Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №712/5606/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/5606/26

Провадження № 2/712/3623/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

за участі секретаря - Чумак Д.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської міської ради з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що рішенням Черкаської міської ради від 17 серпня 2023 року №45-64 до переліку земельних ділянок, право власності на які пропонується для продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), включено земельну ділянку орієнтовною площею 0,1380 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування та надано Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо її відведення.

На підставі зазначеного рішення ТОВ «Землеустрій та оцінка» розроблено проєкт землеустрою, за результатами якого сформовано земельну ділянку площею 0,1505 га, кадастровий номер 7110136700:03:012:0158, цільове призначення 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, розташовану по АДРЕСА_2 .

Прокурор посилався на те, що зазначена земельна ділянка належить територіальній громаді міста Черкаси на праві комунальної власності, хоча відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав право власності на сформовану земельну ділянку окремо не зареєстроване.

За даними містобудівного моніторингу та проведеного працівниками виконавчих органів Черкаської міської ради обстеження частина земельної ділянки огороджена та на ній розміщені споруди.

За цим фактом 24 квітня 2024 року Черкаською окружною прокуратурою внесено відомості до ЄРДР №42024252010000053 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та четвертою статті 197-1 КК України.

Прокурор зазначив, що під час допиту 22 травня 2024 року ОСОБА_1 пояснив, що розташовані на відповідній території чани належали його матері, частина вагону знаходиться у межах приватизованої земельної ділянки площею 0,10 га, а інша - за її межами, на земельній ділянці саду, яка фактично використовується. Договору щодо користування цією землею з Черкаською міською радою він не укладав, однак посилався на «мовчазну згоду», пов`язуючи її зі зверненнями щодо оформлення землі.

На підтвердження позовних вимог прокурором надано висновок експертів №24-4721 від 26 листопада 2024 року за результатами судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи.

За висновком експертів у межах земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:03:012:0158 розташовані мобільний будинок («лазня»), бетонний монолітний фундамент, будівля, позначена як «КН», чан для водних процедур та дерев`яна огорожа.

При цьому мобільний будинок («лазню») експертами віднесено до нестаціонарних тимчасових споруд, які не є нерухомим майном; бетонний монолітний фундамент і будівлю «КН» - до об`єктів нерухомого майна на стадії незавершеного будівництва; чан - до обладнання для побутових потреб або можливої малої архітектурної форми; дерев`яну огорожу - до стаціонарних споруд.

Прокурор також посилався на показання працівників управління інспектування Черкаської міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які під час досудового розслідування повідомили, що при обстеженні території виявили огороджену частину суміжної земельної ділянки та розміщену на ній споруду, а ОСОБА_1 пояснював користування цією територією тривалим користуванням землею його матір`ю та попередніми зверненнями щодо її відведення.

Відомості про документи, які надавали б ОСОБА_1 право на виконання будівельних робіт на земельній ділянці №7110136700:03:012:0158, у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутні; містобудівні умови та обмеження йому не видавалися, рішення Черкаської міської ради про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи користування не приймалося.

Посилаючись на положення ЦК України та ЗК України, прокурор вважав, що ОСОБА_1 без належної правової підстави фактично використовує частину земельної ділянки комунальної власності та розмістив на ній об`єкти, чим створює територіальній громаді перешкоди у здійсненні правомочностей власника.

У зв`язку з цим прокурор просив усунути перешкоди територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1505 га, кадастровий номер 7110136700:03:012:0158, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити її через знесення (демонтаж) мобільного будинку («лазні»), чана для водних процедур, бетонного монолітного фундаменту, будівлі «КН» та дерев`яної огорожі, привести земельну ділянку у придатний для використання стан, а також стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.05.2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.09.2026 закрито підготовче провадження у справі.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник Черкаської міської ради підтримав доводи прокурора.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував. Зазначав, що прокурором не враховано тривалу історію користування його сім`єю землею біля домоволодіння по АДРЕСА_3 .

На підтвердження своїх заперечень надав договір купівлі-продажу від 25 грудня 2006 року, відповідно до якого його мати ОСОБА_4 придбала житловий будинок з надвірними спорудами за вказаною адресою. У договорі зазначено, що домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1518 кв. м.

ОСОБА_1 зазначав, що його мати зверталася до Черкаської міської ради щодо передачі їй у приватну власність 0,10 га для обслуговування житлового будинку, 0,12 га для ведення садівництва та 0,01 га для гаража.

Питання розгляду відповідного звернення стало предметом адміністративного судочинства в порядку КАС України. За результатами апеляційного перегляду Черкаську міську раду було зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_4 щодо передачі їй зазначених земельних ділянок у приватну власність, а саме: 0,10 га для обслуговування житлового будинку, 0,12 га для ведення садівництва та 0,01 га для гаража.

На виконання судового рішення було видано виконавчий лист №2а-313, а постановою головного державного виконавця від 27 жовтня 2011 року ВП №28023089 закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Відповідач вважав, що ці обставини свідчать про існування землекористування задовго до формування у 2023 році земельної ділянки №7110136700:03:012:0158 та спростовують твердження про самовільне захоплення ним земельної ділянки.

Після смерті ОСОБА_4 25 грудня 2023 року заведено спадкову справу №71835799. Водночас документів про оформлення спадкових прав безпосередньо на спірну земельну ділянку або розташовані на ній об`єкти ОСОБА_1 суду не надав.

У задоволенні позову просив відмовити.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 також заперечував належність Черкаської міської ради як особи, в інтересах якої пред`явлено позов, повноваження прокурора Черкаської окружної прокуратури та представника Черкаської міської ради.

Зокрема, посилався на те, що державна реєстрація Черкаської міської ради як юридичної особи відбулася до набрання чинності Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»; Черкаська окружна прокуратура не має окремого коду ЄДРПОУ; довіреність представника Черкаської міської ради не посвідчена нотаріально. Просив витребувати реєстраційні та інші документи на підтвердження відповідних повноважень.

Дослідивши письмові докази, оцінивши доводи учасників справи та визначивши характер спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків.

Оцінюючи процесуальні заперечення відповідача суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада є органом місцевого самоврядування, який представляє відповідну територіальну громаду, є юридичною особою та здійснює надані законом повноваження.

За змістом статей 12, 83 ЗК України міські ради здійснюють повноваження щодо земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Тому співвідношення дати державної реєстрації Черкаської міської ради та дати набрання чинності Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не впливає на її правосуб`єктність на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи.

Так само, внутрішній адміністративно-територіальний поділ міста на райони не утворює окремих територіальних громад - власників земель комунальної власності та не потребує існування окремого нормативного акта, який надавав би Черкаській міській раді повноваження розпоряджатися землями в межах кожного району міста.

Суд відхиляє і доводи щодо відсутності повноважень у прокурора Черкаської окружної прокуратури через відсутність у окружної прокуратури окремого коду ЄДРПОУ.

Відповідно до статей 7, 12 Закону України «Про прокуратуру» окружні прокуратури входять до системи прокуратури України, а їх утворення, територіальна юрисдикція та організація діяльності визначаються у встановленому законом порядку.

Наявність в окружної прокуратури окремого ідентифікаційного коду юридичної особи не є передбаченою законом умовою здійснення прокурором функції представництва інтересів держави в суді.

Посилання відповідача на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2025 року у справі №916/4954/23 іншого висновку не підтверджує. У зазначеній справі Верховний Суд не формулював висновку про відсутність у прокурора окружної прокуратури повноважень на представництво інтересів держави через відсутність у такої прокуратури окремого коду ЄДРПОУ.

Необґрунтованими є і доводи щодо необхідності нотаріального посвідчення довіреності представника Черкаської міської ради.

За частиною третьою статті 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом або установчими документами. Вимоги про нотаріальне посвідчення такої довіреності ЦПК України не містить.

Оскільки наявна у справі довіреність видана за підписом Черкаського міського голови, суд не вбачає підстав ставити під сумнів повноваження представника лише у зв`язку з відсутністю її нотаріального посвідчення.

Таким чином, підстав для витребування реєстраційної картки Черкаської міської ради, окремого нормативного акта про її повноваження щодо земель у межах районів міста, посвідчення прокурора чи акта про створення окружної прокуратури як окремої юридичної особи суд не встановив.

Вирішуючи позов по суті, суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом статей 12, 83 ЗК України міські ради здійснюють повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності відповідних територіальних громад.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням відповідного органу в межах його повноважень або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації відповідного права.

Отже, фактичне користування землею, його тривалість, звернення особи до органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки у власність чи користування, так само як і судове рішення про зобов`язання компетентного органу розглянути відповідне звернення, самі по собі не є підставою виникнення речового права на земельну ділянку.

Відповідно до статей 319, 321, 391 ЦК України власник здійснює право володіння, користування та розпорядження своїм майном і має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження ним.

За статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо вони не пов`язані з позбавленням володіння, зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Статтею 212 ЗК України передбачено повернення самовільно зайнятих земельних ділянок власникам або землекористувачам, а приведення їх у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Статтями 375, 376 ЦК України врегульовано здійснення права на забудову земельної ділянки та правовий режим самочинного будівництва. За частиною першою статті 376 ЦК України за визначених цією нормою умов самочинним будівництвом є житловий будинок, будівля, споруда або інше нерухоме майно.

Таким чином, правові підстави видалення із земельної ділянки нерухомого майна, тимчасових споруд та рухомих речей не є тотожними. Водночас незалежно від правової природи конкретного об`єкта покладення обов`язку щодо його знесення або демонтажу на певну особу потребує встановлення того, що саме ця особа створює відповідні перешкоди власнику земельної ділянки та є належним суб`єктом обов`язку щодо їх усунення.

Судом установлено, рішення Черкаської міської ради від 17 серпня 2023 року №45-64 стало підставою для подальшого формування земельної ділянки площею 0,1505 га, кадастровий номер 7110136700:03:012:0158.

Матеріалами справи підтверджено належність цієї земельної ділянки до земель комунальної власності територіальної громади міста Черкаси. Наявність у ОСОБА_1 зареєстрованого речового права на неї судом не встановлена.

Предметом заявленого прокурором позову є негаторна вимога - усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом покладення саме на ОСОБА_1 обов`язку демонтувати п`ять конкретно визначених об`єктів та привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

Тому, для задоволення такого позову недостатньо встановлення лише належності землі територіальній громаді та відсутності у відповідача зареєстрованого права на неї. Необхідним є також встановлення фактичного зв`язку відповідача з порушенням права власника та з конкретними об`єктами, усунення яких від нього вимагається.

Такий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 грудня 2025 року у справі №908/2388/21, за якими з огляду на негаторний характер вимоги належним відповідачем у спорі про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва є особа, яка на момент захисту права чинить відповідні перешкоди.

Надані сторонами докази не підтверджують виникнення у ОСОБА_4 або ОСОБА_1 речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:03:012:0158, яка є предметом спору.

Разом із тим матеріали справи свідчать про існування попередніх земельних правовідносин щодо території, прилеглої до домоволодіння, яке належало ОСОБА_4 .

Зокрема, з договору купівлі-продажу від 25 грудня 2006 року вбачається, що ОСОБА_4 набула у власність житловий будинок із надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_4 . У договорі зазначено, що домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1518 кв. м.

Крім того, у висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №24-4721 від 26 листопада 2024 року наведено відомості Державного земельного кадастру від 03 вересня 2024 року, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:012:0099, площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за вказаною адресою перебуває у приватній власності ОСОБА_4 .

Отже, суд ураховує наявність суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:012:0099, щодо якої у матеріалах експертного дослідження містяться відомості про право приватної власності ОСОБА_4 .

Водночас експертами зазначено, що на дослідження не було надано оригіналу або належним чином засвідченої копії землевпорядної документації щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність, а також витягу з Державного земельного кадастру щодо неї. Тому суд розмежовує відомості про зареєстровану земельну ділянку №7110136700:03:012:0099 та документи, які безпосередньо підтверджують підстави й обставини набуття відповідного речового права.

При цьому, наявність приватної земельної ділянки №7110136700:03:012:0099 не підтверджує виникнення у ОСОБА_4 або ОСОБА_1 будь-якого речового права на іншу земельну ділянку - №7110136700:03:012:0158, яка належить територіальній громаді міста Черкаси.

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_4 зверталася до Черкаської міської ради з питання передачі їй земельних ділянок, зокрема площею 0,12 га для ведення садівництва, а також земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та будівництва гаража.

За результатами розгляду відповідної адміністративної справи Черкаську міську раду було зобов`язано розглянути звернення ОСОБА_4 . Судовим рішенням право власності або користування відповідними земельними ділянками за нею не визнавалося, а обов`язку передати їй зазначені земельні ділянки не встановлювалося.

Постановою головного державного виконавця від 27 жовтня 2011 року виконавче провадження №28023089 закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням судового рішення.

Таким чином, наявні матеріали підтверджують здійснення процедури розгляду звернення ОСОБА_4 , проте не розкривають її остаточного матеріально-правового результату.

Зокрема, суду не надано рішення Черкаської міської ради, ухваленого за результатами розгляду відповідного звернення, у зв`язку із чим неможливо встановити, чи було прийнято рішення про відмову в передачі земельної ділянки, надання дозволу на розроблення землевпорядної документації або інше рішення в межах повноважень органу місцевого самоврядування.

Суд не може припускати змісту такого рішення або ототожнювати закінчення виконавчого провадження з передачею земельної ділянки у власність чи користування заявниці.

Водночас матеріали справи не містять достатніх даних для встановлення просторового співвідношення земельної ділянки площею 0,12 га, щодо якої ОСОБА_4 зверталася для ведення садівництва, із земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136700:03:012:0158, сформованою у 2023 році.

Проведеною експертизою встановлено межі та взаємне розташування земельних ділянок №7110136700:03:012:0099 і №7110136700:03:012:0158, однак не досліджувалося питання про те, чи охоплювала попередня процедура відведення земельної ділянки для садівництва саме ту територію, на якій нині розміщені спірні об`єкти.

За таких обставин, суд не має підстав визнавати правомірним користування земельною ділянкою №7110136700:03:012:0158 на підставі самого лише звернення ОСОБА_4 або судового рішення про його розгляд.

Разом із тим, встановлена історія земельних правовідносин не може бути залишена поза оцінкою суду при з`ясуванні характеру використання суміжної території, обставин розміщення на ній майна та наявності підстав для покладення обов`язку щодо його демонтажу саме на відповідача.

Судом досліджено висновок експертів №24-4721 від 26 листопада 2024 року, складений за результатами судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи, проведеної в межах кримінального провадження №42024252010000053.

У ході експертного дослідження проаналізовано надані землевпорядні та кадастрові матеріали, результати геодезичних вимірювань, а також проведено натурне обстеження об`єктів, розташованих на досліджуваній території.

Експертами встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:03:012:0099 та 7110136700:03:012:0158 не накладаються одна на одну.

Водночас, на частині земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7110136700:03:012:0158 площею 0,0228 га зафіксовано розміщення фундаменту, нестаціонарної споруди - лазні, навісу та кам`яної нежитлової будівлі, а також фактичне використання відповідної території без правовстановлювальних документів.

Крім того, експертами встановлено використання частини земель загального користування Черкаської міської ради площею 0,0128 га. Однак зазначена територія не є земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136700:03:012:0158, щодо якої прокурором заявлено вимогу про усунення перешкод, а тому встановлені стосовно неї обставини оцінюються судом лише в межах їх доказового значення для цього спору.

У висновку експертів також зазначено, що за результатами натурного обстеження тимчасова споруда - лазня, бетонний монолітний фундамент, будівля «КН», чан для водних процедур та дерев`яна огорожа розташовані на земельній ділянці №7110136700:03:012:0158, поза межами земельної ділянки №7110136700:03:012:0099.

При цьому експертами окремо досліджено технічні характеристики відповідних об`єктів.

Мобільний будинок - лазню віднесено до нестаціонарних тимчасових споруд, які не є нерухомим майном. Бетонний монолітний фундамент і будівлю «КН» визначено як об`єкти нерухомого майна на стадії незавершеного будівництва. Чан для водних процедур охарактеризовано як обладнання для побутових потреб або можливу малу архітектурну форму, а дерев`яну огорожу - як стаціонарну споруду.

Суд бере до уваги зазначені висновки в частині технічних характеристик об`єктів, водночас їх остаточна правова кваліфікація та визначення належного способу захисту порушеного права належать до повноважень суду.

З огляду на різну природу зазначених об`єктів положення статті 376 ЦК України не можуть автоматично застосовуватися до всіх них як до об`єктів самочинного будівництва.

Водночас це не виключає можливості усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасових споруд чи видалення рухомого майна за наявності передбачених законом підстав.

Суд також ураховує встановлені експертами обставини щодо інженерного забезпечення тимчасової споруди - лазні.

Зокрема, у висновку зазначено, що лазня обладнана сантехнічними приладами та електропостачанням, а електричний провід до неї прокладено повітряним способом від будівель, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:03:012:0099.

Експертами також висловлено припущення, що водовідведення з лазні здійснюється до облаштованої на земельній ділянці №7110136700:03:012:0158 підземної споруди - септика, оскільки встановити місця підключення прихованих комунікацій під час зовнішнього огляду не вдалося.

Зазначені обставини свідчать про просторовий та певний функціональний зв`язок споруди, розташованої на комунальній землі, із суміжним домоволодінням.

Разом із тим такий зв`язок не є тотожним встановленню особи власника, забудовника чи фактичного користувача відповідної споруди.

Суд звертає увагу, що у висновку експертів розміщення об`єктів та фактичне використання відповідних частин земель комунальної власності пов`язується з діями невстановлених осіб.

Використане експертами формулювання не означає встановлення непричетності ОСОБА_1 до відповідного землекористування, оскільки визначення особи забудовника, власника або фактичного володільця не становило самостійного предмета проведеного дослідження.

Водночас, експертний висновок не містить відомостей, які безпосередньо підтверджували б, що саме ОСОБА_1 спорудив зазначені об`єкти, набув їх у власність, фактично володіє ними або здійснює їх використання на час розгляду справи.

Не встановлено експертизою також часу спорудження кожного з об`єктів, обставин набуття прав на них та їх правової долі після смерті ОСОБА_4 .

Отже, суд визнає висновок експертів належним та переконливим доказом у частині встановлення місця розташування об`єктів, меж досліджених земельних ділянок та технічних характеристик споруд.

Проте зазначений висновок сам по собі не є достатнім доказом того, що саме ОСОБА_1 на момент звернення з позовом та розгляду справи є особою, яка на момент звернення з позовом та розгляду справи створює або підтримує перешкоди у здійсненні Черкаською міською радою правомочностей власника земельної ділянки, і на яку може бути покладено обов`язок щодо демонтажу всіх визначених прокурором об`єктів.

Так, у протоколі допиту від 22 травня 2024 року, на який посилається прокурор, ОСОБА_1 зазначав про належність чанів його матері.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З витягу зі Спадкового реєстру вбачається, що 11 січня 2024 року після її смерті заведено спадкову справу №71835799.

Сам факт заведення спадкової справи не встановлює складу спадкового майна, кола спадкоємців, які прийняли спадщину, та належності конкретних об`єктів спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Доказів, які дозволяли б встановити правову долю кожного зі спірних об`єктів після смерті ОСОБА_4 , суду не надано.

Судом відповідачу надавалася можливість подати документи щодо спадкування та інші докази на підтвердження заперечень.

Їх неподання не створює для відповідача процесуальної переваги. Водночас процесуальна пасивність відповідача не звільняє особу, яка звернулася до суду з відповідною вимогою, від доказування обставин, на яких вона ґрунтується.

Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, суд ураховує, що пояснення ОСОБА_1 про користування прилеглою територією, розташування спірних об`єктів поряд із домоволодінням його матері та встановлений експертизою функціональний зв`язок лазні з будівлями на суміжній земельній ділянці свідчать про певну причетність відповідача до обставин фактичного використання цієї території.

Суд також оцінює показання працівників управління інспектування Черкаської міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сукупності з поясненнями ОСОБА_1 , наданими під час досудового розслідування. Зазначені докази підтверджують обізнаність відповідача щодо використання прилеглої території та його зв`язок із відповідним землекористуванням.

Разом із тим, наведені докази не дозволяють без припущень установити, що саме відповідач є власником або фактичним володільцем усіх об`єктів, демонтаж яких вимагається, зокрема чанів для водних процедур, належність яких матері він зазначав у своїх поясненнях.

Відомостей про те, що зазначені чани були передані ОСОБА_1 , увійшли до складу прийнятої ним спадщини або перебувають саме у його фактичному володінні на час розгляду справи, матеріали не містять.

Саме по собі родинне відношення відповідача до ОСОБА_4 , як і його обізнаність про попереднє використання земельної ділянки, не є достатньою підставою для покладення на нього особистого обов`язку щодо демонтажу майна, належність та фактичне володіння яким залишилися невстановленими.

При цьому суд не ототожнює відсутність зареєстрованого права власності з відсутністю фактичного володіння. Однак і фактичне володіння конкретними об`єктами повинно бути встановлене на підставі належних та достатніх доказів, оцінених у їх сукупності.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом статей 76–81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює їх належність, допустимість і достовірність окремо, а також достатність та взаємний зв`язок у сукупності.

Судом сторонам було забезпечено можливість подати докази, заявити клопотання про їх витребування та надати пояснення щодо обставин справи.

Водночас суд не вправі підміняти учасника справи у формуванні його доказової позиції, самостійно розшукувати рішення органу місцевого самоврядування, реконструювати історичні межі землекористування чи встановлювати на підставі припущень належність конкретного майна певній особі, внаслідок прийняття спадщини, оскільки це було б несумісним із принципами змагальності та безсторонності суду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено обов`язок прокурора обґрунтувати наявність підстав для представництва інтересів держави та обов`язок суду перевірити їх наявність.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року №6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Водночас втрату ними чинності відтерміновано до 01 січня 2027 року, а дія рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності відповідних приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Матеріалами справи встановлено, що Черкаська окружна прокуратура листом від 02 травня 2024 року №54-2638 вих-24 повідомила Черкаську міську раду про встановлені обставини та з`ясовувала питання вжиття нею заходів щодо захисту інтересів територіальної громади.

Листом від 17 травня 2024 року №10836-01-11 Черкаська міська рада повідомила про направлення заяви до правоохоронного органу, однак про самостійне звернення до суду не повідомила.

Після повторного звернення прокуратури від 03 березня 2025 року №54-1035 вих-25 Черкаська міська рада листом від 03 квітня 2025 року №6558/6411-01-11 повідомила, що з відповідним позовом до суду не зверталась та не заперечує проти здійснення органами прокуратури представництва інтересів держави.

Листом від 24 березня 2026 року №54-944 вих-26 прокуратура попередньо повідомила Черкаську міську раду про намір здійснювати таке представництво.

Враховуючи характер спірних правовідносин, тривале невжиття Черкаською міською радою самостійних заходів судового захисту та дотримання прокурором передбаченої законом процедури, суд доходить висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Черкаської міської ради.

Водночас наявність процесуальних підстав для такого представництва не свідчить про обґрунтованість матеріально-правових вимог та не звільняє прокурора від доказування обставин, покладених в основу позову.

Суд враховує доводи прокурора щодо відповідності заявленого способу захисту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Захист земель комунальної власності, дотримання встановленого законом порядку їх використання та забезпечення можливості територіальної громади здійснювати правомочності власника становлять легітимний публічний інтерес.

Водночас, знесення нерухомого майна та примусовий демонтаж інших матеріальних об`єктів є істотним та, як правило, незворотним способом усунення порушення, застосування якого потребує належного встановлення особи, відповідальної за порушення, її зв`язку з конкретним майном та правової підстави його видалення.

Оскільки такі обставини щодо кожного із заявлених до демонтажу об`єктів у цій справі не доведені, посилання на пропорційність не може замінити доказування фактичних передумов застосування обраного способу захисту.

Оцінюючи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що прокурором доведено належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності територіальної громади міста Черкаси, факт формування земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:03:012:0158, знаходження у її межах зазначених у висновку експертів матеріальних об`єктів та відсутність зареєстрованого за ОСОБА_1 речового права на цю земельну ділянку.

Водночас самих цих обставин недостатньо для задоволення заявленої вимоги.

Предметом позову є не абстрактне встановлення неправомірності користування земельною ділянкою, а покладення на конкретну фізичну особу обов`язку за власний рахунок знести або демонтувати п`ять визначених у позові об`єктів та привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

Належними та достатніми доказами не встановлено такого правового і фактичного зв`язку ОСОБА_1 з кожним із цих об`єктів, який дозволяв би покласти саме на нього обов`язок щодо їх видалення.

При цьому самі об`єкти мають різну правову природу, частина з них не є нерухомим майном, а надані прокурором докази містять відомості про можливу належність окремого майна матері відповідача, правова доля якого після її смерті суду не розкрита.

Суд окремо наголошує, що цим рішенням не встановлюється наявність у ОСОБА_1 права власності чи користування земельною ділянкою кадастровий номер 7110136700:03:012:0158, не визнається правомірність її фактичного використання та не встановлюється виникнення відповідних прав у ОСОБА_4 внаслідок її звернень до органу місцевого самоврядування чи судового рішення про розгляд таких звернень.

Відмова у задоволенні позову зумовлена іншим - недоведенням достатньої сукупності юридично значущих обставин, необхідних для покладення саме на ОСОБА_1 обов`язку усунути перешкоди територіальній громаді саме у заявлений спосіб - шляхом знесення (демонтажу) всіх перелічених у позові об`єктів.

Процесуальна пасивність відповідача та неподання ним усіх документів, на які він посилався, не змінюють розподілу тягаря доказування та не перетворюють недоведені позивачем обставини на встановлені.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову підстав для стягнення з відповідача понесеного прокуратурою судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265 ЦПК України, статтями 319, 321, 375, 376, 391 ЦК України, статтями 12, 83, 116, 125, 152, 212 ЗК України, суд —

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 14.10.2026.

Головуючий: Т.Є. Троян