Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №711/7353/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7353/26

Номер провадження2/711/3868/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литвин Ольга Петрівна, звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд скасувати арешт із нерухомого майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на частину квартири АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію обтяження, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис №8655017, зареєстрований 17.04.2009 о 16:02:21 реєстратором Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на частину квартири АДРЕСА_1 , внесений на підставі постанови АА №962963 від 17.04.2009 Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції (вхідний №30413/26, а.с.2-8).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.10.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на частину квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , як стверджує позивач, є його рідні сестри: позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину.

Проте постановою державного нотаріуса Третьої черкаської державної нотаріальної контори від 16.06.2025 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом – на частку квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень міститься запис №8655018 про накладення арешту на вказану квартиру на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №962963 від 17.04.2009, що винесена Придніпровським ВДВС Черкаського міського управління юстиції.

Як повідомив позивачу Другий ВДВС у м.Черкаси КМУ МЮУ, виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що перебували на виконанні у 2009 році, були знищені. У зв`язку з цим неможливо ідентифікувати виконавчий документ, при примусовому виконанні якого було накладено арешт на належну ОСОБА_3 частку квартири АДРЕСА_1 на підставі постанови серії АА №962963 від 17.04.2009. Крім того Другий ВДВС у м.Черкаси КМУ МЮУ також повідомив позивачу про те, що, станом на 26.05.2026, відкриті або незавершені у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у конкретному відділі ДВС відсутні.

Водночас, як зазначає позивач у мотивувальній частині позову, їй відомо, що за життя із спадкодавця ОСОБА_3 , на підставі судових рішень, стягувалася заборгованість за надані житлово-комунальні послуги на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради. На звернення позивача до означеного комунального підприємства останнє надало відповідь про те, що заборгованість ОСОБА_3 перед підприємством була погашена.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги, що державна виконавча служба не має змоги ідентифікувати виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_3 , тому ДВС не може самостійно зняти арешт з належного спадкодавцю нерухомого майна. Означені обставини змусили позивача як спадкоємця після смерті ОСОБА_3 звернутися до суду за захистом свого порушеного права на оформлення спадкових прав з позовом про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надання до суду позовної заяви в новій редакції, в якій слід зазначити повне найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (а.с.39).

20 липня 2026 року від представника позивача адвоката Литвин О.П. до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, долучено позовну заяву в новій редакції в чотирьох примірниках (а.с.41).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Другий відділ державної виконавчої служби у м.Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і на підставі позовної заяви в новій редакції, що долучена до заяви про усунення недоліків позовної заяви від 20.07.2026 (вхідний №31566/26); призначено розгляд справи по суті о 10 год 00 хв 26 серпня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.45-46).

14 серпня 2026 року представником Другого відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олексієнко Оксаною Сергіївною поданий відзив на позовну заяву (письмові пояснення), в прохальній частині якого представник третьої особи просить суд прийняти до уваги означену заяву по суті спору (вхідний №35313/26, а.с.96-99).

У письмових поясненнях представник Другого відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олексієнко О.С. зазначає про те, що під час розгляду матеріалів позовної заяви було встановлено, що на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 накладено арешт постановою АА № 962963 від 17.04.2009 та зареєстровані обтяження, однак ідентифікувати під час виконання якого виконавчого документу накладено арешт не можливо. На підставі викладеного, у посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутня можливість для зняття арешту з майна згідно постанови АА № 962963 від 17.04.2009.

Також 19 серпня 2026 року відповідачем ОСОБА_2 подана до суду заява про розгляд справи без участі відповідача, у прохальній частині якої цей учасник справи просить суд задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 (вхідний №35924/26, а.с.132).

Судове засідання, що було призначено о 10 год 00 хв 26 серпня 2026 року, відкладено до 12 год 10 хв 23 вересня 2026 року з підстав замінування приміщення Придніпровського районного суду м. Черкаси, про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.138).

27 серпня 2026 року представником відповідача КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради Зимою Дмитром Олександровичем подана заява, якою цей учасник справи повідомляє суд, що всі провадження відносно ОСОБА_3 закриті у зв`язку з погашенням боргу. У зв`язку з цим, представник відповідача просить суд розгляд справи проводити у відсутність представника КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (вхідний №36996/26, а.с.144).

У судовому засіданні, що відбулося 23.09.2026, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Литвин О.П. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила суд ухвалити рішення, яким позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задовольнити повністю згідно прохальної частини позовної заяви.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.09.2026 оголошено перерву в розгляді справи до 13.00 год 9 жовтня 2026 року (а.с.152).

У визначений судом день та час позивач ОСОБА_1 та/або її представник адвокат Литвин О.П. у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а саме: шляхом підписання розписки представником позивача після судового засідання 23.09.2026 про повідомлення їй про те, що судове засідання у справі №711/7353/26 відбудеться 09.10.2026 о 13 год 00 хв (а.с.151).

Абзацом 2 ч.6 ст.128 ЦПК України передбачено, що судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Частиною 5 ст.130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Литвин О.П. були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Водночас, 30 вересня 2026 року представник позивача адвокат Литвин О.П. подала до суду заяву про розгляд справи без участі, у прохальній частині якої виявила волю на розгляд справи у відсутність як позивача, так і її представника, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, врахувавши, що в прохальній частині позовної заяви допущено описку у написанні номеру запису про обтяження та помилково зазначено №8655017 замість правильного №8655018 (вхідний №41955/26, а.с.156-157)

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 9 жовтня 2026 року о 13 год 00 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином.

З матеріалів цивільної справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання з огляду на таке.

У вступній частині позовної заяви позивачем вказано адресою проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 (а.с.2). Означена адреса місця проживання відповідача ОСОБА_2 також зазначена останньою в заяві про розгляд справи без участі відповідача від 17.08.2026 (а.с.132).

У зв`язку з цим суд 23.09.2026 здійснив направлення судової повістки про виклик у судове засідання на адресу місця проживання відповідача ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 (а.с.155).

Однак 07.10.2026 (дата штемпеля: 29.09.2026) судова повістка, що направлялася на адресу відповідача ОСОБА_4 , була повернута до суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.162).

Пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що оператором поштового зв`язку у поштовому повідомленні проставлено відмітку про відсутність відповідача ОСОБА_2 за адресою реєстрації місця проживання, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 не повідомила суду іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату (9 жовтня 2026 року), час (13 год 00 хв) і місце (м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судового засідання.

Водночас, 19 серпня 2026 року відповідачем ОСОБА_2 подана до суду заява про розгляд справи без участі відповідача, у прохальній частині якої цей учасник справи виявив волю на розгляд справи без її участі як відповідача (вхідний №35924/26, а.с.132).

Відповідач КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради в судове засідання явку представника не забезпечило. Водночас означений учасник справи був належним чином повідомлений про день, час та місце проведення судового засідання, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 24.09.2026 о 08 год 30 хв 13 сек (а.с.154 зворот).

У той же час, 27 серпня 2026 року представником відповідача КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради Зимою Д.О. подана заява, в якій цей учасник справи просить суд розгляд справи проводити у відсутність представника КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (вхідний №36996/26, а.с.144).

Відповідач Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання явку представника не забезпечив. Водночас означений учасник справи був належним чином повідомлений про день, час та місце проведення судового засідання, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 24.09.2026 о 08 год 24 хв 41 сек (а.с.153 зворот).

У той же час, 06.10.2026 представник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лисенко Каміла Олегівна подала до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача, врахувавши письмові пояснення, подані цим учасником справи (вхідний №43013, а.с.159).

Оскільки усі учасники справи та їх представники були повідомлені про проведення судового засідання належними чином, суд, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, вирішив продовжити розгляд справи по суті у відсутність учасників справи та їх представників.

9 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 00 хв 14 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача ОСОБА_1 адвоката Литвин О.П., врахувавши процесуальні позиції усіх учасників справи, висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, місцем реєстрації проживання якої, починаючи з 24.09.2000, є квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується копією витягу з паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , що виданий 26.11.1997 Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області і яким документована позивач (а.с.5).

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видане 25.10.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Черкаси помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Із дослідженої в судовому засіданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №475191441 від 30.04.2026 суд встановив, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис №8655018, відповідно до якого 17.04.2009 реєстратором: Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна АА962963 від 17.04.2009, що винесена Придніпровським ВДВС Черкаського МУЮ, накладено обтяження на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Також із означеного письмового доказу суд встановив, що власником означеного майна є ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 (а.с.7-8).

Крім того з досліджених у судовому засіданні інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №485188134 та №485192026 від 09.07.2026 суд встановив, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_3 (1/2 частка) на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину №1-726 від 25.02.2008, що виданий Другою черкаською державною нотаріальною конторою (а.с.9-10, 11-13).

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Також зі свідоцтва про народження ОСОБА_5 , що видане Речицьким бюро ЗАГС, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 , батьками якої є: ОСОБА_6 (російською мовою) та ОСОБА_7 (російською мовою) (а.с.17).

Зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , що видане повторно 09.04.1985 Будинком одруження Одеської області, суд встановив, що 22.11.1969 між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 був укладений шлюб; після укладення шлюбу дружина іменується прізвищем « ОСОБА_9 » (а.с.17).

Крім того в судовому засіданні суд також дослідив свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , що видане повторно 19.02.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, зі змісту якого встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Черкаси народився ОСОБА_3 , батьками якого є: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.126).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , що видане 31.12.1952 районним бюро ЗАГС м. Москва, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_2 батьками якої є: ОСОБА_6 (російською мовою) та ОСОБА_7 (російською мовою) (а.с.127 зворот).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив експертний висновок №056/775-m, що підготовлений Українським бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України, зі змісту якого встановив, що по батькові ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також рос. ОСОБА_16 , ОСОБА_16 в документах, наданих ОСОБА_1 на експертизу, є ідентичними.

Розбіжності виникли внаслідок змішування у мовній практиці та фіксації в офіційних документах імені по батькові від варіантів особового імені Панас/Опанас – рос. Афанасий, і зумовлені поліваріативністю особових імен спільного етимологічного походження (а.с.15).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що ОСОБА_17 та ОСОБА_2 є рідними сестрами ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Також із матеріалів спадкової справи №238/2024, що заведена Третьою черкаською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , матеріали якої направлено до суду на виконання ухвали 27.07.2026, суд встановив, що 30.10.2024 із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.118, 119 зворот). На підставі означених заяв 30.10.2024 Третьою черкаською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №238/2024, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №78945082 від 30.10.2024, що сформований Третьою черкаською державною нотаріальною конторою (а.с.124).

Із постанови державного нотаріуса Третьої черкаської державної нотаріальної контори Ірини Ворони від 16.06.2025 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину суд встановив, що ОСОБА_1 відмовлено державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що на означений об`єкт нерухомості накладений арешт (а.с.14).

Із листа Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №9940/20.21-40/78645 від 26.05.2026 суд встановив, що означений відділ ДВС повідомив ОСОБА_1 про те, що виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебували на виконанні у 2009 році, були знищені. У зв`язку з цим, неможливо ідентифікувати виконавчий документ, при примусовому виконанні якого було накладено арешт на належну боржникові частину квартири АДРЕСА_1 на підставі постанови серії АА №962963 від 17.04.2009. Додатково також повідомлено, що, станом на 26.05.2026, відкриті або незавершені у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_3 у Другому ВДВС у місті Черкаси КМУ МЮУ відсутні (а.с.18).

Із листа Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» №1721/47-08 від 04.05.2026 суд встановив, що представнику позивача адвокату Литвин О.П. роз`яснено, що у ДП «НАІС» відсутні повноваження на надання інформації з Державного реєстру прав у загальному порядку (а.с.25-26).

Також із листа КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради суд встановив, що означене комунальне підприємство повідомило представнику позивача адвокату Литвин О.П. про те, що заборгованість ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перед комунальним підприємством була погашена. Станом на дату надання відповіді, відкриті виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради відсутні (а.с.20).

Із листів КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради №11/240 від 10.08.2016, №11/487 від 26.11.2021, що адресовані Придніпровського ВДВС м. Черкаси, суд встановив, що комунальне підприємство просило відповідно повернути виконавчий документ №2-5568-08 від 25.12.2008, виданий Придніпровським районним судом м.Черкаси, та закінчити виконавче провадження згідно виконавчого документа №2-н/711/469/16, що виданий Придніпровським районним судом м.Черкаси, у зв`язку зі сплатою боржником ОСОБА_3 боргу (а.с.21,23).

Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив роздруківку з Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 08.06.2026, і встановив, що усі виконавчі провадження, боржником за якими був ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завершені (а.с.28-29).

Надаючи правову оцінку, дослідженим у судовому засіданні письмовим доказам, суд зазначає про таке.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Підставою для звернення позивача з позовом стало накладення державним виконавцем арешту на 1/2 частку квартири, яка за життя належала на праві власності спадкодавцю позивача ОСОБА_3 , з посиланням на те, що такий арешт не підлягає скасуванню посадовими особами Другого ВДВС у місті Черкаси КМУ МЮУ, оскільки неможливо ідентифікувати під час виконання якого виконавчого документа накладено арешт на означене майно боржника.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Водночас незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законом порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 214/2305/20, який застосовується судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного «панування» власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпоряджання розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: прийняття постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; прийняття постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стала судова практика свідчить про те, що має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі №554/8004/16 дійшла висновку про те, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, останні не містять доказів існування правових підстав для застосування обтяження щодо частки у спірному нерухомому майні, а відповідно і відкритих виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.

Водночас, суд звертає увагу учасників справи, що з моменту винесення постанови про накладення арешту на майно спадкодавця ОСОБА_3 – на частку квартири АДРЕСА_1 , минуло вже понад сімнадцять з половиною років, а всі виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивач, завершені і жодне відкрите виконавче провадження, боржником, за яким є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 08.06.2026, відсутнє.

Також суд звертає увагу учасників справи, що всупереч статей 12, 81 ЦПК України відділом державної виконавчої служби не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження законних правових підстав для збереження обтяження спірного майна.

Отже, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять доказів правомірності та правових підстав для застосування відповідного обтяження за умови відсутності будь-яких виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати таке обтяження спірного нерухомого майна.

Водночас наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, щодо якої неможливо встановити ні стягувача, ні безпосередньо виконавче провадження, в якому накладено обтяження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини в справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов висновку про те, що наявність обтяження, а саме арешту частки спірного майна свідчить про порушення прав позивача, оскільки ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати правовстановлюючі документи на відповідну частку спірної квартири в порядку сплакування за законом після смерті рідного брата ОСОБА_3 .

Стаття 1 Першого протоколу покладає на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивача шляхом скасування арешту з 1/2 частки спірної квартири, а відповідно і про задоволення позову в означеній частині.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації обтяження, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, то суд зазначає про таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

Вимога ефективності судового захисту, закріплена в національному законодавстві, узгоджується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155) зроблено правовий висновок, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлення ОСОБА_1 позовної вимоги відповідно до положень частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» про скасування арешту з нерухомого майна є достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача. У зв`язку з цим, суд констатує, що позовна вимога про скасування державної реєстрації обтяження, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, не є ефективним способом захисту порушеного права позивача з призми предмету та підстав позову, а також встановлених судом обставин справи, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні означеної позовної вимоги.

Отже, позовна заява підлягає до часткового задоволення.

Що стосується розподілу судових витрат, то оскільки представник позивача адвокат Литвин О.П., повноваження якої не обмежуються згідно ордера серії СА №1162969 від 08.06.2026 (а.с.30), в мотивувальній частині позовної заяви (абз.1 стр.6 позовної заяви в новій редакції від 10.07.2026, а.с.44 зворот) виявила волю на залишення за позивачем таких витрат, то суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за пред`явлення до суду позовної заяви (а.с.1).

Керуючись 15,16, 316, 317, 321, 391, 1216, 1218, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту задовольнити частково.

Скасувати арешт із нерухомого майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на частину квартири АДРЕСА_1 , що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис №8655018, зареєстрований 17 квітня 2009 року о 16:02:21 год реєстратором: Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, внесений на підставі постанови Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції серії АА №962963 від 17 квітня 2009 року.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 14 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідачі: комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради, код ЄДРПУО: 02082522, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. О. Дашковича, 62.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПУО: 36157425, місцезнаходження: м. Черкаси, проспект Хіміків, 50.

Головуючий: О. В. Петренко