Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №712/6732/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

ЄУ№ 712/6732/26

Провадження №2/712/4062/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача Хаткового А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача – Акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування франшизи, завданої внаслідок ДТП, та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

У С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути на його користь франшизу у сумі 2 000,00 грн., моральну шкоду у сумі 197 581,06 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси знаходилось кримінальне провадження № 12025250310002526 від 24.07.2026 відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2026 ОСОБА_3 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України.

У результаті ДТП позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Страховою компанією «АРКС» позивачу виплачено страхове відшкодування у сумі 16 500 грн., за виключенням франшизи у сумі 2000 грн.

Також страховою компанією виплачено страхове відшкодування у сумі 48 382,39 грн. та моральна шкода у сумі 2 418,94 грн.

Позивач вважає, що йому завдано моральної шкоди у загальній сумі 200 000 грн., тому різницю між виплатою та завданою шкодою у сумі 197 581,06 грн. має відшкодувати відповідач.

Моральні страждання позивача полягають у тому, що внаслідок ДТП позивач зазнав ушкоджень здоров`ю, що спричинило йому значних страждань, він потребує постійної реабілітації, не може працевлаштуватися, відчуває себе у депресивному стані, порушилися його соціальні зв`язки з оточуючими людьми.

Стислий виклад заперечень відповідача

У відзиві відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме просив задовольнити позовні вимоги - моральну шкоду у сумі 4 581,06 грн.; франшизу у сумі 2 000 грн.; витрати на правову допомогу у сумі 3 000 грн. У решті позовних вимог відмовити.

У обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що, як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 в ході розгляду кримінального провадження частково відшкодовано безпосередньо ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 15 612,85 грн.

Разом з цим, після набрання законної сили вироком суду, а саме 09 квітня 2026 року, Страховою компанію «АРКС», яка відповідно до Полісу № АР/6410270 обов`язкового страхування являється страхувальником цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхувальником є ОСОБА_3 ), позивачу виплачено страхове відшкодування - розмір збитку нанесеного пошкодженому майну (велосипеду з електродвигуном Formula) в сумі, за мінусом безумовної франшизи, 16 500 грн.

Крім цього, страховою компанією «АРКС» ОСОБА_1 виплачено страхове відшкодування в розмірі 48 382,39 грн. Указана сума склалась: з витрат на лікування: 32 000,40 грн., за мінусом добровільного відшкодування відповідачем майнової шкоди в сумі 15 612,85 грн. Остаточно витрати на лікування склали 16 378,35 грн.; відшкодування за тимчасову втрату працездатності - 32 000,40 грн.; моральна шкода в сумі 2 418,94 грн.

Таким чином, загальна сума страхового відшкодування ОСОБА_1 , з урахуванням виплати за моральну та матеріальну шкоду, в тому числі від ОСОБА_3 , становить 82 910,48 грн.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 197 581, 06 грн. та суму франшизи у сумі 2000 грн.

Натомість, будь-яких належних та беззаперечних доказів, що підтверджували б глибокі моральні страждання, які позивач оцінює в таку значну суму, позивач до суду не надає.

Крім того, ОСОБА_3 в ході розгляду кримінального провадження свою вину у скоєному визнавав повністю, щиро розкаявся та добровільно відшкодував частину матеріальної шкоди ОСОБА_1 в тому розмірі, на який мав змогу, оскільки сам він є особою пенсійного віку та має онкологічне захворювання і проходить сеанси хіміотерапії.

З огляду на викладене, ураховуючи отримані страхові виплати ОСОБА_1 , а також суму добровільного відшкодування, вік відповідача та стан його здоров`я, відповідач вважає, що позивач отримав достатню суму для розумного задоволення своїх потреб, а заявлений ним позов підлягає до часткового задоволення.

Позивач ОСОБА_1 заявив клопотання, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 понесені ним судові витрати за сплату правової допомоги в розмірі 20 000 грн. Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу, відповідач просить врахувати, що заявлена позивачем сума 20 000 грн. є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та витраченим ним часом на надання таких послуг, а їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, адже адвокатом, окрім написання позовної заяви, не вчинено будь-яких інших дій для підготовки позову до суду.

Виходячи з таких міркувань, відповідач вважає, що заявлений розмір має бути зменшеним до 3 000 грн., адже саме зазначена сума буде відповідати критеріям складності справи, наданих адвокатом обсягу послуг та витраченим ним часом на надання таких послуг, а саме написання позовної заяви.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2026 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 вересня 2026 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 05 жовтня 2026 року відкладено проголошення рішення до 14 жовтня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.

24 липня 2025 року близько 12 години 55 хвилин, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в місті Черкаси по проїзній частині вулиці Максима Залізняка зі сторони вулиці Капітана Пилипенка в напрямку до вулиці Івана Мазепи на нерегульованому перехресті з вулицею Олександра Маламужа, поблизу будинку №2, що по вулиці Олександра Маламужа, проявив неуважність та порушив вимоги: п.п.2.3.б), п. 10.1, п. 16.13 Правил дорожнього руху України.

Під час руху ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в місті Черкаси по проїзній частині вулиці Максима Залізняка зі сторони вулиці Капітана Пилипенка в напрямку до вулиці Івана Мазепи, на нерегульованому перехресті з вулицею Олександра Маламужа, поблизу будинку №2, що по вулиці Олександра Маламужа, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, а саме при виконанні маневру повороту ліворуч в напрямку до вулиці Пастерівська, перед зміною напрямку руху ліворуч для виконання вказаного маневру повороту, не впевнився в безпеці свого руху, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого допустив зіткнення з велосипедом з електродвигуном Formula, білого кольору, під керуванням велосипедиста ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався по проїзній частині вулиці Максима Залізняка зі сторони вулиці Івана Мазепи в напрямку до вулиці Капітана Пилипенка, тобто в зустрічному напрямку прямо.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_1 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02-01/656 від 01.09.2025, отримав тілесні ушкодження: травма голови з переломом передньої та задньої стінок правої та лівої лобних пазух та носової перетинки, саден та подряпин голови, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя; перелом основи нижньої фаланги першого пальця правої кисті, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; садна рук та ніг до категорії легких тілесних ушкоджень.

Спричинення потерпілому ОСОБА_1 зазначених тілесних ушкоджень знаходиться в причинному зв`язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №472/25-23 від 16.09.2025, з порушенням водієм автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 пунктів 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2026 у справі № 712/13066/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Вирок набрав законної сили 10.04.2026.

Відповідно до полісу № АР/6410270 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність ОСОБА_3 застрахована у АТ «Страхова компанія «АРКС» у наслідок завдання шкоди життю та здоров`ю на суму 320 000 грн., за майнову шкоду у сумі 160 000 грн., франшиза – 2 000 грн.

Позивачу страховою компанією виплачено моральну шкоду у сумі 2 418,94 грн.

Судом досліджені медичні документи позивача, з яких вбачається проходження останнім лікування та звернення до медичною допомогою у період з 24.07.2025 по 30.01.2026.

Судом також досліджені медичні документи відповідача.

Норми права, застосовані судом. Оцінка суду

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Провина відповідача у ДТП встановлена вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2026 року.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності застосування франшизи забороняється.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Матеріали справи містять докази щодо виплати ОСОБА_1 АТ «Страхова компанія «АРКС» на рахунок позивача страхового відшкодування у сумі 48 378,75 грн., у тому числі моральної шкоди у сумі 2 418,94 грн.

За таких обставин, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача франшиза у сумі 2 000 грн.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч. 3 ст.23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення ст. 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) протиправність діяння її заподіювача.

б) наявність шкоди.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи, що позивачу унаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_3 було завдано шкоди ОСОБА_1 , тому суд погоджується з доводами позивача про завдання йому моральної шкоди. У той же час суд вважає, що достатньою сумою для відшкодування моральної шкоди є 50 000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

У іншій частині вимог позивача слід відмовити, оскільки позивачем не доведено розмір моральної шкоди у сумі 197 581,06 грн., ураховуючи, що відповідач добровільно відшкодував частину майнової шкоди, моральна шкода частково відшкодована страховою компанією, позивач офіційно не працював і до ДТП, а отже доводи позивача, що він не може внаслідок ДТП працевлаштуватися, є недоведеними; медичних документів, які б підтверджували його лікування у 2026 році, позивач також не надав.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що йому постійно приходиться відпрошуватися на лікування. Так, позивач не працював офіційно як до ДТП, так і після ДТП, у 2026 році лікування не проходив, за медичною допомогою у 2026 році не звертався, про що зазначив у судовому засіданні.

А отже не довів належними та допустимими доказами розмір завданої йому моральної шкоди.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл цих витрат, суд виходить з такого.

Позивач і відповідач звільнені від сплати судового збору, а тому витрати по його сплаті слід компенсувати за рахунок держави.

Позивач заявив до стягнення витрати на правничу допомогу у сумі 20 000 грн. Відповідач просив зменшити їх до 3 000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу останній надав договір про надання правової допомоги № 04 від 03.02.2026 та додатковий договір № 04/1 до договору про надання правових послуг.

Відповідно до додаткового договору № 04/1 вартість наданих послуг складає 20 000 грн., з яких - надання 5-ти консультацій по 500 грн., усього на 2 500 грн., складання двох процесуальних документів по 1 500 грн., усього на 3 000 грн., ознайомлення з матеріалами кримінальної справи – 1 500 грн., складання позовної заяви 3 000 грн., участь у судових засіданнях – 10 000 грн.

Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Дійсно, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Проаналізувавши матеріали справи та обставини справи, суд приходить до висновку, що правова допомога позивачу з боку адвоката дійсно була надана.

Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із виконаними адвокатом роботами (послугами).

Так, ознайомлення з документами, надання консультацій не можуть бути виділені як окремий вид надання правничої допомоги, оскільки консультації є невід`ємною частиною роботи адвоката. Матеріали справи не містять будь-яких процесуальних документів, окрім позову та відповіді на відзив. Складання клопотання про перенесення розгляду справи за особистих причин адвоката не може покладатися на відповідача.

Також ознайомлення з матеріалами кримінальної справи не є правничою допомогою, наданою у вказаній цивільній справі.

Указана справа є типовою, нескладною, малозначною.

Тому суд вважає за можливе зменшити понесені позивачем витрати на правничу допомогу до 5 000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування франшизи, завданої внаслідок ДТП та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , франшизу у сумі 2 000 грн., моральну шкоду у сумі 50 000 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 грн., усього 57 000 (п`ятдесят сім тисяч) грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа - Акціонерне Товариство «Страхова компанія «АРКС», м. Київ, Іллінська, буд. 8, ЄДРПОУ 20474912.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст складено 14.10.2026.

Суддя: О.С. Стеценко