Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №711/6542/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6542/26

Номер провадження2/711/3549/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О. Г.

при секретарі: Шульга А.В.

за участю:

представника позивача – адвоката: Грушевий Ю.В.

представника відповідача-адвоката: Бобер Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Грушевий Юрій Віталійович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся через систему «Електронний суд» до Придніпровського районного суду м. Черкаси до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири.

Позовна заява мотивована тим, що 22 грудня 2011 року між сторонами зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції.

12 вересня2016 року у подружжя народився син.

07 червня 2019 року подружжя придбало квартиру в АДРЕСА_1 . Покупцем при укладенні договору за згодою подружжя виступала відповідач - ОСОБА_2 . Згідно п. 14 Договору чоловік Покупця дав свою згоду на купівлю нею вказаної квартири та укладення цього договору у заяві, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Левицькою Е.А. 07.06.2019 року.

Однак, спільне життя у сторін не склалося та рішенням суду від 28.11.2024 року їх шлюб було розірвано (справа N 711/8022/24).

Позивач, на підставі рішення суду від 24.12.2025 року по справі за № 71//9637/24 є співвласником квартири, розташованої за адресою: в АДРЕСА_1 .

Право власності на квартиру розподілено між сторонами на праві спільної часткової власності, а саме: позивачу — 27/250 частка; відповідачу — 223/250 частка.

Право власності підтверджується договором купівлі-продажу, та рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси, справа № 711/9637/24.

Вказує, що на теперішній час між сторонами існує спір щодо користування зазначеним майном. Фактично квартира використовується відповідачем, тоді як позивач позбавлений можливості користуватися належною йому часткою нерухомого майна, що порушує його майнові права як співвласника.

Позивач неодноразово пропонував відповідачу: здійснити виділ частки в натурі, або виплатити грошову компенсацію вартості частки.

Однак, добровільно врегулювати спір сторонам не вдалося.

Позивач у спірній квартирі не проживає. Замки були змінені відповідачем. Речі Позивача у помешканні відсутні.

Проведення експертизи до проведення судового засідання, саме в конткретній справі є недоцільним та накладе додатковий фінансовий тягар на сторони у вигляді судових витрат.

Частка майна, в розмірі 6,6 кв. м. не надає можливості здійснити дотримання вимог ДБН щодо окремої квартири (Житлове приміщення квартирного типу - комплекс взаємопов`язаних приміщень, що використовуються для проживання однієї сім`ї різного чисельного складу, який включає: основні приміщення – житлові приміщення (кімнати) та допоміжні (господарсько-побутові) приміщення - кухню, ванну кімнату (душову), туалет (суміщений санвузол), комору чи вбудовану шафу) – п. 3.1.5 ДБН.

Відповідно до п. 5.19 ДБН площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14 м, в інших квартирах – не менше 16 м. Мінімальна площа спальні на одну особу – 8 м., на дві особи – 10 м. Мінімальна площа кухні – 8 м., в однокімнатній квартирі допускається зменшувати площу кухні до 5 м. Допускається в квартирах влаштування кухні-ніші, а також об`єднання кухні із загальною кімнатою (вітальнею) за умови їх обладнання електроплитою та примусовою витяжною вентиляцією.

З наведеного вище очевидно, що на 6.6 кв. метрах виділеної частки, вказаних умов при поділі квартири не буде дотримано.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 27/250 частки в сумі 241680 грн. 00 коп., припинити право власності позивача на 27/50 частку квартири з моменту повної сплати відповідачем за таку частку, визнати за відповідачем право власності на всю квартиру з моменту повної сплати відповідачем за частку 27/250 позивача.

25 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

09 липня 2026 року адвокат Бобер Денис Олександрович, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» надав Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірна квартира є єдиним житлом Відповідачки.

Син відповідачки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з нею. Відповідачка несе більшу частину витрат на його утримання, позивач сплачує аліменти в сумі близько 6 000 грн. на місяць.

При цьому, випискою із медичної карти амбулаторного хворого від 01.12.2025 підтверджується, що син сторін з 16.11.2025 по 01.12.2025 проходив стаціонарне лікування в КНП “Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради” з діагнозами: 147.2 Пароксизмальна шлуночкова тахікардія, супутні захворювання. 146.0 Зупинка серця з вдалим відновленням серцевої діяльності. 149.3 Передчасна деполяризація шлуночків, G40.9 Епілептичний синдром. Метаболічна енцефалопатія. Невротичні реакції. Захворювання на епілептичний синдром є триваючим, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста від 25.05.2026.

Таким чином, відповідачка постійно несе витрати на лікування сина сторін, зокрема купівлю ліків, проведення необхідних обстежень.

Отже, стягнення коштів з відповідачки вплине не тільки на її майновий стан, а й на можливість забезпечувати необхідні витрати на утримання сина сторін.

Постійним джерелом доходу відповідачки є пенсія по інвалідності в сумі 2595 грн. на місяць.

В першому кварталі 2026 року та більшу частину 2025 року іншого ніж пенсія джерела постійного доходу не мала.

В зв`язку з проблемами з працевлаштуванням в 2025 році була вимушена продати земельну ділянку за 252 000 грн., грошові кошти від продажу вже витратила на забезпечення своїх та сина потреб.

В 2026 році відповідачка працевлаштувалась та згідно з довідкою про доходи виданою ФОП ОСОБА_4 вона за період працевлаштування з 14.04.2026 по 30.06.2026 отримала дохід в розмірі 26 909,09 грн., з якого утримано 4 843 грн. податків та зборів.

Крім спірної квартири у власності відповідачки перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 7124382200:02:000:1999 площею 0.0193 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з інформацією про масову оцінку земель орієнтовна вартість вказаної земельної ділянки складає 1237.1 грн.

Вказана земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту, в полі, тобто не є привабливою для покупців як з врахуванням площі, так і місця розташування.

Таким чином, у разі продажу чи звернення стягнення на неї отримати суму коштів, необхідну для сплати вартості частки відповідача не вдасться.

Вказує, що відповідач не визнає того факту, що вона змінила замки в спірній квартирі, чим унеможливила доступ позивача до неї. Крім того, вона попри незначну частку позивача в праві власності на квартиру, відповідачка готова добровільно, з відступом від розміру частки надати йому в користування ізольовану кімнату та доступ до приміщень загального користування.

Доказів порушення права користування позивачем до позовної заяви не додано.

Відносно права власності позивача на належну йому частку в спірній квартирі зазначає, що право власності позивача виникло на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.12.2025 по справі № 711/9637/24.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Матеріали справи не містять доказів проведення державної реєстрації права власності позивача на частку в спірній квартирі.

При цьому, без такої реєстрації неможливо ані достовірно підтвердити право власності Позивача, ані належним чином виконати рішення суду в даній справі, у разі задоволення позовних вимог.

Так, рішення суду в даній справі буде виконуватись шляхом, зокрема, проведення державної реєстрації припинення частки позивача у праві власності та визнання права власності відповідачки на неї.

Однак, як об`єкт Державного реєстру речових прав на нерухоме майно така частка на даний час не існує, тобто в процесі виконання рішення суду неможливо буде внести до реєстру запис про перехід права власності до відповідачки.

Враховуючи все вищевикладене, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

16 липня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Адвокат Грушевий Юрій Віталійович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.

Адвокат Бобер Денис Олександрович, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі Просив врахувати позицію Великої палати по справі № 466/2128/23.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та вивчивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що як зазначає позивач, 22 грудня 2011 року між ним та відповідачем зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції.

Рішенням по справі № 711/8022/24 від 28.11.2024 шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 07 червня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., та зареєстрованого в реєстрі за № 5384, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .

24 грудня 2025 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/9637/24 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 223/250 частини квартири АДРЕСА_2 . У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 27/250 частини квартири АДРЕСА_2 .

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що на теперішній час між сторонами існує спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час квартира використовується відповідачем, в той час як позивач позбавлений можливості користуватися належною йому часткою нерухомого майна, що порушує його майнові права як співвласника.

Відповідно до ст. 356 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі якщо виділ у натурі є неможливим, відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Також відповідно до ст. 365 ЦК України, суд може припинити право власності особи на частку у спільному майні з виплатою компенсації, якщо: частка є незначною; її не можна виділити в натурі; спільне користування майном є неможливим.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 316, 317, 319 ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Суд наголошує, що фактичне позбавлення позивача можливості користування майном є порушенням зазначених норм.

Відповідно до ст. 355, 356 ЦК України майно, що належить двом або більше особам, є об`єктом спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 358 ЦК України співвласники здійснюють право спільної власності за згодою. У разі відсутності такої згоди спір вирішується судом.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки. Якщо виділ у натурі є неможливим — співвласник має право на отримання грошової компенсації.

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно може бути поділене між співвласниками за рішенням суду.

Частиною 2 ст. 365 ЦК України передбачено можливість примусового припинення права власності на частку з виплатою компенсації, якщо: частка є незначною; не може бути виділена в натурі; спільне користування є неможливим; це не завдає істотної шкоди співвласнику.

Правова позиція щодо можливості стягнення компенсації вартості частки у нерухомому майні неодноразово висловлювалася Верховним Судом.

Так у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/19125/16-ц суд зазначив, що у разі неможливості виділу частки в натурі співвласник має право вимагати грошову компенсацію вартості частки; у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №361/8331/16-ц суд дійшов висновку, що у разі неподільності майна суд застосовує положення статті 71 Сімейного кодексу України та може присудити одному з подружжя грошову компенсацію вартості його частки; аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №569/16872/15-ц.

Вказана практика підтверджує право співвласника вимагати припинення права спільної власності з компенсацією вартості частки.

Квартира є неподільним об`єктом нерухомості, оскільки: має спільні допоміжні приміщення (кухня, санвузол, коридор); відсутня технічна можливість ізольованого користування; поділ призведе до втрати функціонального призначення житла. Це відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо неподільності квартир у більшості випадків.

Судова практика Верховного Суду виходить із того, що квартира як об`єкт нерухомого майна у більшості випадків є неподільною річчю, якщо її поділ у натурі є неможливим без втрати функціонального призначення.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 372/1809/16-ц зроблено правовий висновок про те, що поділ квартири в натурі можливий лише за умови технічної можливості створення ізольованих житлових приміщень із самостійними входами та окремими комунікаціями. За відсутності такої можливості квартира визнається неподільною річчю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 127/15710/15-ц, де суд зазначив, що сам по собі поділ квартири на кімнати не є поділом об`єкта нерухомості в розумінні закону, оскільки не забезпечує самостійного та незалежного користування такими частинами.

На думку суду, квартира за адресою: АДРЕСА_1 є неподільним об`єктом нерухомого майна, оскільки, відсутня технічна можливість її поділу в натурі; неможливо забезпечити ізольоване користування частинами квартири; поділ призведе до втрати її функціонального призначення як житла.

Суд погоджується, що належним способом захисту прав позивача є не поділ квартири в натурі, а присудження грошової компенсації вартості його частки у спільному майні подружжя, оскільки, він фактично позбавлений користуватися майном; не може реалізувати своє право власності; не має іншого ефективного способу захисту, окрім, компенсації.

В матеріалах справи відсутні докази факту технічної неможливості виділити в натурі належну позивачу 27/250 частку трикімнатної квартири загальною площею 61,3 кв.м. Крім того, 27/250 від 61,3 кв.м. складає 6,6 кв. м. або 10,8 частин квартири.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду № №712/1852/19 від 01 березня 2023 року, здійснюючи виділ (поділ) спільного майна, суд враховує не усталений порядок користування майном, а розмір часток та технічну можливість виділу (поділу), так щоб це найбільше відповідало ідеальним часткам співвласників.

Верховний Суд України у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 вказав, що у справі за позовом одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію у рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

На думку суду, частка майна, в розмірі 6,6 кв. м. не надає можливості здійснити дотримання вимог ДБН щодо окремої квартири (Житлове приміщення квартирного типу - комплекс взаємопов`язаних приміщень, що використовуються для проживання однієї сім`ї різного чисельного складу, який включає: основні приміщення – житлові приміщення (кімнати) та допоміжні (господарсько-побутові) приміщення - кухню, ванну кімнату (душову), туалет (суміщений санвузол), комору чи вбудовану шафу) – п. 3.1.5 ДБН.

Відповідно до п. 5.19 ДБН площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14 кв.м., в інших квартирах – не менше 16 кв.м. Мінімальна площа спальні на одну особу – 8 кв.м., на дві особи – 10 кв.м. Мінімальна площа кухні – 8 кв.м., в однокімнатній квартирі допускається зменшувати площу кухні до 5 кв.м.

Допускається в квартирах влаштування кухні-ніші, а також об`єднання кухні із загальною кімнатою (вітальнею) за умови їх обладнання електроплитою та примусовою витяжною вентиляцією.

З наведеного вище очевидно, що на 6.6 кв. м. виділеної частки, вказаних умов при поділі квартири не буде дотримано.

Позивачем на підтвердження вартості частки 27/250 квартири за адресою: АДРЕСА_1 надано Звіт про оцінку № 224/26 від 24.04.2026 року, виконаного ПП «Ажіо», відповідно до якого ймовірна ринкова вартість 27/250 частки трикімнатної квартири, загальною площею 61,3 кв.м., на першому поверсі пятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 24 квітня 2026 року, могла б скласти 219700 грн. 00 коп. – 263650 грн. 00 коп. без урахування ПДВ, що в еквівалентному курсі НБУ станом на дату оцінки 43,9412 грн. становить 5000 – 5000 доларів США (округлено). Медіаною визначених вартостей є 241680 грн. 00 коп. без урахування ПДВ, що в еквіваленті при курсі НБУ станом на дату оцінки 43,9412 грн. 00 коп. становить 5500 доларів США.

Суд критично оцінює посилання сторони відповідача, що стягнення коштів вплине не тільки на її майновий стан, а й на можливість забезпечувати необхідні витрати на утримання сина.

Враховуючи вищевикладене, надані письмові докази та їх належна оцінка, вказують на наявність підстав для повного задоволення даного позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з Пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_3 , позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи захворювання, а тому, на підставі ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Відповідно до Пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_4 , відповідач ОСОБА_2 , також, є інвалідом 2 групи захворювання, а тому, на підставі ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що судовий збір необхідно віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 76-84, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 27/250 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 241680 грн. 00 коп.

Припинити право власності ОСОБА_1 на 27/250 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2026 року (з врахуванням вихідних днів).

Головуючий: О. Г. Казидуб