Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №699/872/26 — Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/872/26

Номер провадження № 2/699/1015/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Мельника А. В., за участю секретаря судового засідання Таран О. В., відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гречухи В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У травні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ВІН ФІНАНС») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.12.2014 року Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області ухвалив рішення по справі

№ 699/1068/14-ц, яким стягнуто з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором

№ 11359782000 від 17.06.2008 року в розмірі 266 881,13 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення не виконувалось відповідачами у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21.10.2019 року задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду від 02.12.2014 року у цивільній справі № 699/1068/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

25.07.2024 року відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь інфляційні втрати в розмірі 58 357,41 грн, три проценти річних у розмірі 23 997,36 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, просив розглядати справу за його відсутності.

У судове засідання з`явилися відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гречуха В. І., який просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що з моменту ухвалення судового рішення минуло

12 років, тому можливість примусового стягнення залежить від того, чи переривались строки виконавчого провадження, а також від нарахування нових санкцій. Позивачем не зазначено про пред`явлення виконавчого документа на стадії виконання судового рішення. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили. Просив застосувати строк позовної давностi. ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гречухи В. І та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив такі обставини.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.12.2014 року у справі № 699/1068/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11359782000 від 17.06.2008 року в розмірі

266 881,13 грн. Рішення суду набрало законної сили 05.01.2015 року.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21.10.2019 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду від 02.12.2014 року у цивільній справі № 699/1068/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

25.07.2024 року відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

При вирішенні спору суд застосовує такі норми законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (статті 129-1 Конституції України).

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як встановлено у справі, рішення суду від 02.12.2014 року про стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором не виконане, у позовній заяві представник позивача зазначає, що після набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, проте які це дії і коли вони вчинялись останнім не обумовлено.

Ураховуючи положення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, строк пред`явлення виконавчого листа про стягнення з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «УкрСиббанк» суми кредитної заборгованості збіг.

Також у позовній заяві представник позивача жодним чином не обумовив про звернення позивача до суду в порядку частини першої статті 433 ЦПК України із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2019 року у справі № 757/44680/15-ц висловив правовий висновок про правильне застосування норм права, згідно якого натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

ВП ВС у постанові від 11.02.2026 року у справі № 754/511/23 зазначила, що судове рішення про відновлення прав на грошові суми не породжує нових обов`язків, а лише підтверджує чи трансформує існуюче зобов`язання. Проте можливість примусового стягнення заборгованості вичерпується зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, якщо суд не поновив цього строку.

Хоча в такому випадку позовна давність формально не застосовується, фактично ж зобов`язання втрачає юридичну примусовість, а вимога за цим зобов`язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, втім її добровільне виконання не є безпідставно набутим майном (натуральне зобов`язання).

Враховуючи, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, після вичерпання можливості примусового стягнення основного зобов`язання правила частини другої статті 625 ЦК України до основної вимоги не застосовуються.

ВП ВС зауважила, що надання стягувачу можливості постійно пред`являти вимоги про стягнення додаткових сум за основною вимогою, яка вже не підлягає примусовому захисту через недбалість самого кредитора, суперечило б принципу правової визначеності.

Фактичні обставини цієї справи свідчать, що основна вимога позивача, яка виникла на підставі рішення суду від 02.12.2014 року, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, а тому між сторонами виникло натуральне зобов`язання, до якого не можуть бути застосовані положення статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено в частині другій статті 77 ЦПК України.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, п`ята статті 263 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, ураховуючи встановлені у справі фактичні обставини, норми чинного законодавства України в сукупності із правовими висновками Верховного Суду, й те, що представником позивача не надано доказів на підтвердження факту перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, зазначене унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.

У зв`язку із цим вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є безпідставними.

Належить зазначити, що сплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.

При цьому суд враховує не лише право стягувача, а й права боржника, у підсумку обом гарантуючи право на справедливий суд, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у даному випадку правомірно протягом кількох років міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення.

Таким чином, не встановивши наявність обов`язку відповідачів перед позивачем у грошовому зобов`язанні за кредитним договором у зв`язку зі спливом часового проміжку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відсутня правова підстава для стягнення з відповідача на користь позивача можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі статей 525, 526, 598, 599, 611, 625 ЦК України та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 272-274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 38750239, тел. 380671510087, ел. пошта ecourt@dgfinance.com.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 13.10.2026 року.

СуддяМельник А.В.