Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №120/15796/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 жовтня 2026 р. Справа № 120/15796/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозинка" до Вінницької митниці про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозинка" (далі – ТОВ "Лозинка", позивач) до Вінницької митниці (далі – Вінницька митниця, відповідач) із позовом, у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000259/2 від 14.10.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000983 від 13.10.2025.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав, що у жовтні 2025 року імпортував партію косметичних товарів та аксесуарів з Китаю на підставі договору купівлі-продажу № 19/ZED від 01.07.2024, укладеного з YIWU BOOSTER TRAIDING CO., LTD. Для митного оформлення подав митну декларацію № 25UA401020046817U0, у якій митну вартість визначив за основним методом, тобто за ціною договору (вартістю операції).

На підтвердження заявленої вартості декларант подав документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України), зокрема: договір, додаткову угоду, комерційну пропозицію, специфікацію, інвойс, пакувальний лист, платіжне доручення, CMR, довідку про транспортні витрати, договори з перевізником, листи з поясненнями щодо порядку проведення оплати та експертний висновок Торгово-промислової палати.

Позивач зазначив, що митниця формально застосувала процедуру консультацій, вимагала документи, які не передбачені законодавством, а надані документи не взяла до уваги. Резервний метод застосовано без обґрунтування неможливості застосування попередніх методів. Для визначення вартості використано дані декларацій інших імпортерів без урахування того, що на договірну ціну впливають строки співпраці, умови оплати, обсяги закупівель та інші фактори.

Також, позивач вказав, що внаслідок коригування митної вартості він змушений був додатково сплатити митний збір у сумі 11 081,85 грн та податок на додану вартість у сумі 36 314,35 грн, разом 47 396,20 грн, щоб уникнути витрат на зберігання товару на митному складі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначив, що за результатами виконання митних формальностей встановлено розбіжності та неточності в документах, поданих на підтвердження митної вартості:

Для підтвердження транспортних витрат подано довідку про транспортні витрати № 0310-25A від 03.10.2025, видану ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС", та рахунок № 4347 від 13.10.2025. Проте згідно з CMR № 20-95A від 08.10.2025 перевезення здійснювало ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ БЛАСКО". Тому відсутнє документальне підтвердження транспортних витрат від фактичного перевізника.

Специфікацією № 010/25/S від 21.07.2025 та інвойсом № 010/25 від 21.07.2025 передбачено 100% передоплату до завантаження контейнера на борт судна. Товар завантажено на судно 02.08.2025 згідно з коносаментом № COSU6423309540, однак банківські документи, що підтверджують оплату товару в повному обсязі, митному органу не надано.

Комерційну пропозицію від 07.07.2025 видано на умовах CIF без зазначення порту призначення, що має значення для формування вартості, оскільки вартість фрахту до різних портів суттєво відрізняється.

Відповідач зазначив, що декларанту було надіслано повідомлення про витребування додаткових документів. Серед іншого декларант надав експертний висновок Вінницької ТПП № 0094 від 13.10.2025, який митниця взяла до уваги, але не вважає підставою для підтвердження вартості, оскільки висновок про ціну зроблено на підставі листа-відповіді компанії-відправника, що не відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і Національного стандарту № 1. Копію митної декларації країни відправлення декларант не надав і повідомив 14.10.2025, що інші документи подаватися не будуть.

Оскільки заявлена вартість, на думку відповідача, документально не підтверджена, а застосувати другорядні методи неможливо через відсутність інформації про ідентичні та подібні товари та вартісної основи, митну вартість визначено за резервним методом (стаття 64 МК України). Джерелами числових значень слугували дані електронних митних декларацій від 23.07.2025 № UA500580/2025/005474 (товар № 9, 12,02 USD/кг), від 13.09.2025 № UA100180/2025/509311 (товар № 10, 13,34 USD/кг) та від 28.07.2025 № UA500580/2025/005627 (товар № 11, 12,02 USD/кг).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

01.07.2024 між ТОВ "Лозинка" (покупець) та YIWU BOOSTER TRAIDING CO., LTD. (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 19/ZED.

Згідно з п. 4.1 вказаного Договору загальна вартість цього договору складається із вартості всіх окремих партій товару відповідно до інвойсів на кожну окрему партію товару.

Пункт 4.2 договору передбачає, що ціна товару включає вартість тари, упаковки, маркування. Інші складники ціни товару можуть бути визначені в Інвойсі.

Згідно з п. 4.3 валютою контракту та плетежів: долар США.

Крім того, згідно з п. 3.1 Договору базисні умови поставки Сторони визначають згідно з "ІНКОТЕРМС-2020", а конкретні умови поставки зазначаються в інвойсі на кожну окрему партію.

Пункт 3.4 Договору визначає перелік документів, які Продавець передає Покупцеві на протязі 3-х днів після відправки відповідної партії товар: рахунок-фактура (інвойс), транспортний документи (консамент або CMR з відміткою транспортної компанії), пакувальний лист, сертифікат походження.

02.08.2025 між ТОВ "ЛОЗИНКА" та YIWU BOOSTER TRAIDING CO., LTD. укладено додаткову угоду до Договору купівлі-продажу № 19/ZED від 01.07.2024, якою узгодили перелік виробників товарів.

Специфікацією № 010/25/S від 21.07.2025 до цього договору (№ 19/ZED від 01.07.2024) та інвойсом № 010/25 від 21.07.2025 сторони погодили поставку косметичних товарів, манікюрних та косметичних аксесуарів на загальну суму 93 596,38 доларів США з зазначенням найменування та ціни за одиницю товару й за всю партію. Умови оплати передбачають 100% передоплату до завантаження контейнера на борт судна.

30.07.2025 позивач здійснив платіж на суму 150 000 доларів США з призначенням “Prepayment for goods acc to contract N19/ZED from 01.07.2024”. Як пояснив позивач у листі від 13.10.2025 № 0110-17, сума платежу охоплює також передоплату за іншу партію товару за окремим інвойсом.

Товар завантажено на судно 02.08.2025 (коносамент № COSU6423309540). Внутрішнє перевезення здійснювалось за CMR № 20-95A від 08.10.2025.

13.10.2025 для митного оформлення товару до Вінницької митниці подано електронну митну декларацію № 25UA401020046817U0 із документами, реквізити яких зазначено в графі 44. Митну вартість заявлено за основним методом.

За результатами розгляду митної декларації та поданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000259/2 від 14.10.2025 та оформив картку відмови № UA401020/2025/000983 від 13.10.2025.

Для випуску товарів позивач, не погоджуючись із рішенням, сплатив додаткові митні платежі: митний збір 11 081,85 грн та ПДВ 36 314,35 грн (за митною декларацією № 25UA401020047061U3).

Проте, не погоджуючись із рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах за позовами щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей і базується на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до статті 51 МК України митна вартість визначається декларантом, а за статтею 52 цього Кодексу декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, що підтверджують митну вартість: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи, інші платіжні та бухгалтерські документи, транспортні документи та документи про вартість перевезення, а у разі страхування, страхові документи. Згідно з частиною третьою цієї статті, якщо такі документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелічені в цій частині.

Відповідно до статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору (вартістю операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом і декларантом.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, зокрема у разі неподання документів згідно з переліком, визначеним статтею 53 цього Кодексу, або відсутності в них усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Із наведених норм випливає, що декларант зобов`язаний подати достовірні та документально підтверджені відомості про митну вартість, а митний орган має право контролювати правильність її визначення у спосіб, визначений законом. Проте митний орган зобов`язаний належним чином обґрунтувати наявність підстав для сумнівів і причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі поданих документів. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2022 у справі № 380/1197/20.

Суд також враховує, що митний орган не зобов`язаний витребовувати всі документи, визначені статтею 53 МК України, а лише ті, що дають змогу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Водночас ненадання декларантом правомірно витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості. Тому суд перевіряє, чи були підстави для сумнівів обґрунтованими, чи мали витребувані документи значення для їх усунення та чи обґрунтовано застосовано резервний метод.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Оцінюючи доводи відповідача, викладені як підстави для коригування, зокрема в частині понесених позивачем транспортних витрат, суд зазначає наступне.

Так, відповідач посилається на те, що довідку про транспортні витрати та рахунок видано ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС", тоді як у CMR як перевізника вказано ТОВ "ТК БЛАСКО".

Суд зазначає, що наведене саме по собі не свідчить про розбіжність у документах, яка впливає на правильність визначення митної вартості. Перевезення вантажу може здійснюватися за участю експедитора, який залучає фактичного перевізника і виставляє замовнику рахунок за комплексну послугу. Позивач подав довідку про транспортні витрати, договори з перевізником, рахунки та акти (а.с. 50-53).

Відповідач у відзиві не пояснив, чому відсутність у митного органу документів саме від фактичного перевізника унеможливлює перевірку вартості перевезення, яке складова митної вартості залишилась непідтвердженою і в якому розмірі. Крім того, відповідач не заперечує, що договірна ціна товару узгоджена за умовами CIF, які передбачають включення вартості фрахту до ціни товару. Це не дозволяє дійти висновку про вплив зазначеної обставини на числове значення митної вартості.

Щодо підтвердження оплати, то суд враховує наступне. Відповідач стверджує, що банківські документи, які підтверджують оплату товару, не надано. Проте у матеріалах справи міститься платіжна інструкція від 30.07.2025 на суму 150 000 доларів США, яка за твердженням позивача подавалась у складі пакета документів, а також лист від 13.10.2025 № 0110-17 з поясненнями щодо порядку зарахування передоплат за кількома інвойсами.

Відповідач не надав суду доказів того, що ці документи не подавались, а також не спростував їхній зміст, натомість подання відповідних документів до Війнницької митниці підтверджується наявним в матеріалах справи супровідним листом від 14.10.2025 вих. №0111-6/2 (а.с. 56). Сума платежу перевищує вартість товару за інвойсом (93 596,38 доларів США), що пояснено оплатою іншої партії товару, а дата платежу (30.07.2025) відповідає умові про передоплату до завантаження на судно (02.08.2025). У призначенні платежу вказано контракт № 19/ZED від 01.07.2024.

Суд враховує, що жодна норма МК України не містить імперативної вимоги щодо обов`язкового зазначення в платіжному документі номера конкретного інвойсу. Стаття 53 цього Кодексу передбачає подання окремо рахунку-фактури та окремо банківського платіжного документа, які у сукупності підтверджують вартість товару. Відповідач, зі свого боку, не вказав, у чому полягає розбіжність у числових значеннях, а лише послався на відсутність документа, який фактично наявний у матеріалах справи.

Суд також зазначає, що у спірному рішенні не міститься жодних відомостей про те, яка конкретно частина ціни не була підтверджена платежем. Подання документа, сума якого перевищує вартість партії, не може вважатися відсутністю документа про сплату.

Надаючи оцінку зауваженням відповідача щодо комерційної пропозиції на умовах CIF без зазначення порту, то суд виходить з начступного.

Комерційна пропозиція від 07.07.2025 є попереднім документом, що передував укладенню договірних документів. Обов`язковими для сторін є умови договору № 19/ZED, специфікації № 010/25/S та інвойсу № 010/25 від 21.07.2025, які містять чіткий перелік товарів, ціну за одиницю та загальну вартість партії.

Відповідач не стверджує, що ці документи містять розбіжності між собою чи з відомостями в митній декларації, і не вказує, як відсутність порту призначення в попередній комерційній пропозиції впливає на числове значення ціни, фактично сплаченої за партію товару. Припущення про те, що вартість фрахту до різних портів різна, є гіпотетичним і не підтверджене жодним доказом.

Також слід зазначити, що із наведеного самим відповідачем у відзиві переліку документів, які було витребувано від декларанта, вбачається, що вимога стосувалась документів, передбачених пунктами 1-4, 6 та 8 частини третьої статті 53 МК України. Копія митної декларації країни відправлення в цьому переліку не значиться.

При цьому відповідач не пояснив, яким чином ці документи (договори з третіми особами, рахунки про комісійні платежі, виписка з бухгалтерської документації тощо) пов`язані з виявленими, за його твердженням, розбіжностями щодо перевізника, оплати та умов поставки. Витребування застандартизованого переліку без прив`язки до конкретних сумнівів не може вважатися обґрунтованою вимогою про усунення розбіжностей.

Крім того, документи, зазначені у частині третій статті 53 МК України, подаються декларантом за їх наявності, а позивач повідомив, що вже надав усі наявні документи, зокрема специфікацію, комерційну пропозицію, договори з перевізником та експертний висновок ТПП.

Відтак ненадання копії декларації країни відправлення за відсутності обґрунтування її необхідності не може бути самостійною підставою для відмови у визнанні заявленої вартості.

Згідно зі статтею 64 МК України резервний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58– 63 цього Кодексу. Відповідач обмежився загальним твердженням про відсутність у нього інформації про ідентичні та подібні товари і вартісної основи для розрахунку за іншими методами, не навівши жодного обґрунтування неможливості їх застосування.

Крім того, з наведених у відзиві відомостей вбачається, що з трьох декларацій, використаних як джерела цінової інформації, дві (від 23.07.2025 та від 28.07.2025) самі оформлені за резервним методом, тобто не відображають вартість операції. Відповідач не навів порівняння товарів позивача із товарами, оформленими за цими деклараціями, за торговельною маркою, виробником, складом, кількістю, умовами поставки, комерційним рівнем та іншими показниками, які мають значення для визначення вартості. Різні торговельні марки та виробники, зазначені відповідачем, навпаки, свідчать, що йдеться про інші товари. Вартість, виражена в доларах США за кілограм, без урахування таких характеристик не може вважатися об`єктивною, документально підтвердженою величиною, що піддається обчисленню. Відповідач також не пояснив, чому саме ця інформація була обрана з-поміж іншої, наявної в ЄАІС.

Суд також бере до уваги, що саме по собі наявність в інформаційних системах митного органу відомостей про іншу вартість товарів може бути підставою для витребування додаткових документів, але не звільняє митницю від обов`язку довести, що задекларована вартість не може бути перевірена на підставі наданих декларантом документів. Заявлена митна вартість підтверджена договором, специфікацією та інвойсом, які містять ціну за одиницю та загальну вартість партії (93 596,38 доларів США), платіжним документом, документами про транспортування та експертним висновком. Ці документи узгоджуються між собою та містять дані, що піддаються обчисленню. Розбіжності, які б впливали на правильність визначення митної вартості, відповідач не довів.

Суд також зазначає, що сплата позивачем додаткових митних платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною митницею, з метою випуску товару та уникнення витрат на його зберігання не свідчить про згоду з рішенням і не позбавляє права на його оскарження.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідач не довів наявності обґрунтованих підстав для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості та неможливості її визначення за основним методом, не обґрунтував неможливість застосування другорядних методів і необхідність застосування резервного методу. Тому спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000259/2 від 14.10.2025 є протиправним та підлягає скасуванню. Картка відмови № UA401020/2025/000983 від 13.10.2025, прийнята на підставі цього рішення, також є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов ТОВ "Лозинка" належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - становить 3028,00 гривень.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду суб`єктом владних повноважень або юридичною особою адміністративного позову:

- немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно правової позиції Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 20.01.2020 у справі №160/1989/19, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів є вимогами майнового характеру, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є вимогами немайнового характеру.

В даному випадку, позивачем заявлено позовні вимоги як майнового характеру (47396,20 грн) так і немайнового.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 6056,00 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі сплати у більшому розмірі.

Таке клопотання до суду не надходило, тому питання повернення надміру сплаченої суми судового збору (3028 грн) судом у цьому рішенні не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000259/2 від 14.10.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000983 від 13.10.2025.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лозинка" судовий збір у сумі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозинка" (вул. Академіка Янгеля, 4, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 38328646)

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 43997544)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна