Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №140/5330/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/5330/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участі: представника позивача Виш А.А.,

представника відповідача Яртись І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГОТРАНС-СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРГОТРАНС-СЕРВІС» (далі – ТОВ «Карготранс-Сервіс», товариство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) , відповідно до якого просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області №00903303200702 від 13.04.2026 в частині визначення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 5 496 998,45 грн, основне податкове зобов`язання – 4 397 598,56 грн, штрафна санкція – 1 099 399,89 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області №00903103200702 від 13.04.2026, яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 4 864 438,75 грн, основне податкове зобов`язання – 3 891 551 грн, штрафна санкція 972 887,75 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області №00903203200702 від 13.04.2026, яким визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 193 800,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області №00903003200702 від 13.04.2026, яким визначено зменшити розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 7 884 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу ГУ ДПС у Волинській області №388-п від 06.02.2026 в періоді з 09.02.2026 по 17.02.2026 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Карготранс-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, зазначених у листі №2950/12/03-20-04-05-06 від 01.10.2025. Вказаний наказ винесений у зв`язку з наданням товариством не в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на запит №2950/12/03-20-04-05-06 від 01.10.2025.

На переконання позивача, на запит відповідача товариство надало вичерпну відповідь на всі поставлені питання в даному запиті (об`єм додатків до відповіді на даний запит, становив 622 аркуші), при цьому ні в наказі, ні в самому акті так і не роз`яснено та не надано будь-яких фактичних доказів, яких саме пояснень та їх документального підтвердження було надано не в повному обсязі.

По суті виявлених порушень позивач зазначає, що веде аналітичний облік паливно-мастильних матеріалів (далі – ПММ) на підставі первинних документів, а саме подорожніх листів, карток руху пального, заправних відомостей, авансових звітів про відрядження, CMR, актів написання пального, підтверджених наказів про облікову політику та наказів про закріплення паливних карток за транспортними засобами й норми витрат палива.

Заперечує посилання контролюючого органу про те, що облік ПММ за рахунком 203 «Паливо» не ведеться за формами надання там місць зберігання та роботи без прив`язки до конкретних транспортних засобів, стверджуючи, що такий облік здійснюється, показники обліку придбання та списання ПММ формуються на підставі первинних документів, які надавались під час перевірки.

Щодо реєстрації в подорожніх листах відомостей про спосіб заправки (з бочки чи на АЗС) та розмежування палива, отриманого в Україні й за кордоном, зазначає, що подорожні листи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, деталізація за місцем і спосіб заправки міститься в картці руху пального та реєстраторів електронного кабінету ПП «Укрпалетсистем». Крім того, посилається на те, що з 16.04.2013 втратив чинність наказом Держкомстату № 74, яким раніше встановлювалася обов`язкова форма подорожнього листа, а відтак на момент спірних правовідносин законодавство не містило вимог щодо форми цього документа.

Відповідач в акті перевірки зауважив про ненадання товарної книги кількісного руху нафтопродуктів за формою 31-НП та журналу обліку руху пального по бочці. Товариство повідомляє, що відсутність окремого зведеного Журналу обліку руху пального в резервуарі не спростовує факт його придбання та видачі, оскільки придбання пального підтверджується договорами купівлі-продажу, видатковими накладними та платіжними інструкціями про оплату, а на використання пального з резервуарів на товаристві ведуться заправочні відомості по кожному транспортному засобу.

Податкове законодавство не містить вимоги про обов`язкову наявність саме журналу 31-НП для формування витрат. Якщо витрати підтверджені первинними документами (видатковими накладними та відомостями), виключення їх з обліку є неправомірним.

Щодо виявлених контролюючим органом розбіжностей даних наданих таблиць із даними Єдиного реєстру акцизних накладних заявник зазначає, що не є платником акцизного податку, не має доступу до цього реєстру та не несе відповідальності за повне відображення операцій постачальниками, а зустрічні перевірки постачальників пального податковим органом не проводилися.

Відносно вказаного у акті перевірки посилання, що протягом 2020 року окремі транспортні засоби здійснювали заправку пальним по картках АЗС ПП «Укрпалетсистемс», в тому числі за межами Волинської області, при відсутності документального підтвердження поїздки (перебували на стоянці) зазначає, що під час перевірки відповідачу надавався повний пакет первинних документів, які ГУ ДПС у Волинській області були проігноровані.

Окрім того відповідач вказав про коливання ефективності використання пального (від 0 до 116%), як ознаки списання ПММ без прив`язки до рейсу. Товариство повідомляє, що цей показник розрахований контролюючим органом помісячно, тоді як податковим (звітним) періодом для визначення фінансового результату товариства є календарний рік. За наведеним позивачем розрахунком середнє співвідношення витрат пального до доходу за 2020–2024 роки становить 33,48%, що відповідає ринковим показникам для відповідного типу транспортних засобів (30–40%), а відхилення пояснюються ринковими факторами (коливання вартості пального та тарифів на перевезення), не залежними від товариства.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00903003200702 про зменшення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2024 року на 7 884 грн позивач зазначає, що контролюючим органом не встановлено, що саме ця сума сформована виключно з операцій використання ПММ у господарській діяльності, оскільки, за додатком 2 до податкової декларації, вона складається з сум ПДВ за придбання не лише пального (2 499,98 грн), а й запчастин (4 300,00 грн) та шин (1 084,24 грн), що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Узагальнюючи викладене, сторона позивача уважає, що контролюючим органом не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям статутної діяльності товариства, про факти продажу чи зберігання пального іншим особам. Сама по собі відсутність окремих документів або недоліки в їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції за наявності інших даних, що підтверджують фактичний рух активів платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі (том 1 арк. спр. 1-14).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13:20 год 23.06.2026 (том 4 арк. спр. 46-47).

Представником відповідача 20.05.2026 подано відзив на позовну заяву, у якому позовних вимог не визнає та зазначає, що ТОВ «Карготранс-Сервіс» у Звіті про фінансові результати за звітні періоди 2020 – 2024 роки по рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)» відображено вартість списаних ПММ (дизпалива) на виконання робіт/ надання послуг з вантажних автотранспортних перевезень на загальну суму 24 431 103 грн, в т.ч. за звітний період 2020 рік на суму 3 526 417 грн, 2021 рік на суму 5 457 281 грн, 2022 рік на суму 5 543 042 грн, 2023 рік на суму 5 879 137 грн, 2024 рік на суму 4 025 227 грн.

Позивачем по рахунку 203 «Паливо» не ведеться облік за формами придбання (паливні картки/талони, готівкові чеки); відсутній облік за місцями зберігання (бочка, паливний бак); списання ПММ здійснюється без ведення аналітичного обліку в розрізі транспортних засобів.

У підтвердження отоварення за паливними картками підприємством надано відомість «Обіг по обслуговуванню» з електронного кабінету ПП «Укрпалетсистем», а також представлено чеки АЗС без належної систематизації та без чіткого структурування конкретного транспортного засобу, до якого відноситься відповідна заправка. Тобто, відсутнє належне їх групування за автомобілями, маршрутами та датами використання пального, що унеможливлює встановлення фактичного обсягу витрат по кожному транспортному засобу та перевірку їх обґрунтованості.

Під час перевірки ТОВ «Карготранс-Сервіс» встановлено, що у подорожніх листах відсутні відомості щодо способу здійснення заправки транспортного засобу, зокрема не зазначено, яка частина пального була отримана шляхом наливу з бочки (внутрішньої точки видачі підприємства), а яка – придбана на АЗС за відповідними розрахунковими документами. Також, не відображено розмежування між пальним отриманим на території України та пальним, придбаним за кордоном згідно з наданими чеками. Зазначені недоліки унеможливлюють перевірку правильності його списання, а також підтвердження відповідності витрат даним бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з тим, проведеним вибірковим аналізом достовірності відображення даних у наданих товариством таблицях щодо виїзду з гаража та повернення в гараж транспортних засобів, встановлено, що протягом 2020 року окремі транспортні засоби ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ) здійснювали заправку пальним по картках на АЗС ПП «Укрпалетсистем» (код ЄДРПОУ 32285225), в тому числі за межами Волинської області, при відсутності документального підтвердження поїздки (перебували на стоянці СГД). Зазначене свідчить про невідповідність даних первинних документів фактичним обставинам використання транспортних засобів, а також про відсутність належного документального підтвердження використання придбаного пального у господарській діяльності підприємства.

Підсумовуючи вищенаведене, встановлено, що облік пального ведеться без розмежування за місцями зберігання та способами отримання (паливні картки, готівкові розрахунки, зберігання в резервуарах підприємства), що унеможливлює встановлення фактичних залишків та контролю за рухом ТМЦ. Відсутній зв`язок між подорожніми листами та бухгалтерським списанням.

Проведеним аналізом витрат пального на одиницю доходу шляхом співвідношення між кількістю спожитого пального і отриманим доходом встановлено, що динаміка ефективності використання пального в процесі вантажних перевезень протягом року сягає від 0 до 116%, що свідчить про списання ПММ без прив`язки до рейсу.

Окрім того, в ході перевірки встановлено відсутність складання позивачем зведених податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на вартість операції із використання товарно-матеріальних цінностей, що не є господарською діяльністю підприємства на загальну суму 3 927 154,60 грн (том 4 арк. спр. 57-63).

На адресу суду 22.05.2026 від представника ТОВ «Карготранс-Сервіс» надійшла відповідь на відзив, у якій позовну заяву підтримано та додатково зазначено, що висновки ГУ ДПС у Волинській області в акті перевірки суперечать фактичним обставинам щодо господарської діяльності товариства, а твердження про удаваність витрат на паливо за період 2020-2024 років є необґрунтованими, оскільки придбання пального є підтвердженим і не ставиться в акті під сумнів, а факт використання пального у господарській діяльності товариства підтверджений всіма необхідними первинними документами (CMR, ТТН, акти виконаних робіт, виписки з банку про оплату за надані послуги, накладні на придбання палива, подорожні листи, заправочні відомості, картки руху пального, накази про закріплення ТЗ, накази про відрядження водіїв, авансові звіти, рахунки бухгалтерського обліку та інше), які із незрозумілих причин не враховані відповідачем під час перевірки та розгляду заперечення (том 4 арк. спр. 68-74).

У додаткових поясненнях від 17.06.2026 представника позивача просила суд врахувати, що факт придбання та одержання товариством в періоді 2020-2024 років методом наливу у власний резервуар для зберігання пального - 536609,00 літрів дизельного пального є підтвердженим та доведеним товарно транспортними накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, а також зареєстрованими в єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними на кожну партію придбаного пального (том 4 арк. спр. 77-79).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 15.09.2026 на 14:00 год (том 5 арк. спр. 40).

Представником ГУ ДПС у Волинській області 28.09.2026 подано клопотання про долучення доказів у якому, серед іншого, зазначалось, що відповідач звернувся до ТОВ «Карготранс-Сервіс» із запитом від №2950/12/03-20-04-05-06 від 01.10.2025 щодо надання пояснень та документів із чіткими викладеними підставами та перелік документів, який витребовується.

Податковим органом вказано про необхідність надання до контролюючого органу підтверджуючі документи щодо виявлених розбіжностей за 2020-2024 роки, а саме: виписаних (оформлених) первинних документів (накладні, акт наданих робіт/послуг, довіреності. тощо) по наданих транспортних послугах, що не дає можливості підтвердити правомірність відображення витрат в фінансовій звітності за відповідні періоди. Також вказувалось на необхідності надання аналітичних відомостей по балансових рахунках 361 та 631, які слугували б підставою для обрахунку та відображення зазначених доходів та витрат та дало б можливість підтвердна понесені витрати і отримані доходи за 2020-2024 роки.

Проте, згідно відповіді на запит від 21.10.2025 ТОВ «Карготранс-Сервіс» не надано підтверджуючі документи щодо виявлених розбіжностей за 2020-2024 року, а саме: виписаних (оформлених) первинних документів (накладні, акт наданих робіт/послуг, довіреності. тощо) по наданих транспортних послугах, що не дає можливості підтвердити правомірність відображення витрат в фінансовій звітності за відповідні періоди, так само як і інших документів, які були витребувані запитом ГУ ДПС у Волинській області (том 5 арк. спр. 67-69).

Також 28.09.2026 представником позивача подано клопотання про стягнення на користь ТОВ «Карготранс-Сервіс» витрат на правничу допомогу у розмірі 34 000 грн (том 5 арк. спр. 86-87).

Представник відповідача подала заперечення на зазначене клопотання зазначивши про не співмірність з обсягом виконаної роботи з врахуванням фактичних обставин справи, сумою позовних вимог та складністю справи (том 5 арк. спр. 95-97).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

В судових засіданнях 23.09.2026 та 30.09.2026 представник позивача позов підтримала та просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додатково наданих усних та письмових пояснень.

Представник ГУ ДПС у Волинській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що за ТОВ «Карготранс-Сервіс», відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано такі види економічної діяльності по КВЕД є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 35.11 Виробництво електроенергії; 35.12 Передача електроенергії; 35.13 Розподілення електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (том 1 арк. спр. 17-22).

ГУ ДПС у Волинській області відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 з врахуванням підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та на підставі наказу від 06.02.2026 №388-п (том 5 арк. спр. 81) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Карготранс-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, зазначених у листі №2950/12/03 20-04-05-06 від 01.10.2025.

За наслідками проведення вищезазначеної перевірки ГУ ДПС у Волинській області було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Карготранс-Сервіс» від 24.02.2026 №3992/07-02/42039323 (далі – акт перевірки) (том 1 арк. спр. 23-33) яким встановлено наступні порушення:

- статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV із змінами та доповнення, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 із змінами та доповненнями, пункту 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 із змінами та доповненнями, пунктів 5, 6 ,7 10, 11 Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1 статті 134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 4 400 039,00 грн, в т.ч. за звітний період 2020 рік на суму 637 195,00 грн, за 2021 рік на суму 982 311,00 грн, за 2022 рік на суму 997 748,00 грн, за 2023 рік на суму 1 058 244,00 грн, за 2024 рік на суму 724 541,00 грн;

- підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1 005 890,00 грн, в т.ч. за звітні періоди квітень 2020 року на суму 10 589,00 грн, за липень 2020 року на суму 16 353,00 грн, за жовтень 2020 року на суму 42 235,00 грн, за листопад 2020 року на суму 271,00 грн, за грудень 2020 року на сум 118 850,00 грн, за квітень 2021 року на суму 97 056,00 грн, за липень 2021 року на суму 32 922,00 грн, за жовтень 2021 року на суму 76 208,00 грн, за грудень 2021 року 82 807,00 грн, за лютий 2022 року на суму 101 569,00 грн, за березень 2022 року на суму 14 406,00 грн, за квітень 2022 року на суму 3 883,00 грн, за травень 2023 року на суму 8 067,00 грн, за серпень 2023 року на суму 1 407,00 грн, за вересень 2023 року на суму 119 866,00 грн, за грудень 2023 року на суму 57 016,00 грн, за березень 2024 року на суму 73 954,00 грн, за травень 2024 року 30 952,00 грн, за липень 2024 року на суму 2 633,00 грн, за листопад 2024 на суму 49 457,00 грн, за грудень 2024 на суму 55 388,00 грн;

- пункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в період, що перевірявся, на загальну суму 2 885 661,00 грн, у тому числі за січень 2020 року на суму 22 198,00 грн, за лютий 2020 року на сум 54 130,00 грн, за березень 2020 року на сум 19 163,00 грн, за квітень 2020 року на суму 55 406,00 грн, за травень 2020 року на суму 48 533,00 грн, за серпень 2020 року на суму 71 271,00 грн, за вересень 2020 року на суму 30 250,00 грн, за жовтень 2020 року на суму 61 304,00 грн, за листопад 2020 року на сум 27 978,00 грн, за грудень 2020 року на суму 50 489,00 грн, за січень 2021 року на суму 42 152,00 грн, за лютий 2021 року на суму 28 711,00 грн, за березень 2021 року на суму 75 584,00 грн, за квітень 2021 року на сум 959 991,00 грн, за травень 2021 року на суму 62 054,00 грн, за червень 2021 року на суму 47 574,00 грн, за липень 2021 року на суму 73 820,00 грн, за серпень 2021 року на суму 60 074,00 грн, за вересень 2021 року на суму 37 143,00 грн, за жовтень 2021 року на суму 93 823,00 грн, за листопад 2021 року на сум 114 335,00 грн, за грудень 2021 року на сум 99 800,00 грн, за січень 2022 року на суму 70 513,00 грн, за вересень 2022 року на суму 19 159,00 грн, за жовтень 2022 року на суму 26 770,00 грн, за листопад 2022 року на суму 41 638,00 грн, за грудень2022 року на суму 45 761,00 грн, за січень 2023 року на суму 23 225,00 грн, за лютий 2023 року на суму 17 405,00 грн, за квітень 2023 року на суму 54 317,00 грн, за червень 2023 року на суму 59 066,00 грн, за липень 2023 року на суму 83 393,00 грн, за серпень 2023 року на суму 47 552,00 грн, за вересень 2023 року на суму 86 978,00 грн, за жовтень 2023 року на суму 95 919,00 грн, за листопад 2023 року на суму 81 725,00 грн, за грудень 2023 року на суму 44 000,00 грн, за січень 2024 року на суму 11 548,00 грн, за лютий 2024 року на суму 73 564,00 грн, за березень 2024 року на суму 96 859,00 грн, за квітень 2024 року на суму 68 438,00 грн, за травень 2024 року на сум 97 531,00 грн, за червень 2024 року на суму 89 193,00 грн, за липень 2024 року на суму 64 715,00 грн, за серпень 2024 року на суму 40 623,00 грн, за вересень 2024 року на суму 35 833,00 грн, за жовтень 2024 року на суму 4 167,00 грн, за листопад 2024 року на сум 68 522,00 грн;

- підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість (далі – ПДВ), що зараховується до складу наступного звітного періоду, за звітний грудень 2024 року на суму 7 884 грн;

- пункту 201.1 статті 201 ПК України в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних/відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, складених при здійсненні операцій визначених підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України на загальну суму 24 431 102,99 грн, в т.ч. за відповідні звітні періоди за січень 2020 року на суму 126 419,20 грн, за лютий 2020 року на сум 157 525,52 грн, за березень 2020 року на суму 208 262,93 грн, за квітень 2020 року на суму 337 940,19 грн, за травень 2020 року на суму 128 716,75 грн, за червень 2020 року на суму 240 516,85 грн, за липень 2020 року на суму 216 444,25 грн, за серпень 2020 року на суму 305 144,85 грн, за вересень 2020 року на суму 297 508,06 грн, за жовтень 2020 року на суму 519 676,78 грн, за листопад 2020 року на суму146 451,90 грн, за грудень 2020 року на суму 841 809,73 грн, за січень 2021 року на сум 22 766,91 грн, за лютий 2021 року на сум 100 363,01 грн, за березень 2021 року на сум 541 208,43 грн, за квітень 2021 року на суму 918 133,85 грн, за травень 2021 року на суму 386 548,97 грн, за червень 2021 року на сум 285 536,81 грн, за липень 2021 року на суму 508 759,72 грн, за серпень 2021 року на суму 242 493,63 грн, за вересень 2021 року на сум 7 346,29 грн, за жовтень 2021 року на суму 1 260 064,56 грн, за листопад 2021 року на сум 351 547,25 грн, за грудень 2021 року на суму 832 511,20 грн, за лютий 2022 року на суму 775 686,64 грн, за березень 2022 року на сум 205 795,06 грн, за квітень 2022 року на сум 5 476,80 грн, за травень 2022 року на сум 25 299,06 грн, за червень 2022 року на суму 763 395,62 грн, за липень 2022 року на суму 860 991,86 грн, за серпень 2022 року на сум 707 753,71 грн, за вересень 2022 року на сум 668 025,43 грн, за жовтень 2022 року на сум 240 473,71 грн, за листопад 2022 року на суму 735 188,85 грн, за грудень 2022 року на суму 554 954,83 грн, за січень 2023 року на суму 336 944,30 грн, за лютий 2023 року на суму 209 264,68 грн, за березень 2023 року на сум 435 533,59 грн, за квітень 2023 року на суму 182 860,78 грн, за липень 2023 року на сум 371 336,36 грн, за серпень 2023 року на сум 156 327,17 грн, за вересень 2023 року на сум 1 069 223,66 грн, за жовтень 2023 року на сум 576 860,47 грн, за січень 2024 року на сум 221 514,59 грн, за лютий 2024 року на сум 683 049,20 грн, за березень 2024 року на сум 713 743,37 грн, за квітень 2024 року на сум 151 806,48 грн, за травень 2024 року на сум 847 299,09 грн, за червень 2024 року на сум 238 124,92 грн, за липень 2024 року на сум 80 935,59 грн, за жовтень 2024 року на суму 176 231,66 грн, за листопад 2024 року на суму 596 164,47 грн, за грудень 2024 року на суму 316 357,55 грн.

Не погодившись із висновками, зазначеними в акті перевірки, ТОВ «Карготранс-Сервіс» 23.03.2026 подано заперечення №1.23/03 щодо акту (том 1 арк. спр. 43-51), однак листом від 07.04.2026 №1398/12/03-20-07-02-12 відповідачем повідомлено, що за результатами розгляду заперечення прийнято рішення про підтвердження висновків документальної позапланової виїзної перевірки (том 1 арк. спр. 52).

У зв`язку з встановленими під час перевірки порушеннями, на підставі акта перевірки, контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення:

№00903303200702 від 13.04.2026 форми «Р», яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 5 500 048,75 грн, в тому числі основне податкове зобов`язання - 4 400 039 грн та штрафні (фінансові) санкції – 1 100 009,75 грн (том 4 арк. спр. 16-17);

№00903103200702 від 13.04.2026 форми «Р», яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 4 864 438,75 грн, в тому числі основне податкове зобов`язання – 3 891 551 грн та штрафні (фінансові) санкції – 972 887,75 грн (том 4 арк. спр. 12-13);

№00903203200702 від 13.04.2026 форми «ПН», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість в сумі 193 800,00 грн (том 4 арк. спр. 14-15);

№00903003200702 від 13.04.2026 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 7884,00 грн (том 4 арк. спр. 11).

ТОВ «Карготранс-Сервіс», уважаючи винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: від №00903303200702 від 13.04.2026 (в частині визначення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 5 496 998,45 грн); №00903103200702 від 13.04.2026; №00903203200702 від 13.04.2026; №00903003200702 від 13.04.2026 протиправними, звернулося із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Підпунктами 16.1.2 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно правової позиції Верховного суду викладеної у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, Верховний Суд зазначив, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення. Таким підставам позову, за їх наявності, суди мають надавати правову оцінку в першу чергу. Протиправність призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатньою підставою для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, що зумовлює відсутність необхідності перевірки порушення пункту 181.1 статті 181 ПК України як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Однією з підстав заявленого позову є призначення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки за відсутності на то підстав, передбачених ПК України.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 і є усталеною у практиці Верховного Суду.

Судом у цій справі встановлено, що правовими підставами проведення перевірки є підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, про що свідчить наказ від 06.02.2026 №388-п та акт перевірки.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України визначені підстави проведення документальної позапланової перевірки, серед яких:

78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз положень підпункту 78.1.1 та підпункту 78.1.4 статті 78 ПК України, свідчить про те, що на підставі наведених правових підстав може бути проведена перевірка тільки в разі не надання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на запити контролюючого органу щодо порушень цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, або щодо виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, призначенню документальної позапланової перевірки, зокрема з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, передує ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу з відповідного питання, якщо такий запит оформлено і направлено відповідно до вимог законодавства.

Тобто, виникнення права на призначення контролюючим органом перевірки за кожною із вказаних підстав є наслідком ненадання (надання не в повному обсязі) відповідних пояснень платником податків на законний запит контролюючого органу, поданий за наявності відповідних обставин.

Зазначений правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 19.08.2024 у справі №420/5252/19.

Також Верховний Суд у постановах від 31.05.2019 у справі № 813/1041/18, від 14.03.2019 у справі № 808/2603/17, від 24.10.2018 у справі № 815/343/18, аналізуючи наведені правові положення, виклав позицію, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом десяти календарних днів на письмовий запит контролюючого органу.

В разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлену недостовірність даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

З підстав для винесення наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КАРГОТРАНС-СЕРВІС» від 06.02.2026 №388-п убачається, що така перевірка була проведена у зв`язку з наданням товариством у неповному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на запит від 01.10.2025 №2950/12/03-20-04-05-06.

Як видно зі змісту спірного запиту (том 5 арк. спр. 70-76), контролюючий орган навів результати аналізу показників фінансової та податкової звітності товариства, інформаційних баз ДПС, Єдиного реєстру податкових накладних, визначив конкретні індикатори ризиковості діяльності позивача, зазначив встановлені розбіжності між окремими показниками фінансової та податкової звітності, навів конкретні обставини, які, на його думку, можуть свідчити про можливе заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також чітко визначив перелік пояснень і документів, необхідних для підтвердження правильності формування відповідних показників податкової та фінансової звітності.

Отже, на переконання суду, такий запит не обмежується лише загальними посиланнями на норми ПК України чи формальним зазначенням про наявність ризиків, а містить конкретний опис встановлених контролюючим органом обставин, які стали підставою для його направлення, що забезпечувало платнику податків можливість зрозуміти зміст виявлених розбіжностей та надати мотивовані пояснення з їх документальним підтвердженням.

Разом із тим суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 19.08.2024 у справі №420/5252/19, відповідно до якого право контролюючого органу на призначення документальної позапланової перевірки за підпунктами 78.1.1 або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає лише за умови, що платнику податків було направлено належним чином оформлений запит із зазначенням конкретних обставин можливого порушення чи недостовірності даних, а також у разі ненадання ним пояснень або їх документального підтвердження.

Оскільки у спірному випадку запит містив конкретні підстави його направлення, перелік встановлених контролюючим органом розбіжностей та чітко визначений перелік документів, які необхідно було надати для їх підтвердження або спростування, суд приходить до висновку, що вимоги пункту 73.3 статті 73 ПК України при його оформленні були дотримані.

Окрім того, як встановлено судом, відповідачем, на виконання вимог пункту 73.3 статті 73 ПК України, скеровано на адресу товариства запит, який скріплений гербовою печаткою та відповідає вимогам податкового законодавства.

За таких обставин у позивача виник обов`язок надати повні та належним чином документально підтверджені пояснення щодо кожної із обставин, викладених у запиті. Відтак у разі ненадання таких пояснень або надання їх не в повному обсязі контролюючий орган був наділений правом вирішувати питання щодо призначення документальної позапланової перевірки за наявності передбачених ПК України підстав.

Здійснивши дослідження відповіді від 21.10.2025 №51 (том 5 арк. спр. 77-80) вказаний запит судом встановлено, що позивачем копії усіх підтверджуючих документів в кількості 622 арк. Водночас, як зауважує представник ГУ ДПС у Волинській області, та не заперечується стороною позивача, товариством у повній мірі не надано витребуваних документів, зокрема відсутні виписані (оформлені) первинні документи (накладні, акт наданих робіт/послуг, довіреності, тощо) по наданих транспортних послугах, що не дає можливості підтвердити правомірність відображення витрат в фінансовій звітності за відповідні періоди.

Отже, за встановлених судом обставин саме факт надання позивачем пояснень та документів не в повному обсязі свідчив про наявність у відповідача передбачених ПК України підстав для призначення документальної позапланової перевірки.

Щодо встановлених ГУ ДПС у Волинській області порушень, які були виявлені під час проведення документальної позапланової визнаної перевірки, суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Карготранс-Сервіс» у Звіті про фінансові результати за звітні періоди 2020 – 2024 роки по рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)» відображено вартість списаних ПММ (дизпалива) на виконання робіт/надання послуг з вантажних автотранспортних перевезень на загальну суму 24 431 103 грн, в т.ч. за звітний період 2020 рік на суму 3 526 417 грн, 2021 рік на суму 5 457 281 грн, 2022 рік на суму 5 543 042 грн, 2023 рік на суму 5 879 137 грн, 2024 рік на суму 4 025 227 грн.

За даними бухгалтерського обліку дані операції відображено записами по Дт рах 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» з Кт рах. 203 «Паливо».

Товариство за даними бухгалтерського обліку відображено запис по Дт рах 203 «Паливо» з Кт рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по операціях з придбання дизпалива всього в кількості 783 537,35 л на суму 24 413 011,48 грн, в т.ч. протягом відповідних періодів 2020 року в кількості 191378,59 л на суму 3 512 063,0 грн, 2021 року – 217 791,51 л на суму 5 500 540,83 грн, 2022 року – 138 534,73 л на суму 601 373,43 грн, 2023 року 134 852,73 л на суму 5 283 592,07 грн та 2024 року – 100 979,79 л на суму 4 100 442,15 грн.

На підставі наданих в ході перевірки укладених договорів із СГД постачальниками ПММ встановлено, що ТОВ «Карготранс-Сервіс» дизпаливо придбано наливом та по паливних картках.

У відповідності норм Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 із змінами та доповненнями, ведення аналітичного обліку по рахунку 203 «Паливо» визначено:

- за транспортними засобами (що забезпечує контроль норм витрат, зв`язок з подорожніми листами, підтвердження витрат у податковому обліку);

- за місцями зберігання: паливо в баках авто, паливо в бочці/резервуарі, паливо за паливними картками;

- за видами пального (дизель, бензин, інше).

Водночас, ТОВ «Карготранс–Сервіс» по рахунку 203 «Паливо» не ведеться облік за формами придбання (паливні картки/талони, готівкові чеки); відсутній облік за місцями зберігання (бочка, паливний бак); списання ПММ здійснюється без ведення аналітичного обліку в розрізі транспортних засобів.

В підтвердження отоварення за паливними картками підприємством надано відомості «Обіг по обслуговуванню» з електронного кабінету ПП «Укрпалетсистем», а також представлено чеки АЗС без належної систематизації та без чіткого структурування конкретного транспортного засобу, до якого відноситься відповідна заправка. Тобто, відсутнє належне їх групування за автомобілями, маршрутами та датами використання пального, що унеможливлює встановлення фактичного обсягу витрат по кожному транспортному засобу та перевірку їх обґрунтованості.

Суд не погоджується з доводами контролюючого органу про те, що відсутність аналітичного обліку за субрахунком 203 «Паливо» у розрізі транспортних засобів, місць зберігання та форм придбання пального свідчить про порушення вимог бухгалтерського обліку.

Так, Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (далі – Інструкція №291), у характеристиці субрахунку 203 «Паливо» визначає склад операцій та активів, які підлягають обліку на цьому субрахунку, а саме наявність і рух палива, що придбавається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, вироблення енергії та опалення будівель, а також оплачених талонів на нафтопродукти і газ. Водночас зазначена норма не встановлює конкретних обов`язкових розрізів аналітичного обліку за субрахунком 203, зокрема за транспортними засобами, місцями зберігання або формами придбання пального.

При цьому Інструкція № 291 у випадках, коли встановлює конкретний порядок ведення аналітичного обліку за відповідним субрахунком, прямо визначає відповідні розрізи. Зокрема, щодо субрахунку 207 «Запасні частини» нею прямо передбачено ведення аналітичного обліку за місцями зберігання та однорідними групами. Аналогічної вимоги щодо субрахунку 203 «Паливо» Інструкція № 291 не містить.

Отже, сама по собі Інструкція № 291 не встановлює обов`язку підприємства вести аналітичний облік пального саме за транспортними засобами, місцями його зберігання чи формами придбання. Конкретна система аналітичного обліку визначається підприємством з урахуванням особливостей його діяльності, потреб управління та контролю за рухом запасів, якщо інше прямо не встановлено нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 28.01.2020 реєстраційний номер 03060414202000111 за адресою зберігання пального: Волинська область, Ковельський район, село Воля Ковельська, вулиця Центральна, будинок 54, загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального 22500 л, термін дії ліцензії з 14.02.2020 до 14.02.2025 (том 2 арк. спр. 142).

Для забезпечення господарської діяльності ТОВ «Карготранс-Сервіс» ПММ придбаває згідно договорів купівлі продажу та постачання, які безпосередньо транспортуються для заливання у резервуари за адресою зберігання пального та по паливним карткам для заправки транспортних засобів через паливо-роздавальні колонки (том 2 арк. спр. 81-126).

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до переконання, що товариство, відповідно до наказів від 02.01.2020 №1 «Про облікову політику на 2020 рік», від 04.01.2021 №1 «Про облікову політику на 2021 рік», від 03.01.2022 №1 «Про облікову політику на 2022 рік», від 02.01.2023 №1 «Про облікову політику на 2023 рік», від 01.01.2024 №1 «Про облікову політику на 2024 рік» (том 1 арк. спр. 53-57) веде синтетичний облік ПММ на рахунку 203 «Паливо» в цілому. Аналітичний облік здійснюється за місцями зберігання пального та матеріально відповідальними особами, а також за фактом видачі/отримання пального в транспортні засоби. Підставою для відображення операцій є первинні документи: подорожні листи, картки руху пального до подорожніх листів вантажних автомобілів у міжнародному сполученні, авансові звіти про відрядження (щодо пального, придбаного під час рейсів), CMR та інші документи, що підтверджують придбання, рух і списання пального. Облікова політика не містить вимоги ведення окремих субрахунків за формами придбання, такий розріз за потреби забезпечується за даними первинних документів та регістрів.

Зокрема, отримання (прихід) ПММ по товариству ведеться в кількісному і вартісному показниках у розрізі постачальників пального і за місцями зберігання, що підтверджується аналітичними звітами: «Надходження пального за січень 2020 - грудень 2024 по постачальниках» (том 2 арк. спр. 143-157).

Наказами ТОВ «Карготранс-Сервіс» №5 від 02.01.2020, №11 від 01.03.2021, №19 від 04.10.2021, №9 від 20.03.2023, №17 від 07.06.2023 (том 1 арк. спр. 58-60) за перевірямий період було встановлено норми витрат палива та порядок його списання по визначеним у наказах транспортних засобах.

Також наказами №4 від 02.01.2020, №24 від 01.10.2020, №24/1 від 01.10.2020, №13 від 01.08.2023, №13 від 01.03.2024 (том 1 арк. спр. 61-63) за перевірямий період товариством закріплені паливні картки за кожним транспортним засобом у яких передбачено, що водіям, за якими закріплено транспортні засоби та відповідні картки здійснювати заправку виключно закріплених за ними автомобілів, подавати до бухгалтерії маршрутні листи разом з чеками терміналів АЗС, нести повну матеріальну відповідальність за збереження карток.

Сторона позивача зазначає, що списання ПММ товариством здійснюється в розрізі транспортних засобів на підставі подорожніх листів і картки руху пального, яка є невід`ємною частиною подорожнього листа. У подорожньому листі водій транспортного засобу фіксує показники спідометра на дату виїзду автомобіля з гаража (дата початку відрядження водія), залишок пального в баку на початок відрядження, пробіг автомобіля від пункту завантаження до пункту розвантаження, фактичний обсяг витрат палива на 100 км.

Якщо відрядження включає ще один рейс, то водій фіксує наступне місце завантаження, пробіг автомобіля до місця розвантаження, фактичний обсяг споживання пального. При поверненні на товариство в гараж (закінчення відрядження) водій вказує в подорожньому листі показники спідометра і залишок пального в баку на кінець рейсу.

Ця інформація дозволяє визначити пробіг автомобіля, фактичну кількість спожитого пального для кожного рейсу за відрядження в цілому, кількість днів перебування водія у відрядженні.

В картці руху пального детально розписується показник «всього отримано пального». Тобто фіксується дата заправки транспортного засобу, місце і спосіб заправки (з бочки, паливна картка).

Судом встановлено, що відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля в міжнародному сполученні від 14.08.2020 використовувався автомобіль із державним номером НОМЕР_5 та причіп із державним номером НОМЕР_6 . Водієм виступав ОСОБА_1 та при виїзді із гаража 14.08.2020 показник спідометра при виїзді складав 915 683 км, тоді як при поверненні 28.09.2020 (строк відрядження – 46 днів) він містив інформацію про 922 844 км.

Вказаний подорожній лист містить інформацію про здійснення маршрутах:

село Воля-Ковельська (Україна) – місто Дробін (Польща) – м/п Ягодин (Україна) – місто Глобин (Україна) із загальним кілометражем – 1 576,00 км. Дані перевезення здійснені на підставі акта надання послуг від 26.08.2020 №158, заявкою №3ТМ-581, CMR від 17.08.2020 (том 2 арк. спр. 162-163);

село Дніпровка (Запорізька область, Україна) – село Залочів (Рівненська область, Україна) – село Воля-Ковельська (Волинська область, Україна) із загальним кілометражем – 1 676,00 км. Дані перевезення здійснені на підставі акта надання послуг від 27.08.2020 №163, разовим договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 26.08.2020 та рахунком на оплату від 27.08.2020 №163 (том 2 зворот арк. спр. 163-163);

селище Липова Долина (Україна) – Мальшвіц (Німеччина) із загальним кілометражем – 2 414,00 км. Дані перевезення здійснені на підставі акта надання послуг від 21.09.2020 №179, договором-заявкою від 04.09.2020 та CMR від 10.09.2020 (том 2 арк. спр. 165-166);

місто Карлові Вари (Чехія) – місто Перемишль (Польща) із загальним кілометражем – 232,00 км. Дані перевезення здійснені на підставі рахунка-фактури від 24.09.2020 №184, CMR від 22.09.2020 та акта надання послуг від 24.09.2020 №184 (том 2 арк. спр. 167-168);

місто Перемишль (Польща) – м/п Краківець – місто Львів (Україна) та повернення до села Воля-Ковельська (Україна) із загальним кілометражем – 1 263,00 км. Дані перевезення здійснені на підставі акта надання послуг від 28.09.2020 №187, CMR від 24.09.2020 та договору-заявки від 18.09.2020 №18209 (том 2 зворот арк. спр. 168-169).

Початковий залишок пального становить 147,90 л, заправлено – 2 700,00 л, кінцевий залишок – 210,14 л, а тому витрати пального становили – 2 637,76 л, які були списані на підставі акту списання пального від 28.09.2020 №72 (том 4 арк. спр. 108).

Відповідно до картки руху пального до маршрутного листа від 14.08.2020 (том 2 арк. спр. 170), заправка транспортного засобу здійснювалась всього на 2 700 л:

із резервуара в селі Воля-Ковельська: 14.08.2020 у кількості 608 л; 24.08.2020 у кількості 545 л; 08.09.2020 у кількості 622 л та 11.09.2020 у кількості 545, що підтверджується заправочними відомостями №58 та №72 (том 2 зворот арк. спр. 171-172);

на автозаправному комплексі UPG: 08.09.2020 у кількості 50 л; 11.09.2020 у кількості 40 л; 28.09.2020 у кількості 48,26 л та 21,74 л, що підтверджується відповідними оборотами по рахунку та обігу по обслуговуванню (том 2 зворот арк. спр. 171-172 зворот);

за межами митної території України ARIS GODZIESZOW у кількості 220 л, що підтверджується рахунком-фактурою від 29.09.2020, наданим ТОВ «Арис-ЮГ» та відповідним додатком (том 2 арк. спр. 173).

Дана інформація, щодо здійснення транспортним засобом державний номер НОМЕР_5 транспортних перевезень загальною протяжністю 7 161 км та витратою пального 2 637,76 л зазначена в зведеній таблиці аналітичних даних по використання палива ТОВ «Карготранс-Сервіс» за 2020 рік (том 2 арк. спр. 158).

Списання пального позивачем здійснювалась і в інших періодах по наведеній вище аналогії, що фіксується актами списання (том 4 арк. спр. 81-223), які оформлені на підставі подорожніх листів: від 28.01.2020, від 06.04.2020, від 12.08.2020, від 09.10.2020, від 22.03.2021, від 28.10.2021, від 22.06.2021, від 18.05.2022, від 16.11.2022, від 06.10.2022, від 21.09.2023, від 26.06.2023, від 13.05.2024, від 04.03.2024, від 14.08.2020, картами руху пального до них та іншими первинними документами (CMR, авансового звіту про відрядження, видаткових накладних про отримане пальне, заправних відомостей, відомостей із електронного кабінету ПП «Укрпалетсистем», реєстрів послуг автотранспорту ТОВ «Карготранс-Сервіс» за пластиковими картками (том 2 арк. спр. 175 – том 3 арк. спр. 179).

Вказані відомості щодо списання пального та пройденого кілометражу викладені у зведеній таблиці аналітичних даних по використання палива ТОВ «Карготранс-Сервіс» за 2020-2021 роки (том 2 арк. спр. 158-160) та повністю відповідають наявних в матеріалах справи первинних документах.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що надані товариством під час перевірки первинні документи у повному обсязі підтверджують зміст спірних господарських операцій, їх реальність та фактичне використання придбаного палива у господарській діяльності товариства.

Водночас в акті перевірки відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про невідповідність придбання ПММ завданням статутної діяльності позивача, незвичність або збитковість відповідних операцій, їх непов`язаність із господарською діяльністю товариства, нереальність їх здійснення чи відсутність факту надання відповідних послуг. Отже, відповідачем не встановлено обставин, які самі по собі або в сукупності могли б ставити під сумнів реальність спірних господарських операцій та їх зв`язок із господарською діяльністю позивача.

Суд зауважує, що висновки контролюючого органу зроблені виключно на підставі аналізу даних рахунку 203 «Паливо», без дослідження первинних документів, що підтверджують фактичне використання пального. Такий підхід суперечить вимогам пунктів 1, 2 статті 44 та статті 86 ПК України, які зобов`язують контролюючий орган досліджувати всі первинні документи, що є підставою для бухгалтерського обліку.

Наведена позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 140/13115/24.

Пунктом 1 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі П(С)БО 16), встановлено, що це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Пунктом 2 П(С)БО 16, визначено, що норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно із пунктом 18 П(С)БО 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково- касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею- продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно із пунктом 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі – П(С)БО 1).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Розділу ІІ П(С)БО 1, фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (Пункт 8 Розділу ІІ П(С)БО 1).

Пунктом 3 Розділу І П(С)БО 1 визначено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до пунктів 5 та 6 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 вказаного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вищевказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Суд зазначає, що отримане позивачем пальне було використано у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи та наданими до перевірки первинними документами. Використання пального віднесено до виробничих витрат, адже таким пальним заправлялись транспортні засоби товариства. Факт придбання пального не заперечується податковим органом та підтверджується аналітичними звітами про його надходження (том 2 арк. спр. 143-157). Наявні фіскальні чеки на придбання пального, обіг по обслуговуванню, реєстри заправок за пластиковими картками, рахунки-фактури та додатки до них (том 3 арк. спр. 180-235) та акти списання пального, тобто наявний документально підтверджений ланцюг використання пального на виробництві при здійсненні господарської діяльності.

Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 160/3026/19 та від 27.01.2022 у справі № 808/2762/16.

Отже, суд погоджується із позицією ТОВ «Карготранс-Сервіс», що твердження відповідача в акті перевірки, що по товариству не ведеться облік за формами придбання (паливні картки/талони, готівкові чеки); відсутній облік за місцями зберігання (бочка, паливний бак): списання ПММ здійснюється без ведення аналітичного обліку в розрізі транспортних засобів є безпідставні та необґрунтовані, оскільки такий облік позивачем здійснюється, показники обліку придбання та списання ПММ формуються на підставі первинних документів, які надавались під час перевірки, та, як зазначалось судом вище, Інструкція № 291 не встановлює обов`язку підприємства вести аналітичний облік за транспортними засобами, місцями його зберігання чи формами придбання по рахунку 203 «Паливо».

Враховуючи наведене, суд також не погоджується із контролюючим органом про відсутність у товариства належного групування за автомобілями, маршрутами та датами використання пального підтвердження отоварення за паливними картками. Наявні матеріалами справи підтверджуються можливість встановлення фактичного обсягу витрат по кожному транспортному засобу та перевірку їх обґрунтованості.

Окрім того, посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області під проведення перевірки встановлено, що у подорожніх листах відсутні відомості щодо способу здійснення заправки транспортного засобу, зокрема не зазначено, яка частина пального була отримана шляхом наливу з бочки (внутрішньої точки видачі підприємства), а яка – придбана на АЗС за відповідними розрахунковими документами. Також, не відображено розмежування між пальним отриманим на території України та пальним, придбаним за кордоном згідно з наданими чеками. Зазначені недоліки унеможливлюють перевірку правильності його списання, а також підтвердження відповідності витрат даним бухгалтерського та податкового обліку.

Форма подорожнього листа, була затверджена Наказом Держкомстату України від 17.02.1998 № 74, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.03.1998 за № 149/2589. При цьому пункт 2 Наказу № 74 визначено, що застосування цієї форми подорожнього листа є обов`язковим для всіх суб`єктів підприємницької діяльності, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їхнім замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 № 3565-VI із текстів законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» вилучено посилання про подорожні листи.

Наказ Державного комітету статистики України №74, яким також було затверджено Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, втратив чинність від 16.04.2013.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 09.02.2021 у справі № 817/1629/15, про те, що суб`єкти господарювання можуть застосовувати самостійно виготовлені бланки подорожніх листів, які мають містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995.

У вказаному пункті Положення (в редакції в редакції Наказу Міністерства фінансів № 372 від 07.06.2010) визначалось, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

В чинній редакції Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 зазначений пункт знаходиться вказаний, як 2.6.

Отож, суд розділяє думку сторони позивача, що під час проведення перевірки та під час судового розгляду справи, товариством було подано подорожні листи з додатком картки руху пального, які містять усі відомості та обов`язкові реквізити, що встановлені для первинних документів передбачені частиною другою статті 9 Закону № 996-ХIV та пунктом 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Зокрема, містять інформацію про: дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; марку та номер автомобіля, ПІБ водія, підписи осіб, які відповідають за здійснення певного господарського процесу та печатку підприємства, яке його видає.

З огляду на викладене, суд зазначає, що належне документальне оформлення операцій з використання та списання паливно-мастильних матеріалів має оцінюватися з урахуванням змісту та сукупності наявних первинних документів. Зазначення в подорожніх листах відомостей щодо роботи транспортного засобу та використання ним паливно-мастильних матеріалів в сукупності з іншими належними первинними документами, дає підстави для підтвердження відповідних господарських операцій. При цьому відсутність окремих відомостей у таких документах сама по собі не є безумовною підставою для висновку про невикористання списаного палива у господарській діяльності товариства.

Податком органом під час проведення перевірки також встановлено, що ТОВ «Карготранс-Сервіс» не надано Товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів за формою 31-НП та журналу (відомості) обліку руху пального по бочці (придбаного наливом).

Суд зазначає, що відсутність окремого зведеного Журналу обліку руху пального в резервуарі не спростовує факт його придбання та видачі, оскільки придбання пального підтверджується первинними документами (договорами купівлі-продажу, видатковими накладними та платіжними інструкціями про оплату), а на використання пального з резервуарів на товаристві ведуться заправочні відомості по кожному транспортному засобу.

Крім того, суд враховує, що самим відповідачем в акті перевірки зазначено дані підприємства щодо залишку пального станом на 01.01.2020 у бочці та баках у кількості 16 489,45 л, його надходження упродовж 2020–2024 років у кількості 536 609 л та залишку станом на 01.01.2025 у кількості 12 532,27 л. Наведені обставини свідчать про те, що товариством під час перевірки було надано відомості, які дають змогу простежити кількісний рух паливно-мастильних матеріалів за відповідний період.

Верховний Суд у постанові від 17.05.2023 у справі №640/20727/21 висловив правову позицію, що журнал обліку надходження нафтопродуктів та змінний звіт не є первинним чи зведеним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і порушення порядку ведення такого журналу саме по собі не свідчить про відсутність обліку товарів у розумінні пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 у справі № 640/2008/20 зауважив, що Інструкція № 281/171/578/155, встановлюючи обов`язок суб`єкта господарювання вести передбачені нею форми обліку нафтопродуктів, регулює оперативний контроль підприємства за обігом нафтопродуктів. Відсутність чи недоліки в оформленні передбачених Інструкцією документів (журналів обліку, змінних звітів) не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку палива за місцем його продажу та застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону №265/95-ВР.

На переконання суду, сама собою відсутність окремих документів не може бути підставою для висновку про непідтвердження відповідних господарських операцій, якщо наявними у матеріалах справи іншими первинними документами підтверджуються ті самі відомості та забезпечується можливість простежити рух і використання ПММ. У такому випадку оцінка належності документального підтвердження має здійснюватися з урахуванням сукупності наданих документів, а не виключно за фактом відсутності окремого документа.

Відповідачем в акті перевірки визначено, що у наданій таблиці ТОВ «Карготранс-Сервіс» відображено подане надходження дизпалива, його постачальникам та об`єм; за зведеним розрахунком підприємством відображено придбання наливом пмм всього в кількості 536609 л, в т.ч. протягом 2020 року в кількості 133645 л, протягом 2021 року в кількості 139224 л, 2022 року – 85351 л, 2023 року – 102424 л, 2024 року – 75965 л.

Проведеним аналізом доданих підприємством таблиць шляхом співставлення їх даних даними Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено відхилення за 2020 рік - (-35100,15 л), 2021 рік – (-18766,01 л), за 2022 рік – (+328,15 л), за 2023 рік (+94,89 л), за 2024 рік (+264,23 л), загальні відхилення (-53178,89 л).

На підтвердження факту придбання та отримання від постачальників дизельного пального в об`ємі 536 609,00 літрів методом наливу в резервуар для зберігання пального, ТОВ «Карготранс-Сервіс» 17.06.2026 у своїх додаткових поясненнях надано таблицю з податним надходженням дизельного пального його постачальника, об`єм, а також надаємо копії товарно-транспортних накладних на придбання та отримання кожної партії палива в періоді 2020-2024 років (том 4 арк. спр. 78).

Разом із тим, стороною позивача надано також товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), що додатково підтверджує факт отримання такого об`єму пального (том 4 арк. спр. 224-250, том 5 арк. спр. 1-32).

Суд враховує, що ТОВ «Карготранс-Сервіс» не є платником акцизного податку і не має доступу до Єдиного реєстру акцизних накладних, а тому не може нести відповідальність за відображення чи не відображення постачальниками господарських операцій з продажу підакцизних товарів у Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Також необхідно враховувати принцип індивідуальної відповідальності платника податків, який доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у статті 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2023 у справі №810/1577/17.

Поряд із тим, варте уваги зауваження сторони позивача, що під час перевірки податковим органом у підтвердження чи спростування наведених товариством даних у таблиці руху пального за 2020 – 2024 роки, зустрічні перевірки постачальників ПММ, у яких ТОВ «Карготранс-Сервіс» придбало пальне для використання в господарській діяльності, не проводились та жодних запитів до таких підприємств надіслано не було.

ГУ ДПС у Волинській області в акті перевірки також зазначило про те, що проведеним вибірковим аналізом достовірності відображення даних у наданих ТОВ «Карготранс-Сервіс» таблицях щодо виїзду з гаража та повернення в гараж транспортних засобів, встановлено, що протягом 2020 року окремі транспортні засоби ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ) здійснювали заправку пальним по картках АЗС ПП «Укрпалетсистемс», в тому числі за межами Волинської області, при відсутності документального підтвердження поїздки (перебували настоянці), що свідчить про невідповідність даних первинних документів фактичним обставинам використання транспортних засобів.

Суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки досліджені судом первинні документи підтверджують факт використання відповідних транспортних засобів для здійснення перевезень упродовж 2020 року (том 2 арк. спр. 161-215).

Як убачається з акта перевірки, висновок контролюючого органу про неналежний облік пального ґрунтується, зокрема, на проведеному помісячному аналізі співвідношення обсягу використаного пального та отриманого доходу від вантажних перевезень. За результатами такого аналізу відповідач установив значні коливання відповідного показника, які розцінив як свідчення списання паливно-мастильних матеріалів без належного зв`язку з конкретними рейсами.

Водночас самі собою коливання співвідношення витрат на пальне та отриманого доходу в окремих місяцях не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій, неправомірність списання пального чи відсутність належного бухгалтерського обліку. Для обґрунтування таких висновків контролюючий орган повинен установити конкретні обставини, які свідчать про невідповідність відображених в обліку операцій їх фактичному змісту, а не обмежуватися аналізом окремих економічних показників.

При цьому оцінка співвідношення витрат на пальне та доходу від перевезень потребує врахування особливостей господарської діяльності позивача, зокрема здійснення міжнародних вантажних перевезень, тривалості рейсів, часу фактичного використання пального та моменту оформлення документів, що підтверджують надання транспортних послуг. Витрати на пальне та дохід від конкретного перевезення не обов`язково виникають і відображаються в бухгалтерському обліку в межах одного календарного місяця, оскільки здійснення перевезення та оформлення документів за його результатами можуть припадати на різні звітні періоди.

За наведених обставин помісячне зіставлення витрат на пальне з доходами від перевезень без урахування фактичної тривалості рейсів, особливостей їх документального оформлення та періодів визнання доходів не дає змоги саме по собі достовірно встановити відсутність зв`язку відповідних витрат із господарською діяльністю товариства.

Водночас наведені позивачем розрахунки річного співвідношення витрат на пальне та доходу від перевезень за 2020–2024 роки становлять відповідно 28,25 %, 35,26 %, 32,85 %, 39,30 % та 31,75 %. Зазначені показники демонструють коливання частки витрат у різні роки, однак самі собою не підтверджують ані правомірності всіх відображених витрат, ані їх необґрунтованості. Вирішальне значення має належне документальне підтвердження відповідних господарських операцій та їх зв`язку з діяльністю підприємства.

Так само посилання відповідача на недотримання принципу нарахування та відповідності доходів і витрат не може ґрунтуватися виключно на відмінності між місяцями використання пального та отримання доходу від перевезень. Відповідно до пункту 6 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Отже, під час перевірки належало з`ясувати, чи були дотримані встановлені правила визнання витрат з урахуванням фактичних обставин здійснення перевезень та наявних первинних документів.

При цьому саме по собі відображення витрат на пальне в одному звітному періоді, а доходу від відповідного перевезення – в іншому не свідчить про порушення правил бухгалтерського обліку, якщо така розбіжність зумовлена об`єктивними особливостями здійснення господарської операції та відповідає застосовним правилам визнання доходів і витрат.

Суд також ураховує, що в акті перевірки відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про використання придбаного пального поза межами господарської діяльності позивача, його реалізацію іншим особам або здійснення інших операцій, не пов`язаних із діяльністю товариства. Натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються переважно на аналізі співвідношення витрат і доходів та припущенні про відсутність належного зв`язку між списанням пального й конкретними перевезеннями.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені в акті перевірки розрахунки самі собою не спростовують реальності господарських операцій позивача та не є достатніми для висновку про неналежне ведення бухгалтерського обліку паливно-мастильних матеріалів. Відповідні обставини мають оцінюватися в сукупності з первинними документами, що підтверджують придбання пального, його використання транспортними засобами та здійснення господарських перевезень.

Відтак висновки відповідача про порушення позивачем підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 ПК України потребують належного підтвердження фактичних обставин, з якими закон пов`язує виникнення відповідних податкових наслідків. Самого лише припущення про використання пального поза межами господарської діяльності, заснованого на помісячному співвідношенні витрат і доходів, для цього недостатньо.

Крім того, визначаючи завищення від`ємного значення податку на додану вартість за грудень 2024 року в сумі 7 884 грн, відповідач мав установити, яка саме частина такого значення сформована внаслідок операцій із придбання та використання паливно-мастильних матеріалів, щодо яких установлено порушення. Оскільки до складу від`ємного значення входять також суми податку на додану вартість за операціями з придбання запасних частин і шин, висновок про завищення відповідного показника в повному обсязі потребує окремого обґрунтування та належного розрахунку.

Отже, правомірність висновків контролюючого органу щодо податкових наслідків операцій із паливно-мастильними матеріалами має визначатися з урахуванням установлених фактичних обставин, змісту первинних документів і конкретного розрахунку відповідних податкових зобов`язань, а не лише на підставі аналітичних припущень щодо співвідношення витрат на пальне та отриманого доходу.

З огляду на вищевказане, суд уважає за необхідне звернути увагу на Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок №727).

Згідно з підпунктом 1 розділу ІІ вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку №727 передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У ньому викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 26.06.2023 у справі №815/6819/14.

З огляду на обставини встановлені податковим органом та, відповідно, зафіксовані в акті перевірки та правопорушення покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що складений за результатами перевірки діяльності позивача акт перевірки не в повній мірі відповідає вимогам, встановленим нормами Порядку № 727, так як виявлені порушення викладені нечітко, необ`єктивно та в не повній мірі, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому, суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов`язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Водночас, зміст акту перевірки свідчить, що податковим органом не наведено жодної господарської операції, при здійсненні якої позивач, в порушення норм ПК України здійснив завищення рядку 2050 «Собівартість реалізованих продуктів (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результатами за 2020-2024 року. Посилаючись на наведені порушення, контролюючим органом, не вказано первинні документи, на підставі яких відповідач дійшов такого висновку.

Схожа позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №460/12527/23.

Також суд враховує, що розбіжність між даними реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показниками звіту про фінансовий результат за 2020 рік на загальну суму 13 558,00 грн ТОВ «Карготранс-Сервіс» не заперечується та не оскаржується.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України). У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області № 00903303200702 від 13.04.2026 в частині визначення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 5 496 998,45 грн, в тому числі основного податкового зобов`язання у розмірі 4 397 598,56 грн та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 099 399,89 грн, № 00903103200702 від 13.04.2026, яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 4 864 438,75 грн, в тому числі основного податкового зобов`язання у розмірі 3 891 551,00 грн та штрафної (фінансових) санкції у розмірі 972 887,75 грн, № 00903203200702 від 13.04.2026, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 193 800,00 грн та № 00903003200702 від 13.04.2026, яким визначено зменшити розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 7884,00 грн.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 26 624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійок), який сплачений згідно із платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 05.05.2026 №4659 (том 4 арк. спр. 80).

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000,00 грн суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: ордер на надання правничої допомоги серії АС №1184530; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1409; Договір про надання правничої допомоги від 20.04.2026 №02/20-04; додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 20.04.2026; акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 28.09.2026 №1/02/20-04; квитанції від 20.04.2026 №1/02/20-04, від 22.05.2026 №2/02/20-04, від 12.06.2026 №3/02/20-04 та від 23.09.2026 №4/02/20-04 (том 5 арк. спр. 88-93).

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні, спірні правовідносини регулюється нормами Податкового кодексу України та достатньою кількістю підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню до даної справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 по справі №520/8489/19 та від 07.05.2020 у справі №320/3271/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГОТРАНС-СЕРВІС» (45004, Волинська область, Ковельський район, село Воля Ковельська, вулиця Центральна, будинок 54, ідентифікаційний код юридичної особи 42039323) до Головного управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 00903303200702 від 13.04.2026 в частині визначення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 5 496 998,45 грн, в тому числі основного податкового зобов`язання у розмірі 4 397 598,56 грн та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 099 399,89 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 00903103200702 від 13.04.2026, яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 4 864 438,75 грн, в тому числі основного податкового зобов`язання у розмірі 3 891 551,00 грн та штрафної (фінансових) санкції у розмірі 972 887,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 00903203200702 від 13.04.2026, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 193 800,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 00903003200702 від 13.04.2026, яким визначено зменшити розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 7884,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГОТРАНС-СЕРВІС» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 26 624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійок) та 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2026 року.