Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №120/11222/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 жовтня 2026 р. Справа № 120/11222/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №025550013388 від 02.07.2025 про відмову у призначенні пенсії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.08.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача від 23.06.2025 встановлено наявність у нього 33 років страхового стажу та 13 років 6 місяців 20 днів пільгового стажу. При цьому для призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV необхідна наявність не менше 20 років роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідач наголошує, що до страхового та пільгового стажу позивача зараховано всі періоди роботи згідно з наданими документами, однак необхідної тривалості пільгового стажу позивач не набув, у зв`язку з чим оскаржуване рішення вважає правомірним.

Крім того, посилається на те, що питання призначення пенсії належить до повноважень органів Пенсійного фонду України, а тому безпосереднє зобов`язання призначити пенсію становитиме втручання у повноваження відповідного органу.

01.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області також подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Зазначає, що заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким і прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.

Вважає, що у разі скасування такого рішення обов`язок щодо повторного розгляду заяви має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області як територіальний орган, який здійснював розгляд відповідної заяви.

Також підтримує доводи щодо відсутності у позивача необхідних 20 років пільгового стажу та зазначає про відсутність підстав для безпосереднього зобов`язання призначити пенсію.

На підставі розпорядження керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2026 №185 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебували у провадженні судді Мультян М.Б.

За результатами повторного автоматизованого розподілу адміністративну справу №120/11222/25 передано на розгляд судді Бошковій Ю.М.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.06.2026 справу №120/11222/25 прийнято до провадження судді Бошкової Ю.М.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 23.06.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву позивача за принципом екстериторіальності передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 02.07.2025 №025550013388 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що на дату звернення вік позивача становив 55 років, загальний страховий стаж - 33 роки, пільговий стаж - 13 років 6 місяців 20 днів.

Підставою відмови визначено відсутність необхідного пільгового стажу тривалістю 20 років, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

При цьому в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового та пільгового стажу позивача зараховано всі періоди роботи згідно з наданими документами.

Водночас зі змісту рішення не вбачається конкретизації періодів трудової діяльності, які враховані при визначенні пільгового стажу, а також відсутній відповідний розрахунок із зазначенням тривалості кожного зарахованого періоду.

Матеріали справи містять трудову книжку позивача, довідку від 12.06.2025 №126-23 щодо безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції, архівну довідку від 12.06.2025 №522/01-17, а також архівні довідки КП «Трудовий архів» Липовецької міської ради Вінницької області від 14.04.2025 щодо трудової діяльності позивача, відомостей про заробітну плату та відпрацьованих людино-днів.

Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Правовідносини щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах регулюються, зокрема, статтею 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працювали трактористами-машиністами і були безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Отже, законодавець визначив сукупність умов, за наявності яких особа набуває право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: досягнення відповідного віку, наявність необхідного страхового стажу та встановленої тривалості роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції.

При цьому визначальним для зарахування відповідного періоду до пільгового стажу є не лише найменування посади, яку обіймала особа, але й характер виконуваної нею роботи та безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Водночас для підтвердження спеціального трудового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, правове значення мають документи, які дають можливість установити не лише тривалість трудових відносин, але й характер виконуваної роботи, посаду, професію та інші умови, з якими закон пов`язує виникнення права на відповідну пенсію.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено можливість використання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Відтак наявність запису в трудовій книжці про роботу трактористом-машиністом у сукупності з іншими документами щодо безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції є обставиною, яка має суттєве значення для вирішення питання про зарахування відповідних періодів до пільгового стажу.

Застосовуючи наведені норми до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

На підтвердження відповідного права позивачем подано документи, які містять відомості про його роботу у сільськогосподарських підприємствах, зокрема на посаді тракториста-машиніста.

Судом досліджено копію трудової книжки, яка містить записи про трудову діяльність позивача, а також архівні довідки КП «Трудовий архів» Липовецької міської ради Вінницької області від 14.04.2025.

Зокрема, з архівної довідки щодо роботи позивача в колгоспі імені 21 з`їзду КПРС с. Ясенки встановлено, що у відповідних документах обліку праці наявні відомості про його трудову діяльність трактористом у 1990–1999 роках.

Крім того, наявні в матеріалах справи архівні документи містять відомості про нарахування позивачу заробітної плати за окремі періоди роботи, а також про кількість відпрацьованих людино-днів.

Окремими архівними довідками підтверджено наявність документів щодо нарахування заробітної плати позивачу у сільськогосподарському підприємстві «Хлібороб», а також зазначено про відсутність певних облікових документів за окремі роки.

Разом із тим суд звертає увагу, що відсутність в архівній установі окремих документів за певний період не є тотожною встановленню факту відсутності трудових відносин у зазначений період та потребує оцінки в сукупності з іншими наявними доказами.

Крім того, позивачем надано довідку від 12.06.2025 №126-23, у якій зазначено відомості щодо його безпосередньої зайнятості трактористом-машиністом у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві або на протязі календарного року у тваринництві.

Отже, матеріали справи містять документи, які стосуються не лише факту перебування позивача у трудових відносинах, але й характеру виконуваної роботи, що має безпосереднє значення для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Водночас зі змісту оскаржуваного рішення від 02.07.2025 №025550013388 вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області обмежилося зазначенням загальної тривалості страхового стажу позивача - 33 роки та пільгового стажу - 13 років 6 місяців 20 днів, не навівши конкретного розрахунку останнього.

Так, оскаржуване рішення не містить відомостей про те, які саме періоди трудової діяльності позивача зараховано до пільгового стажу, а які періоди не включено до такого стажу та з яких підстав.

При цьому формулювання відповідача про зарахування всіх періодів роботи згідно з наданими документами не дозволяє встановити, чи всі відповідні періоди враховано саме як пільговий стаж тракториста-машиніста, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції.

Суд зауважує, що страховий стаж і пільговий стаж мають різне правове значення, оскільки для зарахування періоду до пільгового стажу недостатньо лише встановити факт перебування особи у трудових відносинах, а необхідно також підтвердити виконання роботи за професією та в умовах, визначених законом.

Відтак загальне твердження відповідача про врахування всіх періодів роботи без конкретизації характеру їх зарахування не є належним обґрунтуванням правильності визначення пільгового стажу позивача.

Суд наголошує, що у спірному випадку визначальне значення має не лише констатація відсутності необхідних 20 років пільгового стажу, але й належне з`ясування та документальне обґрунтування тих періодів роботи, які підлягають зарахуванню до такого стажу.

Водночас оскаржуване рішення не містить мотивованої оцінки наданих позивачем документів, зокрема архівних довідок про роботу трактористом, відомостей щодо нарахування заробітної плати та відпрацьованих людино-днів, а також довідки про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

За таких обставин суд вважає, що наведене відповідачем обґрунтування відмови має формальний характер і не свідчить про повне та всебічне з`ясування обставин, необхідних для вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах.

При цьому відсутність у рішенні конкретизації врахованих та неврахованих періодів роботи перешкоджає перевірці правильності визначеного пенсійним органом пільгового стажу тривалістю 13 років 6 місяців 20 днів.

Суд зауважує, що суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення про відмову в реалізації особою права на пенсійне забезпечення, зобов`язаний навести фактичні та правові підстави, які дають змогу встановити, яким чином здійснено оцінку поданих документів і чому такі документи не підтверджують наявності передбачених законом умов для призначення пенсії.

Натомість відповідач обмежився наведенням загальних показників страхового та пільгового стажу і посиланням на пункт 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Суд вважає, що такий підхід не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не забезпечує можливості перевірити, чи було враховано всі обставини, які мають значення для його прийняття.

Більше того, відсутність належного розрахунку пільгового стажу та мотивованої оцінки документів перешкоджає суду встановити, які саме періоди роботи позивача вже враховані відповідачем, а які потребують додаткової оцінки.

При цьому суд звертає увагу, що у відзивах відповідачі фактично повторюють висновок оскаржуваного рішення щодо відсутності необхідного пільгового стажу, однак не наводять належного пояснення механізму його обчислення та причин визначення саме такої тривалості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржуване рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним та важливим при вирішенні питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зазначені недоліки, окрім того, що свідчать про необґрунтованість рішення відповідача, перешкоджають суду надати остаточну оцінку дотриманню всіх передбачених пенсійним законодавством умов для призначення позивачу пенсії.

При цьому суд не уповноважений здійснювати первинне вирішення всіх питань щодо встановлення пільгового стажу замість пенсійного органу, якщо відповідним органом не здійснено належного розгляду заяви та не наведено мотивованої оцінки документів, поданих особою.

Водночас це не позбавляє суд повноважень перевіряти правильність застосування законодавства та зобов`язувати суб`єкта владних повноважень вчинити визначені законом дії, необхідні для відновлення порушеного права.

За наведених обставин суд не може дійти остаточного висновку про наявність у позивача необхідних 20 років пільгового стажу без належного встановлення і розмежування періодів, які враховані пенсійним органом, та періодів, щодо яких питання про зарахування належним чином не вирішено.

Разом із тим встановлені судом недоліки свідчать про те, що оскаржуване рішення не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4. безсторонньо (неупереджено);

5. добросовісно;

6. розсудливо;

7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У даному випадку суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.07.2025 №025550013388 прийнято без належного врахування та відображення всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому таке рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України та підлягає скасуванню.

При цьому суд зауважує, що відповідно до статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує призначення пенсій та підготовку документів для їх виплати.

Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд зазначає, що первинне вирішення питання про призначення пенсії та здійснення відповідного розрахунку страхового і пільгового стажу належить до повноважень органів Пенсійного фонду України.

Водночас судовий контроль за рішеннями суб`єктів владних повноважень передбачає перевірку їх відповідності критеріям правомірності, визначеним статтею 2 КАС України, та застосування належного способу захисту порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах, на що звертав увагу Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що ефективний засіб юридичного захисту повинен забезпечувати можливість запобігти виникненню або продовженню порушення, а також усунути його наслідки, зокрема у рішеннях у справах «Кудла проти Польщі», «Гурепка проти України», «Гарнага проти України».

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У спірному випадку судом встановлено протиправність оскаржуваного рішення з огляду на його необґрунтованість та відсутність належного розгляду і мотивованої оцінки документів, що підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Водночас судом не встановлено з достатньою визначеністю всіх обставин, необхідних для висновку про наявність у позивача саме 20 років пільгового стажу, оскільки матеріали справи не дозволяють однозначно розмежувати періоди, які відповідачем уже враховані, та періоди, щодо яких належного правового висновку не наведено.

За таких обставин вимога щодо безпосереднього призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 27.03.2025 є передчасною та не підлягає задоволенню.

Водночас ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення від 02.07.2025 №025550013388 із зобов`язанням відповідного пенсійного органу повторно розглянути заяву від 23.06.2025, надавши оцінку всім документам, поданим позивачем, з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання щодо належного суб`єкта владних повноважень, на якого необхідно покласти обов`язок повторного розгляду заяви, суд зазначає наступне.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви приймається відповідним органом, визначеним за принципом екстериторіальності, та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення чи перерахунку пенсії електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання особи для здійснення пенсійних виплат.

Отже, наведені положення розмежовують повноваження територіального органу Пенсійного фонду України, який здійснює розгляд заяви за принципом екстериторіальності, та органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи.

Як встановлено судом, заяву позивача від 23.06.2025 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким прийнято оскаржуване рішення.

Відтак саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області як орган, який безпосередньо розглянув заяву та прийняв відповідне рішення, належить покласти обов`язок щодо її повторного розгляду.

Такий підхід узгоджується із правовими висновками Верховного Суду щодо застосування екстериторіального принципу розгляду заяв про призначення та перерахунок пенсій, викладеними, зокрема, у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 16.10.2024 у справі №140/14380/23.

Водночас матеріали справи не містять підстав для покладення відповідного обов`язку на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке не приймало оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 23.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Під час повторного розгляду заяви пенсійному органу належить надати мотивовану оцінку документам, поданим позивачем, установити конкретні періоди роботи, які підлягають зарахуванню до пільгового стажу, визначити їх тривалість, а також прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду справи відповідачем не доведено належного виконання обов`язку щодо повного, всебічного та обґрунтованого розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та проаналізувавши наведені положення законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За приписами частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

З урахуванням характеру задоволених позовних вимог, спрямованих на оскарження одного рішення суб`єкта владних повноважень, та обраного судом способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки саме рішення цього відповідача стало підставою для звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.07.2025 №025550013388 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши належну оцінку документам щодо періодів його роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20987385)

Рішення суду сформовано: 14.10.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна