Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №712/12562/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/12562/26

Провадження 2/712/6055/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі –Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 02/03/26-04 від 02 березня 2026 року в загальному розмірі 347 508,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02 березня 2026 року між ТОВ «ФК «Юніт» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 02/03/26-04, за умовами якого відповідачу надано кредит строком на 180 днів, до 29 серпня 2026 року, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 0,227 % за кожний день користування кредитом.

04 березня 2026 року сторони уклали додатковий договір № 02/03/26-04-ДД-01, яким, зокрема, збільшено суму кредитного ліміту до 255 670,08 грн. При цьому строк кредитування та розмір процентної ставки залишилися незмінними.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак останній належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

За наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача становить 347 508,95 грн, з яких 255 670,08 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 91 838,87 грн. - заборгованість за процентами.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути зазначену заборгованість та судові витрати.

Ухвалою суду від 15.09.2026 провадження по справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

02 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 02/03/26-04, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а останній - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору в первісній редакції сума кредитного ліміту становила 158 762,87 грн.

Пунктом 1.3 договору визначено строк кредитування 180 днів, з 02 березня 2026 року до 29 серпня 2026 року.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 договору процентна ставка є фіксованою та становить 0,227 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 1.6 договору в первісній редакції сторонами передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 2 % від суми кредиту, що становить 3 175,25 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 % від суми кредиту, що становить 1 587,62 грн, а також комісії за інші послуги кредитодавця в розмірі 4 000 грн.

Пунктом 2.22 договору встановлено, що із загальної суми кредиту 158 762,87 грн кредитодавець утримує зазначені комісії, а безпосередньому перерахуванню на банківський рахунок позичальника підлягають грошові кошти в розмірі 150 000 грн.

04 березня 2026 року між сторонами укладено додатковий договір № 02/03/26-04-ДД-01, яким внесено зміни до умов кредитування, зокрема збільшено суму кредитного ліміту до 255 670,08 грн.

Відповідно до пункту 1.6 договору в редакції додаткового договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 2 % від суми кредиту, що становить 5 113,40 грн, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 %, що становить 2 556,70 грн, а також комісію за інші послуги кредитодавця в розмірі 8 000 грн.

При цьому строк кредитування та процентна ставка залишилися незмінними.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивачем надано платіжну інструкцію № 1395 від 02 березня 2026 року, відповідно до якої на банківський рахунок відповідача перераховано 150 000 грн, та платіжну інструкцію № 1405 від 04 березня 2026 року, якою підтверджується перерахування додаткових кредитних коштів у розмірі 96 907,21 грн.

Отже, наявними у справі платіжними документами підтверджується фактичне перерахування відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 246 907,21 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дати надання кредитних коштів до дня їх повернення протягом установленого строку кредитування.

Згідно з пунктом 5.2 договору платежі позичальника здійснюються в такій черговості: у першу чергу погашаються прострочена сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом, у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом, у третю чергу - неустойка та інші платежі за договором, якщо інша черговість не була доведена кредитодавцем до позичальника в письмовій формі.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконував зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого виникла заборгованість.

03 липня 2026 року кредитодавцем складено вимогу про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язаний виконати таку вимогу протягом 30 календарних днів із моменту її отримання, а після спливу зазначеного строку нарахування договірних процентів за користування кредитом припиняється.

Разом із тим сам факт складання вимоги не є доказом її отримання відповідачем у відповідну дату. Тому визначення моменту дострокового настання строку виконання зобов`язання залежить від підтвердження належного доведення вимоги до відома позичальника.

За наданим позивачем розрахунком станом на 08 серпня 2026 року заборгованість відповідача становить 347 508,95 грн, з яких 255 670,08 грн. - основна сума кредиту та 91 838,87 грн. - проценти за користування кредитом.

Оцінюючи зазначений розрахунок, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Водночас суд враховує, що укладений сторонами договір є договором про споживчий кредит, а тому відповідні правовідносини регулюються також спеціальними положеннями Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач просить стягнути з відповідача 255 670,08 грн основної заборгованості, посилаючись на розмір кредитного ліміту, визначений додатковим договором від 04 березня 2026 року.

Однак суд враховує, що встановлений договором кредитний ліміт не тотожний сумі коштів, фактично перерахованих позичальнику.

З наданих платіжних інструкцій убачається, що відповідачу було перераховано 150 000 грн 02 березня 2026 року та 96 907,21 грн 04 березня 2026 року, тобто загалом 246 907,21 грн.

Різниця між визначеною договором сумою кредитного ліміту та фактично перерахованими коштами становить 8 762,87 грн.

Зазначена сума відповідає комісіям, передбаченим первісною редакцією договору, які кредитодавець утримав під час надання кредиту.

Оцінюючи правомірність включення цих платежів до кредитної заборгованості, суд враховує, що законодавство про споживче кредитування передбачає необхідність розкриття споживачу вартості кредиту та змісту додаткових і супутніх послуг.

При цьому саме по собі погодження сторонами певного платежу не звільняє суд від обов`язку перевірити його правову природу та відповідність імперативним вимогам закону.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 звернула увагу на необхідність оцінки умов договору споживчого кредиту щодо плати за обслуговування кредитної заборгованості з урахуванням установлених законом прав споживача на отримання інформації про стан кредиту.

Суд враховує, що комісія за надання кредиту в розмірі 3 175,25 грн. визначена первісною редакцією договору як одноразовий платіж, пов`язаний із наданням кредитних коштів.

Натомість щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 587,62 грн. позивач не надав належного обґрунтування змісту послуг, за які стягується відповідна плата, та їх відмінності від дій кредитодавця, пов`язаних із виконанням власних обов`язків за кредитним договором.

Також позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували фактичне надання відповідачу інших послуг кредитодавця на суму 4 000 грн, зокрема документів, що дозволяли б перевірити відповідні витрати та їх розмір.

За таких обставин суд не вбачає підстав для включення до основної кредитної заборгованості 1 587,62 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 4 000 грн. плати за інші послуги кредитодавця.

Водночас, враховуючи погоджену сторонами одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 3 175,25 грн., суд виходить із того, що розмір основного зобов`язання, який підлягає врахуванню при вирішенні спору, становить 250 082,46 грн., із яких 246 907,21 грн. - фактично перераховані відповідачу кредитні кошти, а 3 175,25 грн. - погоджена сторонами комісія за надання кредиту.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 250 082,46 грн.

Відповідно до пункту 1.5 договору сторони погодили фіксовану процентну ставку в розмірі 0,227 % за кожний день користування кредитом.

За наданим позивачем розрахунком станом на 08 серпня 2026 року заборгованість за процентами становить 91 838,87 грн.

Суд враховує, що проценти нараховані позивачем у межах визначеного договором строку кредитування, який закінчувався 29 серпня 2026 року.

Разом із тим, у розрахунку заборгованості відображено операцію від 04 березня 2026 року на суму 6 907,21 грн., яку кредитодавець зарахував у погашення комісії.

Відповідно до пункту 5.2 договору платежі позичальника спрямовуються в першу чергу на погашення простроченого кредиту та процентів, у другу чергу - на погашення суми кредиту та процентів за користування ним, і лише в третю чергу - на сплату неустойки та інших платежів за договором.

Доказів доведення до позичальника іншої черговості погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Враховуючи встановлену договором черговість погашення, суд вважає, що зарахування кредитодавцем зазначеної суми виключно в погашення комісійних платежів не може бути покладено в основу визначення заборгованості за процентами без перевірки правомірності відповідних комісій.

За прийнятим судом розрахунком сума 6 907,21 грн. підлягає врахуванню в рахунок погашення процентної заборгованості.

Таким чином, із заявлених позивачем 91 838,87 грн процентів підлягає виключенню 6 907,21 грн, у зв`язку з чим заборгованість за процентами становить 84 931,66 грн.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує, що відповідач не надав доказів повернення кредитних коштів у повному обсязі або інших доказів, які спростовували б установлені судом обставини виникнення та невиконання кредитного зобов`язання.

Водночас відсутність заперечень відповідача не звільняє позивача від обов`язку довести розмір заявлених вимог.

Оцінивши умови кредитного договору, додаткового договору, платіжні документи та розрахунок заборгованості, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 335 014,12 грн., яка складається із 250 082,46 грн. основної заборгованості та 84 931,66 грн. процентів за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до відшкодування судовий збір у розмірі 5 212,63 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову на суму 335 014,12 грн із заявлених 347 508,95 грн частка задоволених вимог становить 96,40 %.

Відтак із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 5 025,20 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 510, 514, 519, ЦК України,ст.ст. 12, 13, 18, 19, 77-79, 81-83, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт», код ЄДРПОУ 43484903, заборгованість за договором про споживчий кредит № 02/03/26-04 від 02 березня 2026 року, з урахуванням додаткового договору № 02/03/26-04-ДД-01 від 04 березня 2026 року, в загальному розмірі 335 014, 12 гривень, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 025,20 гривень, а всього стягнути 340 039,32 гривень (триста сорок тисяч тридцять дев`ять грн. 32 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 14.10.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян