Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №697/2012/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2012/26

№ пров. 3/697/780/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Канів

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Деревенський І.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 1 (м. Канів) Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), - ВСТАНОВИВ:

До Канівського міськрайонного суду Черкаської області з Відділу поліції № 1 (м. Канів) Черкаського районного управління поліції ГУНП України в Черкаській області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №732304 від 29.07.2026, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за наступних обставин, викладених в протоколі: «29.07.2026 о 21 год. 05 хв. в м. Канів по вул. Героїв Дніпра, було зупинено транспортний засіб Mercedes Е300, н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини та не чітка мова, від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки або в медичному закладі відмовився. Подія фіксувалася на нагрудну камеру БК 966754, 966562, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП».

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, уповноважив представляти свої інтереси адвоката Сеника О.О..

Захисник, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Сеник О.О., у судовому засіданні просив закрити справу про адміністративне правопорушення з мотивів зазначених у своїх письмових поясненнях, окрім того заявив клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації у разі притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

30.09.2026 від захисника ОСОБА_1 – адвоката Сеника О.О. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження, відповідно до якого останній зазначив, що сторона захисту вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю належно доведеного складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи містять істотні суперечності, протокол складений із значними порушеннями, письмові матеріали містять різну інформацію, яку неможливо співставити, грубо порушена процедура огляду, та порушено порядок проведення огляду, оскільки процедура огляду проведена на підставі ст. 266 КУпАП, ОСОБА_1 є спеціальним суб`єктом правопорушення та повинен підлягати огляду і відповідальності за правилами ст.ст. 266-1 та 172-20 КУпАП, відсутність належних доказів підтвердження винни особи яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутній доказ керування транспортного засобу як об`єктивна сторона адміністративного правопорушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відсутність належних доказів підтвердження винна особи яка притягується до адміністративної відповідальності.

Також 30.09.2026 від захисника ОСОБА_1 – адвоката Сеника О.О. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, відповідно до якого останній зазначив, що у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначити йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік.

Суд, заслухавши пояснення захисника, дослідивши надані матеріали справи про адміністративне правопорушення та надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд дослідив письмові докази, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №732304 від 29.07.2026, в якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Технічний засіб відеозапису: БК 966754, 966562 (п. 10 протоколу) (а.с.1);

- рапорт-повідомлення зі служби 102 від 29.07.2026 (а.с.2);

- лазерний диск систем зчитування з відеозаписом до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №732304 від 29.07.2026 (а.с.3);

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому зазначено причини проведення огляду у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю із ротової порожнини та нечітка мова, результат огляду на стан сп`яніння: відмова (а.с.4);

- направлення інспектора СРПП відділення поліції №1 (м. Канів) Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області від 29.07.2026 на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння(а.с.5).

Відповідно до п.13 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №732304 від 29.07.2026, ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП та поротокол підписаний останнім.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №732304 від 29.07.2026 вбачається, що 29.07.2026 о 21 год. 05 хв. в м. Канів по вул. Героїв Дніпра, було зупинено транспортний засіб Mercedes Е300, н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини та не чітка мова, від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки або в медичному закладі відмовився. Подія фіксувалася на нагрудну камеру БК 966754, 966562, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Згідно з пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.

Крім того, п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 11 частини першої статті 23 ЗУ від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За правилами частин 1, 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Як вбачається з пункту 3 розділу І вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до пункту 6 розділу І вказаної Інструкції - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спеціальні технічні засоби). Пунктом 7 розділу І передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров`я).

В той же час, як зазначено у п. 6 Розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно частин другої четвертої статті 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. І лише у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, але не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння, затверджується управлінням охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших випадках забороняється частина третя статті 266 КУпАП).

Суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що співробітники поліції з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, після виявлення у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, було запропоновано останньому пройти відповідний огляд на місці зупинки на що останній відмовився, також працівниками поліції була запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі на що ОСОБА_1 також відмовився.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У судовому засіданні було відтворено відеозапис, долучений до матеріалів справи працівниками поліції на одному DVD-R диску (а.с.3), на якому наявні відеофайли «export-uccox.mp4» із запису з нагрудної камери працівника поліції №966754 від 29.07.2026 тривалістю 21.04.45-21.43.16 годин та відеофайл «export-xbz4z.mp4» із запису з нагрудної камери працівника поліції №966562 від 29.07.2026 тривалістю 21.01.03-21.43.17 годин. З яких вбачається, що водій ОСОБА_1 висловив відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці так і в медичному закладі.

Тому на переконання суду, досліджений судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відеозапис відповідає зазначеним вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено номери нагрудних камер працівників поліції, ці ж номери камер зазначені і на відеозаписі, долученому до матеріалів провадження.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Фактичні обставини, зафіксовані на зазначених відеофайлах, зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, рапорті працівника поліції, спростовують твердження сторони захисту про те, що матеріалами справи не підтверджено факт керування останнім транспортним засобом. Як убачається з відеозапису, сам зазначив, що керував транспортним засобом.

Суд звертає увагу сторони захисту, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, зупинку його працівниками поліції, причин такої зупинки транспортного засобу, встановлення порушень ПДР, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Тому доводи про відсутність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , як підстави для висновку про недоведеність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд не вважає слушними.

Щодо тверджень захисника про відсутність оголошених ознак алкогольного сп`яніння, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Розділу I Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння», ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці тощо. Як вбачається з акту огляду на стан сп`яніння, поліцейським було чітко зафіксовано наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та не чітка мова.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься відеозапис події на якому зафіксовано обставини, такі ж, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено уповноваженою посадовою особою, відповідно до вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП та підстав для визнання його недопустимим доказом суд не вбачає.

Як визначено п. 3 Порядку, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). Відповідно до п. 6 цього Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. А згідно п. 8 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Враховуючи вказане та аналізуючи матеріли справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції, яка зафіксована на відеозаписі, відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. Вказана обставина підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні та не спростовується наведеними стороною захисту доводами.

Щодо тверджень сторони захисту про недотримання процедури освідування ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки останній являється військовослужбовцем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан сп`яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП

При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.

В даному випадку ОСОБА_1 , як суб`єкт правопорушення є водієм, а тому огляд на стан сп`яніння проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Суд вважає, що факт перебування ОСОБА_1 у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.

Крім того ОСОБА_1 не надано до суду доказів того, що він під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення виконував обов`язки військової служби. Суду не надані будь-які докази віддання виконання ОСОБА_1 командиром відповідного бойового наказу, які дозволили б встановити зміст такого наказу або принаймні факт його віддання. Крім того, ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції у м. Канів, Черкаської області, на досить значній відстані від зони безпосереднього ведення бойових дій, на легковому автомобілі із цивільними номерними знаками, крім того з протоколу серії ЕПР 1 №732304 від 29.07.2026 вбачається, що т/з Mercedes-Вenz Е300, н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 15 КУпАП, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці, військовозобов`язані несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено уповноваженою посадовою особою, відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП та підстав для визнання його недопустимим доказом суд не вбачає.

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння знайшов своє відображення у ст. 266 КУпАП, приписах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Як визначено п. 3 Порядку, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). Відповідно до п. 6 цього Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. А згідно п. 8 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд.

Пунктом 2.5 ПДР встановлено не право, а обов`язок водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння, а тому суд вважає, що не виконання такого обов`язку з боку особи, яка керує транспортним засобом, є грубим порушенням Правил дорожнього руху.

За змістом п. 2.5 ПДР, будь-які особисті міркування водія, зокрема суб`єктивна оцінка ним власного стану та його зовнішніх проявів, не є підставою для відмови від проходження запропонованого працівником поліції медичного огляду на стан сп`яніння, обов`язковість якого встановлена законодавством.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено уповноваженою посадовою особою, відповідно до вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП та підстав для визнання його недопустимим доказом суд не вбачає.

Враховуючи вказане та аналізуючи матеріли справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції, яка зафіксована на відеозаписі, відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. Вказана обставина підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні та не спростовується наведеними стороною захисту доводами.

Доводи захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, крім того, суд розцінює дані доводи виключно для уникнення відповідальності.

ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону Держави Україна.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Також слід зазначити, що діяння за ст.130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків.

Вказане обґрунтовується тим, що п`яний водій становить надзвичайну небезпеку для інших учасників дорожнього руху, оскільки алкогольне/наркотичне сп`яніння значно знижує його реакцію, координацію, увагу та здатність адекватно оцінювати ситуацію на дорозі, що може призвести до аварій, травмування або загибелі інших людей. Тобто, життя та здоров`я учасників дорожнього руху залежать від випадку, чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення є необґрунтованим. Суд враховує високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, оскільки керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння створює реальну загрозу життю та здоров`ю учасників дорожнього руху.

Таким чином, клопотання захисника про закриття справи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення не підлягає задоволенню.

Суд виходить із того, що визнання доказів недопустимими відбувається не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку істотного порушення прав і свобод людини (постанови Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №359/7742/17 (провадження №51-2114км19). Суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу в кожному конкретному випадку виходить із фактично встановлених обставин.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. У своїй сукупності ці докази є достатніми.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, підстави для закриття адміністративного правопорушення відсутні.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, згідно статті 34 КУпАП, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

Обставин, згідно статті 35 КУпАП, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За наведених обставин, суддя вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією даної статті.

Щодо клопотання про застосування ст.69 КК України, суд зазначає таке.

У чинному КУпАП дійсно наявні деякі такі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, як то інститут відводу судді, проведення судових засідань в режимі відеоконференції, проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення тощо.

Однак, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульована главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини в даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, що обумовлено змістом і характером протиправних дій, які становлять загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, а також безпосередньо для порушника особисто, та власності третіх осіб.

Кожна особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та керувати ними, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено імперативне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Тобто, позбавлення права керування транспортними засобами є основним, а не додатковим стягненням, а тому є обов`язковим до його накладення.

Діючий КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Наведений вище підхід відповідає п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.

А згідно з вимогами ч.4 ст.3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність (у тому числі приписів ст.69 КК України) за аналогією заборонено.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Законодавець навіть окремо передбачив неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначність, що ще раз підкреслює його підвищену суспільну небезпечність.

За таких обставин, підстави для незастосування щодо ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортними засобами, про що клопоче захисник Черненка О.В., є відсутніми.

Крім того, суд зазначає, що при накладенні адміністративного стягнення судом враховано характер і надзвичайно високий ступінь суспільної шкідливості вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини.

Крім того, ОСОБА_1 у вчиненому не розкаявся.

При цьому, ОСОБА_1 безумовно розумів протиправність своїх дій, наявність у нього передбаченого законодавством обов`язку пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння і наслідки відмови від проходження згаданого огляду, а саме те, що особи, які вчиняють вказане порушення, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Суд враховує те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та діючим військовослужбовцем, однак згідно з положеннями законодавства ці дані не свідчать про можливість накладення на ОСОБА_1 стягнення лише у вигляді штрафу, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною і передбачає для осіб, які керували транспортним засобом, позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік як обов`язкове адміністративне стягнення.

З наведених вище мотивів, суд відхиляє доводи захисника про можливість за аналогією закону застосувати до цих правовідносин положення ст. 69 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно з ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 07.08.2024.

Таким чином, ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору, при накладенні адміністративного стягнення.

Керуючись ст. ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, 279, 283, 284 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Розрахункові рахунки для сплати штрафу (по справах про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху): ЄДРПОУ: 37930566, отримувач коштів: ГУК у Черкаській області: 21081300, р/р: UA918999980313030149000023001, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300.

На підставі частини другої статті 308 КУпАП, у разі несплати громадянином штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу.

Звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 від сплати судового збору.

Строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Суддя Канівського

міськрайонного суду І. І. Деревенський