Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №120/15725/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 жовтня 2026 р. Справа № 120/15725/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям за мобілізаційним розпорядженням. Позивач зазначив, що не зміг прибути до ТЦК та СП 08.08.2025 через перебування за кордоном у службовому відрядженні, про що роботодавець завчасно повідомив відповідача та просив перенести дату явки. Водночас позивач стверджував, що не був належним чином повідомлений про виклик, а вручення повістки не супроводжувалося передбаченою законодавством фото- та відеофіксацією. Крім того, за інформацією відповідача, протокол про адміністративне правопорушення не складався, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася, у зв`язку з чим позивач вважав внесення відповідних відомостей до Реєстру безпідставним. З огляду на викладене просив визнати дії відповідача протиправними, зобов`язати виключити з Реєстру відомості про порушення ним правил військового обліку та стягнути судові витрати.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Скориставшись своїм процесуальним правом, відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечив та вказав, що позивач, перебуваючи на військовому обліку, не прибув 08.08.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за розпорядженням від 04.08.2025 № 1489, у зв`язку з чим до Національної поліції було направлено звернення про його доставлення для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначив, що внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку має інформаційний характер, не свідчить саме по собі про притягнення особи до адміністративної відповідальності та не потребує обов`язкового складення протоколу чи винесення відповідної постанови. На думку відповідача, ведення та актуалізація Реєстру належать до його компетенції, а внесення змін до нього здійснюється в межах дискреційних повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Також відповідач повідомив, що 21.05.2026 спірні відомості були скасовані, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України. Додатково просив продовжити строк на подання відзиву.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

04.08.2025 відповідачем видано розпорядження № 1489 щодо прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 08.08.2025 о 09:00 год. Вказане розпорядження було направлено за місцем роботи позивача - до ТОВ «ГРИНВЕЙ».

Як зазначив позивач, у період з 02.08.2025 по 11.08.2025 він перебував за межами України у зв`язку зі здійсненням міжнародних вантажних перевезень, а тому не мав можливості прибути до відповідача у визначені дату та час. На підтвердження даних обставин позивач до матеріалів позовної заяви долучив копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , в якому містяться відмітки про перетин державного кордону, зокрема, на виїзд 02.08.2025, на в`їзд 11.08.2025.

У зв`язку з цим 06.08.2025 роботодавець звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із листом, у якому повідомив про перебування позивача за кордоном та просив перенести дату його явки.

У зв`язку з неприбуттям позивача 08.08.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач 11.08.2025 направив до Національної поліції електронне звернення № Е3181364 щодо доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У подальшому до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було внесено відомості про порушення позивачем правил військового обліку.

Водночас, згідно з листом відповідача від 23.10.2025, протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не складався, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносилася.

Не погоджуючись із внесенням до Реєстру зазначених відомостей, позивач звернувся до суду з цим позовом, вважаючи такі дії відповідача протиправними.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Частиною десятою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено обов`язок громадян України, які перебувають на військовому обліку, прибувати за викликом відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення такого обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правові та організаційні засади створення і функціонування Реєстру визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII.

Відповідно до статті 1 цього Закону Реєстр є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створеною для забезпечення військового обліку громадян України.

За змістом частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, повноваження відповідача як органу ведення Реєстру передбачають не лише внесення відповідної інформації, а й забезпечення її достовірності та актуальності. Реалізація цих повноважень має здійснюватися відповідно до вимог законодавства та не може бути довільною.

Суд погоджується з доводами відповідача в тій частині, що відомості в Реєстрі можуть мати інформаційний характер і саме по собі їх відображення не означає автоматичного притягнення особи до адміністративної відповідальності. Водночас інформаційний характер відомостей не звільняє орган ведення Реєстру від обов`язку мати належні правові підстави для їх внесення та забезпечувати відповідність таких відомостей фактичним обставинам.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку відповідач визначив його неприбуття 08.08.2025 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за розпорядженням від 04.08.2025 № 1489.

Разом з тим позивач надав докази перебування за межами України у відповідний період, а його роботодавець ще 06.08.2025 повідомив відповідача про такі обставини та просив перенести дату явки. Наведені докази підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Крім того, відповідач підтвердив, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача не складався, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася. Направлення до Національної поліції звернення щодо доставлення позивача для складення протоколу саме по собі не засвідчує встановлення факту адміністративного правопорушення та не є рішенням про притягнення особи до відповідальності.

Особливе значення для вирішення цього спору має долучена відповідачем «Інформація про порушення ВО», у якій зафіксовано не лише дату скасування спірних відомостей - 21.05.2026, а й конкретну причину такого скасування: «відсутність таких підстав, особа самостійно з`явилась».

Зазначений документ є доказом, поданим самим відповідачем, та підтверджує, що спірні відомості були скасовані у зв`язку з відсутністю підстав для їх подальшого відображення в Реєстрі. При цьому відповідач не надав доказів, які б спростовували зміст зазначеної інформації або підтверджували наявність законних підстав для первісного внесення спірного запису.

Суд наголошує, що подальше скасування запису не є безумовним доказом протиправності дій, вчинених раніше. Однак у цій справі відповідний документ оцінюється не ізольовано, а разом із доказами перебування позивача за кордоном, повідомленням роботодавця про причини його неприбуття, відсутністю протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, а також відсутністю інших належних доказів, які підтверджували б правомірність внесення спірних відомостей.

За сукупністю наведених обставин суд доходить висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності достатніх правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку довести правомірність оскаржуваних дій. Навпаки, долучена ним інформація про скасування спірних відомостей із зазначенням причини «відсутність таких підстав» узгоджується з іншими доказами, поданими позивачем, і додатково підтверджує обґрунтованість його доводів щодо безпідставності внесення відповідного запису.

Посилання відповідача на дискреційний характер його повноважень суд відхиляє, оскільки дискреційні повноваження не надають суб`єкту владних повноважень права діяти поза межами закону або вносити до державного реєстру недостовірні чи необґрунтовані відомості.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку є протиправними.

Вирішуючи питання щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і немає підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача потребує визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже, саме по собі виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного порушення не зумовлює автоматичного закриття провадження. Суд має встановити, чи достатньо вчинених відповідачем дій для повного відновлення прав позивача та чи зберігається необхідність судового захисту шляхом визнання оскаржуваних дій протиправними.

У цій справі відповідач скасував спірні відомості 21.05.2026, тобто після їх внесення до Реєстру та після виникнення спору щодо правомірності таких дій. Водночас позивач заявив самостійну вимогу про визнання дій відповідача протиправними, а долучений відповідачем документ містить відомості про відсутність підстав для збереження спірного запису.

За таких обставин суд вважає, що скасування відомостей у Реєстрі усунуло необхідність повторного зобов`язання відповідача виключити їх, проте не усунуло необхідності надати судову оцінку правомірності дій, які передували такому скасуванню. Тому підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд не вбачає.

Оскільки на час вирішення спору спірні відомості вже скасовані, вимога про зобов`язання відповідача виключити їх із Реєстру не підлягає задоволенню. Повторне зобов`язання вчинити дії, які вже виконані, не забезпечуватиме додаткового відновлення прав позивача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку. У задоволенні вимоги про зобов`язання виключити ці відомості слід відмовити з огляду на їх фактичне скасування відповідачем до ухвалення рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов містив вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям 08.08.2025 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна