договору - заявки на перевезення №1308-3 від 21.08.2026 ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЮАІМПОРТ» погодили перевезення 5-х автомобілів з Польщі до України, до яких, зокрема, і входили автомобілі: Zeekr 7x 2024 USED VIN НОМЕР_2 , Zeekr 7x 2024 USED VIN НОМЕР_1 , Zeekr 7x 2024 USED VIN НОМЕР_3 .

16.07.2026 ФОП ОСОБА_1 , виставлено рахунок на оплату №100, факт оплати якого підтверджується платіжною інструкцією №15, а також надано Довідку.

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 24.08.2026 декларантом ТОВ «ЮАІМПОРТ» в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано МД №26UA205140049909U9 з описом товару: Zeekr 7x 2024 USED VIN L6T79MCN8RN055509, Zeekr 7x 2024 USED VIN L6T79MCN3RN055224, Zeekr 7x 2024 USED VIN НОМЕР_3 .

Для підтвердження митної вартості надано: рахунок-фактура (інвойс) №DL2026051501-W від 17.06.2026; коносамент №271741561 від 17.06.2026; автотранспортна накладна №1308 від 20.08.2026; декларація про походження товару №DL2026051501-W від 12.06.2026; статус особи, яка подає митну декларацію №2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу б/н від 19.06.2026; банківський платіжний документ, що стосується товару №JBKLQ62B00EWSA від 02.06.2026; рахунок – фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно – експедиційні послуги №1284 від 20.08.2026; рахунок – фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно – експедиційні послуги №1285 від 20.08.2026; рахунок – фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно – експедиційні послуги №1286 від 20.08.2026; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3-20/08/26 від 20.08.2026; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №14/08/2026-2V від 14.08.2026; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №14/08/2026-3V від 14.08.2026; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №14/08/2026-4V від 14.08.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі – продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №UAI20260416DL від 16.04.2026; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №02 від 15.05.2026; договір про надання послуг митного брокера №К37303332 від 22.06.2026; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №14/08/2026-2V від 14.08.2026; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №14/08/2026-3V від 14.08.2026; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №14/08/2026-4V від 14.08.2026; інші некласифіковані документи – фотоматеріали від 24.08.2026; копія митної декларації країни відправлення №223120260002640400 від 24.06.2026.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Витребувані документи декларантом не надано, про що вказано в заяві від 24.08.2026 №б/н.

Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2026 №UA205140/2026/000156/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/001864.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 25.08.2026 №UA205140/2026/000156/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

1) поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі продажу №UAI20260416DL від 16.04.2026, який укладений між ТОВ "ЮАІМПОРТ" та Компанією «DONLY Trading Co., Ltd». Пунктом 2.3. передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем банківським переказом на банківський рахунок продавця в порядку та на умовах, зазначених у специфікаціях до контракту. До митного оформлення надано специфікацію №02 від 15.05.2026, в якій відповідно до пункту 3, визначено умови та порядок оплати. На підтвердження такої оплати надано платіжні документи №JBKLQ62B00EWSA на суму 185700,00 USD. Враховуючи зазначене в контракті, то згідно із специфікацією повинен здійснюватися платіж за оцінюваний товар. В усіх платіжних документах відсутнє посилання на специфікацію №02 від 15.05.2026, що не дає можливість ідентифікувати дані платежі з оцінюваною поставкою. Слід зазначити, що вказані платіжні документи не містять жодних відміток банку, а відтак не є такими, які підтверджують митну вартість товару;

2) умовами поставки оцінюваного товару є CIF Gdansk. Відповідно до положень Інкотермс за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення Однак до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

3) відповідно до автотранспортної накладної №1308 завантаження оцінюваного товару здійснювалось в місті Zaleze (Польща). Умовами поставки оцінюваного товару є CIF Gdansk. Однак, в товаросупровідних документах відсутня інформація про вартість транспортування оцінюваного товару з міста Gdansk (Польща) до міста Zaleze (Польща). Таким чином, до митної вартості товару не включено складову митної вартості, пов`язану з транспортуванням оцінюваного товару з міста Gdansk (Польща) до міста Zaleze (Польща);

4) не забезпечено, відповідно до статті 254 Митного Кодексу, переклад документів, поданих до митного оформлення, зокрема копії митної декларації країни відправлення №223120260002640400. У зв`язку із зазначеним, відсутня можливість ідентифікації вартісних характеристик (та характеристик, що впливають на вартість) оцінюваного товару;

5) рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №1284, 1285, 1286 від 20.08.2026 видано на підставі договору від 22.01.2025 №ТЕО/2025/220225. Однак, вказаний документ до митного оформлення не надано;

6) відповідно до пункту 4.3.6. контракту №UAI20260416DL від 16.04.2026 продавець надсилає покупцю разом із товаром технічну специфікацію (комплектацію). Однак, вказаний документ до митного оформлення не надано.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 54 Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, декларанту було запропоновано згідно статті 53 та статті 54 Кодексу в 10-ти денний термін надати документи.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ №476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби (ЕМД №UA205140/2026/046826).

За основу для коригування митної вартості взято вартість товару: «Автомобіль легковий, призначений головним чином для перевезення людей, бувший у використанні, марка: ZEEKR, модель: 7X, календарний рік виготовлення : 2024, модельний рік виготовлення: 2024, тип двигуна: електричний, ємність акумуляторної батареї: 100 кВт. Г, категорія ТЗ: М1, загальна кількість місць: 5, включаючи водія, колісна формула: 4x2, призначення: для використання по дорогах загального користування. Торговельна марка: ZEEKR. Виробник: ZHEJIANG GEELY AUTOMOBILE CO LTD. Країна виробництва: CN», який ввозився з Китаю на умовах поставки CIF PL Gdansk, та з урахуванням обсягу партії товару (3 шт).

Рівень митної вартості становить 27 500,00 дол США за шт. Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося. Оцінюваний товар ввезено в тій же кількості, що і товар за ЕМД №UA205140/2026/046826.

Крім того, декларанта повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України, про що свідчить митна декларація №26UA205140050171U9 від 26.08.2026.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №DL2026051501-W від 17.06.2026; коносамент №271741561 від 17.06.2026; автотранспортна накладна №1308 від 20.08.2026; декларація про походження товару №DL2026051501-W від 12.06.2026; статус особи, яка подає митну декларацію №2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу б/н від 19.06.2026; банківський платіжний документ, що стосується товару №JBKLQ62B00EWSA від 02.06.2026; рахунок – фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно – експедиційні послуги №1284 від 20.08.2026; рахунок – фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно – експедиційні послуги №1285 від 20.08.2026; рахунок – фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно – експедиційні послуги №1286 від 20.08.2026; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3-20/08/26 від 20.08.2026; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №14/08/2026-2V від 14.08.2026; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №14/08/2026-3V від 14.08.2026; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №14/08/2026-4V від 14.08.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі – продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №UAI20260416DL від 16.04.2026; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №02 від 15.05.2026; договір про надання послуг митного брокера №К37303332 від 22.06.2026; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №14/08/2026-2V від 14.08.2026; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №14/08/2026-3V від 14.08.2026; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №14/08/2026-4V від 14.08.2026; інші некласифіковані документи – фотоматеріали від 24.08.2026; копія митної декларації країни відправлення №223120260002640400 від 24.06.2026.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Відповідачем в оскаржуваному рішення зазначено твердження про те, що поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі продажу №UAI20260416DL від 16.04.2026, який укладений між ТОВ "ЮАІМПОРТ" та Компанією «DONLY Trading Co., Ltd». Пунктом 2.3. передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем банківським переказом на банківський рахунок продавця в порядку та на умовах, зазначених у специфікаціях до контракту. До митного оформлення надано специфікацію №02 від 15.05.2026, в якій відповідно до пункту 3, визначено умови та порядок оплати. На підтвердження такої оплати надано платіжні документи №JBKLQ62B00EWSA на суму 185700,00 USD. Враховуючи зазначене в контракті, то згідно із специфікацією повинен здійснюватися платіж за оцінюваний товар. В усіх платіжних документах відсутнє посилання на специфікацію №02 від 15.05.2026, що не дає можливість ідентифікувати дані платежі з оцінюваною поставкою. Слід зазначити, що вказані платіжні документи не містять жодних відміток банку, а відтак не є такими, які підтверджують митну вартість товару.

Згідно з вимогами статтей 53, 58 Митного кодексу України та статті 18 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція з підписом та мокрою печаткою банку про її виконання є належним, допустимим та достатнім доказом здійснення розрахунку за закуплений товар, що повністю спростовує сумніви митного органу щодо задекларованої митної вартості.

Отже, факт виконання платіжної операції підтверджується відмітками банку та підписом відповідальної посадової особи, що свідчить про фактичне списання коштів з рахунку платника та їх переказ отримувачу.

Вимога відповідача щодо обов`язковості підпису та печатки саме платника (юридичної особи – позивача) на бланку платіжної інструкції в іноземній валюті не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Перелік обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вичерпно визначений пунктом 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, і серед таких обов`язкових реквізитів власноручний підпис або відбиток печатки платника – юридичної особи на самому бланку платіжної інструкції, що формується в системі дистанційного банківського обслуговування, не передбачений.

Ідентифікація платника, необхідна для здійснення переказу, забезпечується самим фактом ініціювання платежу платником через свій банк (агент платника), що підтверджується відповідними реквізитами платіжної інструкції та відміткою банку про її виконання.

Крім того, посилання митного органу на відсутність у платіжному документі реквізитів специфікації №03 не може бути підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, оскільки чинне законодавство України не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення номера специфікації у банківських платіжних документах.

При цьому сам по собі факт відсутності у платіжному документі номера специфікації не свідчить про відсутність взаємозв`язку між здійсненим платежем та поставкою товару, якщо сукупність наданих документів дозволяє встановити такий взаємозв`язок.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що умовами поставки оцінюваного товару є CIF Gdansk. Відповідно до положень Інкотермс за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Однак до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Щодо наведеного суд зазначає, що твердження митного органу про ненадання страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування, не відповідає фактичним обставинам справи. На підтвердження страхування оцінюваного товару було надано страховий поліс №AQID54024226QAA3QW9S, яким підтверджується страхування трьох автомобілів, що є предметом поставки, та їх перевезення за маршрутом Shanghai — Gdansk.

При цьому, відповідно до умов поставки CIF обов`язок щодо укладення договору страхування покладається на продавця. Наданий страховий поліс підтверджує виконання такого обов`язку продавцем. Водночас, у самому страховому полісі розмір страхової премії окремою сумою не визначений та зазначений як «AS ARRANGED», а тому вимога митного органу щодо надання документа із зазначенням окремої вартості страхування фактично стосується інформації, якою покупець не володіє та не зобов`язаний володіти.

Сам по собі факт відсутності окремого зазначення вартості страхової премії у страховому полісі не свідчить про відсутність страхування та не може бути підставою для висновку про не підтвердження заявленої митної вартості. Натомість наданий страховий поліс містить достатні відомості для ідентифікації застрахованого товару, страховика, страхувальника та маршруту перевезення, що підтверджує безпосередній зв`язок такого документа з оцінюваною поставкою.

Щодо твердження відповідача про те, що «відповідно до автотранспортної накладної №1308 завантаження оцінюваного товару здійснювалось в місті Zaleze (Польща). Умовами поставки оцінюваного товару є CIF Gdansk. Однак, в товаросупровідних документах відсутня інформація про вартість транспортування оцінюваного товару з міста Gdansk (Польща) до міста Zaleze (Польща). Таким чином, до митної вартості товару не включено складову митної вартості, пов`язану з транспортуванням оцінюваного товару з міста Gdansk (Польща) до міста Zaleze (Польща)», суд зазначає наступне.

Суд встановив, що на підтвердження витрат на перевезення товару декларантом було надано калькуляцію транспортних витрат (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) №3-20/08/26 від 20.08.2026, відповідно до якої вартість перевезення автомобілів за маршрутом м. Гданськ (Польща) – м. Київ (Україна).

Як вбачається з калькуляції транспортних витрат автомобіля держ №AT3548HI /AT2277XF виконуючого доставку автомобілів Volkswagen ID.UNYX USED HVWJA1ER0R1204887; Volkswagen ID.UNYX USED HVWJA1ER2R1201229; Volkswagen ID.UNYX USED HVWJA1ER1R1204932; Zeekr 7x USED L6T79MCN8RN055509; Zeekr 7x USED L6T79MCN3RN055224; Zeekr 7x USED L6T79MCN2RN056221 маршрутом м. Гданськ (Польща) - м.Київ (Україна) складають: (1474 км) - 202 284,81 грн (Двісті дві тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 81 копійка). Транспортні послуги за межами території України: м. Гданськ (Польща) до п/п Шегині складає: 140000,81 грн (сто сорок тисяч грн. 81 коп) Транспортні послуги з п/п Шегині до місця розвантаження м.Київ (Україна) складає: 62284,00 грн (шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири грн. 00 коп).

Отже, витрати на транспортування товару після його доставки до м. Гданськ, у тому числі витрати на його перевезення територією Польщі до державного кордону України, були визначені та підтверджені документально.

Сам факт зазначення в автотранспортній накладній м. Zaleze як місця завантаження не свідчить про не включення до митної вартості витрат на транспортування товару з м. Гданськ до м. Zaleze. При цьому митним органом не наведено жодних доказів того, що перевезення товару з м. Гданськ до м. Zaleze здійснювалося окремо, оплачувалося окремо та не було враховане у загальній вартості перевезення за маршрутом м. Гданськ – м. Київ.

Висновок про не включення таких витрат до митної вартості ґрунтується виключно на припущенні митного органу, тоді як надана калькуляція прямо підтверджує вартість транспортних послуг за межами митної території України.

Відтак, твердження митного органу про те, що до митної вартості товару не включено витрати на транспортування товару з м. Гданськ до м. Zaleze, є необґрунтованим та не відповідає наданим до митного оформлення документам.

Стосовно розбіжності : «не забезпечено, відповідно до статті 254 Митного Кодексу, переклад документів, поданих до митного оформлення, зокрема копії митної декларації країни відправлення №223120260002640400. У зв`язку із зазначеним, відсутня можливість ідентифікації вартісних характеристик (та характеристик, що впливають на вартість) оцінюваного товару», суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 254 Митного кодексу України, переклад документів може вимагатися митним органом у разі, якщо це є необхідним для перевірки відомостей, що містяться у таких документах. Водночас митним органом не зазначено, які саме конкретні відомості, що містяться у митній декларації країни відправлення, неможливо було ідентифікувати без перекладу та яким чином відсутність такого перекладу впливає на правильність визначення заявленої митної вартості.

Крім того, митна декларація країни відправлення не є єдиним документом, на підставі якого визначається та підтверджується митна вартість товару. Відомості щодо вартості оцінюваного товару підтверджуються сукупністю поданих до митного оформлення документів. За таких обставин формальне посилання митного органу на відсутність перекладу без конкретизації розбіжностей чи обставин, які неможливо перевірити, не може бути достатньою підставою для сумніву в заявленій митній вартості товару.

Посилання митного органу на відсутність перекладу копії митної декларації країни відправлення є необґрунтованим. Сам по собі факт подання документу іноземною мовою не свідчить про неможливість його використання під час митного контролю та не може бути підставою для висновку про не підтвердження митної вартості товару.

Щодо розбіжності зазначеної у графі 33 оскаржуваного рішення про те, що рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №1284, 1285, 1286 від 20.08.2026 видано на підставі договору від 22.01.2025 №ТЕО/2025/220225. Однак, вказаний документ до митного оформлення не надано, суд зазначає таке.

Посилання митного органу на те, що рахунки на оплату транспортно експедиційних послуг №1284, 1285, 1286 виданий на підставі договору №ТЕО/2025/220225 від 22.01.2025, який не був наданий до митного оформлення, не свідчить про недостовірність чи непідтвердженість заявленої митної вартості. Сам по собі договір між декларантом та виконавцем транспортно-експедиційних послуг не є документом, що безпосередньо підтверджує числові значення витрат на транспортування, тоді як такі відомості містяться у наданих рахунках та інших документах щодо вартості відповідних послуг.

Крім того, декларантом надано документи, які підтверджують вартість транспортних послуг та містять числові значення витрат, пов`язаних із транспортуванням товару. Зокрема, калькуляцією транспортних витрат визначено загальну вартість перевезення, а також окремо зазначено вартість транспортних послуг за межами митної території України.

Отже, твердження митного органу про ненадання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є необґрунтованим, оскільки відповідні витрати були підтверджені наданими до митного оформлення документами. При цьому ненадання самого договору, на підставі якого було виставлено рахунок, за наявності інших документів, що містять необхідні відомості про вартість транспортних послуг, саме по собі не може бути підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості товару.

Стосовно твердження відповідача, що відповідно до пункту 4.3.6. контракту №UAI20260416DL від 16.04.2026 продавець надсилає покупцю разом із товаром технічну специфікацію (комплектацію). Однак, вказаний документ до митного оформлення не надано, суд зазначає наступне.

Умови зовнішньоекономічного контракту щодо переліку документів, які продавець зобов`язаний передати покупцеві, регулюють договірні відносини між сторонами контракту. Митний орган, у свою чергу, повинен обґрунтувати, яким чином ненадання конкретного документа перешкоджає перевірці заявленої митної вартості або свідчить про недостовірність відомостей щодо ціни товару.

Водночас, митним органом не зазначено, які саме характеристики оцінюваного товару неможливо було встановити без технічної специфікації та яким чином відсутність такого документа впливає на числові значення складових митної вартості. Саме лише посилання на передбачений контрактом обов`язок продавця надати відповідний документ не доводить наявності розбіжностей чи недостовірності відомостей, що містяться в інших документах, поданих декларантом.

Відтак, ненадання технічної специфікації (комплектації) може бути підставою для сумніву в митній вартості лише за умови, якщо митний орган належним чином обґрунтував, які саме відомості, що впливають на її визначення, неможливо перевірити без такого документа. За відсутності такого обґрунтування посилання митного органу на ненадання технічної специфікації є формальним та не може бути самостійною підставою для коригування заявленої митної вартості.

Отже, відповідні доводи митного органу є необґрунтованими, формальними та не можуть бути підставою для невизнання заявленої митної вартості товару.

З урахуванням наведеного, висновки у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

Таким чином, суд зазначає, що прийняте Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Як було зазначено вище, за митною декларацією №26UA205140049909U9 від 24.08.2026 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови №UA205140/2026/001864 з підстав неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу.

Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Пунктами 7.1., 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Враховуючи, що спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги №01/26 від 30.07.2026, укладений між ОСОБА_2 та позивачем ТОВ «ЮАІМПОРТ», рахунок-фактуру №02 від 26.08.2026, акт надання правових послуг від 28.08.2026, платіжну інструкцію №21 від 27.08.2026.

В рахунку-фактурі №02 від 26.08.2026 зазначено, що загальна вартість роботи (послуг) за послуги правової допомоги щодо визнання протиправними та скасування рішення від 25.08.2026 №UA205140/2026/000156/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/001864, виконаної (наданих) адвокатом на момент підписання акту про надання правових послуг становить 10 000,00 грн.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з долученої до позову квитанції, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 6 656,00 грн.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 12 656,00 грн (6 656,00 грн – витрати зі сплати судового збору, 6 000,00 грн – витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 41-246, 55, 57-262, 95 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів 25.08.2026 №UA205140/2026/000156/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.08.2026 №UA205140/2026/001864.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАІМПОРТ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 12 656,00 грн (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ЮАІМПОРТ» (03035, місто Київ, вулиця Миколи Грінченка, 4, код ЄДРПОУ 37303332).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя В.В. Дмитрук