Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №697/1747/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1747/26

Провадження № 2/697/1166/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Сивухіна Г.С.

за участю секретаря судового засідання Васянович Ю.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулося зі збільшеним в подальшому позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, трьох процентів річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2018 по справі № 697/2111/17 було стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», достроково заборгованість за Кредитним договором № 354411/5791/1832-6 від 06.12.2006, у сумі 28 475,93 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 737830,51 гривень), у тому числі:

- заборгованість за кредитом - 19739,84 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 511472,54 гривень) в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 8281,40 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 214 576,65 гривень);

- заборгованість по сплаті відсотків - 8736,09 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 226357,97 гривень), а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11067,46 грн.

Позивач набув право вимоги за кредитним договором № 354411/5791/1832-6 від 06.12.2006, на підставі договорів відступлення.

16.11.2023 ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області було замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання вище вказаного судового рішення, а саме: ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».

Оскільки станом на дату подачі позову рішення суду боржником не виконане, позивач звернувся з позовом про стягнення 3 % річних від простроченої суми за кредитним договором № 354411/5791/1832-6 від 06.12.2006 за період з 15.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 2583,90 доларів США, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 10.07.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб, які беруть участь у справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, скеровано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача - адвокат Константінова Т.М. в судове засідання не з`явилася, подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, при винесенні судового рішення просила врахувати, що відсотки за ст. 625 ЦК України нараховуються лише на тіло кредиту. Враховуючи майновий стан відповідача просила надати відповідачу відстрочку виконання судового рішення терміном на 12 місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та вивчивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір 354411/5791/1832-6, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 30000,00 дол. США. Строком на 120 місяців – до 05.12.2016 (а.с.7).

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2018 по справі № 697/2111/17 було стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», достроково заборгованість за Кредитним договором № 354411/5791/1832-6 від 06.12.2006, у сумі 28 475,93 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 737830,51 гривень), у тому числі:

- заборгованість за кредитом - 19739,84 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 511472,54 гривень) в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 8281,40 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 214 576,65 гривень);

- заборгованість по сплаті відсотків - 8736,09 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 226357,97 гривень), а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11067,46 грн. (а.с.10-12).

До позивача перейшло право вимоги до відповідача за вище вказаним кредитним договором, що підтверджується договором відступлення права вимоги факторингу та реєстрами боржників (а.с.13-16,19-22).

Ухвалою суду від 16.11.2023 замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №697/2111/17 виданого 25.02.2019 Канівським міськрайонним судом Черкаської області, а саме: ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (а.с.34-36).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.А. від 21.11.2025 ВП №79650630 відкрито провадження з виконання вказаного вище виконавчого документу (а.с.37-38).

Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір суми трьох процентів річних від простроченої суми за кредитним договором № 354411/5791/1832-6 від 06.12.2006 за період з 15.02.2019 по 23.02.2022 становить 2583,90 дол. США (а.с.42).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у якій відступлено від правового висновку, зробленого Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та правового висновку у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а тому відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи наведене, 3 % річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема, нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіряючи наданий з боку позивача розрахунок суд погоджується з проведеним розрахунком в частині стягнення 3% річних в розмірі 2583,90 доларів США, з огляду на те, що такий розрахунок відповідає фактичним обставинам, зокрема розрахунком врахована сума боргу, кількість прострочених днів, сукупний розмір 3% річних.

Таким чином, враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Щодо клопотання представника відповідача про відстрочку виконання рішення, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Зокрема, згідно із ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002р. у справі Крапивницький та інші проти України, заява №60858/00).

Таким чином для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Заявляючи клопотання про відстрочення виконання рішення представник відповідача посилається на скрутний фінансовий стан та відсутність доходів у відповідача.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка це спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання рішення переноситься на інший час.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого станом на 01.10.2026 відносно ОСОБА_1 , за період із січня 2021 року по липень 2026 року, відсутня інформація про доходи.

Суд приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що майновий стан ОСОБА_1 не дозволяє їй сплатити борг за судовим рішенням одним платежем.

Факт звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення свідчить про її бажання виконати рішення суду.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне заяву задовольнити частково та відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців з дати набрання законної сили рішення суду.

Керуючись ст.ст. 13,81,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» суму боргу трьох процентів річних від простроченої суми за кредитним договором № 354411/5791/1832-6 від 06.12.2006 за період з 15.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 2583,90 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Клопотання представника відповідача про відстрочку виконання рішення – задовольнити частково.

Відстрочити відповідачу ОСОБА_1 виконання рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.10.2026 у цивільній справі № 697/1747/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 2583,90 доларів США та судовий збір у сумі 3328,00 грн. терміном на 6 місяців з дати набрання законної сили рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.10.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», місцезнаходження: 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м.Київ, ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г . С . Сивухін