Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №140/4563/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/4563/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Смокович В. І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Нововолинської міської ради про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Управління соціальної політики Нововолинської міської ради (далі – Управління соцполітики, відповідач) про визнання необґрунтованим рішення комісії з розслідування нещасного випадку, що стався з нею в процесі виконання трудових обов`язків 02.10.2025 о 15 год. 30 хв.; визнати протиправним та скасувати Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 02.10.2025 о 15 год. 30 хв, Форма Н-1/НП, затверджений начальником Управління соцполітики В. М. Журавською 13.10.2025; зобов`язати Управління соцполітики провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , начальником відділу з питань персоналу, юридичної роботи, діловодства та звернень громадян Управління соціальної політики Нововолинської міської ради в процесі виконання трудових обов`язків 02.10.2025 о 15 год. 30 хв.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соцполітики про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) з ОСОБА_1 02.10.2025 о 15 год. 30 хв, форми Н-1/НП, затверджений начальником Управління соціальної політики Нововолинської міської ради Журавською Валентиною Миколаївною 13.10.2025 та зобов`язано Управління соцполітики провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , начальником відділу з питань персоналу, юридичної роботи, діловодства та звернень громадян Управління соціальної політики Нововолинської міської ради 02.10.2025 о 15 год. 30 хв. з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухваленні даного рішення судом не вирішено питання про витрати на професійну правничу допомогу. Представником позивача 25.09.2026 подано заяву, у якій вказав, що всі документи, на підтвердження таких витрат будуть надані у повному обсязі в порядку частини сьомої статті 139 КАС України, а саме протягом п`яти днів з моменту прийняття рішення по справі.

На адресу суду 01.10.2026 від представника позивача, адвоката Пилипчука Віктора Федоровича, надійшла заява від 30.09.2026 із усіма підтверджуючими письмовими доказами про ухвалення додаткового рішення, у якій віна просить суд витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою у розмірі 53 500 грн стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соцполітики.

Відповідачем 06.10.2026 подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу №1857/01-48/2-26, у яких представник Управління соцполітики зауважила, що заяви про усунення недоліків представником позивача не подавалось, окрім того позов та відповідь на відзив підписані безпосередньо позивачем, а не адвокатом.

Також звернула увагу суду щодо неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи та обсягом виконаної роботи.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на те, що судом не вирішено питання про судові витрати у рішенні від 25.09.2026.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що розгляд адміністративної справи здійснювався в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, розгляд питання про судові витрати судом також здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Наведене дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: ордер на надання правничої допомоги серії АС №1186781; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №253; договір про надання правничої допомоги від 13.04.2026; квитанція до прибуткового касового ордера №б/н від 13.04.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг) від 29.09.2026.

Пунктом 3.1. Договору про надання правничої допомоги від 13.04.2026 передбачено, що за надання правничої допомоги, вказаної в пункті 1.1. Договору, визначається за домовленістю сторін і фіксована сума гонорару складає 53 500 гривень, які сплачуються у готівковій формі на дату підписання договору.

Представником позивача 29.09.2026 також складено детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до якого адвокатом здійснено наступні роботи:

1. надання інформації, консультацій, роз`яснень з правничих питань по вказаній справі, огляд судової практики Верховного суду (4 год.) - 3 500,00 грн;

2. складання позовної заяви від 14.04.2026 (18 год.) - 27 500,00 грн;

3. складання заяви про усунення недоліків позовної заяви від 27.04.2026 (5 год.) - 5500.00 грн;

4. складання заяви про ознайомлення із матеріалами справи із наданням можливості їх копіювання від 13.05.2026 (1 год.) – 2 000,00 грн;

5. складання відповіді на відзив на позовну заяву від 25.05.2026 (5 год.) – 8 500,00 грн;

6. складання заяви про розмір витрат на професійну правничу допомогу від 25.09.2026 та направлення через Електронний суд (1 год.) – 1 500,00 грн;

7. складання заяви про ухвалення додаткового рішення та формування доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи від 29.09.2026 рік (3 год.) – 5 000,00 грн.

Суд не бере до уваги вказаний розрахунок в грошовому еквіваленті, оскільки пунктом 3.1. Договору про надання правничої допомоги від 13.04.2026 визначено фіксовану суму гонорару, яка складає 53 500 гривень, тобто яка була погоджена ще до надання вказаних послуг, а тому таке зазначення сум без належного обґрунтування методики її визначення є незрозумілим та безпідставним.

Також ряд послуг, а саме послуги щодо: надання інформації, консультацій, роз`яснень з правничих питань по вказаній справі, огляд судової практики Верховного суду; складання заяви про усунення недоліків позовної заяви від 27.04.2026; складання заяви про ознайомлення із матеріалами справи із наданням можливості їх копіювання від 13.05.2026; складання відповіді на відзив на позовну заяву від 25.05.2026; складання заяви про розмір витрат на професійну правничу допомогу від 25.09.2026 та направлення через Електронний суд; складання заяви про ухвалення додаткового рішення та формування доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи від 29.09.2026 - охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви, подання її до суду та подальше процесуальне супроводження даної справи.

Крім того, ряд послуг, які надавались позивачу (надання інформації, консультацій, роз`яснень з правничих питань по вказаній справі, огляд судової практики Верховного суду та складання заяви про ознайомлення із матеріалами справи із наданням можливості їх копіювання від 13.05.2026) не відповідають критеріям необхідності та не мали впливу на хід розгляду справи, а складання заяви про розмір витрат на професійну правничу допомогу від 25.09.2026 та направлення через Електронний суд та складання заяви про ухвалення додаткового рішення та формування доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи від 29.09.2026 рік – здійснені виключно з метою вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та не стосуються безпосередньо розгляду спору по суті.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 53 500 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку письмового позовного провадження, спірні правовідносини регулюється, переважно, нормами Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 без необхідності застосування великого обсягу законодавства.

Згідно з установленою практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Суд враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням положень наведених норм, усталеної судової практики суду касаційної інстанції та фактичних обставин справи, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності до предмета спору й розумності розміру витрат, фактичний обсяг та якість виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є частково необґрунтованим і підлягає зменшенню, визначивши розумно обґрунтованими витрати у сумі 5 000 грн, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної політики Нововолинської міської ради витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович