Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №703/939/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №703/939/26

Суддя: Волосовський В. В.

Справа № 703/939/26

2/703/1247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановив:

ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» через систему «Електронний суд» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором №2390153 від 14 травня 2020 року в розмірі 26240 грн. 00 коп. з підстав невиконання його умов, а також просить стягнути з відповідача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 травня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №2390153, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 8000 грн. 00 коп. та зобов`язувався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Взятий на себе обов`язок ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало належним чином, відповідач отримав грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Відповідно до умов договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором (п.5.4 договору). Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

30 квітня 2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі і за кредитним договором №2390153 від 14 травня 2020 року.

Таким чином, ТОВ «Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, становить 26240 грн. 00 коп., з яких: 8000 грн. 00 коп., - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 18240 грн. 00 коп., - прострочена заборгованість за сумою відсотків.

Оскільки, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вищевказану заборгованість і судові витрати.

Ухвалою судді від 24 березня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу – для надання відповіді на відзив. Окрім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «Укрсиббанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме інформацію чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) платіжна картка НОМЕР_2 та інформацію про зарахування коштів на вказаний картковий рахунок в період з 14.05.2020 року до 19.05.2020 року у сумі 8000 грн.

03 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача – адвоката Геріх Н.А. надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, у яких остання просила позовні вимоги задовольнити частково, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню лише в межах фактично доведеної та правомірно нарахованої заборгованост. Зокрема не заперечувала щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000,00 грн, водночас вказала, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом стороною відповідача визнаються частково – в сумі 4560,00 грн. (в межах строку кредитування). Стверджувала, що позивачем неправомірно нараховані проценти поза межами погодженого сторонами строку кредитування. Вказує, що відповідно до кредитного договору №2390153 від 14 травня 2020 року сторони встановили строк кредитування 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,90 % в день, а тому вважає, що нарахування відповідачу відсотків за користування грошовими коштами на підставі ст.1048 ЦК України після сплину 30-ти денного строку дії договору є незаконним та безпідставним, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що після 13.06.2020 року строк користування кредитом було продовжено або пролонговано у встановленому договором порядку. На переконання представника відповідача, саме по собі зазначення у договорі можливості пролонгації строку кредиту не підтверджує фактичного продовження строку кредитування. Зазначила, що після закінчення строку дії кредитного договору можливе виключно нарахування 3% річних на суму боргу згідно ст.625 ЦК України. Водночас кредитним договором №2390153 від 14 травня 2020 року не передбачено відповідальності боржника згідно ч.2 ст.625 ЦК України у вигляді сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, розмір яких встановлено кредитним договором. За таких обставин вважає, що нарахування відповідачу процентів за межами строку кредитування встановленого договором є безпідставним.

Також при винесенні судом рішення представник відповідача просила врахувати, що відповідач ОСОБА_1 на даний час є військовослужбовцем та проходить військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період у військовій частині НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України на посаді водія-механіка. З огляду на проходження відповідачем військової служби, особливий характер його обов`язків у період дії воєнного стану, а також необхідність забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, просила суд критично оцінити заявлений позивачем розмір заборгованості, зокрема нараховані проценти, та не допустити стягнення з відповідача надмірної і необґрунтованої суми, яка, на думку представника відповідача, сформована поза межами строку кредитування.

Окрім того у поданих письмових поясненнях представник відповідача заявила клопотання про зменшення розміру витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, вважає, що у даному випадку достатнім, співмірним і справедливим розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу міг би бути розмір у 2000 грн.

20 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення, подані представником позивача – адвокатом Усенком М.І., в яких останній не погоджуючись із доводами сторони відповідача, викладеними у письмових поясненнях зазначив, що аргументи, зазначені представником відповідача є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідачем відповідальності за невиконане зобов`язання.

Щодо доведеності розміру заборгованості за кредитним договором представник позивача вказує, що укладаючи Кредитний договір №2390153 від 14 травня 2020 року сторони погодили наступні умови.

Згідно п.1.3. Договору сума кредиту(загальний розмір) складає: 8 000,00 гривень.

Згідно п.1.4. Договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Сторони також погодили наступні процентні ставки за користування коштами: п. 1.5.1. - знижена процентна ставка 0,01 % в день від суми кредиту (застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку). Пунктом 1.5.2. сторонами погоджено стандартну процента ставка у розмір 1,90 % в день від суми кредиту (застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки);

Стандартна процентна ставка в розмірі 1,9% підлягає застосуванню в наступних випадках:

- у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору;

- у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку заборгованості, що був долучений до матеріалів справи заборгованість за Договором становить за відсотками в сумі 36502,40 грн. та за тілом в сумі 5000.00 грн. нарахована в період з 14.05.2020 року (момент укладання договору) по 05.02.2021 рік, починаючи від 06.02.2021 року до 29.04.2021 року нарахування процентів не здійснювалось.

Однак відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 18262.40грн на оплату процентів за користування кредитом що підтверджується Карткою обліку Договору (розрахунок заборгованості) №2390153 від 14.05.2020 року. Таким чином всі оплати здійснені Відповідачем були зараховані на погашення частини заборгованості за кредитним договором №2390153 від 14.05.2020 року.

Представник позивача вказує, що умовами договору передбачена можливість його пролонгації. Зокрема, згідно п. 4.3. договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Відповідно до п. 4.5. договору у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п.4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Відповідно до п.3.1. договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”.

З огляду на вищенаведене проценти за Договором №2390153 від 14.05.2020 року нараховувалися наступним чином:

У період з 14.05.2020 року до 10.06.2020 року нарахування процентів здійснювалося за п.1.5.1. Договору за зниженою процентною ставкою (0.01%).

10.06.2020 року відповідач вніс платіж у розмірі 22,40 грн., таким чином ініціював продовження строку користування Позикою за п.п.4.1-4.6 Договору на 30 днів. Вищевказаних платежів було декілька та на різні суми, а саме: 09.07.2020 року (4408,00грн.) / 05.08.2020 року (4104.00 грн.)/ 04.09.2020 року (4560,00грн.)/ 08.10.2020 ( 5168,00 грн.).

Відтак після кожного внесеного платежу, відповідач ініціював продовження строку користування позикою строком на 30 днів.

У період з 07.11.2020 року до 05.02.2021 року нарахування процентів здійснювалося за п.п. 1.5.2/ 3.1 Договору (за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення).

З урахуванням наведеного, з огляду на те, що відповідач вчиняв дії для пролонгації строку користування позикою, представник позивача стверджує, що нарахування процентів було здійснено на підставі положень Договору, відповідач до укладення вищезазначеного Договору, був належним чином ознайомлений з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Факт ознайомлення та згоди з умовами остання підтвердив шляхом підписання Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На підставі викладеного представник просив позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №2390153 від 14 травня 2020 року в розмірі 26240 грн. 00 коп., а також судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. 00 коп. При цьому зазначив що витрати позивача на правничу допомогу у вказаному розмірі не є завищеними, за своєю природою дані послуги носять у собі складний характер виконаної роботи, є належним чином обґрунтованими, що не суперечать принципу розподілу судових витрат.

Учасники розгляду справи в судове засідання 07 жовтня 02026 року не з`явились, у поданих заявах по суті справи просили розгляд даної справи здійснювати без їх участі на підставі письмових доказів.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

Так, 14 травня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2390153, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 8000 грн. 00 коп., та зобов`язувався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M703850».

Згідно п.1.1 вказаного Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Відповідно до п.1.2 зазначеного Договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п.1.3. Договору Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8 000,00 гривень. Тип кредиту – кредит.

Згідно п. 1.4. Договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Згідно п. 1.5. Договору тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить:

1.5.1. Знижена процентна ставка 0,01 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

1.5.2.Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується:

- у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки;

Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

Згідно з п.п.2.4. розділу 2 Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 2.1. п. 2 кредитного договору.

Відповідно до п.3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”.

Розділом 4 договору визначені умови пролонгації строку кредиту.

Згідно п. 4.2. Договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.

Згідно п. 4.3. Договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Згідно п. 4.4. Договору товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

Згідно п. 4.5. договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п.4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Згідно п.6.1 вказаного Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку якщо відбулося продовження строку користування кредиту, не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається споживачу в Особистому кабінеті.

Згідно п.9.6 вказаного Договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ITC товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Відповідно до п.9.8 зазначеного Договору, підписуючи цей договір, споживач підтвердив, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності.

Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) – «M703850».

Зі змісту кредитного договору №2390153 від 14 травня 2020 року вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податку, адреса реєстрації, номер мобільного, та електронна адреса. Договір підписано позичальником за допомогою електронно-цифрового підпису – одноразового ідентифікатора «M703850».

Додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту №2390153 є Графік платежів, який також підписано позичальником 14 травня 2020 року за допомогою одноразового ідентифікатора (електронного підпису) – «M703850».

Також до підписання договору відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту у якому, крім іншого, зазначено про основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та інше.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту/позики, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору електронно-цифровим підписом.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №2390153 від 14 травня 2020 року ідентифікований ТОВ «Авентус Україна». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор «M703850»; дата та час відправки ідентифікатора позичальнику: 14.05.2020 року о 15:18:53; номер телефону, на який було направлено ідентифікатор НОМЕР_4 .

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач по справі ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 8000 грн. за договором №2390153 від 14 травня 2020 року, що стверджується позивачем у позові та не заперечувалось стороною відповідача у поданій письмовій заяві по суті справи.

Відповідно до листа №6515-ВП від 16.12.2025 ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», останнє повідомило ТОВ «Авентус Україна» про успішність наступної операції, згідно договору про організацію переказу грошових коштів з ТОВ «Авентус Україна»: а саме 14.05.2020 року було успішно перераховано грошові кошти в сумі - 8000 грн. 00 коп. на картку з маскою НОМЕР_5 .

Із повідомлення АТ «УКРСИББАНК» № 31-4-01/5829-БТ від 29.04.2026 року, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів від 24.03.2026 року, вбачається, що банківська картка з номером НОМЕР_6 емітована до рахунку НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . У період з 14.05.2020 по 19.05.2020 на вказану платіжну картку, банком емітентом якої є АТ «УКРСИББАНК» було зараховано кошти в сумі 8000 грн., що також відображено у наданій Банком виписці по рахунку відповідача у справі ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу ОСОБА_1 на його картковий рахунок, зазначений останнім у договорі.

З наведеного вбачається, що укладаючи кредитний договір відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти.

Отже, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора - ТОВ «Авентус Україна», підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» не був би укладений.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що укладення договору із боку відповідача не було добровільним, відтак уклавши договір на відповідних умовах, керуючись засадами свободи договору, кредитор та позичальник взяли на себе зобов`язання виконувати його. При дослідженні умов укладеного договору не виявлено підстав вважати будь-яку з них такою, що може трактуватися як явно несправедлива у визначенні Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

ТОВ «Авентус Україна» виконало вимоги укладеного між ним та відповідачем кредитного договору та надав відповідачу кредитні кошти, які в цьому договорі зазначені, що не спростовано та не заперечувалось стороною відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність укладеного між ТОВ «Авентус Україна» (первісним кредитором) та відповідачем у справі – ОСОБА_1 вказаного правочину.

Слід також зазначити, що підписанням договору відповідач підтвердив ознайомлення офіційному сайті Банку з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Так, 30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ККАУ-30042021.

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору відступлення прав вимоги, за цим договором ТОВ «Авентус Україна» (надалі Кредитор) передає (відступає) ТОВ «»Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (надалі Новий Кредитор) за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників.

Як вбачається з Витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог № ККАУ-30042021 від 30 квітня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло право вимоги за договором №2390153 від 14 травня 2020 року на загальну суму 26240 грн. 00 коп., з яких: 8000 грн. 00 коп., - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 4560 – сума заборгованості за відсотками, 13680 грн. 00 коп., - прострочена заборгованість за сумою відсотків.

Відповідно до умов вказаного Договору, та у відповідності до ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», в тому числі і до відповідача за кредитним договором №2390153 від 14 травня 2020 року.

13 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» направлено відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за договором № ККАУ-30042021 від 30 квітня 2021 року укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал», яким право вимоги за кредитним договором №2390153 від 14 травня 2020 року відступлене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал». Одночасно відповідачу повідомлено про необхідність негайно погасити заборгованість в розмірі 26240 грн. 00 коп.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, право вимоги за яким набув позивач.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2390153 від 14 травня 2020 року заборгованість відповідачем ОСОБА_1 не погашена, залишок заборгованості становить 26240 грн. 00 коп., з яких: 8000 грн. 00 коп., - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 18262 грн. 00 коп., - прострочена заборгованість за сумою відсотків.

Доказів погашення відповідачем заборгованості у вказаному розмірі за кредитним договором №2390153 від 14 травня 2020 року, матеріали справи не містять. Всупереч положень частини 1 статті 81 ЦПК України, відповідачем не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору, у передбачені ним строки кредит не погашений.

Окрім того, факт отримання та користування кредитними коштами відповідачем не заперечувався у поданому відзиві, відтак зазначена обставина в силу положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов`язань за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконав, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

При цьому суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами було здійснено за межами строку кредитування встановленого договором, який було укладено на 30 днів. Суд не погоджується з наведеним представником відповідача у письмових поясненнях розрахунком відсотків за договором №2390153 від 14 травня 2020 року, відповідно до якого за підрахунком сторони відповідача заборгованість за відсотками може становити 4560,00 грн. за відсотковою ставкою 1,90 % в день.

Так, суд зауважує, що укладаючи кредитний договір №2390153 від 14 травня 2020 року сторони погодили наступні умови пролонгації строку кредитування.

За умовами договору сторони також погодили дві процентні ставки за договором, а саме:

- знижена процентна ставка 0,01 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, (тобто в межах 30 днів) якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п. 1.5.1Договору).

- стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту (п. 1.5.2.Договору).

Сторони домовились, що стандартна процента ставка застосовується:

З огляду на вищенаведене проценти за Договором №2390153 від 14.05.2020 року нараховувалися наступним чином:

Матеріалами справи підтверджується, що на дату закінчення 30-денного строку кредиту відповідач не сплатив заборгованість за тілом кредиту, але при цьому 10.06.2020 року погасив усі нараховані відсотки в розмірі 22 грн. 40 коп., в такий спосіб останній ініціював продовження строку кредитування на 30 днів, а отже, строк кредиту було продовжено у порядку та на умовах, визначених пунктами 4.2 – 4.3 цього Договору.

В подальшому відповідачем ще чотири рази вносились платежі виключно у розмірі суми нарахованих відсотків за користування кредитом, а саме: 09.07.2020 року внесено платіж в сумі 4408,00грн.; 05.08.2020 року внесено платіж в сумі 4104.00 грн.; 04.09.2020 року внесено платіж в сумі 4560,00грн. та 08.10.2020 року внесено платіж в сумі 5168,00 грн.

Відтак після кожного внесеного платежу зі сплати нарахованих відсотків за договором, відповідач ініціював продовження строку користування позикою строком на 30 днів.

Підписавши договір, Позичальник погодився на укладення договору саме на таких умовах, в тому числі й щодо пролонгації строку кредитування на 30 днів, що з врахуванням принципу свободи договору, визначеного ст.ст. 6, 627 ЦК України спростовує твердження відповідача про неможливість автопролонгації договору.

З наданих стороною позивача розрахунків вбачається, що нарахування процентів здійснювалось в порядку, передбаченому п.3.1. договору, відповідно до якого нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт” .

Зокрема, в період з 11.06.2020 по 05.02.2021 проценти нараховувались за стандартною процентною ставкою відповідно до п.1.5.2 Дошовору на фактичну суму залишку кредиту, за таким розрахунком 8000,00 грн. (тіло Кредиту)х1,90/100 = 152,00 грн. в день.

Відтак, судом встановлено, що нарахування процентів було здійснено на підставі положень Договору, відповідач до укладення вищезазначеного Договору, був належним чином ознайомлений з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків, умови пролонгації строку дії договору. Факт ознайомлення та згоди з умовами останній підтвердив шляхом підписання Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Суд наголошує, що відповідач поспіль п`ять разів продовжував строк кредитування, шляхом внесення всіх сум фактично нарахованих відсотків за вказані періоди. Вказана обставина стороною відповідача не заперечувалась.

Таким чином, суд констатує, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, в тому числі з метою пролонгації строку кредитування, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання умов договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) а саме: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Слід також зауважити, що відповідно до п. 4.4. договору товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

Відтак, суд відхиляє доводи сторони відповідача, що для підтвердження пролонгації строку кредитування позивач мав надати виключно письмові докази такої пролонгації, оскільки умовами договору передбачено, що кредитор має право, а не обов`язок акцептувати пропозицію позичальника про продовження строку користування кредитом шляхом направлення йому текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов`язань у строки, передбачені вищевказаним кредитним договором належним чином не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд також зауважує, що в даному випадку на відповідача не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки як вбачається із наданої стороною відповідача довідки №3568 від 25.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 призваний для проходження військової служби за мобілізацією з 20.08.2024 року, тоді як нарахування відсотків за користування кредитом за договором №2390153 від 14 травня 2020 року, з урахуванням усіх пролонгацій строку кредитування, здійснювалось до 05 лютого 2021 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до положень частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що в позовній заяві ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» зазначало, що вони понесли у зв`язку із пред`явленням даного позову судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., які просять стягнути з відповідача.

Отже, вимога щодо розподілу судових витрат на правову допомогу була заявлена до винесення рішення по суті.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

До суду позивач надав копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; ордер серії ВС №1381377; акт наданих послуг №500 від 13 лютого 2026 року, відповідно до якого адвокатське об`єднання «Апологет» надало, а клієнт - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №2390153 від 14 травня 2020 року, сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 грн.; детальний опис наданих послуг до акту №500 від 13 лютого 2026 року за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, відповідно до якого на підготовку позовної заяви АО «Апологет» було витрачено час – 6 год. 30 хв.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).

Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Тому виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об`єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. є завищеними.

Зокрема суд звертає увагу, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні, стосується стягнення заборгованості у справі незначної складності, з огляду на ціну позову, а тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, з урахуванням клопотання сторони відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 2000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2390153 від 14 травня 2020 року в розмірі 26240 грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2662 грн 40 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн., а всього 30902 (тридцять тисяч дев`ятсот дві) грн. 40 (сорок) коп. (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_8 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»).

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Головуючий: В. В. Волосовський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua