Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №697/982/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/982/26

№ пров. 3/697/458/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Канів

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Колісник Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №644433 від 19.04.2026 водій ОСОБА_1 19.04.2026 00:05:00 в м. Канів по вул. Захисників України, 2 керував тз з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме з різким запахом алкоголю з порожнини рота, нечіткою мовою та хиткою ходою. Пройти освідування за допомогою алкотестера Драгер на місці відмовився, побажав проїхати в найближчий лікувальний заклад, по прибуттю в Канівську БЛ водій відмовився від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння. Водія відсторонено від керування. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за п.2.9.а ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП

В судовому засіданні захисник Ганга Д.Г. заявив клопотання про закриття адміністративного провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення, оскільки з наданих поліцією доказів не вбачається, що ОСОБА_2 виконував функції водія і був ним у розумінні ПДР України; згідно протоколу ОСОБА_1 порушив п.2.9.а ПДР України водночас, як зазначено в наявному в матеріалах справи направленні ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, що кваліфікується як порушення п. 2.5.ПДР України. Оскільки доказів про керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не надано, підстави для притягнення його до відповідальності за порушення п.2.9а ПДР відсутні. Також під час складання протоколу стосовно ОСОБА_1 було порушено та обмежено його процесуальні права, в тому числі й на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки поліцейський заборонив ОСОБА_1 отримати консультацію в телефонному режимі; з наданого поліцією відеозапису вбачається, що він переривається, відеозапис протягом 7 хвилин спілкування поліцейських та ОСОБА_1 відсутній, тому неможливо встановити обставини справи на зміст їх спілкування протягом цього часу, у зв`язку з чим такий доказ не може вважатися належним та допустимим. Висновки поліцейського, що викладені у протоколі – не відповідають фактичним обставинам справи.

Вирішуючи питання щодо наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , суд встановив наступне:

Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Так, статтею 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Ч. 2,3 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним

Відповідно до п. п. 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із протоколу про адміністративне правопорушення 19.04.2026, серії ЕПР1№ 644433 водій ОСОБА_1 керував тз з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме з різким запахом алкоголю з порожнини рота, нечіткою мовою та хиткою ходою. Пройти освідування за допомогою алкотестера Драгер на місці відмовився, побажав проїхати в найближчий лікувальний заклад, по прибуттю в Канівську БЛ водій відмовився від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до адміністративних матеріалів дії ОСОБА_1 кваліфіковано за п.2.9.а ПДР як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, хоча матеріали справи свідчать про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, що підлягало б кваліфікації як порушення п.2.5 ПДР України.

Натомість доказів керування транспорним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння суду не надано.

Відповідно до відеозаписів, доданих до протоколу, такі містять перерви у часі, що не дозволяє об`єктивно встановити всі обставини події, зміст спілкування поліцейських із ОСОБА_1 та дії учасників.

З наданого відеозапису з бодікамер неможливо встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. В протоколі зазначено, що водій керував тз о 00:05:00 год, проте на відеозаписі відсутній факт керування ОСОБА_1 , а також зупинки транспорного засобу під його керуванням у зазначений час. Будь-яких інших доказів на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначений у протоколі час до матеріалів справи не додано.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не роз`яснювались поліцейським його процесуальні права та обов`язки, в тому числі ганатоване право користуватись юридичною допомогою захисника. Крім того із відеозапису встановлено, що поліцейський забороняє ОСОБА_1 здійснювати будь-які дзвінки для отримання консультації, пояснюючи це як вплив на посадових осіб при виконанні.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту. У справах «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягується до відповідальності є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Суд вкотре нагадує, що дотримання вимог законодавства є обов`язком органів державної влади. Зокрема такий обов`язок у даній справі полягає в дотриманні порядку проведення огляду на стан сп`яніння водія. З`ясування згоди водія з результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та направлення на огляд в медичний заклад у разі незгоди водія з результатами огляду працівниками поліції є обов`язковим, що випливає зі змісту ст. 266 КУпАП.

При цьому суд зазначає, що суд не має права самостійно усувати недоліки, допущені органом державної влади чи її посадовими особами, збирати чи відшуковувати докази на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки в такому випадку перебиратиме на себе функцію обвинувачення.

Додані до матеріалів справи докази, зокрема відеозапис до протоколу не підтверджує факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та порушення ним п.2.9а ПДР, не містить доказів щодо дотримання поліцейськими при його огляді на стан сп`яніння положень матеріального та процесуального права, чи інших належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - керування транспорним засобом у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку із викладеним суд дійшов висновку про закриття провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ч. 1 ст.130, 279, 283-285 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Черкаського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя Канівського

міськрайонного суду Л. О. Колісник