Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №140/11439/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/11439/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС ТРАНС» до Рівненської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС ТРАНС» (далі – ТОВ «НОРМА ПЛЮС ТРАНС», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Рівненської митниці (митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204140/2026/000003/2 від 11.08.2026.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення товару позивач подав до Рівненської митниці митну декларацію (далі – МД) з пакетом документів необхідних для розмитнення вказаного товару. При цьому, у графі 43 цієї МД вказано перший метод визначення митної вартості товару, а згідно із графою 42 вказаної МД митну вартість товару заявлено у розмірі 11 230,00 євро. Однак 11.08.2026 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204140/2026/000003/2, відповідно до якого митну вартість вказаного вище транспортного засобу визначено на рівні 21 700,00 євро.

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). При цьому, відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву від 15.09.2026 відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що 11.08.2026 за митною декларацією №26UA204140007175U3 заявлено до митного оформлення товар: 1. Автомобіль вантажний, марки MAN, модель TGM, індентифікаційний номер (номер шасі)- НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення- 2017.

По МД №26UA204140007175U3 від 11.08.2026 відбулось спрацювання системи АСАУР за кодом 105-2 «Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів підрозділом митного оформлення» (відповідно до Класифікатору митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011).

Відтак, саме під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- в інвойсі від 29.07.2026 №W/2026/154 не вказано, на яких умовах поставки передбачених пунктом 3.2 контракту виставлена ціна за товар;

- вказані у МД країни відправлення від 06.08.2026 №26PL3010100025RKB8 умови поставки EXW Chelm Польща не кореспондуються з заявленими декларантом умовами поставки EXW Srebrzyszcze Польща . Зважаючи на те, що в контракті від 27.07.2026 № 270726 в пункті 2.5 вказано – «товар за цим контрактом може поставлятися з урахуванням інших умов постачання. У разі умови поставки вказуються додатково в інвойсах до цього контракту», однак умови поставки в інвойсі від 29.07.2026 № W/2026/154 не вказано;

- в банківському платіжному документі від 31.07.2026 №31 відсутні відмітки банку, підпис та печатка платника за товар;

- в банківському платіжному документі від 31.07.2026№31 в графі призначення платежу вказано лише номер контракту від 27.07.2026 №270726. Враховуючи, що згідно п.1.2 контракту від 27.07.2026 №270726 сторони вирішили, що товари за цим договором поставляються партіями, з чого неможливо однозначно ідентифікувати чи саме за товар поданий до митного оформлення здійснено попередню оплату, так як в контракті зазначено слово – за товари.

Отже, декларантом не надано належних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Тому, згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі – Методичні рекомендації №476) та згідно ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.

На вимогу митниці Декларантом було відправлено письмові пояснення №11/08 від 11.08.2026.

В подальшому, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA204140/2026/000003/2 від 11.08.2026 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Кодексу на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації про транспортний засіб з урахуванням марки, моделі, календарного року виготовлення та технічних характеристик, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 22.08.2025 №25UA205140052272U0 – 21 700,00 євро/од.

Надалі декларантом оцінюваний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД від 11.08.2026 № 26UA204140007203U0 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.

З огляду на все вищевказане, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA204140/2026/000003/2 від 11.08.2026 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законним та обґрунтованим.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Щодо клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у відповіді на відзив від 15.09.2026 не погодилась з аргументами відповідача, наведеними у відзиві та просила позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ТОВ «НОРМА ПЛЮС ТРАНС» через уповноваженого декларанта ТОВ «СМАРТБРОК» з метою декларування товару «Автомобіль вантажний, марки MAN, модель TGM, ідентифікаційний номер (номер шассі) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, призначення: для використання по дорогах загального користування (для перевезення вантажів), тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів – 6 871 см3, потужність двигуна 184 kW, номер двигуна – немає даних, вантажопідйомність - 7,040 т, маса в разі максимального завантаження 15,000 т, бувший у використанні, колісна формула 4х2, тип кузова тентована платформа, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2018, не виготовлений на базі кузова легкового автомобіля» на митний пост Рівненської митниці подало митну декларацію за №26UA204140007175U3.

До митної декларації додано: рахунок-фактуру (інвойс) W/2026/154 від 29.07.2026; статус особи, яка подає митну декларацію 2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DR/BAS 4367426 від 09.12.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару №31 від 31.07.2026; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №214 від 10.08.2026; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2211-1115 G від 10.08.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №270726 від 27.07.2026; договір про надання послуг митного брокера №10/08 від 29.07.2026; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №2211-1115 G від 10.08.2026; копія митної декларації країни відправлення №26PL3010100025RKB8 від 06.08.2026; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №26UA204140007175U3 від 11.08.2026.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) банківський платіжний документ де можливо ідентифікувати за який товар здійснено попередню оплату; 4) інші документи які підтверджують митну вартість; 5) калькуляцію транспортних витрат за товар.

На вимогу митниці декларантом було відправлено письмові пояснення №11/08 від 11.08.2026.

Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204140/2026/000003/2 від 11.08.2026.

В графі 33 рішення №UA204140/2026/000003/2 від 11.08.2026, відповідач зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи , які подані для підтвердження заявленої вартості , не містять усіх відомостей , необхідних для визначення вартості за обраним методом, оскільки містять розбіжності:

- в інвойсі від 29.07.2026 №W/2026/154 не вказано, на яких умовах поставки передбачених пунктом 3.2 контракту виставлена ціна за товар;

- вказані у МД країни відправлення від 06.08.2026 №26PL3010100025RKB8 умови поставки EXW Chelm Польща не кореспондуються з заявленими декларантом умовами поставки EXW Srebrzyszcze Польща . Зважаючи на те, що в контракті від 27.07.2026 № 270726 в пункті 2.5 вказано – «товар за цим контрактом може поставлятися з урахуванням інших умов постачання. У разі умови поставки вказуються додатково в інвойсах до цього контракту», однак умови поставки в інвойсі від 29.07.2026 № W/2026/154 не вказано;

- в банківському платіжному документі від 31.07.2026 №31 відсутні відмітки банку, підпис та печатка платника за товар;

- в банківському платіжному документі від 31.07.2026№31 в графі призначення платежу вказано лише номер контракту від 27.07.2026 №270726. Враховуючи, що згідно п.1.2 контракту від 27.07.2026 №270726 сторони вирішили, що товари за цим договором поставляються партіями, з чого неможливо однозначно ідентифікувати чи саме за товар поданий до митного оформлення здійснено попередню оплату, так як в контракті зазначено слово – за товари.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару становить 21 700,00 євро за шт.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації про транспортний засіб з урахуванням марки, моделі, календарного року виготовлення та технічних характеристик, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 22.08.2025 №25UA205140052272U0.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №26UA204140007203U0 від 11.08.2026 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, декларант позивача подав наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) W/2026/154 від 29.07.2026; статус особи, яка подає митну декларацію 2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DR/BAS 4367426 від 09.12.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару №31 від 31.07.2026; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №214 від 10.08.2026; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2211-1115 G від 10.08.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №270726 від 27.07.2026; договір про надання послуг митного брокера №10/08 від 29.07.2026; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №2211-1115 G від 10.08.2026; копія митної декларації країни відправлення №26PL3010100025RKB8 від 06.08.2026; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №26UA204140007175U3 від 11.08.2026.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом №270726 від 27.07.2026 визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до рахунку-фактури №W/2026/154 від 29.07.2026 вартість транспортного засобу становить 11 230,00 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну, строк оплати.

Ціна товару в рахунку-фактурі №W/2026/154 від 29.07.2026 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №26UA204140007175U3 від 11.08.2026 (графа 22).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №26UA204140007175U3 від 11.08.2026 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі №W/2026/154 від 29.07.2026.

Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що в інвойсі від 29.07.2026 №W/2026/154 не вказано, на яких умовах поставки передбачених пунктом 3.2 контракту виставлена ціна за товар.

Відповідно до умов Контракту №270726 від 27.07.2026, які є пріоритетними для встановлення дійсного базису поставки, зокрема, в пункті 2.1 сторони погодили, що поставка товару за цим Контрактом здійснюється на умовах EXW Srebrzyszcze відповідно до Інкотермс-2010. Саме ця умова є базовою (загальною) для всіх партій товару, що постачаються за Контрактом.

Пункт 2.5 Контракту, на який посилається відповідач, має суто факультативний характер і регулює виключно ситуацію, коли товар постачається на інших, відмінних від базових, умовах поставки – саме тоді такі інші умови мають додатково зазначатися в інвойсах.

Оскільки оцінюваний товар постачався саме на базових умовах, погоджених сторонами безпосередньо в тексті Контракту (EXW Srebrzyszcze), відсутність повторного дублювання цієї інформації в інвойсі №W/2026/154 не є порушенням чи розбіжністю, а є звичайною діловою практикою, яка не суперечить ані Контракту, ані вимогам законодавства до реквізитів рахунка фактури.

Стосовно зазначеного митницею, що вказані у МД країни відправлення від 06.08.2026 №26PL3010100025RKB8 умови поставки EXW Chelm Польща не кореспондуються з заявленими декларантом умовами поставки EXW Srebrzyszcze Польща . Зважаючи на те, що в контракті від 27.07.2026 № 270726 в пункті 2.5 вказано – «товар за цим контрактом може поставлятися з урахуванням інших умов постачання. У разі умови поставки вказуються додатково в інвойсах до цього контракту», однак умови поставки в інвойсі від 29.07.2026 № W/2026/154 не вказано, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту №270726 від 27.07.2026, погодженим сторонами, базисом поставки товару є EXW Srebrzyszcze, відповідно до Правил Інкотермс-2010. Фактична передача та завантаження товару здійснювалися безпосередньо на складі продавця за адресою: Dorohuska 40, 22-100 Srebrzyszcze, Polska.

Як зазначалося позивачем у письмових поясненнях №11/08 від 11.08.2026, а також підтверджується змістом самої експортної декларації №26PL3010100025RKB8, село Srebrzyszcze адміністративно входить до складу сільської гміни Хелм (Республіка Польща) і саме тому відноситься до зони діяльності митного поста Oddzial Celny w Chelmie (код PL301010), яким здійснювалося експортне митне оформлення товару.

Позначення «EXW PL Chelm» у графі 14:01 декларації відображає виключно митно адміністративну прив`язку до відповідного митного поста, а не фактичне місце завантаження товару. Дійсне (фактичне) місце передачі товару підтверджується графою 16:15 тієї ж експортної декларації, де чітко зазначено адресу: Dorohuska 40.

Зазначена відмінність у назві населеного пункту не свідчить про зміну погодженого сторонами базису поставки, місця фактичної передачі товару чи виникнення додаткової транспортної ділянки. Вона пов`язана виключно з особливостями заповнення експортної митної декларації та зазначенням митного органу/митного поста Oddzial Celny w Chelmie (код PL301010), у зоні діяльності якого здійснювалося експортне митне оформлення товару.

Таким чином, Srebrzyszcze є фактичним місцем завантаження та передачі, що відповідає умовам Контракту. Товар переміщувався безпосередньо з місця завантаження у Srebrzyszcze до пункту пропуску «Ягодин» для подальшого ввезення в Україну. Окремого перевезення або іншої транспортної ділянки Srebrzyszcze Chelm, яка б оплачувалася Покупцем чи була б включена до митної вартості як самостійні транспортні витрати, фактично не здійснювалося.

Отже, зазначення EXW PL Chelm в експортній декларації має виключно митно адміністративний характер та пов`язане з місцем здійснення експортного митного оформлення. Воно не змінює умов Контракту, не змінює фактичного місця передачі товару та не впливає на склад і числове значення митної вартості товару.

Щодо твердження відповідача про те, що в банківському платіжному документі від 31.07.2026 №31 відсутні відмітки банку, підпис та печатка платника за товар.

Позивачем на звернення до банківської установи на підтвердження фактичної сплати за товар (транспортний засіб) за Контрактом №270726 від 27.07.2026 надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №31 від 31.07.2026 на суму 11 230,00 євро, яка завірена мокрою печаткою установи банку (ТВБВ № 10002/089 Філія - Волинське ОУ АТ «Ощадбанк») та містить офіційну відмітку банку про її повне виконання від 31.07.2026 (час 15:30).

Згідно з вимогами статтей 53, 58 Митного кодексу України та статті 18 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція з підписом та мокрою печаткою банку про її виконання є належним, допустимим та достатнім доказом здійснення розрахунку за закуплений товар, що повністю спростовує сумніви митного органу щодо задекларованої митної вартості.

Отже, факт виконання платіжної операції підтверджується відмітками банку та підписом відповідальної посадової особи, що свідчить про фактичне списання коштів з рахунку платника та їх переказ отримувачу.

Вимога відповідача щодо обов`язковості підпису та печатки саме платника (юридичної особи – позивача) на бланку платіжної інструкції в іноземній валюті не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Перелік обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вичерпно визначений пунктом 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, і серед таких обов`язкових реквізитів власноручний підпис або відбиток печатки платника – юридичної особи на самому бланку платіжної інструкції, що формується в системі дистанційного банківського обслуговування, не передбачений.

Ідентифікація платника, необхідна для здійснення переказу, забезпечується самим фактом ініціювання платежу платником через свій банк (агент платника), що підтверджується відповідними реквізитами платіжної інструкції та відміткою банку про її виконання.

Стосовно розбіжності зазначеної у графі 33 спірного рішення, а саме: «в банківському платіжному документі від 31.07.2026№31 в графі призначення платежу вказано лише номер контракту від 27.07.2026 №270726. Враховуючи, що згідно п.1.2 контракту від 27.07.2026 №270726 сторони вирішили, що товари за цим договором поставляються партіями, з чого неможливо однозначно ідентифікувати чи саме за товар поданий до митного оформлення здійснено попередню оплату, так як в контракті зазначено слово – за товари», суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що надана позивачем платіжна інструкція містить усі обов`язкові реквізити відповідно до Положення Про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 28.07.2008 №216, зокрема: номер та дату складання документа для ініціювання платіжної операці; унікальний ідентифікатор платника або найменування, номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника; цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19.04.2016 №269) (зі змінами); сума платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами; унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/ прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали; найменування надавача платіжних послуг отримувача; комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок; призначення платежу.

Відповідач вказує, що в графі 70 «призначення платежу» платіжної інструкції від 31.07.2026 №31 зазначено лише номер контракту від 27.07.2026 №270726, а оскільки за умовами пункту 1.2 Контракту товар поставляється окремими партіями, наданий платіжний документ, за твердженням відповідача, неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару.

З цього приводу суд зазначає, що сума платежу за платіжною інструкцією №31 від 31.07.2026 – 11 230,00 EUR – повністю та точно збігається із сумою рахунка-фактури (інвойсу) № W/2026/154 від 29.07.2026 – 11 230,00 EUR. Такий точний збіг сум є найбільш об`єктивним, документально підтвердженим та таким, що піддається обчисленню доказом того, за яку саме партію товару здійснено оплату, у розумінні частини другої статті 52 та частини 21 статті 58 Митного кодексу України.

Крім того, ще до прийняття оскаржуваного рішення позивач у письмових поясненнях №11/08 від 11.08.2026 повідомив митний орган про безпосередній зв`язок між платіжною інструкцією №31 від 31.07.2026 та рахунком-фактурою №W/2026/154 від 29.07.2026, зазначивши, що оплата здійснена саме на виконання цього інвойсу.

Таким чином, відповідач мав у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію для ідентифікації платежу з оцінюваною партією товару ще до дня прийняття рішення про коригування митної вартості.

Сама лише умова пункту 1.2 Контракту про поставку товару окремими партіями не створює автоматичної невизначеності: кожна партія товару індивідуалізується власним інвойсом з унікальним номером, датою та сумою, а ідентифікація платежу здійснюється саме шляхом зіставлення суми платежу із сумою конкретного інвойсу, що й було зроблено позивачем.

Платіжна інструкція №31 оцінюється не окремо, а в сукупності з іншими поданими документами – інвойсом № W/2026/154 з тотожною сумою та письмовими поясненнями №11/08, що прямо встановлюють такий зв`язок, а тому позивач довів зв`язок платежу з оцінюваним товаром сукупністю поданих документів, а не одним лише платіжним дорученням.

Відтак, платіжна інструкція відповідає усім критеріям, які зазначені у пункті 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 28.07.2008 №216 та вважається такою, що підтверджує усі юридичні факти.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 11.08.2026 №UA204140/2026/000003/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги від 11.08.2026, укладений між Адвокатським бюро «Крючкова» в особі директора Крючкової О.Б. та позивачем ТОВ «НОРМА ПЛЮС ТРАНС», рахунок-фактуру №1046 від 20.08.2026, акт приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2026, платіжну інструкцію №1876 від 20.08.206, попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 20.08.2026.

З попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу від 20.08.2026 слідує, що сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) становить 2 000,00 грн.

В рахунку-фактурі №1046 від 20.08.2026 зазначено, що загальна вартість роботи (послуг), виконаної (наданих) адвокатом на момент підписання даного акту становить 2 000,00 грн.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з долученої до позову квитанції, позивач при зверненні до суду шляхом подання позовної заяви в електронній формі сплатив судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 4 422,40 грн (2 422,40 грн – витрати зі сплати судового збору, 2 000,00 грн – витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 41-246, 55, 57-262, 95 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204140/2026/000003/2 від 11.08.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС ТРАНС» судові витрати у розмірі 4 422,40 (чотири тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС ТРАНС» (44301, Волинська область, Ковельський район, місто Любомль, вулиця 1-го Травня, 161, ЄДРПОУ 45461914).

Відповідач: Рівненська митниця (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370).

Суддя В.В. Дмитрук