Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №694/2335/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/2335/26

провадження № 2-о/694/76/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

з участю секретаря судових засідань Литвин Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах адвокатом Дуднік Іриною Олександрівною, заінтересована особа: виконавчий комітет Звенигородської міської ради Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Дуднік І.О., звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1276 від 01 червня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Селидівської державної нотаріальної контори Шарафєєвою І.В., у якому спадкоємицею зазначена « ОСОБА_2 ».

Заяву мотивує тим, що заявник має у власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Правовстановлюючим документом на зазначену квартиру є свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 01 червня 2004 року № 1276, посвідчене державним нотаріусом Першої Селидівської державної нотаріальної контори Шарафєєвою І.В. Зазначене свідоцтво було видано після смерті ОСОБА_3 , спадкова справа № 266. Під час складання вищевказаного свідоцтва нотаріусом прізвище заявника ОСОБА_1 зазначено « ОСОБА_2 ». Крім того, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3761240 від 04.06.2004 року право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 . Форма власності приватна. Частка 1/1. Саме розбіжність у написанні прізвища заявниці (« ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 ») стала підставою для висновку державного реєстратора про неможливість встановити належність поданого правовстановлюючого документа заявниці та, відповідно, провести державну реєстрацію права власності.

Додатково слід зазначити, що у свідоцтві про право на спадщину за заповітом № 1276 від 01 червня 2004 року, де спадкоємицею зазначено « ОСОБА_2 », зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код), який повністю збігається з реєстраційним номером облікової картки платника податків заявниці ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_1 . Таким чином, наявність однакового реєстраційного номера облікової картки платника податків у заявниці та у правовстановлюючому документі є додатковим підтвердженням того, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1276 від 01 червня 2004 року видане саме заявниці, а розбіжність у написанні прізвища « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 » має виключно технічний характер.

З метою державної реєстрації права власності на належну їй квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, заявниця звернулася до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації права власності. За результатами розгляду поданих документів державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Звенигородської міської ради Товмацькою Ю.М. прийнято рішення № 85684029 від 06 липня 2026 року про відмову у продовжуванні державної реєстрації права власності. У зазначеному рішенні державним реєстратором встановлено, що відповідно до паспорта

громадянина України особою, яка звернулася із заявою про державну реєстрацію права власності, є ОСОБА_1 .

21 липня 2026 року представником заявниці, з метою усунення зазначених розбіжностей та встановлення можливості внесення змін до спадкової справи, було направлено адвокатський запит до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції. У цьому запиті представник просив надати інформацію щодо того, чи здійснює нотаріальну діяльність державний нотаріус Шарафєєва І.В., а також повідомити про місцезнаходження спадкової справи № 266, заведеної після смерті ОСОБА_3 .

У відповідь на адвокатський запит було отримано лист «Про розгляд адвокатського запиту», яким повідомлено, що державний нотаріус ОСОБА_6 звільнилася з посади державного нотаріуса Першої Селидівської державної нотаріальної контори 02 грудня 2010 року. Також у листі зазначено, що з питань місцезнаходження спадкової справи № 266 заінтересована особа може звернутися до виконувачки обов`язків завідувачки Першої Селидівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 .

Водночас, у зв`язку із припиненням повноважень державного нотаріуса, який посвідчив свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1276 від 01 червня 2004 року, а також з урахуванням обставин, пов`язаних із перебуванням Першої Селидівської державної нотаріальної контори на території Донецької області, заявниця фактично позбавлена можливості усунути розбіжність, допущену у правовстановлюючому документі, у позасудовому порядку.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області 28.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку окремого провадження. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Представник заявниці ОСОБА_8 звенулась до суду із заявою про розгляд справи без участі заявника та представника. Просить задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи виконавчого комітету Звенигородської міської ради в судове засідання не з`явився. Про день та час розгляду справи заінтересована особа повідомлена належним чином. Заперечень проти задоволення заяви не подали.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників на підставі поданих документів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи в порядку окремого провадження, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Селидівським МВ ГУМВС України в Донецькій області 19.05.2007 року.

З наданої суду копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом вбачається, що заявник є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно перейшло у її власність після смерті ОСОБА_3 (спадкова справа № 266), а сам документ було посвідчено державним нотаріусом Першої Селидівської державної нотаріальної контори Шарафєєвою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1276.

Право власності на нерухоме майно було належним чином зареєстроване в Селидівському бюро технічної інвентаризації, про що вчинено реєстраційний напис на свідоцтві про право на спадщину за заповітом та внесено запис до реєстрової книги № 36 за реєстровим номером 3152 від 04.06.2004 року. При цьому у зазначеному свідоцтві про право на спадщину прізвище заявника вказано як « ОСОБА_5 ».

Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 04.07.2003 року Пенсійним фондом України, прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_4 ».

Відповідно до довідки від 29.01.2025 року № 7109-5003596383 про взяття на облік

внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проте є вимушено переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

21 липня 2026 року представник заявниці звернувся до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про надання інформації, зокрема щодо діяльності державного нотаріуса Першої Селидівської державної нотаріальної контори Донецької області Шарафєєвої І.В., якою було посвідчено вищевказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

З відповіді, яка була надана Харківським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, вбачається, що державний нотаріус ОСОБА_6 звільнилася з посади державного нотаріуса Першої Селидівської державної нотаріальної контори 02 грудня 2010 року, а з питань місцезнаходження спадкової справи № 266 заінтересована особа може звернутися до виконувачки обов`язків завідувачки вказаної нотаріальної контори Афанасьєвої С.Є.

Разом із тим, у зв`язку із припиненням повноважень державного нотаріуса, який посвідчив свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1276 від 01 червня 2004 року, а також з урахуванням обставин, пов`язаних із місцезнаходженням Першої Селидівської державної нотаріальної контори на території Донецької області, заявниця фактично позбавлена можливості усунути правовстановлюючому документі розбіжність у позасудовому порядку.

Стаття 293 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 6 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як роз`яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31.03.95 при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або

ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 256 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

З наданої суду копії паспорта та копії пенсійного посвідчення вбачається, що в них прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_4 ». Однак з копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 червня 2004 року, копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та копії технічного паспорта на квартиру вбачається, що в них прізвище заявника вказано як « ОСОБА_5 ».

Таким чином, судом встановлено розбіжності в записах у паспорті та пенсійному посвідченні, де прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_4 », та записах у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 01 червня 2004 року, Витязі про реєстрацію права власності, де прізвище заявника вказано як « ОСОБА_5 ».

Враховуючи те, що в копіях паспорта, пенсійного посвідчення, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, Витягу про реєстрацію права власності та технічного паспорта збігаються всі анкетні дані заявника (дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а також адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ), за винятком написання її прізвища, суд приходить до висновку, що вказані документи належать одній і тій самій особі, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Оскільки неправильне написання прізвища заявника як « ОСОБА_5 » у правовстановлюючих документах створює перешкоди у реалізації її прав, зокрема щодо володіння, користування та розпорядження належним їй на праві власності нерухомим майном, а іншої можливості для виправлення такої помилки не існує у зв`язку із припиненням нотаріальної діяльності державного нотаріуса ОСОБА_6 та неможливістю доступу до архівів і внесення змін у позасудовому порядку через ведення бойових дій на території Покровського району Донецької області, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 01 червня 2004 року, зареєстроване в реєстрі за № 1276, видане після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої Селидівської державної нотаріальної контори Шарафєєвою І.В. на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємицею за яким вказано « ОСОБА_2 », належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , зареєстроване місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Виконавчий комітет Звенигородської міської ради місцезнаходження: проспект Шевченка, 63, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.М.Кравченко