Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №694/1571/24 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1571/24

Провадження №1-кп/694/52/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi кримінальне провадження №12024250360000539 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Коростень Житомирської області, громадянина України, з початковою середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,

з участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

В кінці березня 2024 року, точна дата та час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлені, ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на порушення недоторканості іншого володіння особи, а саме незаконне проникнення до нього, всупереч волі власника, без його дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, діючи умисно, незаконно, протиправно, підійшов до домоволодіння по АДРЕСА_2 , після чого, встановивши, що власник домоволодіння відсутній, продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, усвідомлюючи, що порушує його недоторканість, зайшов на територію подвір`я та шляхом вільного доступу, через незамкнену вхідну браму проник до приміщення гаража, де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, грубо порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав. Дав показання про те, що навесні 2024 року йшов по вулиці Грушевського в м. Звенигородка Черкаської області, в районі базару. Проходячи біля двору потерпілого, він вирішив зайти всередину двору та через хвіртку проник до домоволодіння. Перебуваючи в дворі він зайшов до гаража, який був який був незамкнений, звідки взяв алюмінієву тачку, яку завіз до свого дядька ОСОБА_8 . Через деякий час до нього прийшли працівники поліції та сказали віддати тачку. Він віддав тачку працівникам поліції. Вона була ціла та не пошкоджена.

Потерпілий ОСОБА_7 дав показання про те, що у нього є будинок в м. Звенигородка, але він постійно проживає в м. Києві. Влітку 2024 року до нього подзвонив начальник поліції м. Звенигородка та повідомив, що у нього викрали речі. Він приїхав до Звенигородки з Києва та викликав слідчо-оперативну групу, яка провела необхідні слідчі дії. По приїзду до будинку він виявив, що викрали з будинку мікрохвильову піч, шубу норкову, електродриль, болгарку, електропилку з чохлом, золотий лом, монети ювілейні. З приміщення гаража було викрадено інструменти, а саме: лещата, ломи, сапи, бачок для обприскування, ключі гайкові. З хліва

викрали велосипед, медогонку та два газові балони. Двері в будинок були вирубані сокирою. Ще у нього вкрали два возика: алюмінієвий та металевий. Алюмінієвий возик стояв в гаражі, а металевий на вулиці під сараєм. Хвіртка в двір була замкнена на защіпку. Ключ від гаража знаходився в будинку на холодильнику. Зі сторони городу також є натягнута сітка. Територія домоволодіння огороджена повністю. Вдома він не був з початку грудня 2023 року.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та висловив жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, обставини вчинення правопорушення, особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, працює не офіційно, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 майнової та моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи те, що неправомірними діями ОСОБА_3 було завдано моральну шкоду потерпілому, що пов`язана з порушенням цілісності його майна, переживаннями з приводу його пошкодження та втрати, суд вважає за можливе задовольнити позов в частині відшкодування моральної шкоди та стягнути на її в розмірі, який на думку суду буде розумним та справедливим за даних обставин.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для відшкодування потерпілому матеріальної

шкоди, оскільки алюмінієвий візок, який за висновком експерта має вартість 2100 грн., було повернуто потерпілому. Жодних доказів про зменшення вартості викраденого майна чи заподіяння іншої матеріальної шкоди потерпілим не надано.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов ОСОБА_7 та стягнути з обвинуваченого на його користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в сумі 3000 грн.

У справі наявні процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 1893 грн. 20 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 3000 (три тисячі) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у справі за проведення експертизи у сумі 1893 (одна тисяча вісімсот дев`яносто три) грн. 20 коп.

Речові докази: алюмінієвий візок на колесах виробництва СРСР, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_7 – залишити йому як законному володільцю майна, звільнивши його від обов`язку за зберігальною розпискою.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Звенигородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1